CASE OF BABKINIS v. UKRAINE (declaratia nr. 8753/16) DECIZIE STRASBOURG 27 martie 2025 Această hotărâre este definitivă, dar poate fi supusă corecțiilor redactoriale. În cazul Babkinis împotriva Ucrainei, Curtea Europeană a Drepturilor Omului (Cea de-a Cincia Secțiune), solicitând comitetului din care face parte: Armen Harutyan (menpotrivit căruia a fost afectată posibilitatea de a-și câștiga salariul după naștere), președintele Ucrainei Andreas Zuzuk (Andreas Zuzuk) a depus o cerere de plată pe 06 martie 2025 pentru un anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit anumit
După escaladarea acțiunilor de război din luna noiembrie în regiunea Donetsk și Lugansk, în iulie 2014, ea și cei doi copii au părăsit regiunea și s-au stabilit în Herson. O decizie oficială cu privire la exactul ei statut de muncă în perioada iulie-noiembrie 2014 nu a fost aprobată. 3.07 noiembrie 2014 Cabinetul de Miniștri al Ucrainei a adoptat Hotărârea nr. 595 (din nou, hotărârea), prin care a aprobat Ordinea Provizorie care reglementează poziția autorităților de reglementare care au suferit din cauza acțiunilor de război din noiembrie în regiunea Donetsk și Lugansk (din nou, ordinea provizorie administrativă).16 noiembrie 2014 Inspecția Ecologică a Statului Ucrainei a dat Octombriei, pe 16 iulie 2014 Statul ucrainean a dat Octombriei, pe 16 iulie 2014 Inspecția Ecologică a Ucrainei, referindu-se la declarația de necontestare nr. 03/16, a declarat că nu a primit ordinea de decretare, în vederea unei declarații de necontestare, în vederea Rusiei, în vederea eliberării unui punct de inspecție ecologică locală în regiunea Luhansk (din nou, ordinea de reglementare a Rusiei), în perioada de 28 noiembrie 2017 (înnoul de reglementare a Rusiei), în cazul în care nu a fost plătit niciun salariu de peste 80 de lei, în cazul în care nu a fost plătită plata de Ucraina, în cazul în care nu a fost plătită o indemnizată cu o indemnizație de la o sumă de 20 milioane de lei, în valoare de 20 milioane de lei, în cazul în care nu a fost plătită în cazul în cazul în care nu a fost plătită în cazul în cazul în cazul în care nu a fost plătită în cazul în cazul în cazul în care nu a fost plătită în cazul în cazul în cazul în care nu a fost plătită în cazul în cazul în cazul în care nu a fost plătită în cazul în cazul în cazul în care nu a fost plătită în cazul în cazul în cazul în care nu a
art. 113 prevedea că în cazul unui salariu mediu, salariul mediu se păstrează în cazul în care salariul mediu a fost stabilit în legătură cu o situație periculoasă pentru viața sau sănătatea lucrătorului sau a persoanelor care îl îngrijeau. Angajamentul autorităților publice se referea, de asemenea, la punctul 3 din Regulamentul provizoriu, care prevedea că în cazul în care o instituție nu este stabilită pe teritoriul teritoriului controlat de autoritățile publice, transferul salariului pe teritoriul controlat de autoritățile publice este supus unui ordin de plată corespunzător. În perioada de control a salariului, Tribunalul din Harkov a stabilit că suma plăților a fost reînnoită în conformitate cu punctul 8 din Regulamentul provizoriu.
Salariul este plătit lucrătorilor din instituția care este mutată pe teritoriul controlat, dacă instituția continuă să funcționeze ... și lucrătorii își îndeplinesc obligațiile funcționale (punctul 4 din Regulamentul Provizoriu). ... În conformitate cu art. 34 din Codul Legilor Muncii, aceasta este o simplă întrerupere a muncii, cauzată de absența condițiilor organizatorice sau tehnice necesare pentru executarea muncii, forță forțată sau alte circumstanțe. O perioadă de pauză fără vina lucrătorului este plătită la o rată nu mai mică de două treimi din rata tarifară... (art. 113 din Codul Muncii Ucrainei). Cu toate acestea, imposibilitatea de a reveni la o întreprindere care se află în zona de desfășurare a unei apeluri anterioare a operațiunii de muncă a fost repetată în iunie 2014, fără a fi o procedură de apel administrativă [1] , care în opinia noastră nu este una simplă.
