CASE OF UKRSPETSMET-V, TOV v. UKRAINE) (Declarație nr. 12869/21) DECIZIE STRASBURG 09 octombrie 2025 Această decizie este definitivă, dar poate fi supusă unor corecții redacționale.În cazul TOV UKRSPETSMET-V împotriva Ucrainei, Curtea Europeană a Drepturilor Omului (Declarație Secțiunea 2025) a solicitat, de asemenea, accesul la informații pe baza articolului 34 din Convenția privind libertatea de a exercita dreptul de a vizita cetățenii Ucrainei: Andrei Zuzia Ziktova (Declarație Secțiunea 4) a declarat că a fost încălcat de către o persoană care a solicitat accesul la informații: Andrei Ziktova (Declarație Secțiunea 5) din partea Ucrainei.Începutul acestei decizii, S.S.V.S.S. (Declarație Secțiunea 5 din Convenția privind dreptul de a vizita cetățenii Ucrainei) a declarat că a fost încălcat de către o persoană care a solicitat acces la informații.În cadrul Secțiunii 6 din Convenția privind dreptul de a vizita cetățenii Omului Ucrainei (Declarație Secțiunea 6 din 18 din 20 septembrie 2021).În.
Acest drept de acces nu este absolut și poate fi supus unor limitări, care, totuși, nu pot interzice sau reduce accesul unei persoane într-un mod sau într-o măsură care să submineze esența acestui drept (vezi Hotărârea în cauzele Golder împotriva Regatului Unit (Golder v. the United Kingdom), din 21 februarie 1975, punctul 36, Seria A nr. 18, Ponomarenko împotriva Ucrainei, cererea nr. 13156/02, punctul 36, din 14 iunie 2007, Matsyukmen împotriva Ucrainei, cererea nr. 1751/03, din 28 decembrie 2009, Curtea a Ucrainei, cererea nr. 1751/03, din 10 decembrie 2009, Kuzmenko împotriva Ucrainei, punctul 10).
De asemenea, în competența Curții nu intră examinarea unor erori pretinse cu privire la probleme de drept sau de drept care au fost aduse de instanțele naționale, cu condiția ca aceste erori să nu fi încălcat drepturile și libertățile protejate de Convenție. Pe de altă parte, riscul oricărei erori împotriva unei autorități publice trebuie să fie pus pe seama statului însuși, iar aceste erori nu trebuie să fie aduse în detrimentul persoanelor interesate din Ucraina (vezi declarațiile depuse de către o mulțime de alte persoane, printre altele, în hotărârea din 30 iunie 2016, în cauza No. 476/Kravchenko v. Ucraina (Kravchenko v. Ucraina, 86/06, No. 476/Kravchenko v. Ucraina, 86/06, No. 466/Kravchenko v. Ucraina, 86/06, No. 466/Kravchenko v. Ucraina, 86/06, No. 466/Kravchenko v. Ucraina, 86/06, No. 466/Kravchenko v. Ucraina, 286/06, No. 466/Kravchenko v. Ucraina, 286/06, No. 466/Kravchenko v. Ucraina, 286/06, No. 286/06, No. 466/Kravchenko v.Ucraina, 286/Kravchenko v.Ucraina, 286/06, No. No.
În consecință, dacă plângerile sunt admise și indică o încălcare a articolului 6 alineatul (1) din Convenție. O altă cerere de încălcare a practicii stabilite 10. Întreprinderea-reclamantă a prezentat alte plângeri care au încălcat, de asemenea, Convenția privind examinarea practicii relevante a Ucrainei (vezi tabelul din anexa la cererea sa de acces); în cazul în care nu există nicio cerere de acces, nu există nicio dovadă suplimentară în temeiul dispozițiilor din tabelul din anexa la Convenția privind încălcarea articolului 41 din Convenția ONU (Vrimea III, tabelul III, punctul III din anexa la Convenția ONU); în special, Curtea consideră că nu există nicio dovadă în temeiul dispozițiilor din anexa la Convenția privind încălcarea articolului 35 din Convenția ONU (Vrimea III, tabelul III din anexa la Convenția ONU); în cazul în care nu există nicio dovadă în temeiul dispozițiilor din anexa la Convenția ONU (Vrimea III, punctul VI din anexa la Convenția ONU), Curtea nu poate decide în legătură cu orice altă cerere de acces (vezi tabelul III, punctul VI din anexa la Convenția ONU); în cazul în care nu există nicio dovadă în temeiul dispozițiilor din anexa la Convenția ONU (Vrimea III, tabelul III, punctul VI din anexa la Convenția ONU), Curtea nu poate decide în legătură cu orice altă cerere de acces (Vrimea III, punctul VI din anexa la Convenția ONU); în cazul în care nu există nicio cerere de acces, Curtea nu poate decide în temeiul articolului 35 din anexa la Convenția ONU (Vrimea III, punctul VI din anexa la Convenția ONU); în cazul în care nu există nicio cerere de acces (Vrimea III, nu poate decide în temeiul articolului III, în cazul în cazul în care nu există o cerere de acces); în cazul în care nu există o cerere de acces, Curtea a Convenției (Vrima a Convenției ONU, nu poate decide în cazul în cazul în cazul în care nu există o cerere de acces); în cazul în care nu există o cerere de acces, nu este în cazul în cazul în cazul în care nu există o cerere de acces, nu există o cerere de acces
Hotărăște că: (a) în termen de trei luni, statul pârât trebuie să plătească întreprinderii-reclamant suma indicată în tabelul din anexă; suma trebuie să fie convertită în moneda națională a statului pârât la cursul de la data efectuării plății; (b) în termen de trei luni înainte de a fi făcut calcularea finală, se va aplica un dobândă simplă în valoare de dobândă limită a băncii centrale europene, ca dobândă în perioada de nerambursare, la care se vor adăuga trei puncte procentuale.
