CASE OF TRAPEZNIKOV AND OTHERS v. UKRAINE) (declaratia nr. 56387/11 si alte 2 cereri de actiune) AUTORIZAT STRASBOURG 14 noiembrie 2024 Această decizie este definitivă, dar poate fi supusă modificărilor redacționale. În cazul deținuților și alți detinători împotriva Ucrainei, Curtea Europeană a Drepturilor Omului (Case of Trapeznikov and OTHERS v. UKRAINE) a declarat, de asemenea, în cadrul sesiunii din octombrie 2024 a unei secțiuni a Comisiei, la care au fost depuse cereri suplimentare: Caterina Štráković (Katerina Štráković), Caterina Kuřina (Katerina Kuřina), Caterina Gnatov (Katerina Kuřina), Caterina Gnatov (Katerina Gnatov), Caterina Gnatov (Katerina Gnatov), Caterina Plavina (Katerina Gnatov), Caterina Plavina Kuřina (Katerina Gnatov), Caterina Plavina Plavina (Katerina Gnatov), Caterina Plavina Plavina Kuřina (Katerina Gnatov), Caterina Plavina Plavina Plavina, Caterina Plavina Plavina Plavina, Caterina Plavina Plavina Plavina, Caterina Plavina Plavina Plavina, Caterina Plavina Plavina Plavina, Caterina Plavina Plavina Plavina, Caterina Plavina Plavina Plavina Plavina, Clavina Plavina Plavina Plavina Plavina, Clavina Plavina Plavina Plavina Plavina Plavina, Clavina Plavina Plavina Plavina Plavina Plavina Plavina Plavina, Clavina Plavina Plavina Plavina Plavina Plavina Plavina Plavina Plavina Plavina Plavina Plavina Plavina Plavina Plavina Plavina Plavina Plavina Plavina Plav
Curtea reiterează că art. 5 al Convenției, împreună cu articolele 2, 3 și 4 ale Convenției, garantează drepturile fundamentale care protejează inviolabilitatea fizică a persoanei, iar importanța acestui articol este primordială. Scopul său principal este prevenirea privării arbitrare sau nedrepte de libertate (a se vedea hotărârea în cauza Buzadji împotriva Republicii Moldova [GC], cerere nr. 23755/07, punctul 84, ECHR 2016 (vizibile) cu referințe ulterioare). 8. Când se pune întrebarea legittimității în vederea acestei cereri, în special, a fost deja menționată anterior că procedurile, referințele, Convenția în materie de drept în cauză se aplică în temeiul legislației naționale și stabilește obligația de a asigura o mai mare răspundere a persoanei responsabile în temeiul normelor de drept și a procedurilor de fapt în temeiul Convenției (a se vedea Hotărârea din 10 octombrie 2018, nr. 368/AGC, punctul 72, punctul 72, punctul 73, punctul 74, punctul 73, punctul 74, punctul 74, punctul 74, punctul 84, punctul 84, punctul 84, punctul 84, punctul 84, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, etc.) Curtea consideră că, în acest caz, nu trebuie să se abțină de orice deficiențe de drept și nu trebuie să se examineze în temeiul articolului 35 din Convenție (a se prevede că nu se aplică nici o altă cerere de drept în temeiul acestei cereri, în temeiul).
În cererile nr. 56387/11 și nr. 36842/17 reclamanții au formulat alte plângeri, care au atins, de asemenea, întrebarea privind dispozițiile Convenției privind examinarea practicii stabilite relevante a Curții (vezi tabelul din anexă). Oare plângerile nu sunt manifest nefondate în sensul articolului 35 alineatul (3) din Convenție și nu sunt admisibil pe orice alte temeiuri. Prin urmare, ele trebuie să fie recunoscute drept neconstituționale.
În termen de trei luni de la data efectuării plății, statul-reprezentant trebuie să plătească reclamantelor sumele menționate în tabelul din anexă; dacă sumele trebuie să fie convertite în moneda națională a statului-reprezentant la cursul de la data efectuării plății; (b) la sfârșitul termenului menționat de trei luni înainte de decontarea finală, sumele menționate vor fi imputabile cu un dobândă simplă în valoare de dobânda limită a băncii centrale europene, care va fi valabilă în perioada de nerambursare, la care se vor adăuga trei puncte procentuale. Refuză cererile reclamantului privind satisfacția echitabilă prezentate în cererea nr. 56387/11.
Deținerea reclamantului fără aprobarea instanței pentru mai mult de șaptezeci și doi de ani, prevăzută de legislație (de la 13 ani 00 h 23 mai 2011 până la 14 ani 30 h până la 26.05.2011) absența unor motive legale de reținere fără aprobarea prealabilă a instanței (decisiunea din cauzele Strogan împotriva Ucrainei, cererea nr. 30198/11, punctele 88 și 89, din 06 octombrie 2016 și Grubnyk împotriva Ucrainei, cererea nr. 58444/15, punctele 83 85, din 17 septembrie 2020, Galul împotriva Ucrainei, cererea nr. 6759/11, punctele 28 28 din 16 aprilie 2015), lipsa unor motive legale de reținere fără aprobarea prealabilă a instanței (decisiunea din 23 iulie 2011 art. 5 din Convenția Ucrainei - lipsa unor cereri de reținere corespunzătoare și lipsa unor motive suficiente pentru reținerea în custodie sub punctele 20 - 30 octombrie 2017), cererea nr. 5555, din 20 iulie 2017 (Cr. 28/05/2017, nr. 28), cererea nr. 5759/11, din 28 iulie 2015 (c. 28/05/2017), cererea nr. 501/2017, art. 5 din Convenția Ucrainei împotriva Ucrainei, nu există suficiente argumente pentru reținerea prealabilă a unui deținut în custodie în instanță - cererea nr. 509 08/01, din 20.03.2017, nr. 509/2017, din 20 martie, nu există argumente suficiente pentru reținerea prealabilă sau pentru reținerea prealabilă în custodia prealabilă în instanță (Cr.
