Petrakovskyy și Leontyev împotriva Ucrainei

CASE OF PETRAKOVSKY AND LEONTYEV v. UKRAINE) (Decisiuni nr. 26815/16 și nr. 43612/16) DECISIUNE STRASBOURG 21 martie 2024 Această hotărâre este definitivă, dar poate fi modificată în mod redacțional.În cazul Petrakovski și Leontiev împotriva acuzatilor de violență din Ucraina, Curtea Europeană a Drepturilor Omului (Curtea de Apel împotriva acuzatilor de violență din Ucraina) a declarat că a fost supusă unei investigații în ultima etapă (Curtea de Apel împotriva acuzatilor de violență din Ucraina), după ce a fost sesizată de către Comitetul Ucrainei, la care au fost trimise două declarații suplimentare de componență: 1.Lativia Chanturi (Curtea de Apel împotriva acuzatilor de violență din Ucraina), 2.Lativia Chanturi (Curtea de Apel împotriva acuzatilor de violență din Ucraina), iar pe pagina 2 a CURTULUI (Curtea de Apel împotriva acuzatilor de violență din Ucraina), au prezentat două declarații suplimentare de protecție a drepturilor omului (Curtea de Apel împotriva acuzatilor de violență din Ucraina), iar pe pagina 2 a CURTUI (Curtea de Apel împotriva acuzatilor de violență din Ucraina), care au fost trimise de către Curtea de Apel (Curtea de Apel, în data de 22 decembrie 2024); iar pe pagina 2 a CURTUI (Curtea de Apel, au prezentat o declarație de apel împotriva acuzatilor de violență, care nu au fost considerate drept acte de violență și de violență;

pe baza unei acuzații de violență; pe baza a CURTUI) și a CURTUI (CURTUI) au prezentat că au fost depuse de către Curtea de către Curtea de judecată, în temeiul articolului nr. În plus, el a contestat art. 6 din Convenție pentru prelungirea excesivă a procedurii penale în care a fost pus sub acuzare. 3. faptele fiecărei declarații individuale sunt prezentate în detaliu în tabelele din anexa. OCCURENȚA CURTULUI CONSUMAT 4. Având în vedere asemănarea dintre acuzațiile și obiectul cererii, Curtea consideră că este necesar să examineze în mod comun investigațiile lor în cadrul unei singure decizii. 114 OCCURENȚA CURTULUI A CUNUNTRAT că au fost încălcate în practică declarațiile autorităților belgiene, iar declarațiile lor au fost considerate a fi grele în contextul unor declarații ale autorităților belgiene, care au fost considerate adevărate în temeiul principiilor naționale de conduită dură prevăzute la art. 8 din Convenția nr. 433 din 2015 împotriva Belgiei.

Curtea consideră că dificultățile în stabilirea esenței afirmațiilor reclamantelor privind abuzul au fost cauzate de neîndeplinirea de către autoritățile de stat a unei anchete eficiente a plângerilor lor (a se vedea, în special, decizia din cauzele Popa împotriva Moldovei (Popa împotriva Moldovei), cererea nr. 29772/05, cererea de cercetare a autorităților de stat împotriva anchetei de nivelul de anchetă și punctele 45 din 21 septembrie 2010; cererea de anchetă a autorităților de stat împotriva Letoniei (Grima împotriva Letoniei), punctele 608/103, punctele 108/103, punctele 108/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 109/103, punctele 159/103, punctele 109/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103,

punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/103, punctele 159/ După examinarea tuturor materialelor disponibile la Curtea, Curtea ajunge, de asemenea, la concluzia că plângerile, formulate de domnul D.I.

Leontiev (reclamația nr. 43612/16) în temeiul articolelor 3 și 13 din Convenție, cu condiția de a-l ține în arest în izolarea de detenție (denumită în continuare "SIZO") și lipsa unor mijloace naționale de apărare juridică în acest sens (a se vedea informațiile din data de 3 martie 2014 în tabelul 2 din anexa la Convenția Ucrainei), sunt considerate ca fiind cereri de acuzații de încălcare a Convenției în contextul hotărârii Curții din 20 februarie 2014 (în cazul lui Leontiev împotriva Ucrainei, în special, punctul 76, din art. 113, din Convenția Ucrainei, în cauza nr. 436/12, din 13 februarie 2016), iar în cazul lui No. 136/126 din 13 februarie 2016 (în cazul lui No. 136/126), Curtea a considerat că nu are competență în materie de judecată, și în cazul celorlalte trei chestiuni, în ceea ce privește competența Curții a Ucrainei, în cazul lui No. No. 436/126 v. Ucraina, în cazul lui No. 136/1263, din 13 februarie 2016 (în cazul lui No. 132/1263, din 13/122, din 1334), în cazul lui No.136 [în cazul lui No.136], în cazul Curții de judecată din 13 februarie 2016 (în cazul lui No.1361, din 132, din 132, din 132, din 134, din 134, din 134, din CFR, din 134, din 134, din CFR, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134,

