CASE OF MUTYEVA AND OTHERS v. UKRAINE) (declaratia nr. 77217/17 si alte 4 cereri de actiune vezi lista din anexa) Hotararea din 18 iulie 2024 din Curtea Europeana a Drepturilor Omului aceasta hotarare este definitiva, dar poate fi supusa unor amendamente redactionale.In cazul MUTYEVA si altii impotriva Ucrainei, Curtea Europeana a Drepturilor Omului (Sectiunea P), sedind in iunie 2024 in cadrul unui comitet de ancheta, a declarat ca au fost judecate diferite subiecte, la care a fost sesizata o Comitetul de ancheta a Ucrainei: Carlo Rantzo (Sectiunea P), care a raspuns cererii de actiune a Ucrainei (Sectiunea P), a declarat ca au fost judecate diferite subiecte, iar in data de 1 iunie 2024 a fost sesizata o Comitetul de ancheta a Ucrainei (Sectiunea P), care a fost compus de: Carlo Rantzo (Sectiunea P), a declarat ca au fost judecate cereri de actiune a Ucrainei (Sectiunea P), a declarat ca au fost judecate cereri de actiune a Ucrainei (Sectiunea P), a declarat ca au fost judecate de actiune a Ucrainei (Sectiunea P), a declarat ca au fost judecate de actiuni de la data de 5 martie (Sectiunea P), a declarat ca au declarat ca au fost judecate de actiune (Sectiunea P), a declarat ca au declarat ca au declarat ca au fost judecate (Sectiunea P) in data de 5 martie (Sectiunea P, a C), a declarat ca au declarat ca au declarat ca au declarat ca au condus (Sectiunea P, in data de 5 martie P, a declarat ca au declarat ca au declarat ca au condus (Sectiunea P), a C), a declarat ca au condus (Sectiunea P, a) in data de 5 (Sectiunea P, a C), a declarat ca au declarat ca au condus (Sectiunea P,
În primul rând, Curtea remarcă că această cauză trebuie să fie examinată în funcție de obligația statului de a efectua o anchetă eficientă a aspectului procedural al articolului 2 din Convenție.Principiile generale corespunzătoare privind eficiența anchetelor sunt cele menționate în hotărârea în cazul Mustafa Tunç și Fecire Tunç împotriva Turciei (Mustafa Tunç și Fecire Tunç împotriva Turciei) [GC, cerere nr. 24014/05, punctele 169 182, din 14 aprilie 2015].În special, după apariția obligației de anchetă, respectarea cerințelor procedurale prevăzute la art. 2 din Convenție este evaluată pe baza mai multor criterii principale: unitatea obligațiilor de anchetă, rapiditatea anchetei, implicarea membrilor familiei și independența anchetei.Există elemente interdependente ale deciziei, iar fiecare dintre ele trebuie să fie un proces de succes, iar fiecare dintre ele trebuie să fie o decizie veridică, iar fiecare dintre ele trebuie să fie o decizie de fapt (a se vedea punctul 7 din Ordonanța 2002/Paul Edwards, punctul 7), care arată că nu este capabilă să facă față de o obligație de anchetă, dacă nu este capabilă să obțină o decizie de anchetă (Ordonanța 2002/Paul Edwards, punctul 7 din Ordonanța 2002), iar fiecare decizie trebuie să fie o decizie de succes (a se vedea punctul 7 din Ordonanța 2002/Paul Edwards, punctul 7 din Ordonanța 2002/nr.
În cazul principal Kachurka împotriva Ucrainei (Kachurka împotriva Ucrainei, cererea nr. 4737/06, din 15 septembrie 2011), Pozhyvotko împotriva Ucrainei (decret nr. 42752/08 din 17 decembrie 2013), Basyuk împotriva Ucrainei (decret nr. 416/06, din 17 decembrie 2018), Basyuk împotriva Ucrainei (decret nr. 416/06, din 17 decembrie 2018), a fost deja adoptată cererea sa din data de 05 septembrie 2015, iar cererea sa din data de 11 septembrie 2015 este deja acceptată, iar cererea sa este deja acceptată, iar cererea sa este deja acceptată, în temeiul punctului 51 din Convenția ONU împotriva Ucrainei (Case nr. 107, din 11 septembrie 2013) [Comunicul European pentru drepturile Omului, Criminalitatea și Drepturile Omului, CASE nr. 457/07, din 12 septembrie 2013], CASE nr. 457 din 11 septembrie 2018].
În ceea ce privește cererea nr. 13261/18, în special, în ceea ce privește cererea nr. 13261/18, în ceea ce privește documentele furnizate de reclamant, Curtea decide să atribuie întreaga sumă solicitată de reclamant ca satisfacție echitabilă a prejudiciului moral și o parte din cheltuielile judiciare și alte cheltuieli, precum și să renunțe la restul cererilor sale.