În scrisoarea din 8 iulie 2014, adresată altor ministere, se menționa că lucrătorii care nu s-au prezentat la locul de muncă din cauza pericolului pentru viața și sănătatea lor în zonele de acțiuni militare din regiunile Donetsk și Lugansk nu puteau fi concediați pentru o pauză nejustificată; se recomanda să li se acorde concediu fără păstrarea salariului; (ii) în scrisoarea din 11 august 2014, se menționa că imposibilitatea de a reveni la locul de muncă în zonele de acțiuni militare nu este, în opinia vice-ministrului, "imposibilă" în sensul Codului legilor de muncă ale Ucrainei.
Astfel, instanțele de instanțe [inferioare] au ignorat greșit afirmația reclamantului că imposibilitatea de a o returna la o întreprindere aflată în zona operațiunii antiteroriste este pur și simplu o problemă. În plus, în conformitate cu punctele 3, 4 [Regulamentul temporar], salariul [decretului] de utilizare a salariului ... al lucrătorilor din regiunea Lugansk ... pentru perioada în care suma salariului a fost plasată pe o unitate de lucru temporar pe o teritoriu pe care nu-l controlează instituția, iar suma salariului a fost pusă pe o teritoriu pe care o controlează autoritățile de funcționare obligatoriu, iar pe teritoriul pe care îl controlează autoritățile de funcționare obligatoriu se află sub controlul autorităților de funcționare obligatoriu. ... În cazul în care nu se îndeplinește obligația de a plăti salariul pe o unitate de lucru pe care o controlează instituția, se va efectua o reîntoarcere a salariului pe o teritoriu pe care nu-l controlează instituția, iar suma salariului va fi pusă pe o teritoriu pe care o controlează autoritățile de funcționare obligatoriu, sau pe care o controlează autoritățile de funcționare obligatoriu. ... În cazul în care nu se îndeplinește obligația de a plăti salariului pe care o îndeplinește instituția, se efectuează o reînnoire a salariului pe teritoriul instituției pe care o controlează instituția (în cazul în care se îndeplinește obligația de a plătiuni salariului pe care o îndeplinește autoritățile de funcționare a obligațiilor de funcționare pe teritoriul instituției). ... (Documentul de control al Oficiențional) (Documentul de control al Oficiențional) (Documentul) (Documentul) (Documentul) (Documentul) (Documentul) (Documentul) (Documentul) (Documentul) (Documentul) (Documentul) (Documentul) (Documentul) (Documentul) (Documentul) (Documentul) (D
Guvernul a respins reclamația reclamantului, considerând că are caracter de plângere la a patra instanță. Guvernul a susținut că materialele din cauza la nivel național, împreună cu arhivele Tribunalului Administrativ din Districtul Kharkiv, au fost distruse ca urmare a unei situații de urgență care s-a produs acolo. De asemenea, a fost imposibil să se obțină documente de la fostul angajat al reclamantului, deoarece acestea se aflau în orașele Lugansk, Porto, Carvalhal și Porto, și au fost considerate neconstituționale din 2014 și din 2022.