din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, din 134, în cazul lui 134, din 134, din CFR, din 134, din 134, În urma acestor constatări, Curtea consideră că este oportun să acorde reclamantelor sumele indicate în tabelele din anexă. El respinge restul cererilor domnului D.I. Leontier privind o neîndeplinire corectă a mandatului de anchetă. Curtea consideră că este necesar să se atribuie penalitatea pentru că cercetătorii au fost obligați să investigheze o anchetă a unei hotărâri pozitive a autorității centrale a Convenției Europene, iar la aceasta trebuie adăugate trei puncte procentuale.

Curtea a declarat că a declarat în condițiile prevăzute de CEDO că nu există mijloace de protecție a lucrătorilor din statele membre în conformitate cu Convenția nr. 43/112 din 13 decembrie 1946; Curtea a mai adăugat că este necesar să se facă o plângere în legătură cu eficacitatea, eficacitatea și eficacitatea mandatului de anchetă, în legătură cu o infracțiune, precum și cu faptul că nu există nicio măsură de protecție a lucrătorilor din statele membre ale Convenției nr. 43/112 din 13 decembrie 1946; Curtea a mai adăturat că este necesar să se facă o plângere în legătură cu eficacitatea, eficacitatea și eficacitatea mandatului de anchetă.

Leontiev pentru lipsa unor mijloace naționale de apărare juridică eficiente în legătură cu plângerea sa privind condițiile de detenție a acestuia în SIZO-ul din Zaporizhzhia; Hotărăște că: (a) în decurs de trei luni, statul răspunzător trebuie să plătească reclamantelor sumele indicate în tabelele din anexa, care trebuie să fie convertite în moneda națională a statului răspunzător la cursul de la data efectuării plății; (b) la expirarea termenului menționat de trei luni până la calcularea finală a sumelor menționate, se va acorda un interes simplu la valoarea dobânzii limită a poziției de stat a Băncii Centrale Europene, ca fiind activă în perioada de neplata, până la care se adaugă trei puncte de procent la datoria de naștere a Rusiei; Statul răspunzător va declara o cerere de plată riguroasă a cetățeanului Rusiei în moneda națională a statului răspunzător la cursul de la data efectuării plății; (b) la expirarea termenului menționat de trei luni până la calcularea finală a sumelor menționate, se va acorda un interes simplu la valoarea dobânzii limită a poziției de stat a Băncii centrale europene, ca fiind activă în perioada de neplata, până la care se adaugă trei puncte de procent la datoria de naștere a Rusiei; Statul răspunzător va declara o cerere riguroasă a cetățeniei pentru cetățeanul Rusiei în moneda națională la data efectuării plății;

Statul răspunzător va fi convertibil la cursul dobânzii la data efectuării plății; (a) pe data de 30 martie (martie) a datei de 30 martie (martie) a anului de data de data de naștere a Rusiei; Statul răspunzării (martie) a Rusiei (martiei (martie) (martie) (martie) (martie) (martie) (martie) (martie) (martie) (martie) (martie) (martie) (martie) (martie) (martie) (martie Pe 21 februarie 2011, în jurul orei 08 00, doi angajați ai Departamentului de Apărare a Apărării din Hortița din cadrul Oficiului de Apărare a Apărării din Ucraina din regiunea Zaporizhia au mers pe stradă la un reclamant minor de șaptesprezece ani. El a fost îmbrăcat în cătușe și dus la secția de poliție. Acolo a fost agățat de mâini în cătușe până la un cârlig pe perete, iar câțiva angajați ai poliției l-au bătut în rând cu un ciocan înfășurat în țesut, forțându-l să mărturisească că a furat un telefon mobil de la un alt minor.

Reclamantul a fost eliberat în jurul orei 20 00 minute în aceeași zi, după ce a semnat declarația de confesiune.

Două zile mai târziu, pe 23 februarie 2011, reclamantul a depus plângere către un medic pentru vătămare corporală, iar pe 24 iulie 2011 s-a depus în justiție, fiind eliberat de la un singur oficiu de medicină pentru vătămare corporală, în baza unei cereri de specialitate în domeniul medicinei (număr: No. 176/A, nr. 2014); în baza unor documente de cereri de cereri de asistență (număr: No. 246/A, nr. 2014) și a altor documente de asistență (număr: No. 306/A, nr. 2014) (numărime: 776) (numărime: 76) (numărime) (numărime) (numărime) (numărime) (numărime) (numărime) (numărime) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (număr) (num Daunele corporale ar fi putut fi obținute în timpul antrenamentelor de lupte unice (sparing), la care a participat reclamantul; nu a fost posibil să se stabilească nici data antrenamentului corespunzător, nici orice circumstanțe concomitente în legătură cu absența înregistrărilor corespunzătoare (decretul final privind închiderea procedurii: 16 iunie 2015; Curtea de Apel din Orașul Zaporizhia și Curtea de Apel din regiunea Zaporizhia au refuzat să satisfacă plângerile reclamantului la 12 august 2015 și noiembrie 2015 respectiv).