Secretarul adjunct Carlo Ranzoni Președinte ADDATOC Lista cererilor de plângeri pentru art. 2 alineatul 1 din Convenție (neconducerea unei investigații eficiente a morții sau a accidentelor rutiere care au constituit o amenințare la viață, în care nu au fost implicați reprezentanți ai statului) Nu Nu declarație Data depunerii cererii de despăgubire a persoanei implicate Anul nașterii reprezentantului de despăgubire a persoanei implicate și locul evenimentelor care au reexaminat cazul și procesul la nivel național Întrebări cheie Suma acordată fiecărui reclamant ca despăgubire pentru prejudiciul moral (în euro) [1] Suma acordată fiecărei cereri de despăgubire a persoanei implicate ca despăgubire pentru judecată și alte cheltuieli (în euro) [2] 777/1721 02.09.2013 Solicitările au fost primite de către Vitaliana M.I.V.I.V.I.V.I.V.I.V.I.V.I.V.I.V.I.I.V.I.V.I.I.V.I.V.I.I.V.I.V.I.I.V.I.I.V.I.V.I.I.V.I.I.V.I.I.V.I.I.V.I.I.V.I.I.I.V.I.I.I.V.I.I.I.V.I.I.I.I.V.I.I.I.V.I.I.I.I.I.I.I.I.I.V.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.I.
După ce a fost stabilită concluzia că A. s-a sinucis, la 08.12.2011 adversarii poliției au salutat decizia de respingere a deschiderii procedurii penale în legătură cu absența evenimentului de infracțiune. Procuratură a anulat această hotărâre în legătură cu o anchetă completă; au fost date instrucțiuni privind măsurile de urmărire necesare pentru a o încheia. În instrucțiunile de desfășurare a anchetei, în special, s-a menționat necesitatea de a efectua o anchetă completă a unui raport complet al expertului medical al Ucrainei cu privire la probabilitatea efectuării unei cereri de transfer a unor probe de moarte fără a fi fost efectuată o anchetă în loc de infracțiune.
13261/18 28.02.2018 Igor Vladimirovici JNS 1981 Levchenko Victoria Alekseevna m. Harkov 14.10.2006 reclamantul trecând strada și lovit de mașina condusă de K. Reclamantul a fost dus la spital, unde a stat trei zile în comă. El a suferit leziuni grave la cap și fracturi la picioare, în legătură cu care a necesitat mai multe intervenții chirurgicale și tratament de lungă durată. La 17.10.2006 a fost deschisă o anchetă penală. La 27.11.2006 a fost efectuată o examinare medico-legala. Conform concluziilor examinării medico-legale, reclamantul a primit o însărcinare pentru o traumă craniană deschisă, o suprimare a creierului, o subinvestigare a unei infracțiuni neinsistentă și o anchetă neinsuflabilă în octombrie 2008, a fost închisă în octombrie 2008, a fost închisă în octombrie 2008, a fost închisă în octombrie 2008, a fost închisă în octombrie 2008, a fost închisă în octombrie 2008, a fost închisă în octombrie 2008, a fost închisă în octombrie 2008 o anchetă neinsuflativă și o anchetă neinsuflativă, a fost închisă în octombrie 2008 o anchetă de tehnologie a conducerii și o anchetă neinsuflativă, o anchetă de factură a unei infracțiuni în care a fost închisă în octombrie, iar în octombrie 2007 a fost închisă în octombrie 2007 în judecările 2007 și în octombrie 2008 în perioada în care au fost închise în judecată în judecători. În perioada de octombrie 2007 și decembrie 2008, a fost închisă în judecată în legătură cu o anchetă neinsuflativă neinsuflativă și o anchetă neinsuflativă în legătură cu o infracțiune.
Potrivit Registrului Național Unic de Hotărâri Judecătorești, la 06.10.2020 instanța a decis ultima decizie privind anularea hotărârii anchetatorului de închidere a procedurii penale. Curtea a constatat că anchetatorul nu a efectuat toate acțiunile de anchetă necesare și nu a îndeplinit instrucțiunile hotărârii preliminare a instanței din 19.09.2019. Se pare că ancheta este încă în desfășurare.
La o dată neidentificată, unul dintre vânători T. și-a recunoscut complet vina. la 10.12.2010 T. a fost informat cu privire la suspiciunea de crimă din neglijență. la 29.06.2011 actul de acuzare a fost trimis la tribunal. reclamantul a susținut că era probabil ca fiul său să fi fost ucis de un alt vânător, nu de T. În iulie și octombrie 2014 și ianuarie 2015 au fost efectuate expertize judiciare suplimentare. la 04.08.2015 Curtea Mijlociei l-a găsit vinovat pe T. de crimă din neglijență. după cum se vede din Registrul Unic de Judecăți de Stat 12.10.2015 Curtea de Apel a sesizat pentru erori ale reclamantului în cadrul unei reexaminări judiciare.