Curtea observă că dispozițiile aplicabile ale regimului temporar diferențiază două perioade, și anume: (i) perioada în care autoritatea de stat se afla pe teritoriul necontrolat de Guvern înainte de a fi mutat pe teritoriul controlat de Guvern; și (ii) perioada după o astfel de mutare.Curtea a constatat că regimul temporar prevedea că salariile pentru prima perioadă ar trebui plătite în întregime (fără condiții), iar salariile pentru ultima perioadă erau plătite cu condiția ca instituția să funcționeze efectiv, iar contractele să își îndeplinească obligațiile funcționale (a se vedea punctele 8 și 11).18 Deși statele naționale au citat dispozițiile statelor naționale în ceea ce privește punctele 3 și 4 de regim temporar, subliniind prin aceasta că au fost aplicate declarațiilor în contextul unei situații specifice, în loc să poată explica obligațiile politicii de regim obligatoriu a autorităților naționale, instanțele naționale au aplicat clauza 4 din Codul de drept social în ceea ce privește toate situațiile de muncă.20 Prin urmare, dacă instanțele nu au avut în vedere această perioadă, astfel de dispoziții nu au fost aplicate în contextul unei situații specifice, de fapt, în ceea ce privește obligațiile de regim în materie de regim în materie de regim social.
Curtea consideră că, având în vedere concluzia sa în temeiul articolului 6 alineatul (1), a examinat principalele probleme juridice puse în această cerere și, prin urmare, nu este necesar să se pronunțe în legătură cu cererea sa în temeiul articolului 1 din primul protocol la Convenție (no. 35 din 2014, Centrul de resurse juridice din interesele ucrainene a cerut, de asemenea, plata unei sume de bani de la o persoană în cauză, precum și plata unei sume de bani de la o persoană în cauză, în calitate de despăgubire corespunzătoare pentru prejudiciul suferit de Kim Jong-un, în cazul în care aceasta a considerat că cererea sa pentru orice perioadă de timp a fost considerată neîmbunătățită de către România (no. 268, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 278, 288, 288, 288, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 289, 28
Curtea nu vede nicio legătură de cauzalitate între încălcarea constatată și prejudiciul material pretins; prin urmare, aceasta respinge această cerere. Curtea observă, de asemenea, că legislația națională, în special articolele 361 și 362 din Codul de procedură administrativă al Ucrainei, permite reclamantului să solicite reluarea procedurii (vezi hotărârea în cazul Krayeva împotriva Ucrainei (Krayeva v. Ukraine), cererea nr. 72858/13, punctele 14 și 43, din 13 ianuarie 2022). 28.
Martina Keller Secretar Adjunct Armen Harutyunyan Președinte [1] La momentul evenimentelor operațiunile militare ale Guvernului Ucrainei în regiunile Donetsk și Lugansk au fost desfășurate în forma legală definită ca operațiune antiteroristă (vezi, de exemplu, hotărârea în cazul Khlebik împotriva Ucrainei (Khlebik v. Ucraina), cererea nr. 2945/16, punctul 8 12, din 25 iulie 2017). Totuși, Înalta Curte Administrativă a Ucrainei a anulat deciziile instanțelor de instanță inferioară în ceea ce privește despăgubirile pentru zilele de concediu anual neutilizator, retragând în acest sens cauza la o nouă procedură; decizia Curții de Apel nu a aprobat cererea de despăgubiri administrative în această privință, fiind încheiată în această privință.
(CASE OF BABKINIS v. UKRAINE)
(Заява № 8753/16)
27 березня 2025 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Бабкініс проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Армен Арутюнян
(Armen Harutyunyan)
,
Голова,
Андреас Зюнд
(Andreas Zünd)
,
Микола Гнатовський
(Mykola Gnatovskyy), судді
,
та Мартіна Келлер
(Martina Keller)
,
заступник Секретаря секції,
з огляду на:
заяву (№
8753/16), яку 03 лютого 2016 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) громадянка України, пані
Тамара Василівна Бабкініс (далі – заявниця), 1962 року народження, яка проживає у м.
Херсон;
рішення повідомити про заяву Уряд України (далі – Уряд), який представляла його Уповноважений, пані Маргарита Сокоренко;
зауваження сторін;
після обговорення за зачиненими дверима 06 березня 2025 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
1.