(i) Primele examinări medicale au fost efectuate la două zile după eliberarea reclamantului; absența dovezilor convingătoare care ar indica obținerea unei decizii de anchetă a prejudiciilor în timpul șederii militarilor din Ucraina (a se vedea hotărârea finală privind închiderea procedurii: 16 iunie 2015; Hotărârea finală a Curții de Apel din Orașul Zaporizhia și a Curții de Apel din regiunea Zaporizhia au refuzat să satisfacă plângerile reclamantului la 12 august 2015 și noiembrie 2015 respectiv).

(i) Primele examinări medicale au fost efectuate la două zile de la eliberarea reclamantului; absența dovezilor convingătoare care ar indica obținerea unei decizii de anchetă a prejudiciilor în timpul șederii militarilor din Ucraina Ucrainei în timpul șederii militare a fost determinată de către poliția Ucrainei (a se vedea hotărârea finală privind închiderea procedurii: 16 iunie: 16 iunie 2015; Hotărârea de judecată finală de judecată Ordin judecată din Ordinicie Ordinicie Ordinikijevsky Districtului Oraș și Curtea de Apel din Orașul Zaporizhia și Curtea de Apel din regiunea Zaporizhia și Curtea de Apel din regiunea Zaporizhia au refuzat să satisfacă plângerea plângerea plângerilor reclamantului pe 12 august 2015 și Curtea de Apelului din regiunea Zaporizhia, respectiv pe data de noiembrie 2015); hotărârea de apel (iv) Concludenta rapida ca prejudiciul corporal ar fi putut fi obtinut in timpul anchetei in legatura cu defectele recunoscute de instantele nationale (vezi exemplele relevante din hotararile din cazul Belousov impotriva Ucrainei, cererea nr. 4494/07, punctul 56, din 07 noiembrie 2013, si Adnaralov impotriva Ucrainei, cererea nr. 10493/12, punctul 50, din 27 noiembrie 2014). (iv) Concludenta rapida ca prejudiciul corporal ar fi putut fi obtinut in timpul anchetei,

motivata in principal de afirmatiile angajatilor de politie care au contestat abuzul si de fapt au contestat abuzul, si intarzierea in ancheta unui antrenor de echipa de lupta unic din Ucraina, care nu a putut prezenta cererea de a-si antrena un cetatean european in cazul unei cereri de abuz in cazul unui cetatean european respectiv (Kordinea de aplicare a hotararii din data de 23 aprilie 2011), punctul 50), pe pagina 5 din Ordinul de la Curtea de Justitie din Ucraina (nr. 95, octombrie 2016), care solicita acuzarea de actiuni suplimentare a unui cetatean de stat (art. 5 din Ordinul nr. 96, sectiunea 96, sectiunea 96, sectiunea 96, sectiunea 96, sectiunea 96, sectiunea 96, sectiunea 96, sectiunea 96, sectiunea 96, sectiunea 96, sectiunea 96)), si de fapt, care solicita actul de actiune de platitatii de platitie a unei sume de bani de stat (numere de bani) de stat (numere de valoare de valoare de 5 milioane de euro) si de bani (numere) care poate fi prezentata ca prejudiciu pentru orice persoana fizica sau pentru a unei persoane fizice.

La 19 februarie 2014, în jurul orei 21.30, mai mulți angajați ai poliției din departamentul de judecată Yakimov al Departamentului de Stat al Ucrainei (Zaporița) l-au descoperit pe reclamant stând lângă casa sa în flăcări, deasupra corpului ars al doamnei L., a mamei sale, care avea răni cuțite. La început, adversarii poliției l-au dus la clădirea consiliului rural pentru interogatoriu și au început să-l forțeze să mărturisească uciderea mamei sale, pe care avea numeroase răni cuțite și răni la cap. După ce reclamantul a negat, adversarii poliției l-au bătut în mod repetat, l-au lovit cu pălării și cu bâtețe pe cap, membre și umăr, precum și în zona rinichilor. Mai târziu, în acea zi, adversarii poliției l-au dus la secția de poliție, l-au bătut și au continuat să-l bată în timp ce era în stare de muncă.