În 2019, după ce a primit o scrisoare de la consiliul municipal, întreprinderea-plicantă a închiriat o parcelă de pământ. Ulterior, S. a intentat o acțiune împotriva întreprinderii-plicantă, cerând să fie invalidată înțelegerea de închiriere. 04.02.2020 Curtea de Apel din Regiunea Zaporizhia a refuzat să satisfacă cererea. 02.07.2020 Curtea Centrală de Apel din orașul Dnipro a anulat decizia menționată și a satisfăcut cererea în întregime, deoarece a stabilit că, în conformitate cu legislația națională privind terenurile aflate în proprietatea statului, Podgadiva ar putea fi transferate în închiriere numai pe teritoriul întreprinderii numai în urma unor vânzări de terenuri, care în acest caz nu au avut loc niciodată. 24.10.2020 întreprinderea-plicantă a depus o acțiune în termen de apel împotriva unei decizii de închiriere a unui loc de muncă în vederea manifestării unei poziții corespunzătoare în privința unei decizii de închiriere a unei întreprinderi.
art. 6 alin.1 din Convenție - corectitudinea procedurii: încălcarea principiului egalității părților prin faptul că instanța de apel nu a trimis înștiințarea și documentele la adresa corectă a întreprinderii-reclamant, ceea ce a lipsit reprezentantul întreprinderii de posibilitatea de a participa la procedură în condiții de egalitate cu cealaltă parte la procedură (a se vedea hotărârea în cauza Lazarenko și alții împotriva Ucrainei (Lazarenko și alții împotriva Ucrainei), cererea nr. 70329/12 și alte 5 cereri, punctele 36 și 43, din 27 iunie 2017). 1 500 [1] Aceasta este în plus față de suma oricărei taxe care poate fi impusă reclamantului.
(CASE OF UKRSPETSMET-V, TOV v. UKRAINE)
(Заява № 12869/21)
09 жовтня 2025 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «ТОВ «УКРСПЕЦМЕТ-V» проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Андреас Зюнд
(Andreas Zünd)
,
Голова
,
Діана Сирку
(Diana Sârcu),
Микола Гнатовський
(Mykola Gnatovskyy), судді,
та Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 18 вересня 2025 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
1.
Справу було розпочато за заявою, поданою 19 лютого 2021 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2.
Про заяву було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3.
Відомості про підприємство-заявника та інформація щодо заяви наведені в таблиці у додатку.
4.
Підприємство-заявник скаржилося на відмову у доступі до судів вищих інстанцій. Воно також висунуло інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
5.
Підприємство-заявник скаржилося, головним чином, за пунктом 1 статті 6 Конвенції на відмову у доступі до судів вищих інстанцій.
6.
Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення з позовом щодо своїх прав або обов’язків цивільного характеру до судів або трибуналів. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана (див. рішення у справах «Голдер проти Сполученого Королівства»
(Golder v. the United Kingdom),
від 21 лютого 1975 року, пункт 36, Серія А № 18, «Пономаренко проти України»
(Ponomarenko v. Ukraine),
заява №
13156/02, пункт 36, від 14 червня 2007 року, «Мацюк проти України»
(Matsyuk v. Ukraine),
заява №
1751/03, пункт 28, від 10 грудня 2009 року та «Кузьменко проти України»
(Kuzmenko v. Ukraine),
заява №
49526/07, пункт 25, від 09 березня 2017 року). Стаття 6 Конвенції не зобов’язує Договірні Сторони створювати суди апеляційної чи касаційної інстанцій. Проте там, де існують такі суди, мають дотримуватися гарантії статті 6 Конвенції, наприклад, держава має гарантувати громадянам ефективне право на доступ до судів для вирішення спору щодо їхніх прав та обов’язків цивільного характеру. Крім того, до компетенції Суду не належить розгляд стверджуваних помилок щодо питань факту або права, яких припустилися національні суди, якщо тільки такі помилки не порушили права та свободи, що охороняються Конвенцією. З іншого боку, ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Гаврилов проти України»
(Gavrilov v. Ukraine),
заява №
11691/06, пункти 23 – 25, від 16 лютого 2017 року з подальшими посиланнями).