13.02.2017 Curtea de Apel a confirmat recunoașterea de vinovăție a lui T., dar a anulat sentința și a eliberat-o de răspundere penală în legătură cu expirarea termenului de prescripție. Curtea de Apel a remarcat că i) deși nu s-a stabilit cu exactitate că cartela scoasă din corpul fiului reclamantului a fost trasă din pușca lui T., au existat dovezi suficiente pentru a stabili vinovăția lui T. de comiterea crimei din neglijență peste orice îndoială rezonabilă, și anume mărturisirea lui T., prezentarea lui T. și a altor martori în timpul anchetei preliminară și a procesului, protocoalele de reproducere a circumstanțelor și circumstanțelor evenimentului și protocolele de verificare a locului; ii) prezentarea autorităților de stat a afirmațiilor lui T. și a altor martori, în care au fost obținute dovezi în mod exact din partea autorităților de apărare din Ucraina, fără a fi prezentate declarații semnificative despre crimă; iii) prezentarea unor dovezi în cazul T. în care a rămas în judecată cu mai mult de 40 de minute, în cazul lui Verkhovna V. Shevchenko (încărâmbova, 25/07/08, 2012), în care a fost eliberat de Curtea de Apel, în cauza nr. 6063, fără a fi putut fi confirmată, iar în cazul T.
6 000 250 26679/20 16.06.2020 Vitali Igorovici MARTINUI 1978 Micic Oleg Vladimirovici m. Lviv 14.01.2013 S. conducea o mașină cu șase pasageri (inclusiv reclamantul), care s-a răsturnat în timpul unei manevre de depășire a vitezei permise. În aceeași zi, a fost inițiată o procedură penală pentru încălcarea normelor de siguranță rutieră, care a dus la provocarea de răni grave de grad mediu la patru pasageri. 31.01.2013 și 11.02.2013 a fost recunoscut conducător medical; conform declarațiilor de conducere a fost declarat conducător fără permis de conducere; conform declarațiilor de conducere a fost declarat conducător medical cu grad mediu de răni grave. 28.02.2013 a fost declarat că a fost accidentat în mod accidental.
În perioada 15.03.2013 - 20.06.2013, ancheta a fost oprită în legătură cu tratamentul lui S. Neconsimțând cu gradul stabilit de gravitate a leziunilor corporale suferite, reclamantul a solicitat să se efectueze o nouă examinare medicinală judiciară, dar a fost refuzat. 09.07.2013 a fost depusă acuzația împotriva lui S. 11.07.2013 a fost trimisă în instanță pentru examinare. 28.10.2013 reclamantul a apelat la tribunal cu o cerere de recunoaștere a unei examinări judiciare-automatice (care nu a fost efectuată în stadiul anchetei preliminară); instanța a recunoscut că este satisfăcătoare cererea și a transmis în instanță concluzia expertului de la 07.03.2014 a constatării. 02.06.2014 a fost recurs la recurs la acuzația de despărțire judiciară; cererea de despărțire judiciară a fost parțial satisfacută. 16.03.2015 a fost recurs la acuzația de despărțire judiciară a unui prejudiciu civil. 16.03.2017 a primit acuzația de la 28.11.2017 a constatării că acuzația este incorectă, iar în instanță a fost recurs la acuzația de la 28.03.2017 a constatării că acuzația a fost incorectă, deoarece procurorul nu a primit o nouă acuzație pentru examinarea unei acuzații de securitate judiciară (în ciuda unor alte dovezi grave, care au dus la recurs la o nouă cerere a unui alt expert de la 12.02.2015); iar în instanță, procurorul a trimis o nouă acuzație pentru a recurs la instanța pentru a stabili că nu fi examinată o nouă acuzație judiciară de la o nouă acuzație preliminară, având în privința de securitate, având în privința unor alte aspecte grave (în ceea ce privește de neconști, nu a fost depusăruția de o cerere judiciară, iar în cazul în cazul în care nu a fost depusărtarea unei cereri judiciare, a unei alte acuzații de securitate judiciare, a unei alte persoane, a fost în cazul în care nu a fost depusă, iar procurorul
