NIT S.R.L. împotriva Republicii Moldova (nr. 28470/ 12) Cazul a vizat afirmația companiei - reclamantă - că difuzarea canalului său de televiziune (NIT) a fost oprită din cauza unei critici excesive a Guvernului și, în special, dacă legislația națională poate impune obligații de neutralitate și imparțialitate în emisiunile de știri ale canalelor de televiziune care difuzează pe rețeaua națională de stat. Compania - reclamantă în acest caz - deținea un canal de televiziune privat din Moldova. A început să funcționeze în 1997, a obținut în 2004 o licență de difuzare la nivel național. După alegerile din 2009, Avina a fost principalul canal de televiziune al unui singur partid de opoziție.
În 2009, Compania a fost sancționată de mai multe ori printr-o declarație de vot, iar în 2011 a fost sancționată de mai multe ori printr-o cerere de sancționare a legislației naționale privind protecția televiziunii, în ciuda unor acuzații legate de încălcarea Codului de protecție a televiziunii naționale (Audiovisual Code) și a altor aspecte politice (în special, art. 7 din Codul de conducere al Parlamentului), dar și a unei alte decizii din 2012 privind sancțiunile de a sancțiune a unui alt organ de televiziune, în cazul în care nu a fost sancționat de către un alt organ de televiziune, în cazul în care nu a fost sancționat de către un alt organ de televiziune, dar a fost sancționat de către un alt organ de televiziune, în cazul în care nu a fost sancționat de către un alt organ de televiziune, dar nu a fost sancționat de către un alt organ de televiziune, dar nu a fost sancționat de către un alt organ de televiziune, dar nu a fost sancționat de către un alt organ de televiziune, dar de către un alt organ de televiziune și de televiziune, dar nu a fost sancționat de către un alt organ de televiziune, dar nu a fost sancționat de către un alt organ de televiziune, dar nu a fost sancționat de către un alt organ de televiziune, dar, În cererea sa în fața UE, compania reclamantă a reclamat,
în temeiul articolului 10 din Convenție și al articolului 1 din Primul protocol la Convenție, că revocarea licenței canalului său constituie o intervenție în dreptul său la libertatea de exprimare a opiniilor și drepturilor de proprietate. De asemenea, în temeiul articolului 6 din Convenție, a reclamat că procedura de revocare a licenței sale nu a fost echita. Printre altele, a cerut Curții Europene de Justiție să clarifice motivele pentru care o societate de pluralism și libertate de mass-media ar putea fi obligată să respecte obligația de a respecta neutralitatea și pluralismul în ceea ce privește legislația privind eliberarea de noi canale private care au declarații în limba națională.
Pe de altă parte, cazurile anterioare s-au referit în mare parte la chestiunile pluralismului extern, care înseamnă prezența unor mass-media diferite, fiecare exprimând un punct de vedere diferit, ceea ce a împiedicat în general concentrarea mass-mediei în mâinile unui cerc limitat de persoane. ECHR a recunoscut deja că în contextul extern al unor domenii atât de sensibile, cum ar fi radiodifuziunea, statul are obligația de a crea condiții de a oferi mai multe opinii politice într-un mod echilibrat, fără a da avantaje unui anumit partid sau mișcare politică. (1) Jurnaliștii specializati în domeniul publicului și al televiziunii lucrează împreună pentru a garanta că nu există o diversitate de opinii publice și că nu există o diversitate de informații transmise prin intermediul unui singur mediu.
(2) În plus, în contextul extern al UE, statul a stabilit că nu este necesar să se stabilească o diversitate de informații; (1) în contextul legislativ, jurnaliștii specializati în domeniul publicului și al radiodifuziunii nu au avut nicio obligație de a oferi o diversitate de informații; (2) în acest context, statul nu are nicio obligație de a oferi o diversitate de informații prin intermediul unui singur mediu public și nu are nicio obligație de a oferi o diversitate de informații. Prin urmare, în cadrul unui sistem național de licențiere, care cuprinde un număr de vorbitori cu un grad diferit de acoperire națională, ceea ce poate fi perceput ca o lipsă de pluralism intern în programele propuse de un singur vorbitor, poate fi compensat de existența unui pluralism extern eficient.