7.
У керівних справах «Мельник проти України»
(Melnyk v. Ukraine),
заява № 23436/03, пункти 20 – 31, від 28 березня 2006 року; «Мушта проти України»
(Mushta v. Ukraine),
заява № 8863/06, пункти 40 – 47, від 18 листопада 2010 року та «Кравченко проти України»
(Kravchenko v. Ukraine),
заява № 46673/06, пункти 37 – 50, від 30 червня 2016 року) Суд уже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо питань, аналогічних розглянутим у цій справі.
8.
Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі відповідні обмеження підірвали саму суть права заявника на доступ до судів вищих інстанцій.
9.
Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
10.
Підприємство-заявник висунуло інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, зазначених у таблиці в додатку.
11.
З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Гаврилов проти України»
(Gavrilov v. Ukraine),
пункт 36) Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену у таблиці в додатку.
Оголошує
заяву прийнятною;
Постановляє,
що ця заява свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з відмовою у доступі до судів вищих інстанцій;
Постановляє
, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку);
Постановляє
, що:
(a)
упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити підприємству-заявнику суму, зазначену в таблиці у додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b)
зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток
(simple interest)
у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 09 жовтня 2025 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Андреас Зюнд
(Andreas Zünd)
Голова
Заява зі скаргами за пунктом 1 статті 6 Конвенції
(відмова у доступі до судів вищих інстанцій)
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
Конкретне порушення, на яке скаржилися
Практика
Факти та відповідна інформація
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди (в євро)
[1]
12869/21
19.02.2021
2004
непередбачуваність та/чи занадто формалістичне застосування відповідних процесуальних норм,
зокрема щодо тлумачення та застосування процесуальних норм стосовно строків подання скарги до суду вищої інстанції
«Мушта проти України»
(Mushta v. Ukraine)
, заява №
8863/06, пункти 39 – 47, від
18 листопада 2010 року
У 2019 році, після отримання дозволу від міської ради, підприємство-заявник орендувало земельну ділянку. Згодом С. подав позов проти підприємства-заявника, вимагаючи визнати недійсним договір оренди. 04.02.2020 Господарський суд Запорізької області відмовив у задоволенні позову. 02.07.2020 Центральний апеляційний господарський суд міста Дніпра скасував зазначене рішення та задовольнив позов у повному обсязі, оскільки встановив, що відповідно до національного законодавства земельні ділянки, що перебували у державній власності, могли бути передані в оренду лише за результатами земельних торгів, які у цій справі ніколи не проводилися. 24.10.2020 підприємство-заявник подало касаційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на оскарження постанови суду. Підприємство-заявник зазначило, що в провадженні суду першої інстанції воно просило суд надсилати всю кореспонденцію на адресу, яка відрізнялася від зареєстрованої юридичної адреси підприємства. Під час відкриття провадження за апеляційною скаргою позивача апеляційний суд проігнорував згаданий факт і надіслав свою ухвалу та копію апеляційної скарги на іншу адресу (офіційно зареєстровану юридичну адресу підприємства). Ця кореспонденція була повернута у зв’язку із закінченням терміну зберігання. Подальші ухвали та постанова від 02.07.2020 також були надіслані на згадану адресу. Підприємство-заявник наголосило, що апеляційному суду було відомо про адресу для листування, оскільки вона була зазначена в матеріалах справи, переданих із суду нижчої інстанції, і рішення суду першої інстанції було надіслано на вказану адресу. З огляду на зазначене підприємство-заявник просило поновити відповідний строк, оскільки воно дізналося про постанову апеляційного суду лише 10.09.2020 з листа міської ради. Остаточною ухвалою від 17.11.2020 Верховний Суд відмовив у задоволенні згаданого клопотання та відмовив у відкритті касаційного провадження, дійшовши висновку, що наведені підприємством-заявником підстави були неповажними.
п.1 ст. 6 Конвенції - справедливість
провадження: порушення принципу рівності сторін через те, що апеляційний суд не надіслав повістки та документи на правильну адресу підприємства-заявника, що позбавило представника підприємства можливості брати участь у провадженні на рівних умовах з іншою стороною провадження (див. рішення у справі «Лазаренко та інші проти України»
(Lazarenko and Others v.
Ukraine)
, заява №
70329/12 та 5 інших заяв, пункти 36 та 43, від 27 червня 2017
року).
1 500
[1]
Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.