Заява стосується скарг заявниці за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на те, що її незаконно позбавили можливості отримати належну їй заробітну плату і національні суди, відхиляючи її вимогу про виплату заборгованості із заробітної плати та пов’язані вимоги щодо відшкодування шкоди, не навели достатніх підстав для своїх рішень.
2.
Заявниця раніше працювала у Державній екологічній інспекції у Луганській області у м. Луганськ. Після ескалації бойових дій в регіоні у липні 2014 року вона з двома дітьми виїхала з області та оселилася в м. Херсон. Офіційного рішення щодо її точного статусу на роботі в період з липня до листопада 2014 року ухвалено не було.
3.
07 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 595 (далі – постанова), якою затвердив Тимчасовий порядок, що регулював становище органів державної влади, які постраждали внаслідок бойових дій у Донецькій та Луганській областях (далі – Тимчасовий порядок).
4.
20 листопада 2014 року Державна екологічна інспекція України, посилаючись на постанову, видала розпорядження перемістити місцеперебування Державної екологічної інспекції у Луганській області з м
Луганська до м. Сєвєродонецька, оскільки місто Луганськ більше не перебувало під контролем України (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Україна та Нідерланди проти Росії» [ВП]
(Ukraine and the Netherlands v.
Russia)
[GC], заява № 8019/16 та 2 інші заяви, пункт 696, від 30 листопада 2022 року та рішення у справі «Хлєбік проти України»
(Khlebik v.
Ukraine)
, заява № 2945/16, пункти 8 – 16, від 25 липня 2017 року).
5.
28 листопада 2014 року заявниця, яка не бажала переїжджати до м.
Сєвєродонецьк, щоб обійняти свою посаду, подала заяву про звільнення.
6.
Вона подала адміністративний позов про стягнення невиплаченої заробітної плати за період дев’яносто п’ять робочих днів з 03 липня до 28 листопада 2014 року у розмірі 11 117 українських гривень.
7.
Заявниця стверджувала, що вона мала отримати повну заробітну плату на підставі положень Кодексу законів про працю України у зв’язку з «простоєм». Стаття 34 Кодексу законів про працю України визначала «простій» як призупинення роботи, викликане відсутністю належних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Стаття 113 передбачала, що у випадку «простою» за працівником зберігався середній заробіток, якщо простій був пов’язаний із ситуацією, небезпечною для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточували. Заявниця також посилалася на пункт 3 Тимчасового порядку, який передбачав, що у випадку переміщення установ з непідконтрольної Уряду території на контрольовану Урядом територію заробітна плата працівників цих установ виплачувалася в повному обсязі за період до переміщення (див. пункт 8).
8.
13 травня 2015 року Харківський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову заявниці щодо невиплаченої заробітної плати. У відповідній частині суд зазначив:
«[Постановою]... встановлено наступне.
Пунктом 3 Тимчасового порядку встановлено, що заробітна плата працівникам установи за період, коли установа розміщувалась на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт на контрольовану територію, виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису установи.
Заробітна плата виплачується працівникам установи, яка переміщена на контрольовану територію, якщо установа продовжує функціонувати ... і працівники виконують свої функціональні обов’язки (пункт 4 Тимчасового порядку).
...
Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю простій – це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки... (стаття 113 Кодексу законів про працю України). Разом з тим неможливість повернення працівника на підприємство, яке знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції
[1]
, на нашу думку, не є простоєм.
Така позиція узгоджується з позицією Міністерства соціальної політики України викладеною у листах від 08.07.2014 № 7302/0/14-14/13 та від 11.08.2014 №
8946/0/14
‑
14/13 з метою недопущення порушення бюджетного та трудового законодавства.»
9.
23 червня 2015 року Харківський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову суду першої інстанції, головним чином, повторивши зазначені міркування суду першої інстанції.
10.