(Zaporizka Oblastal Biroul de examinare judiciară) din 20 februarie 2014: leziuni corporale ușoare (păduțe pe degetul stâng, mâna dreaptă, palma stângă, genunchiul drept și umbilicul drept), cel mai probabil obținute pe 19 februarie 2014. poziția corpului reclamantului la momentul formării leziunilor corporale ar fi putut fi diferită; leziunile pe deget, cel mai probabil, să se formeze ca urmare a acțiunilor altor persoane. În timpul examinării, reclamantul nu a prezentat nici o plângere în ceea ce privește nici un angajat al poliției și nici o afirmație cu privire la originea leziunilor sale corporale. El susține că nu au fost deja prezentate nici o plângere de violență din 30 noiembrie 2014 în cazul unei cereri de inspecție a mamei sale, nici o altă cerere de inspecție a prejudiciului.

(iii) În conformitate cu cererea de judecată din 25 noiembrie 2014 a unui expert, cererea de judecată a fost prezentată în conformitate cu cererea de judecată din 25 noiembrie 2014 (a) pentru o perioadă de 17 zile (a se vedea cererea de judecată din 30 noiembrie 2014), în cazul unei cereri de judecată din 30 noiembrie 2015 (a se poate vedea cererea de judecată din data de 30 noiembrie 2014) în cazul unei cereri de judecată în care nu a fost prezentată în judecată în judecată în judecată în județul din orașul Ljubljana (a se poate vedea cererea de judecată în judecată din data de 30 noiembrie 2014); cererea de judecată din data de 30 noiembrie 2016 (a se poate face în judecată în judecată în judecată în județul Ljubljana) în județul Ljubljana (a se poate în județul Ljubljana) în data de 30 noiembrie 2016 (a se poate înregistrat în judecată în județul Ljubljana) în data de 30 noiembrie 2016 (a se poate în județul Ljubljana) în data de 30 noiembrie 2016 (a se poate înregistrat în data de 30 noiembrie 2016). În perioada 04 iunie - 08 septembrie 2019, reclamantul a fost, se spune, în custodie la SIZO Zaporizhia, într-o cameră îngustă, neinstalată, cu condiții anti-sanitare (în camera de 14 metri pătrați, el a fost însoțit de trei alți deținuți, care a fost în permanență închis); o toaletă fără separare de zona de locuit; lenjerie uzată;

produse alimentare de calitate necorespunzătoare; acces foarte limitat la suflet și lipsă de mijloace igienice; (b) la 13 februarie 2020, Curtea Superioră Specializată a Ucrainei pentru examinarea plângerilor civile și penale a refuzat să satisfacă cererea de confirmare a reclamantului împotriva lui Vladimir, potrivit căreia el a fost găsit vinovat de uciderea lui Vladimir în iulie 2015 și a fost declarat vinovat de prejudicii materiale pe care le-a produs în mod corespunzător la 03 decembrie 2015; o toaletă fără separare de zona de locuit; lenjerie uzată; produse alimentare de calitate necorespunătoare; acces foarte limitat la suflet și lipsă de mijloace igienice; (b) la 21 decembrie 2020, Curtea Superioră Specializată a Ucrainei pentru examinarea plângerilor civile și penale a refuzat să satisfacă cererea de confirmare a reclamantului împotriva lui Vladimir, potrivit căreia căruia sa a fost vinovată vinovată de uciderea lui Vladimir în i-a lui Lening în iulie 2015 și că a fost declarat vinovat în mod corespunzător în i-a lui Lening în i-a lui Leningul său, care a fost declarat în i-a lui Leningul, în decembrie 2015 fără obținut în cazul lui SZZZZZ, în cazul SZ, în cazul nr. 58/03, în cazul SZ/A.

2007 (A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A Verificarea investigativă a avut un volum limitat și nu s-au depus eforturi suficiente pentru a stabili originea dovezilor obiective documentate ale vătămărilor corporale (vezi exemplele relevante din hotărârile din cauzele Grinenko împotriva Ucrainei (Grinenko împotriva Ucrainei), cererea nr. 33627/06, punctul 62, din 15 noiembrie 2012, și Cleutin împotriva Ucrainei (Kleutin împotriva Ucrainei), cererea nr. 5911/05, punctul 68, din 23 iunie 2016). (iii) În lipsa raportului s-au depus eforturi suficiente pentru a se obține dovezi obiective, în special: versiunile evenimentelor împotriva angajaților poliției au fost adoptate fără îndoială; nu s-au făcut cereri de ajutor judecătoresc între ofițerul de poliție și ofițerul poliției, nu s-au făcut cereri de ajutor judecătoresc de aproximativ 150 de euro, nu s-au fost efectuate cereri de ajutor judecătoresc de aproximativ 6 milioane de euro, nu s-au fost efectuate cereri de ajutor judecătoresc de la ofițerul poliției, nu s-au fost executate alte măsuri corespunzătoare pentru eliminarea acestora în cazul lor, nu s-au fost efectuate cereri de ajutor judecător al justiției (Kle de judecată din 15 martie 2014), nu s-au fost efectuate cereri de ajutor judecător al justiției, nu s-au fost efectuate cereri de ajutor judecător al justiției,