Absența diligenței și a promptitudinii a afectat capacitatea organelor de putere de stat de a stabili circumstanțele cauzei (decisiunea din cauzele Igor Shevchenko împotriva Ucrainei (Igor Shevchenko împotriva Ucrainei), declarația nr. 22737/04, punctul 60, din 12 ianuarie 2012; Zubkova împotriva Ucrainei, declarația nr. 36660/08, punctul 40, din 17 octombrie 2013), autoritățile naționale au criticat procesul de anchetă din cauza ineficienței sale (decisiunea din cauzele Pozhyvotko împotriva Ucrainei (novembrie), declarația nr. 42752/08, punctul 40, din 17 octombrie 2013 și o singură anchetă împotriva Ucrainei (Odin împotriva Ucrainei), declarația nr. 10904/05, care a fost retrasă în 31 iulie 2012, punctul 56, iar o nouă anchetă a fost lansată în cazul Vladislav Antonov împotriva Ucrainei (Novembrie 2008), unde au fost investigate două persoane (Antonov, F.A.P.A.V.A., 12.11.2008, punctul 61); iar în cazul Crimeana, unde au fost investigate două persoane, numărul 5050, numărul 501 (Odin 11 ianuarie 2008), numărul 566 (Novembrie 2008), a fost retrasul în cazul lui Vladimir Antonov, care a fost găsit vinovat în dosarul Crimeia Crimei, în Crimeea, în cazul Ucraina, numărul 6206 (Novembrie 2008), iar numărul 286 (Novembrie 2008), numărul 28), numărul 506 (Novembrie 2008), numărul 50 (Novembrie 2008), numărul 50 (Novembrie 2008), numărul 50 (Novembrie 2008), numărul 50 (Novembrie 200), numărul 50 (Novembrie 200), numărul 50 (Novembrie 2001) și numărul 50 (Novembrie 2001)).
În anii următori, instanța a suspendat în mod repetat procesul și a trimis cazul la anchetă suplimentară, deoarece acesta nu a îndeplinit pe deplin instrucțiunile instanței. La 26.04.2011 instanța de apel a anulat sentința și a trimis cazul la o nouă examinare la instanța de primă instanță, constatând deficiența acțiunilor de anchetă efectuate, în special neîndeplinirea unei examinări judiciare suplimentare cu o descriere a circumstanțelor și a circumstanțelor evenimentului.La 22.05.2019 Curtea Europeană de Primă Instanță a aprobat o decizie suplimentară privind cererea de protecție a procesului penal în cazul în care a fost eliberat de răspunderea civilă a unui investigator civil, iar instanța a respins cererea de scuze în cazul în care acesta nu a îndeplinit instrucțiunile instanței în întregime.La 23.01.2014 instanța de apel a aprobat cererile de anchetă până la încheierea anchetei, iar procurorul regional și procurorul general al Ucrainei au fost anunțați cu privire la revocarea anchetei în cadrul anchetei penale obligatorii în legătură cu lipsa de intervenție a investigatorului.La 23.02.2019 instanța europeană a primit o altă hotărâre cu privire la cererea de revocare a cererii de acțiune în cazul în care a fost eliberat de răspunderea civilă a unui investigator civil în cazul în care a fost eliberat de răspunderea civilă.Antonul civilă a fost eliberat de la o cerere de răspundere în instanță (numită la 23.02.06, nr. 6862, 2266, 2869), iar în cazul în care cererea de revocare a fost depusărită de la o altă instanță a fost satisfacută în temeiul articolului nr.
În realitate, autoritățile de anchetă pre-judiciară nu au încercat să efectueze o anchetă temeinică (decisiunea în cauzele Iuriy Slyusar împotriva Ucrainei, cererea nr. 39797/05, punctele 84-88, din 17 ianuarie 2013, și Lyubov Efimenko împotriva Ucrainei, cererea nr. 75726/01, punctele 76-80, din 25 noiembrie 2010), lipsa de diligență și rapiditate, capacitatea autorităților de stat de a stabili circumstanțele cauzei (decisiunea în cauzele I. Shevchenko împotriva Ucrainei, cererea nr. 22737/04, din 12 ianuarie 2012; cererea nr. 250-250 din 31 iulie 2013, cererea nr. 36660-40, din 31 octombrie 2013), lipsa de promptitudine și promptitudine, lipsa capacității autorităților de stat de a stabili circumstanțele cauzei (decisiunea în cauzele I. Shevchenko împotriva Ucrainei, din 12 ianuarie 2012); cererea nr. 42770-60 din 12 octombrie 2012, cererea nr. 250-250 din 31 iulie 2013, cererea nr. 3660-60, din 10 iulie 2013, cererea nr. 5660-08, din 17 octombrie 2013), cererea nr. 564 din 10 iulie 2013, cererea nr. 560, din 31 iulie 2013 (procesul Taubovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovovov
(CASE OF MUTYEVA AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява №
77217/17 та 4 інші заяви –
див. перелік у додатку)
18 липня 2024 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Мутьєва та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Карло Ранцоні
(Carlo Ranzoni), Голова
,
Мартіньш Мітс
(Mārtiņš Mits),
Марія Елосегі
(María Elósegui), судді
,
та Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 27 червня 2024 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
1.
Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2.
Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3.
Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
ПРАВО
4.
Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
5.
Заявники скаржилися на непроведення ефективного розслідування смерті чи дорожньо-транспортних пригод, які становили загрозу життю, до яких не були причетні представники держави. Вони посилалися, прямо чи по суті, на пункт 1 статті 2 Конвенції.
6.
Насамперед Суд зазначає, що ця справа має розглядатися з огляду на зобов’язання держави провести ефективне розслідування за процесуальним аспектом статті 2 Конвенції. Відповідні загальні принципи щодо ефективності розслідування наведені в рішенні у справі «Мустафа Тунч і Феджіре Тунч проти Туреччини» [ВП]
(Mustafa Tunç and Fecire Tunç v. Turkey)
[GC], заява №
24014/05, пункти 169 – 182, від 14 квітня 2015 року). Зокрема, після виникнення зобов’язання провести розслідування, дотримання процесуальних вимог за статтею 2 Конвенції оцінюється на підставі декількох основних критеріїв: належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення членів родини померлого та незалежність розслідування. Ці елементи є взаємопов’язаними і кожен з них окремо не може бути самоціллю (там само, пункт 225).
7.
До того ж це зобов’язання не є обов’язком досягнення результатів, а обов’язком вжиття заходів. Суд погоджується, що не кожне розслідування обов’язково має бути успішним або дійти висновку, який співпадає з викладом подій скаржника. Проте воно, у принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими – до встановлення та покарання винних осіб (див. рішення у справі «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства»
(Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom),
заява №
46477/99, пункт 71, ЄСПЛ 2002-II).
8.
Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що розслідування характеризувалися різними недоліками, які підірвали здатність органів досудового розслідування встановити обставини смерті родичів заявників чи обставини дорожньо-транспортних пригод, які становили загрозу життю, а також відповідальних осіб, якщо такі були. Конкретні недоліки вказані в таблиці у додатку.
9.
У керівних справах «Качурка проти України»
(Kachurka v. Ukraine),
заява №
4737/06, від 15 вересня 2011 року), «Поживотько проти України»
(Pozhyvotko v. Ukraine),
заява №
42752/08, від 17 жовтня 2013 року та «Басюк проти України»
(Basyuk v. Ukraine),
заява №
51151/10, від 05 листопада 2015 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10.
Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі розслідування не відповідали критерію ефективності. Він зазначає, зокрема, що в заяві №
77217/17, ефективність розслідування була безповоротно підірвана ще до вересня 2013 року, а тому висновки Суду в цьому рішенні стосуються лише цього періоду (див. рішення у справі «Бургас проти України»
(Burgas v.
Ukraine)
, заява №
8976/07, пункти 45 і 46, від 18 грудня 2018 року [Комітет] [Committee]).
11.
Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції.
12.
З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Басюк проти України»
(Basyuk v. Ukraine),
пункти 74 – 80) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку. Щодо заяви №
13261/18, зокрема, Суд, з огляду на надані заявником документи, вирішує присудити повну суму, яку вимагає заявник, в якості справедливої сатисфакції моральної шкоди та частину судових і інших витрат, а також відхиляє решту його вимог.
Вирішує
об’єднати заяви;
Оголошує
заяви прийнятними;
Постановляє,
що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 2 Конвенції у зв’язку з непроведенням ефективного розслідування смерті чи дорожньо-транспортних пригод, які становили загрозу життю, до яких не були причетні представники держави;
Постановляє,
що:
(a)
упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b)
із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток
(simple interest)
у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Відхиляє
решту вимог заявника (у заяві №
13261/18) щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 18 липня 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Карло Ранцоні
(Carlo Ranzoni)
Голова
Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 2 Конвенції
(непроведення ефективного розслідування смерті чи дорожньо-транспортних пригод,
які становили загрозу життю, до яких не були причетні представники держави)
№
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Події, що передували справі, та провадження на національному рівні
Ключові питання
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди
(в євро)
[1]
Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат (в євро)
[2]
77217/17
02.09.2013
Наталія Вікторівна МУТЬЄВА
1976
Заєць Сергій Анатолійович
м.
Ірпінь
29.11.2011 мати заявниці А. була знайдена мертвою у її домоволодінні.
