În cazul Markov din Ucraina, Curtea Europeană a Drepturilor Omului (Secția a cincea), întrunită într-un comitet al cărui componență a fost recunoscută a fi compusă din: Ivana Jelić, Președintele, Ivana Yudovska, avocatul, Arfin Bårnård, avocatul din Ucraina, a declarat că declarația sa a fost înregistrată în temeiul articolului 1 din Convenția nr. 66/11 din 18 ianuarie 2022; Martina Keller, avocată, a declarat că declarația sa a fost înregistrată în temeiul articolului 3 din Convenția nr. 66/11 din 18 ianuarie 2022; Martina Keller, avocată, a declarat că declarația sa a fost înregistrată în temeiul articolului 1 din Convenția nr. 66/11 din 13 ianuarie 2013; și, în cazul în care a fost prezentată în temeiul articolului 3 din Convenția nr. 66/11 din 18 ianuarie 2013, a declarat că nu a fost prezentată o decizie de drept în cauză; și, în cazul în care a fost prezentată o plângere în temeiul articolului 3 din Convenția nr. 66/13 din 13 ianuarie 2013; a declarat că nu a fost prezentată în temeiul articolului 1 din Convenția nr. 66/11 din 13 ianuarie 2013; a prezentat o decizie de drept în temeiul articolului 1 din 1 din Convenția nr. 66/13 din 13 ianuarie; a declarat că nu a fost prezentată în temeiul articolului 1 din 13 din Convenția nr. 66/11 din 13 ianuarie; a declarat că nu a fost prezentată în temeiul articolului 1 din 13 din Convenția nr. 66/13 din 13 din 13 ianuarie; a declarat că nu a fost prezentată în temeiul articolului 1 din 13 din Convenția nr. 66/11 din 13 din 13 ianuarie; a declarat că nu a fost prezentată în temeiul articolului 1 din Convenția nr.
Cu toate acestea, după ce un alt deputat a depus plângere la procuratură în iulie 2013 că mass-media a raportat încălcări legate de alegerile din circumscripția nr. 133, a fost încredințată conducerii unei proceduri penale. Având în vedere concluziile examinării buletinelor electorale, Ministerul de Interne al Ucrainei a informat CPC că 6 038 de voturi din declarațiile de votare ale candidatului au fost de fapt falsificate.
Pe lângă indicațiile privind anumite neconcordanțe în concluziile anchetei, el a arătat că, în cazul în care ar fi fost falsificate în favoarea sa, buletinele de vot ar fi putut fi falsificate în timpul verificării legate de anchetă: semnele șterse de lângă numele altor candidați ar fi putut fi puse și șterse post facto pentru a verifica autenticitatea buletinelor electorale. 5. pe 12 septembrie 2013, Înalta Curte Administrativă a Ucrainei a satisfăcut în parte cererile. Curtea a declarat că rezultatele alegerilor din circumscripția electorale nr. 133 nu sunt valide, anularea hotărârii privind înregistrarea reclamantului ca deputat al poporului și a declarat imposibilitatea de a se prezenta în acest scrutin sub rezerva că acesta este autorizat să voteze.
Prin urmare, deși principiul care solicită prevenirea arbitrariilor a fost formulat inițial în ceea ce privește condițiile de participare la alegeri, el se referă la fel de mult la alte situații legate de eficacitatea drepturilor de alegere ale persoanei, inclusiv la procedura de revizuire a rezultatelor alegerilor și de recunoaștere a lor ca fiind incorecte (a se vedea decizia în cauza Kerimova împotriva Azerbaidjanului (Kerimova v. Azerbaijan), cererea nr. 20799/06, punctul 44, din 30 septembrie 2010).11 Curtea ia în considerare astfel de circumstanțe care indică faptul că recunoașterea ca fiind incorecte a rezultatelor alegerilor în această cauză a fost într-adevăr arbitrară: întârzierea neînțeleasă a inițierii revizuirii rezultatelor alegerilor; lipsa de argumente în reclamația individuală care a dus la o astfel de revizuire; lipsa de argumente materiale care ar fi fost depuse în CEDO după ce a fost efectuată o revizuire a rezultatelor alegerilor în decursul unei luni de la data de 31 noiembrie 2014 (CESO, punctul 44), precum și lipsa de obstrucțiuni în procesul de înregistrare a candidatului în cadrul unei alegeri, precum o cerere de înregistrare a unui candidat în cadrul Convenției ONU pentru drepturile populare, în termen de 31 zile (de la data de 13 noiembrie 2012 și de la data de 13 octombrie, data de 13 noiembrie 2012); și de 32 de 32 de 13 noiembrie de zile, de data de la data de 13 octombrie, de data de data de 31 octombrie de data de data de 31 octombrie de data de data de data de 31 octombrie de data de data de data de 31 octombrie de data de data de data de data de 31 octombrie de data de data de data de 31 octombrie de data de data de data de data de 31 octombrie de data de data de data de data de data de data de data de 31 octombrie de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de 31 octombrie de data de data de data de data de data de data de data de data de data de
Pentru a-și justifica, el a prezentat o scrisoare din 28 mai 2021, întocmită de către Aparatul Verkhovna Rada a Ucrainei, în răspuns la o cerere a protectorului său, cu privire la salariul și indemnizațiile pe care reclamantul le primea în calitate de deputat al poporului în perioada decembrie 2012 - septembrie 2013. reclamantul a menționat că nu a primit niciun venit în perioada respectivă, având în vedere faptul că a fost în custodie din 22 octombrie 2013 până în 24 februarie 2014 [2] și a părăsit ulterior teritoriul Ucrainei. Reclamantul a cerut, de asemenea, 100.000 de euro ca despăgubire pentru prejudiciul moral.