nu s-au fost efectuate cereri de ajutor judecător al justiției, nu s-au fost efectuate cereri de ajutor judecător al justiției, nu s-au fost efectuate cereri de judecător alocumenilor poliției, nu au fost efectuate cereri de către judecător (a fost efectuate cereri de judecător în justiție, nu au fost depuse cereri de către judecător în justiție, nu au fost depuse alte costuri, nu au fost depuse alte costuri, nu au fost depuse, nu au fost depuse, au fost depuse, au fost depuse, au fost depuse, au fost depuse, au fost depuse, au fost depuse, au fost depuse, au fost depuse în plus față de suma oricărei taxe care poate fi impusă reclamantului pe ambele sume menționate.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «ПЕТРАКОВСЬКИЙ ТА ЛЕОНТЬЄВ ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF PETRAKOVSKYY AND LEONTYEV v. UKRAINE) (Заяви № 26815/16 та № 43612/16) РІШЕННЯ СТРАСБУРГ 21 березня 2024 року Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Петраковський та Леонтьєв проти України» Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли: Ладо Чантурія (Lado Chanturia), Голова , Карло Ранцоні (Carlo Ranzoni) , Марія Елосегі (María Elósegui), судді , та Мартіна Келлер (Martina Keller), заступник Секретаря секції, З огляду на: заяви, подані у дати, зазначені в таблицях у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) двома заявниками (далі – заявники), вказаними у них; рішення повідомити Уряд України (далі – Уряд), який представляла його Уповноважений, на останніх етапах провадження пані М. Сокоренко, про скарги, наведені у пунктах 1 і 2; зауваження сторін; після обговорення за зачиненими дверима 22 лютого 2024 року постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

1. Заявники стверджували, посилаючись на статтю 3 Конвенції, що вони зазнали жорстокого поводження працівників міліції, вчиненого з метою отримання від них неправдивих зізнавальних показань, а також що розслідування їхніх відповідних скарг було неефективним. 2. Пан Д.І. Леонтьєв (заява № 43612/16) також посилався на статті 3 і 13 Конвенції, поскаржившись, що умови тримання його під вартою у Запорізькому СІЗО були нелюдськими та такими, що принижують гідність, і у зв’язку з цим не було ефективних національних засобів юридичного захисту. Крім того, він скаржився за статтею 6 Конвенції на надмірну тривалість порушеного щодо нього кримінального провадження. 3. Факти кожної окремої заяви детально викладені в таблицях у додатку.

ОЦІНКА СУДУ

ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

4. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні. СТВЕРДЖУВАНЕ ЖОРСТоКЕ ПОВОДЖЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ТА НЕПРОВЕДЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО РОЗСЛІДУВАННЯ 5. Заявники скаржилися на жорстоке поводження з ними працівників міліції та непроведення належного розслідування їхніх скарг. Вони посилалися на статтю 3 Конвенції. 6. Уряд стверджував, що зазначені скарги були явно необґрунтованими. 7. Розглядаючи факти цієї справи у контексті встановлених у його практиці загальних принципів (див. рішення у справі «Буїд проти Бельгії» [ВП] (Bouyid v. Belgium) [GC], заява № 23380/09, пункти 81 – 90 та 114 – 123, ЄСПЛ 2015), Суд вважає, що на національному рівні заявники висунули правдоподібні скарги на жорстоке поводження.

Ці скарги призвели до виникнення зобов’язання національних органів влади провести ефективне та ретельне розслідування для встановлення походження стверджуваних тілесних ушкоджень заявників, а також встановлення та покарання винних осіб, якщо твердження про жорстоке поводження виявляться правдивими. 8. З огляду на прогалини у доказовій базі та суперечності у матеріалах справ на національному рівні та у фактичних доводах сторін (див. конкретні відомості в таблицях у додатку), Суд вбачає за неможливе встановити поза розумним сумнівом, що заявники отримали тілесні ушкодження, перебуваючи під контролем працівників міліції, як вони стверджували.

Суд вважає, що труднощі у встановленні суті тверджень заявників про жорстоке поводження спричинені непроведенням органами державної влади ефективного розслідування їхніх скарг (див., зокрема, рішення у справах «Попа проти Молдови» (Popa v. Moldova) , заява № 29772/05, пункти 39 та 45, від 21 вересня 2010 року; «Грімайловс проти Латвії» (Grimailovs v. Latvia) , заява № 6087/03, пункти 109 та 119, від 25 червня 2013 року та «Баришева проти України» (Barysheva v. Ukraine) , заява № 9505/12, пункт 55, від 14 березня 2017 року). 9. З наявних у Суду документів вбачається, що проведені на національному рівні розслідування не вказували на серйозні спроби встановити відповідні факти.