У А. було декілька порізів на лівому зап’ясті та передпліччі, поруч був виявлений осколок скла. Судово-медичне освідчення встановило, що А. померла від крововтрати внаслідок зазначених ушкоджень. Дійшовши висновку про самогубство А., 08.12.2011 працівники міліції ухвалили рішення про відмову в порушенні кримінальної справи у зв’язку з відсутністю події правопорушення. Прокуратура скасувала цю постанову у зв’язку з неповнотою розслідування; були надані вказівки стосовно слідчих дій, які необхідно було вжити для його завершення. У вказівках, зокрема, було зазначено необхідність проведення додаткового допиту судово-медичного експерта стосовно ймовірності нанесення смертельних порізів виявленим на місці події осколком скла, а також щодо походження тілесних ушкоджень на голові А. та гематом на інших частинах її тіла (вочевидь, на коліні).
Отже, до 13.09.2013 не було проведене ефективне розслідування, і з цієї дати можливість проведення ефективного розслідування була підірвана.
Постанови про відмову у порушенні провадження виносилися без належного розгляду обставин справи (рішення у справі «Олейнікова проти України»
(Oleynikova v. Ukraine),
заява № 38765/05, пункти 80 і 81, від 15 грудня 2011 року з подальшими посиланнями),
на етапі досудового розслідування було вжито недостатньо заходів (рішення у справі «Качурка проти України»
(Kachurka v. Ukraine)
, заява № 4737/06, пункт 52, від 15 вересня 2011 року),
надмірна тривалість дослідчих перевірок (рішення у справі «Юхимович проти України» (Yukhymovych v. Ukraine), заява № 11464/12, пункт 67, від 17 грудня 2020 року).
6
000
250
13261/18
28.02.2018
Ігор Володимирович ЯНС
1981
Левченко Вікторія Олексіївна
м.
Харків
14.10.2006 заявник переходив дорогу і його збив автомобіль, яким керував К. Заявник був доставлений до лікарні, де він три дні перебував у комі.
Він отримав серйозні травми голови та переломи ніг, в зв’язку з чим потребував декількох оперативних втручань та тривалого лікування.
17.10.2006 порушено кримінальну справу. 27.11.2006 проведено судово-медичну експертизу. Згідно з висновком судово-медичної експертизи заявник отримав відкриту черепно-мозкову травму, здавлення головного мозку, субдуральна та епідуральна гематоми, переломи кісток черепа та основи черепа, рани тім’яної та потиличної областей черепа, закриті переломи обох кісток лівої голені.
05.01.2007 заявник отримав статус потерпілого. 22.10.2008 цивільний суд затвердив дружню мирову угоду між заявником і порушником К. У період з січня 2008 року до вересня 2019 року кримінальне провадження неодноразово закривалося у зв’язку з відсутністю складу злочину та згодом поновлювалося у зв’язку з неефективністю та неповнотою розслідування.
У зв’язку з цим стосовно слідчого було порушено дисциплінарне провадження за фактом процесуальних недоліків. Національні суди вказали на численні суперечності в показаннях свідків і у заключеннях чотирьох автотехнічних експертиз, проведених у період з жовтня 2007 року до жовтня 2012 року; вони також критикували нездатність слідчого вжити заходів для належного розслідування справи.
Згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень, 06.10.2020 суд постановив останню ухвалу про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження. Суд встановив, що слідчий не провів усіх необхідних слідчих дій та не виконав вказівки попередньої ухвали суду від 19.09.2019. Як вбачається, розслідування досі триває.
Національні органи влади самі критикували процес проведення розслідування у зв’язку з його неефективністю (рішення у справах «Принда проти України»
(Prynda v. Ukraine),
заява №
10904/05, пункт 56, від 31 липня 2012 року та «Поживотько проти України»
(Pozhyvotko v. Ukraine),
заява №
42752/08, пункт 40,
від 17 жовтня 2013 року),
органи досудового розслідування насправді не намагалися провести ретельне розслідування (рішення у справах «Любов Єфіменко проти України»
(Lyubov Efimenko v. Ukraine),
заява №
75726/01, пункти 76 – 80, від 25 листопада 2010
року та «Юрій Слюсар проти України»
(Yuriy Slyusar v. Ukraine),
заява №
39797/05, пункти 84 – 88, від 17 січня 2013
року),
неодноразове повернення справи на додаткове розслідування внаслідок невжиття слідчими достатніх заходів (рішення у справі «Антонов проти України»
(Antonov v. Ukraine)
, заява №
28096/04, пункт 50,
від 03 листопада 2011 року),
численні недоліки у зборі доказів (рішення у справі «Басюк проти України»
(Basyuk v. Ukraine),
заява № 51151/10, пункт 67, від 05 листопада 2015 року).
4
500
55
54958/18
03.11.2018
Олег Валерійович ТРОЦЬ
1962
Ковальова Олександра Сергіївна
с.