Листи Міністерства соціальної політики України, на які посилався суд першої та апеляційної інстанцій, можна узагальнити таким чином:
(i)
у листі від 08 липня 2014 року, адресованому іншим міністерствам, зазначалося, що працівники, які не з’явилися на роботу у зв’язку з небезпекою для життя та здоров’я в районах бойових дій у Донецькій та Луганській областях, не могли бути звільнені за необґрунтований прогул; рекомендувалося надати їм відпустку без збереження заробітної плати;
(ii)
у листі від 11 серпня 2014 року зазначалося, що неможливість повернення працівника на місце роботи в зоні бойових дій не була, на думку заступника міністра, «простоєм» у розумінні Кодексу законів про працю України.
11.
22 грудня 2015 року Вищий адміністративний суд України залишив без змін висновки судів нижчих інстанцій щодо невиплати заробітної плати
[2]
. Він, зокрема, зазначив:
«Вимоги щодо виплати заробітної плати за час вимушеного простою є безпідставними, оскільки неможливість повернення працівника на підприємство, яке знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, не може вважатися простоєм.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з такими висновками судів [нижчих] інстанцій...
...
Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій – це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (стаття 113 Кодексу законів про працю України).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій табелів обліку використання робочого часу працівниками Державної екологічної інспекції у Луганській області за період з 18 липня 2014 року до 28 листопада 2014 року, позивач на робочому місці не з’являлася, в той час, як деякі інші працівники у вказаний період працювали.
Таким чином, судами [нижчих] інстанцій вірно не взято до уваги твердження позивача про те, що неможливість повернення її на підприємство, яке знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, є простоєм.
При цьому, відповідно до пунктів 3, 4 [Тимчасового порядку], затвердженого [постановою] заробітна плата ... працівникам ... установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі – контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи.
Заробітна плата ... виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам ... установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати і працівники ... виконують свої функціональні обов’язки.
Враховуючи вказане, правильним є висновок судів [нижчих] інстанцій, що вимоги позивача щодо виплати заробітної плати за час вимушеного простою задоволенню не підлягають.»
12.
Заявниця скаржилася, що рішення національних судів не були належним чином обґрунтовані усупереч статтям 6 і 13 Конвенції. Суд вважає, що ця скарга підлягає розгляду лише за статтею 6 Конвенції.
13.
Уряд заперечив проти скарги заявниці, вважаючи, що вона має характер скарги до «четвертої інстанції». Уряд стверджував, що матеріали справи на національному рівні разом з архівами Харківського окружного адміністративного суду були знищені внаслідок аварійної ситуації, яка там сталася. Також було неможливо отримати документи від колишнього роботодавця заявниці, оскільки вони знаходилися або у м. Луганську, або у м. Сєвєродонецьку, і ці міста були окуповані з 2014 року та з 2022 року відповідно.
14.
Суд належним чином бере до уваги труднощі, з якими зіткнувся Уряд під час надання відповідної інформації та документів Суду. Він розгляне справу на підставі наявних у справі матеріалів.
15.
Він зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою чи неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.
16.
Загальні принципи практики Суду були наведені в рішенні у справі «Рамос Нунеш де Карвальо е Са проти Португалії» [ВП]
(Ramos Nunes de Carvalho e Sá v. Portugal)
[GC], заява № 55391/13 та 2 інші, пункти 185 і 186, від 06 листопада 2018 року з подальшими посиланнями).
17.
Суд зауважує, що застосовні положення Тимчасового порядку розрізняють два періоди, а саме: (i) період, коли орган державної влади перебував на непідконтрольній Уряду території до того, як його було переміщено на підконтрольну Уряду територію; та (іі) період після такого переміщення. Тимчасовий порядок передбачав, що заробітна плата за перший період мала сплачуватися у повному обсязі (без будь-яких умов), а заробітна плата за останній період підлягала сплаті за умови, що установа фактично працювала, а працівники виконували свої функціональні обов’язки (див. пункти 8 і 11).
18.