10. Суд зазначає, що в рішенні у справі «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine) , заява № 23893/03, пункти 173 – 180, від 15 травня 2012 року) він встановив, що небажання органів державної влади забезпечити оперативне та ретельне розслідування скарг на жорстоке поводження працівників правоохоронних органів становило системну проблему у розумінні статті 46 Конвенції. З огляду на обставини цих заяв і свою попередню практику Суд вважає, що ці заяви є ще одним прикладом такого незабезпечення оперативного та ретельного розслідування. 11. Отже, Суд доходить висновку, що ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статті 3 Конвенції.

ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ

12. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд також доходить висновку, що скарги, висунуті паном Д.І. Леонтьєвим (заява № 43612/16) за статтями 3 і 13 Конвенції на умови тримання під вартою у Запорізькому слідчому ізоляторі (далі – СІЗО) та відсутність національних засобів юридичного захисту у зв’язку з цим (див. конкретні відомості в таблиці 2 у додатку) є прийнятними та свідчать про порушення Конвенції у контексті усталеної практики Суду (див., зокрема, рішення у справах «Муршич проти Хорватії» [ВП] (Muršić v. Croatia) [GC], заява № 7334/13, пункти 122 – 141, ЄСПЛ 2016; «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine) , заява № 72286/01, пункти 110 – 112, від 28 березня 2006 року та в якості нещодавнього прикладу рішення у справі «Бекетов проти України» [Комітет] (Beketov v. Ukraine) [Committee], заява № 44436/09, пункти 125 – 130, від 19 лютого 2019 року).

ІНШІ СКАРГИ

13. Щодо іншої скарги, висунутої паном Д.І. Леонтьєвим (заява № 43612/16) за статтею 6 Конвенції на стверджувану надмірну тривалість кримінального провадження щодо нього, Суд зазначає, що це провадження було порушено 20 лютого 2014 року та тривало до 13 лютого 2020 року, тобто п’ять років і одинадцять місяців у трьох інстанціях. Суд вважає, що в контексті всіх наявних у нього матеріалів та з огляду на належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, ця скарга не свідчить про порушення цього положення. 14. З цього випливає, що ця частина заяви має бути відхилена на підставі пункту 4 статті 35 Конвенції.

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

15. Заявники висунули вимоги щодо справедливої сатисфакції на підставі статті 41 Конвенції (див. конкретні відомості в таблицях у додатку). 16. З огляду на наявні в нього документи та свою практику Суд вважає за доцільне присудити заявникам суми, зазначені у таблицях в додатку. Він відхиляє решту вимог пана Д.І. Леонтьєва щодо справедливої сатисфакції. 17. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Вирішує об’єднати заяви; Оголошує прийнятними скарги обох заявників на жорстоке поводження працівників міліції та непроведення ефективного розслідування у зв’язку з цим, а також скарги, висунуті паном Д.І. Леонтьєвим (заява № 43612/16) на умови тримання його під вартою та відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку з його скаргою; Постановляє, що було порушено статтю 3 Конвенції у зв’язку з непроведенням національними органами влади ефективного розслідування скарг на жорстоке поводження працівників міліції, висунутих обома заявниками; Постановляє, що було порушено статтю 3 Конвенції у зв’язку зі скаргою пана Д.І. Леонтьєва на умови тримання під вартою у Запорізькому СІЗО; Постановляє, що було порушено статтю 13 Конвенції у зв’язку зі скаргою пана Д.І.

Леонтьєва на відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту у зв’язку з його скаргою на умови тримання його під вартою у Запорізькому СІЗО; Постановляє, що: (a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблицях в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти; Відхиляє решту вимог пана Д.І.

Леонтьєва щодо справедливої сатисфакції . Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 21 березня 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду. Мартіна Келлер (Martina Keller) Заступник Секретаря Ладо Чантурія (Lado Chanturia) Голова ДОДАТОК 1. Заява № 26815/16 пана Дмитра Ігоровича Петраковського громадянина України 1994 року народження, який проживає у с. Федурново, Московська область, Російська Федерація представляв пан Д.М. Яма, юрист, який практикує у м. Запоріжжя Подана 30 квітня 2016 року Відповідні факти і документи щодо стверджуваного жорстокого поводження Ключові питання щодо стверджуваного жорстокого поводження (i) Виклад подій заявника: 21 лютого 2011 року близько 08 год 00 хв двоє працівників Хортицького районного відділу ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області підійшли на вулиці до неповнолітнього сімнадцятирічного заявника.

На нього одягли кайданки та відвезли до відділу міліції. Там його підвісили за руки в кайданках до гака на стіні, і декілька працівників міліції по черзі били його кийком, обгорнутим у тканину, змушуючи його зізнатися у крадіжці мобільного телефону в іншого неповнолітнього. Заявника відпустили близько 20 год 00 хв того ж дня після того, як він підписав зізнавальні показання. Через два дні, 23 лютого 2011 року, заявник поскаржився медичному працівнику на побиття, а 24 лютого 2011 року він звернувся до судово-медичного експерта для документування його тілесних ушкоджень.