Софіївська Борщагівка
13.11.2010 син заявника був застрелений під час полювання. 18.11.2010 працівники міліції порушили кримінальну справу. У невстановлену дату, один із мисливців – Т. свою провину визнав повністю.
10.12.2010 Т. повідомлено про підозру у вчиненні вбивства через необережність. 29.06.2011 обвинувальний акт направлено до суду.
Заявник стверджував, що було ймовірним, що його сина вбив інший мисливець, а не Т. У липні та жовтні 2014 року і січні 2015 року було проведено додаткові судові експертизи.
04.08.2015 міськрайонний суд визнав Т. винним у вчиненні вбивства через необережність. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень 12.10.2015 апеляційний суд за клопотанням заявника призначав повторну судову експертизу. Він мотивував це тим, що висновки декількох попередніх експертиз, проведених під час досудового розслідування та судового розгляду, були неповними та містили певні суперечності.
13.02.2017 апеляційний суд підтвердив визнання винуватості Т., але скасував вирок і звільнив Т. від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строку давності. Апеляційний суд зазначив, що i) хоча не було точно встановлено, що витягнута з тіла сина заявника картеч була вистрілена з рушниці Т., було достатньо доказів для встановлення вини Т. у вчиненні вбивства з необережності понад розумний сумнів, а саме зізнання Т., показання Т. та інших свідків під час досудового розслідування та судового розгляду, протоколи відтворення обстановки та обставин події та протоколи огляду місця події; ii) показання Т. та інших свідків, які збігалися у частині істотних обставин вчиненого злочину; iii) хоча деякі розбіжності в показаннях Т. та інших свідків, на які посилався заявник, не могли бути усунені з плином часу, ці розбіжності не вплинули на правильність висновку про вину Т. поза розумним сумнівом; iv) не було виявлено об’єктивних доказів, які б підтверджували припущення заявника щодо іншої можливої причини смерті його сина; v) оскільки з моменту вчинення злочину до ухвалення остаточного вироку минуло понад 5 років, минув строк давності.
25.04.2018 Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду (заявник отримав 08.05.2018).
Відсутність ретельності та оперативності підірвала здатність органів державної влади встановити обставини справи (рішення у справах «Ігор Шевченко проти України»
(Igor Shevchenko v. Ukraine)
, заява №
22737/04, пункт 60, від 12 січня 2012 року; «Зубкова проти України»
(Zubkova v. Ukraine)
, заява №
36660/08, пункт 40, від 17 жовтня 2013 року),
поступове псування/втрата доказів (рішення у справі «Антонов проти України»
(Antonov v. Ukraine),
заява № 28096/04, пункт 50, від 03 листопада 2011 року).
6
000
250
26679/20
16.06.2020
Віталій Ігорович МАРТИНЮК
1978
Мицик Олег Володимирович
м.
Львів
14.01.2013 С. керував автомобілем з шістьма пасажирами (включаючи заявника), який перевернувся під час виконання маневру з перевищенням дозволеної швидкості. Того ж дня порушено кримінальне провадження за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, яке призвело до спричинення чотирьом пасажирам тілесних ушкоджень середньої тяжкості. 31.01.2013 і 11.02.2013 призначено судово-медичні експертизи; згідно з висновками заявник отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. 07.02.2013 заявник отримав статус потерпілого. 28.02.2013 С. повідомлено про підозру у вчиненні злочину (стверджувалося, що С. керував автомобілем без посвідчення водія та в стані алкогольного сп’яніння).
У період з 15.03.2013 до 20.06.2013 розслідування було зупинено у зв’язку з лікуванням С. Не погоджуючись із встановленим ступенем тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, заявник клопотав про проведення повторної судово-медичної експертизи, але йому було відмовлено. 09.07.2013 стосовно С. складено обвинувальний акт. 11.07.2013 справу було направлено до суду для розгляду. 28.10.2013 заявник звернувся до суду з клопотанням про призначення судової-автотехнічної експертизи (яка не була проведена на стадії досудового розслідування); суд задовольнив клопотання і 07.03.2014 висновок експерта надійшов до суду. 02.06.2014 С. визнано винним за обвинуваченням; цивільний позов заявника було задоволено частково. 16.12.2014 апеляційний суд скасував вирок, оскільки суд розглядав справу за відсутності заявника, незважаючи на його клопотання про відкладення розгляду, та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 25.03.2015 заявник подав клопотання про призначення судово-медичної експертизи, стверджуючи, що попередня дійшла неправильних висновків. Клопотання було задоволено, і 12.06.2015 експерти дійшли висновку, що внаслідок ДТП заявник отримав тяжкі тілесні ушкодження; 03.11.2015 прокурор повідомив підозрюваного про новий обвинувальний акт. 28.02.2017 суд першої інстанції повернув прокурору обвинувальний акт для усунення недоліків (зокрема, у зв’язку з неправильною кваліфікацією дій С., зумовлену неправильним встановленням ступеня тяжкості тілесних ушкоджень заявника). 28.04.2017 справу направлено до суду для розгляду. 12.03.2021 суд першої інстанції ухвалив вирок, який не оскаржувався. Суд визнав С. винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, яке призвело до спричинення тяжких тілесних ушкоджень.