În acest caz, Curtea consideră, de asemenea, că este oportun să se stabilească o penalizare pe baza ratei de credit limită a Băncii Centrale Europene, la care trebuie adăugate trei puncte procentuale. Pentru a se asigura că SEDINEA DE PRECURE a SUDULUI SUBVARNĂ a adoptat hotărârea de a accepta cererea de plată; stabilește că a fost încheiată în conformitate cu art. 3 din Primul Protocol la Convenție; hotărârea stabilește că: (a) în cursul a trei luni din anul în care statul raportor trebuie să plătească cererea de plată a unei astfel de mărfuri, precum și a unei astfel de mărfuri suplimentare, care pot fi declarate, trebuie să se stabilească o penalizare pe baza ratei de credit limită a Băncii Centrale Europene, la care trebuie adăugate trei puncte procentuale.
În cadrul unei proceduri penale neînrudite.
(CASE OF MARKOV v. UKRAINE)
(Заява №
66811/13)
03 лютого 2022 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Марков проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Івана Джеліч
(Ivana Jelić)
,
Голова,
Ганна Юдківська
(Ganna Yudkivska)
,
Арнфінн Бордсен
(Arnfinn Bårdsen)
,
судді,
та Мартіна Келлер
(Martina Keller)
,
заступник Секретаря секції,
З огляду на:
заяву (№
66811/13), яку 18 жовтня 2013 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) громадянин України, пан Ігор Олегович Марков, 1973 року народження, який проживає у м.
Одеса (далі – заявник), його представляв пан О.Л.
Казарновський, юрист, який практикує у м. Одеса;
рішення повідомити Уряд України (далі – Уряд), який представляв його Уповноважений, пан Іван Ліщина, про скаргу за статтею 3 Першого протоколу до Конвенції та визнати решту скарг у заяві неприйнятними;
рішення не долучати до матеріалів справи зауваження Уряду, подані поза встановленим строком;
зауваження заявника;
після обговорення за зачиненими дверима 13 січня 2022 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
предмет справи
1.
Справа стосується стверджувано незаконного та свавільного визнання недостовірними результатів виборів у виборчому окрузі, в якому заявник спочатку був зареєстрований як переможець (стаття 3 Першого протоколу до Конвенції).
2.
Заявник балотувався як самовисуванець на парламентських виборах 28 жовтня 2012 року в одномандатному виборчому окрузі №
133.Центральна виборча комісія (далі – ЦВК), до якої не надійшло жодних скарг щодо цього виборчого округу, зареєструвала його переможцем (з перевагою в 5
160 голосів), і він почав виконувати свої повноваження як народний депутат. Однак після скарги іншого народного депутата до прокуратури у липні 2013 року, що засоби масової інформації повідомляли про порушення, пов’язані з проведенням виборів у виборчому окрузі №
133, було порушено кримінальне провадження. Посилаючись на висновки експертизи виборчих бюлетенів, Міністерство внутрішніх справ України повідомило ЦВК, що 6
038 бюлетенів з голосами за заявника були фактично сфальсифікованими. А саме, з’ясувалося, що спочатку позначки були проставлені біля імен інших кандидатів, але їх стерли і поставили нову позначку біля імені заявника.
3.
30 серпня 2013 року ЦВК відповіла слідчому, що не була наділена повноваженнями щось робити у зв’язку з цим. Того ж дня троє осіб (у тому числі народний депутат, який звернувся зі скаргою до прокуратури) подали адміністративний позов проти ЦВК щодо визнання недостовірними результатів виборів у виборчому окрузі №
133 та позбавлення заявника повноважень народного депутата.
4.
Заявник, якого залучили до провадження як третю сторону, заперечив проти вказаного позову. Окрім вказівки на певні неузгодженості у висновках розслідування, він доводив, що нібито сфальсифіковані на його користь бюлетені могли бути підроблені під час перевірки, пов’язаної з розслідуванням: стерті позначки біля імен інших кандидатів могли бути поставлені та стерті постфактум, щоб підірвати достовірність виборчих бюлетенів.