(ii) Медичні та інші докази: (a) Висновок спеціаліста № 306/c від 24 лютого 2011 року та висновок експерта № 1774 (Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи) від 10 липня 2013 року: легкі тілесні ушкодження (припухлість м’яких тканин (потилична область) та садна (на верхній губі, правому плечі, лівій кисті), отримані за два-чотири дні до огляду (24 лютого 2011 року); (b) Висновок експерта № 776-Д (те саме бюро) від 19 лютого 2014 року: не виключено виникнення задокументованих тілесних ушкоджень під час тренування з єдиноборств (спарингу).

(iii) Висновки на національному рівні: Тілесні ушкодження могли бути отримані під час тренування з єдиноборств (спарингу), які відвідував заявник; було неможливо встановити ані дату відповідного тренування, ані будь-які супутні обставини у зв’язку з відсутністю відповідних записів (остаточна постанова про закриття провадження: 16 червня 2015 року; Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя та Апеляційний суд Запорізької області відмовили у задоволенні скарг заявника 12 серпня 2015 року та 04 листопада 2015 року відповідно). (i) Перші медичні огляди були проведені через два дні після звільнення заявника; відсутні переконливі докази, які б вказували на отримання тілесних ушкоджень під час перебування під контролем працівників міліції (див.

відповідні приклади в рішеннях у справах «Кулик проти України» (Kulyk v. Ukraine) , заява № 30760/06, пункти 82 і 83, від 23 червня 2016 року та «Баришева проти України» (Barysheva v. Ukraine) , заява № 9505/12, пункти 55 і 56, від 14 березня 2017 року); (ii) Затримка у порушенні повноцінної кримінальної справи (скарга подана 01 березня 2011 року, прокуратура Хортицького району м. Запоріжжя; розслідування розпочато 21 грудня 2012 року), якому передували неодноразові дослідчі перевірки (див. відповідні приклади, mutatis mutandis , в рішеннях у справах «Давидов та інші проти України » (Davydov and Others v. Ukraine) , заяви № 17674/02 та № 39081/02, пункти 310 – 312, від 01 липня 2010 року та «Чернега та інші проти України» (Chernega and Others v. Ukraine) , заява № 74768/10, пункт 167, від 18 червня 2019 року).

(iii) Неодноразове повернення справи на додаткове розслідування у зв’язку з визнаними національними судами недоліками (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Бєлоусов проти України» (Belousov v. Ukraine) , заява № 4494/07, пункт 56, від 07 листопада 2013 року та «Аднаралов проти України» (Adnaralov v. Ukraine) , заява № 10493/12, пункт 50, від 27 листопада 2014 року). (iv) Поспішний висновок, що тілесні ушкодження могли бути отримані під час спарингу, обґрунтований, головним чином, твердженнями працівників міліції, які заперечили жорстоке поводження, і проведеним із затримкою допитом тренера з єдиноборств, який не міг пригадати розклад тренувань у лютому 2011 року (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Гордієнко проти України» (Gordiyenko v. Ukraine) , заява № 27620/09, пункти 95 і 96, від 16 жовтня 2014 року та «Клеутін проти України» (Kleutin v. Ukraine) , заява № 5911/05, пункт 68, 23 червня 2016 року).

Справедлива сатисфакція Доводи сторін Присуджена Судом сума Заявник: Моральна шкода: 5 000 євро Уряд: Вимога необґрунтована Моральна шкода: 5 000 євро як вимагав заявник додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися 2. Заява № 43612/16 пана Дмитра Івановича Леонтьєва громадянина України 1986 року народження, який проживає у м. Мелітополь представляв пан А.В. Пустинцев, юрист, який практикує у м. Дніпро Подана 10 квітня 2016 року Відповідні факти і документи щодо стверджуваного жорстокого поводження Ключові питання щодо стверджуваного жорстокого поводження (i) Виклад подій заявника: 19 лютого 2014 року близько 21 год 30 хв декілька працівників міліції Якимівського районного відділу ГУ МВС України (Запорізька область) виявили заявника, який сидів біля свого охопленого вогнем будинку над обгорілим тілом пані Л., його матері, в якої були ножові поранення.

Спочатку працівники міліції відвезли його до будівлі сільської ради для допиту і почали змушувати зізнатися у вбивстві матері, на тілі якої були численні ножові поранення та травми голови. Оскільки заявник заперечив, працівники міліції неодноразово били його, давали ляпаси та били кийками по голові, кінцівках і тулубу, а також в область нирок та паху. Пізніше того ж дня заявника доставили до відділу міліції, де його продовжували бити і зав’язали очі на невизначений період. Крім того, йому завдали опік на лівій руці. Під тиском жорстокого поводження він надав неправдиві зізнавальні показання у вчиненні вбивства своєї матері внаслідок побутової сварки у стані алкогольного сп’яніння. (ii) Медичні та інші докази: (a) Висновок експерта № 30 (Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи) від 20 лютого 2014 року: легкі тілесні ушкодження (садна на лівому вусі, правій руці, лівій долоні, правому коліні та правій гомілці), найімовірніше отримані 19 лютого 2014 року.