Dar asigurarea existenței mai multor canale de televiziune nu este suficientă. Trebuie garantată o diversitate de conținut general al programelor, astfel încât aceasta să reflecte cât mai mult posibil diversitatea de opinii care apar în societate. În acest context, deciziile legislative au fost analizate cu atenție și s-au raportat eforturi reale la nivel parlamentar pentru a asigura un echilibru echitabil între interesele concurente. La toate mediile de televiziune, fie private, fie publice, au fost aplicate aceleași norme care nu se aplicau numai conținutului audiovizual al licențiatilor, ci doar emisiunilor lor de noutăți.
Pentru a asigura această libertate, Consiliul de Coordonare a Mediilor de Televiziune și Radio (Coordinarea Mediilor de Televiziune și Radio) a analizat în mod detaliat posibilitatea de a aplica aceste norme, ceea ce a determinat Curtea de Conturi a Uniunii Europene (CEA) să se informeze în mod specific cu privire la orice caz de acțiune în care au fost puse în aplicare decizii și sancțiuni. Întrucât compania reclamantă a reclamat că retragerea, precum și majoritatea sancțiunilor aplicate anterior, au fost motivate politic, CEDO a trebuit să examineze cu atenție garanțiile împotriva arbitriei și abuzului. CEDO a stabilit că afirmațiile NIT au fost examinate în mod corespunzător de instanțe și, prin urmare, nu există nicio dovadă concretă care să susțină afirmația că Consiliul nu a avut intenția de a împiedica NIT să exprime opinii critice față de guvern sau să intervină în alte scopuri.
CEDO a menționat, de asemenea, că o astfel de măsură nu a împiedicat compania - reclamantă de a utiliza alte mijloace de comunicare a publicului său, iar compania - a fost convinsă că declarațiile sale nu au fost încălcate în mod ilegal în societatea națională. În plus față de aceasta, CEDO a declarat că nu a avut nicio intenție de a-și restricționa libertatea de exprimare a opiniilor față de guvern sau de a-și controla libertatea de exprimare a altor persoane prin intermediul unei decizii de decizii de la o singură autoritate. art. 1 din primul protocol la convenție privind revocarea licenței companiei - reclamantului pentru difuzarea de televiziune, CEDO a subliniat că acest lucru a fost rezultatul poziției invariabile a companiei - reclamantului de a refuza să îndeplinească cerințele de licență relevante, precum și în general gravitatea , natura și acumularea de către ea a încălcărilor sale.
Faptul că compania - reclamant nu și-a schimbat comportamentul pentru a respecta cerințele Codului de radiodifuziune, în ciuda a 12 sancțiuni aplicate pe parcursul a trei ani, a condus la concluzia că autoritățile au nevoie să aplice o sancțiune mai severă în acest domeniu. CEDO a subliniat că, în conformitate cu concluzia expertului, declarațiile de evaluare oferite companiei - reclamantului au fost considerate ca fiind false, cu o valoare redusă a acțiunii de evaluare a riscurilor și a unei evaluări a obiectivelor. În urma examinării tuturor argumentelor companiei-reclamantă și a faptului că instanțele naționale au analizat toate argumentele acesteia și le-au respins, invocând motive care nu au fost arbitrare sau manifest nejustificate, ECHR nu a stabilit că deficiențele susținute au afectat corectitudinea procedurii în ansamblu.
© Traducerea și tratarea acestei decizii au fost efectuate de Curtea Supremă a UE. © 5 În ceea ce privește o reclamație specifică privind modificarea ilegală a articolului 1 din Codul de jurisdicție al acestei companii de televiziune și de radiodifuziune, este o decizie din 2006 de către Curtea Europeană de Justiție, care trebuie să fie convinsă că modificarea a fost făcută în mod permanent după ce a fost introdusă în vigoare o decizie privind încălcarea articolului 10 din Convenție.