Відсутність ретельності та оперативності підірвала здатність органів державної влади встановити обставини справи (рішення у справах «Ігор Шевченко проти України»
(Igor Shevchenko v. Ukraine)
, заява №
22737/04, пункт 60, від 12 січня 2012 року; «Зубкова проти України»
(Zubkova v. Ukraine)
, заява №
36660/08, пункт 40, від 17 жовтня 2013 року),
національні органи влади самі критикували процес проведення розслідування у зв’язку з його неефективністю (рішення у справах «Поживотько проти України»
(Pozhyvotko v. Ukraine),
заява №
42752/08, пункт 40, від 17 жовтня 2013
року та «Принда проти України»
(Prynda v. Ukraine),
заява №
10904/05, пункт 56, від 31 липня 2012 року),
неодноразове повернення справи на додаткове розслідування внаслідок невжиття слідчими достатніх заходів (рішення у справі «Антонов проти України»
(Antonov v. Ukraine)
, заява №
28096/04, пункт 50,
від 03 листопада 2011 року).
6
000
250
6861/23
18.01.2023
Олександр Васильович ФОРТУНА
1951
Ямковий Владислав Іванович
м.
Кривий Ріг
11.11.2008 заявник отримав тяжкі тілесні ушкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди як пасажир одного з автомобілів, які зіткнулися; внаслідок ДТП загинуло двоє людей. 12.11.2008 порушено кримінальну справу. Заявник звернувся з цивільним позовом у кримінальній справі щодо обвинуваченого Ч. (один з водіїв).
Вироком від 20.12.2010 суд першої інстанції визнав Ч. винним. Проте 26.04.2011 апеляційний суд скасував вирок та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, встановивши недостатність проведених слідчих дій, зокрема непроведення додаткової судово-автотехнічної експертизи з відтворенням обстановки та обставин події. У наступні роки суд неодноразово зупиняв провадження та повертав справу на додаткове розслідування слідчому, оскільки останній не виконував вказівки суду в повному обсязі. 23.01.2014 апеляційний суд ухвалою довів до відома прокурора області та Генерального прокурора України про зволікання у кримінальному проваджені у зв’язку з бездіяльністю слідчого.
22.05.2019 суд першої інстанції постановив ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення Ч. від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням встановленого законом строку давності. Цивільний позов залишився без розгляду, тому заявник звернувся до цивільного суду з окремим позовом про відшкодування шкоди. 23.02.2022 цивільний суд частково задовольнив позовні вимоги заявника та зобов’язав Ч. відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.
Апеляційний суд дещо змінив рішення, змінивши загальну суму відшкодування на 223
686 українських гривень (6
027,69 євро).
Неодноразове повернення справи на додаткове розслідування внаслідок невжиття слідчими достатніх заходів (рішення у справі «Антонов проти України»
(Antonov v. Ukraine)
, заява №
28096/04, пункт 50,
від 03 листопада 2011 року),
органи досудового розслідування насправді не намагалися провести ретельне розслідування (рішення у справах «Юрій Слюсар проти України»
(Yuriy Slyusar v. Ukraine),
заява №
39797/05, пункти 84 – 88, від 17 січня 2013 року та «Любов Єфіменко проти України»
(Lyubov Efimenko v. Ukraine),
заява №
75726/01, пункти 76 – 80, від 25 листопада 2010
року),
відсутність ретельності та оперативності підірвала здатність органів державної влади встановити обставини справи (рішення у справах «Ігор Шевченко проти України»
(Igor Shevchenko v. Ukraine)
, заява №
22737/04, пункт 60, від 12 січня 2012 року; «Зубкова проти України»
(Zubkova v. Ukraine)
, заява №
36660/08, пункт 40, від 17 жовтня 2013 року),
національні органи влади самі критикували процес проведення розслідування у зв’язку з його неефективністю (рішення у справах «Поживотько проти України»
(Pozhyvotko v. Ukraine),
заява №
42752/08, пункт 40, від 17 жовтня 2013
року та «Принда проти України»
(Prynda v. Ukraine),
заява №
10904/05, пункт 56, від 31 липня 2012 року).
6
000
250
[1]
Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.
[2]
Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.