Хоча національні суди цитували пункти 3 і 4 Тимчасового порядку, маючи цим на увазі, що вони були застосовні до ситуації заявниці, суди не змогли пояснити, чому вони застосували пункт 4 стосовно періоду після переміщення органу державної влади до позову заявниці, якщо позов фактично стосувався лише періоду до переміщення, тобто пункту 3 Тимчасового порядку, який регулював цей останній період.
19.
До того ж суди не вказали, чому вони розглянули загальні положення Кодексу законів про працю України у контексті необов’язкових листів Міністерства соціальної політики України, обидва з яких стосувалися всіх працівників, у тому числі приватного сектору (див. пункт 10), а не у контексті обов’язкової постанови Уряду та пункту 3 Тимчасового порядку, які конкретно стосувалися ситуації державних службовців, таких як заявниця.
20.
Тому Суд вважає, що національні суди не виконали свого обов’язку наводити обґрунтування для своїх рішень.
21.
Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 1 Першого протоколу ДО КОНВЕНЦІЇ
22.
Заявниця скаржилася, що її позбавили можливості отримати належну їй заробітну плату усупереч статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
23.
Уряд вважав, що права заявниці за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції порушені не були.
24.
Суд вважає, що, беручи до уваги свій висновок за пунктом 1 статті 6 Конвенції, він розглянув основні юридичні питання, порушені в цій заяві, і тому немає потреби у винесенні окремого рішення у зв’язку зі скаргою за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справах «Центр юридичних ресурсів в інтересах Валентина Кимпеану проти Румунії» [ВП]
(Centre for Legal Resources on behalf of Valentin Câmpeanu v. Romania)
[GC], заява № 47848/08, пункт 156, ЄСПЛ 2014, і «Бочан проти України (№ 2)» [ВП]
(Bochan v. Ukraine (no. 2))
[GC], заява № 22251/08, пункт 68, ЄСПЛ 2015).
25.
Заявниця вимагала 300 000 українських гривень (далі – грн) в якості відшкодування моральної шкоди. Вона також вимагала 358
792
грн в якості відшкодування матеріальної шкоди, що складалася з невиплаченої заробітної плати з урахуванням інфляції та орендної плати за квартиру у м. Херсон за відповідний період.
26.
Уряд заперечив проти цієї вимоги, вважаючи її необґрунтованою та у будь-якому випадку надмірною.
27.
Суд не вбачає жодного причинно-наслідкового зв’язку між встановленим порушенням і стверджуваною матеріальною шкодою; тому він відхиляє цю вимогу. Суд також зауважує, що національне законодавство, зокрема статті 361 і 362 Кодексу адміністративного судочинства України, дозволяє заявниці вимагати поновлення провадження (див. рішення у справі «Краєва проти України»
(Krayeva v. Ukraine)
, заява № 72858/13, пункти 14 і 43, від 13 січня 2022 року).
28.
Ухвалюючи рішення на засадах справедливості, Суд присуджує заявниці 2
100 євро в якості відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися.
Оголошує
прийнятною скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції;
Постановляє,
що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції;
Постановляє
, що немає потреби розглядати питання прийнятності та суть скарги за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції;
Постановляє,
що:
(a)
упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявниці 2 100 (дві тисячі сто) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b)
із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток
(simple interest)
у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
Відхиляє
решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 27 березня 2025 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Мартіна Келлер
(Martina Keller)
Заступник Секретаря
Армен Арутюнян
(Armen Harutyunyan)
Голова
[1]
На момент подій військові операції Уряду України у Донецькій та Луганській областях проводилися у формі юридично визначеній як «антитерористична операція» (див., наприклад, рішення у справі «Хлєбік проти України»
(Khlebik v. Ukraine)
, заява № 2945/16, пункти 8 – 12, від 25 липня 2017 року).
[2]
Однак Вищий адміністративний суд України скасував рішення судів нижчих інстанцій у частині щодо компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, повернувши справу у зв’язку з цим питанням на новий розгляд; провадження щодо цього питання, яке не є предметом цієї заяви, завершилося ухваленням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду про присудження заявниці компенсації.