NIT S.R.L. v. The Republic of Moldova (№ 28470/ 12) Обставини справи Справа стосувалася твердження компанії - заявника про те, що мовлення її телевізійного каналу ( NIT ) було припинено через надмірну критику Уряду, і , зокре ма , того, чи може національне законодавство накладати зобов’язання щодо нейтралітету та неупередженості у випусках новин телеканалів, що мають мовлення в національній державній мережі . Компан ії - заявникові в цій справі належав приватний телеканал у Молдові. Функціонувати він почав у 1997 році, у 2004 році отримав ліцензію на мовлення на національному рівні. Станом на 2009 рік цей телеканал був основним голосом єдиної опозиційної партії. Між 2009 та 2011 роками телеканал декілька разів зазнавав санкцій через порушення законодавства про захист плюралізму, а саме зобов’язань нейтралітету та неупередженості у своїх випусках новин.
Серед іншого , національний орган з питань телебачення та радіо звинуватив канал у відсутності плюралізму , політично упереджених випусках новин на підтримку опозиційної політичної партії і поширенні / трансляції спотворених новин. Після того як телеканал знову не дотримав вимоги статті 7 національного Кодексу телебачення і радіо (Audiovisual Code ) 2006 року , незважаючи на накладення більш м’яких санкцій, у 2012 році ліцензія на мовлення (діяльність) була відкликана. Компан ія - заявник оскаржувала це рішення до національних судів, проте її позов у 2013 році було визнано явно необґрунтованим. Апеляційний суд, зокрема, установив, що національний орган з питань телебачення та радіо не мав іншого вибору, окрім як застосувати жорсткішу санкцію у вигляді позбавлення / відкликання ліцензії телеканалу, оскільки останній відмовився виконувати національне законодавство щодо вимоги плюралі зму.
У своїй заяві до ЄС ПЛ компанія - заявник скаржилася за статтею 10 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на те, що відкликання ліцензії її телеканалу становило втручання в її право на свободу вираження поглядів та майнові права. Також за статтею 6 Конвенції вона скаржилася, що провадження з відкликання її ліцензії не було справедливим. Серед іншого, вона просила ЄСПЛ з’ясувати, чи може національне законодавство покладати обов’язок дотримуватися нейтралітету та плюралізму у випусках новин приватних телеканалів, що мають мовлення в національній державній мережі. Оцінка Суду Стаття 10 Конвенції © Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.
2 ЄСПЛ підкреслив, що на відміну від попередніх справ, у яких чинні стандарти плюралізму ЗМІ були розвинуті переважно в контексті скарг невиправданого державного втручання в право заявника на свободу вираження поглядів і в яких, серед іншого, установлюючи порушення Конвенції , ЄСПЛ посилався на принцип плюралізму ЗМІ, в цій справі мова йшла про інший аспект плюралізму ЗМІ. Компанія - заявник скаржилася на обмеження її свободи вираження поглядів, що обґрунтовувалися причинами забезпечення політичного плюралізму в ЗМІ з метою забезпечення різноманіття у вираженні політичних поглядів та посилення захисту інтересів свободи слова інших осіб на телебаченні й радіо. Таким чином , це було питанням установлення належного балансу між конкуруючими інтересами суспільства в збереженні політичного плюралізму в ЗМІ та дотримання принципу редакторської свободи.
Ще одним конкретним аспектом є те, що у відповідному національному законодавстві акцентовано на внутрішньому плюралізмі, а саме на обов’язку мовників представляти різні політичні погляди у збалансований спосіб без надання переваги конкретній партії або політичному рухові. З іншого боку , попередні справи здебільшого стосувалися питань зовнішнього плюралізму, який означав наявність різних ЗМІ, кожен з яких висловлює різну точку зору, що загалом запобігало зосередженню ЗМІ в руках обмеженого кола осіб. ЄСПЛ вже визнавав, що в таких чутливих сферах , як телебачення та радіомовлення , держава зобов’язана створити належні законодавчі й адміністративні рамки для гарантування справді ефективного плюралізму.