Положення тіла заявника під час утворення тілесних ушкоджень могло бути різним; садна на вусі, найімовірніше, утворитися в результаті дії пальців іншої особи. Під час огляду заявник не висував жодних скарг щодо будь-кого з працівників міліції та не надав пояснень щодо походження його тілесних ушкоджень. Він стверджував, що не сварився ні з матір’ю, ні з будь-ким іншим за день до огляду. (b) Висновок експерта № 70 (те ж бюро) від 17 квітня 2014 року: тілесні ушкодження, задокументовані у висновку № 30, та опік лівої кисті могли бути заподіяні у період, зазначений заявником.

(iii) Висновки на національному рівні: Легкі тілесні ушкодження, виявлені на заявнику в день вбивства пані Л., вчиненого відповідно до його зізнавальних показань під час побутової сварки, не були характерними для описаних ним видів стверджуваного жорстокого поводження (остаточна постанова про закриття провадження: 25 листопада 2014 року; Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя та Апеляційний суд Запорізької області відмовили у задоволенні скарг заявника 29 грудня 2015 року і 17 лютого 2016 року відповідно).

(iv) Інші відповідні факти (a) У період з 04 червня до 08 вересня 2019 року заявник перебував під вартою у Запорізькому СІЗО, як стверджується, в тісному, непровітрюваному приміщенні з антисанітарними умовами (у камері площею 14 квадратних метрів він перебував разом з трьома іншими ув’язненими, які постійно палили); туалет не відокремлений від житлової зони; зношена постільна білизна; харчові продукти неналежної якості; дуже обмежений доступ до душу та відсутність гігієнічних засобів; (b) 13 лютого 2020 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовив у задоволенні касаційної скарги заявника на вирок, згідно з яким його визнали винним у вбивстві пані Л., і який був ухвалений 03 грудня 2015 року Якимівським районним судом Запорізької області та залишений без змін Апеляційним судом Запорізької області 21 серпня 2019 року.

(i) Беручи до уваги обставини затримання заявника та його опис стверджуваного жорстокого поводження щодо характеру та часу отримання задокументованих тілесних ушкоджень, наявні матеріали переконливо не підтверджують, що заявника помістили під варту здоровим і він зазнав тілесних ушкоджень, коли перебував під контролем працівників міліції (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Козинець проти України» (Kozinets v. Ukraine) , заява № 75520/01, пункти 56 і 57, від 06 грудня 2007 року та «Олександр Смирнов проти України» (Aleksandr Smirnov v. Ukraine) , заява № 38683/06, пункт 54, від 15 липня 2010 року); (ii) Дослідча перевірка мала обмежений обсяг і не було докладено достатніх зусиль для встановлення походження задокументованих тілесних ушкоджень (див.

відповідні приклади в рішеннях у справах «Гриненко проти України» (Grinenko v. Ukraine) , заява № 33627/06, пункт 62, від 15 листопада 2012 року та «Клеутін проти України» (Kleutin v. Ukraine) , заява № 5911/05, пункт 68, від 23 червня 2016 року). (iii) Відсутні ознаки докладання достатніх зусиль для збору об’єктивних доказів, зокрема: версії подій працівників міліції були прийняті беззаперечно; не проведено очних ставок між заявником і працівниками міліції, причетними до жорстокого поводження з ним та не вжито інших заходів для усунення розбіжностей у їхніх викладах подій та перевірки походження задокументованих тілесних ушкоджень (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Данілов проти України» (Danilov v. Ukraine) , заява № 2585/06, пункт 70, від 13 березня 2014 року та «А.Н.

проти України» (A.N. v. Ukraine) , заява № 13837/09, пункти 67 – 70, від 29 січня 2015 року). Справедлива сатисфакція Доводи сторін Присуджена Судом сума Заявник: Моральна шкода: 35 000 євро Судові та інші витрати: 6 000 євро в якості компенсації витрат на правову допомогу (провадження у Суді; сума не сплачена) мають бути сплачені безпосередньо захиснику заявника, пану А.В. Пустинцеву (надано акт виконаних робіт: 40 годин з погодинною ставкою у розмірі 150 євро) Уряд: Вимоги необґрунтовані та надмірні Моральна шкода: 8 000 євро Судові та інші витрати: 1 000 євро мають бути сплачені пану А.В. Пустинцеву, як вимагалося додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику на обидві зазначені суми