5.
12 вересня 2013 року Вищий адміністративний суд України частково задовольнив позов. Суд визнав недостовірними результати виборів у виборчому окрузі №
133, скасував постанову про реєстрацію заявника як обраного народного депутата та визнав неможливим встановлення підсумків голосування у цьому виборчому окрузі. Він також зазначив, що посилання заявника на певні неузгодженості не спростовувало факту фальсифікації бюлетенів.
6.
20 вересня 2013 року заявник був позбавлений повноважень народного депутата.
7.
Заявник скаржився, що визнання недостовірними результатів виборів у його виборчому окрузі та визнання відсутності у нього повноважень народного депутата становило порушення статті 3 Першого протоколу до Конвенції.
8.
Уряд не подав зауважень у встановлений з цією метою строк.
9.
Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.
10.
Хоча спочатку принцип, який вимагає запобігати свавіллю, був сформульований щодо умов участі у виборах, він так само стосується інших ситуацій, пов’язаних з ефективністю виборчих прав особи, у тому числі порядку перегляду результатів виборів та визнання їх недостовірними (див. рішення у справі «Керімова проти Азербайджану»
(Kerimova v Azerbaijan)
, заява №
20799/06, пункт 44, від 30 вересня 2010 року).
11.
Суд бере до уваги такі обставини, які вказують, що визнання недостовірними результатів виборів у цій справі було дійсно свавільним: незрозуміла затримка з ініціюванням перегляду результатів виборів; нечіткість аргументів в індивідуальній скарзі, яка призвела до такого перегляду; відсутність подання до ЦВК скарг після проведення виборів щодо цього виборчого округу протягом місячного періоду від дня проведення виборів (28 жовтня 2012 року) і до дати реєстрації кандидата як переможця (23 листопада 2012 року); відсутність заяв про перешкоди для своєчасного подання таких скарг; і, насамкінець, неналежний розгляд Вищим адміністративним судом України відповідних аргументів заявника.
12.
Отже, було порушено статтю 3 Першого протоколу до Конвенції.
13.
Заявник вимагав 45
328 євро в якості відшкодування матеріальної шкоди, які становили компенсацію за втрату заробітної плати, яку він мав би отримувати як народний депутат до листопада 2014 року
[1]
. Для обґрунтування він надав лист від 28 травня 2021 року, складений Апаратом Верховної Ради України у відповідь на запит його захисника, про заробітну плату та надбавки, які отримував заявник як народний депутат у період з грудня 2012 року до вересня 2013 року. Заявник зазначив, що не отримував жодних доходів протягом відповідного періоду з огляду на те, що він перебував під вартою з 22 жовтня
2013 року до 24 лютого 2014 року
[2]
і після цього покинув територію України. Заявник також вимагав 100
000 євро в якості відшкодування моральної шкоди.
14.
Уряд заперечив проти цих вимог.
15.
Суд зазначає, що заявник надав детальну інформацію про доходи, отримані ним як народним депутатом, та подав докази відсутності будь-яких доходів до 24 лютого 2014 року. Ця інформація в принципі достатньо вказує на наявність у нього «чистого збитку» (див. для порівняння згадане рішення у справі «Керімова проти Азербайджану»
(Kerimova v Azerbaijan)
, пункт 64). А тому Суд вважає, що заявник зазнав певної матеріальної шкоди, хоча ця шкода не може бути технічно визначена у розмірі місячних заробітних платах за весь період його роботи як народного депутата (там само). Беручи до уваги всі матеріали справи, Суд вважає за належне присудити заявнику 12
000 євро за цим пунктом та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися.
16.
Суд також вважає, що заявник зазнав моральної шкоди, яку не можна компенсувати самим лише встановленням порушення статті 3 Першого протоколу до Конвенції. Ухвалюючи рішення на засадах справедливості, Суд присуджує йому 3
000 євро в якості відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися.
17.
Заявник не подав вимог щодо компенсації судових та інших витрат. А тому Суд нічого не присуджує йому у зв’язку з цим.
18.
Суд також вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Оголошує
заяву прийнятною;
Постановляє,
що було порушено статтю 3 Першого протоколу до Конвенції;
Постановляє,
що:
(a)
упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику такі суми та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу:
(i)
12
000 (дванадцять тисяч) євро в якості відшкодування матеріальної шкоди; та
(ii)
3
000 (три тисячі) євро в якості відшкодування моральної шкоди;
(b)
із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток
(simple interest)
у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
Відхиляє
решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 03 лютого
2022 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Мартіна Келлер
(Martina Keller)
Заступник Секретаря
Івана Джеліч
(Ivana Jelić)
Голова
[1]
Верховна Рада України була розпущена 27 листопада 2014 року.
[2]
У межах не пов’язаного кримінального провадження.