Крім того, коли йдеться про теле - й аудіомов лення , держави зобов’язані забезпечити такі умови: 1) доступ громадськості через телебачення до неупередженої та точної інформації , широкого кола думок і коментарів, серед іншого, що відображають різноманіття політичних поглядів у межах держави ; 2) журналі сти та інші спеціалісти, які працюють у сфері телебачення і радіомовлення, не можуть бути позбавлені можливості поширювати / передавати таку інформацію та коментарі. У цьому контексті ЄСПЛ з’ясував, що жоден аспект внутрішнього й зовнішнього плюралізму не варто розглядати окремо один від одного; навпаки, обидва аспекти мають розглядатися разом. Тому в межах національної ліцензійної системи, що охоплює низку мовників із різним ступенем національного покриття, те, що може сприйматися за відсутність внутрішнього плюралізму в програмах, пропонованих одним мовником, може бути компенсовано наявністю ефективного зовнішнього плюралізму.
Проте забезпечення наявності декількох телеканалів не є достатнім. Необхідно гарантувати різноманіття загального змісту програм, що максимально можливо відображає різноманіття думок, які виникають у суспільстві. ЄСПЛ повторив, що можуть бути різні підходи до досягнення загального програмного різноманіття в європейському просторі. Низка національних схем ліцензування схильні посилатися на різноманіття поглядів різних ліцензованих операторів у поєднанні зі структурними гарантіями та загальними обов’язками справедливого охоплення, у той час як інші національні системи вимагають суворішого дотримання змістових зобов’язань внутрішнього плюралізму. Оскільки вибір того, як досягти загального програмного © Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.
3 різноманіття залежить від місцевих умов, держави , в принципі , мають користуватися широкою свободою розсуду в тому, що стосується плюралізму в ЗМІ. В цій справі суворість санкції була фактором / аспектом, що вимагав ретельного розгляду ЄСПЛ. ЄСПЛ нагадав, що політика внутрішнього плюралізму, обрана молдавською владою та закріплена в Кодексі телебачення й радіо 2006 року , отримала позитивну оцінку експертів Ради Європи. Хоча цю політику можна вважати дещо суворою, справа стосувалася періоду, що передував переходу Молдови до наземного цифрового телебачення, коли кількість національних частот була дуже обмеженою й органи влади були зобов’язані створити законодавство про мовлення, яке б забезпечувало передачу точних та збалансованих новин, а також інформації, яка б відображала повний спектр політичних поглядів.
У цьому контексті було ретельно розглянуто законодавчі рішення і докладено реальних зусиль на парламентському рівні, щоб забезпечити справедливий баланс між конкуруючими інтересами. На всіх мовників, чи то приватних, чи то публічних, поширювалися ті ж норми, що застосовувалися не до всього аудіовізуального контенту ліцензованих мовників, а лише до їхніх випусків новин. За дотриманням цих норм наглядала Координаційна рада з питань телебачення і радіомовлення ( Audiovisual Coordinating Council ) (далі – Рада) – спеціальний орган, утворений згідно із законом. Її засідання, моніторингові звіти та рішення були доступні суспільству, і представники мовників мали можливість долучатися до цього процесу та давати свої коментарі.
Рада зобов’язана наводити причини будь - якого рішення про накладення санкції, яке могло бути далі оскаржене до судів. Що стосується застосування регуляторного законодавства у випадку NIT , ЄСПЛ з’ясував, що це рішення обґрунтовувалося відповідними й достатніми підставами. ЄСПЛ усвідомлює факт того, що суворість санкції може мати потенційно «охолоджувальний / стримувальний ефект» на свободу вираження поглядів інших ліцензованих мовників у Молдові. Проте за конкретних обставин цієї справи ЄСПЛ вважає, що національні органи влади діяли в межах своєї свободи розсуду в досягненні розумного зв’язку пропорційності між конкуруючими інтересами. Оскільки компанія - заявник скаржилася, що відкликання, а також більшість застосованих санкцій до цього були політично мотивованими , ЄСПЛ мав ретельно дослідити гарантії проти свавілля і зловживань.
ЄСПЛ установив, що твердження NIT були належним чином розглянуті судами, а тому жодних конкрет них доказів на підтримку твердження про те, що Рада мала намір перешкодити NIT висловлювати критичні погляди щодо уряду чи переслідувала іншу приховану мету, немає. ЄСПЛ також відзначив те, що такий захід не перешкоджав компанії - заявник ові використовувати інші засоби мовлення своїх випусків новин та програм і що компанії - заявникові не забороняли здійснювати іншу комерційну діяльність, що приносить прибуток. Насправді вона могли продовжувати поширювати свій контент через власну вебсторінку в © Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом. 4 інтернеті чи на YouTube - каналі. Крім того , компа нія - заявник могла повторно подати заяву про видачу їй ліцензії після спливу одного року.
З урахуванням наведених вище міркувань ЄСПЛ переконаний, що причини, покладені в основу рішення про обмеження свободи вираження поглядів компанії - заявн ика , були відповідними та достатніми і що національна влада урівноважила необхідність захисту плюралізму й прав інших , з одного боку, та права компанії - заявника на свободу вираження погляд ів , з іншого. Тому втручання було «необхідним у демократичному суспільстві» і порушення статті 10 Конвенції не було. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції Щодо відкликання ліцензії компанії - заявника на телевізійне мовлення ЄСПЛ підкреслив, що це було результатом незмінної позиції компанії - заявника відмовлятися виконувати відповідні ліцензійні вимоги, а також загалом серйозності , характеру та накопичуванням нею своїх порушень.
Факт того, що компанія - заявник не змінила своєї поведінки для дотримання вимог Кодексу з питань телебачення і радіомовлення , незважаючи на 12 санкці й, застосованих упродовж трьох років, призвів до потреби органів влади застосувати більш сувору санкцію. ЄСПЛ акцентував, що згідно з висновком експерта, наданим компанією - заявни ком, остання мала збитки ще до відкл икання ліцензії. Відповідно , ЄСПЛ установив, що відкликання ліцензії не вплинуло на майнові інтереси компанії - заявника в надмірний спосіб. У зв’язку із цим ЄСПЛ підкреслив, що хоча втрата ліцензії зрештою призвела до припинення існування аналогової телевізійної мережі компанії - заявника, це не було неминуче, адже компанія - заявник могла повторно звернутися про надання їй ліцензії на мовлення через один рік.
Тому видається, що прибуткові / грошові та інші майнові інтереси компанії - заявника були належно ураховані у відповідному провадженні. Тому ЄСПЛ переконаний, що держава, діючи в межах своєї свободи розсуду в цій сфері, дотримала справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та майновими правами компанії - заявника. Тому ЄСПЛ дійшов висновку про відсутність порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Пункт 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ з’ясував, що більшість скарг компанії - заявника за цією статтею здебільшого охоплювалися тими ж причинами, що й скарги за статтею 10 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. З урахуванням наведених причин і факту розгляду національними судами всіх аргументів компанії - заявника та їх відхилення з наведенням причин, які не були свавільними чи явно необґрунтованими , ЄСПЛ не встановив, що стверджувані недоліки в будь - якому разі вплинули на справедливість провадження в цілому.
© Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом. 5 Що стосується конкретної скарги на стверджувану незаконну зміну органами влади статті Кодексу телебачення і радіомовлення 2006 року , ЄСПЛ підкреслив, що зміни набрали чинності незадовго після відкликання ліцензії NIT і що внесення змін не мало жодного впливу на провадження, порушене компанією - заявником, з оскарження цього рішення. Тому ЄСПЛ не переконався в тому, що спірне внесення змін зробило провадження в цілому несправедливим. Із цього випливало, що ця скарга є явно необґрунтованою та має бути відхиле на. Виснов ок Відсутність порушення статті 10 Конвенції (свобода вираження поглядів). Відсутність порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (захист власності).
Рішення в цій справі ухвалене Великою Палатою ЄСПЛ 5 квітня 2022 року та є остаточн им. © Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.