5844/15, punctele 83 85, din 17 septembrie 2020) protocol de detenție din 02.03.2017 art. 3 din Convenție - utilizarea de cative metalice și/sau alte măsuri de securitate în sălile de judecată în timpul ședinței de judecată 05.03.2017 reclamantul a fost plasat în celulă, în timp ce era pe un suport medical (vezi hotărârea din cauza Svinarenko și Slyadnev împotriva Rusiei [VP] (Svinarenko and Slyadnev v. Russia) [GC], declarații nr. 32541/08 și nr. 43441/08, punctele 113 139, din 17 iulie 2014). 2 350 250 17795/23 21.04.2023 Boris Rafailowicz declarații de detenție CAUFMAN Li Oleksandr Mikhavich declarații de detenție din 05.12.2017 M. Kiev declarații suplimentare de la 05.12.2022 până la 05.12.2022 de absența unei declarații suplimentare în temeiul articolului 800 din hotărârea Curții (Svinarenko și Slyadnev împotriva Rusiei) (Grubov v. Ucraina) (nr. 88/1985, 17 septembrie 2012); declarații de absență a oricărei declarații de detenție în temeiul articolului 1 din lege (Grubov v.
(CASE OF TRAPEZNIKOV AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 56387/11 та 2 інші заяви –
див. у таблиці в додатку)
14 листопада 2024 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Трапезніков та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Катержіна Шімачкова
(Kateřina Šimáčková),
Голова,
Микола Гнатовський
(Mykola Gnatovskyy),
Артурс Кучс
(Artūrs Kučs), судді,
та Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 17 жовтня 2024 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
1.
Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2.
Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3.
Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4.Заявники скаржилися на незаконне тримання під вартою. Деякі заявники також висунули інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
5.
Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ пункту 1 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ
6.
Заявники скаржилися, головним чином, на незаконне тримання під вартою. Вони посилалися, прямо чи по суті, на пункт 1 статті 5 Конвенції.
7.
Суд повторює, що стаття 5 Конвенції разом зі статтями 2, 3 та 4 Конвенції гарантує основні серед фундаментальних прав, які захищають фізичну недоторканність особи, і тому важливість цієї статті є першочерговою. Її головною метою є запобігання свавільному або несправедливому позбавленню свободи (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП]
(Buzadji v. the Republic of Moldova)
[GC], заява № 23755/07, пункт 84, ЄСПЛ 2016 (витяги) з подальшими посиланнями).
8.
Коли постає питання про «законність» взяття під варту, у тому числі, чи було дотримано «порядок, встановлений законом», Конвенція по суті посилається на національне законодавство та встановлює зобов’язання забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм. Однак лише дотримання національного законодавства недостатньо: окрім того, пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті захисту особи від свавілля (див. рішення у справі «С., В. та А. проти Данії» [ВП]
(S., V. and A. v. Denmark)
[GC], заяви № 35553/12, № 36678/12 та №
36711/12, пункт 74, від 22 жовтня 2018 року з подальшими посиланнями).
9.
У керівних справах, зазначених у таблиці в додатку, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10.
Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів чи аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тримання заявників під вартою не відповідало пункту 1 статті 5 Конвенції.
11.
З цього випливає, що було порушено положення Конвенції.
12.
У заявах №
56387/11 та № 36842/17 заявники висунули інші скарги, які також порушували питання за положеннями Конвенції з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю в додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, наведених в таблиці у додатку.
13.
З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Малик проти України»
(Malyk v. Ukraine)
, заява № 37198/10, від 29 січня 2015 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку, та відхиляє будь-які додаткові вимоги щодо справедливої сатисфакції, висунуті заявником у заяві № 56387/11.
Вирішує
об’єднати заяви;
Оголошує
заяви прийнятними;
Постановляє
, що ці заяви свідчать про порушення пункт 1 статті 5 Конвенції у зв’язку з незаконним триманням заявників під вартою;
Постановляє
, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку);
Постановляє
, що:
(a)
упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b)
із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток
(simple interest)
у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Відхиляє
решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції у заяві №
56387/11.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 14 листопада 2024 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Катержіна Шімачкова
(Kateřina Šimáčková)
,
Голова
Перелік заяв зі скаргами за
пунктом 1 статті 5 Конвенції
(незаконне тримання під вартою)
№
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Період незаконного тримання під вартою
Конкретні недоліки
Відповідне рішення на національному рівні
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди (в євро)
[1]
Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат (в євро)
[2]
56387/11
27.08.2011
Ігор
Андрійович
1972
Пономарьов Сергій Сергійович
м. Білогірськ
з 23.05.2011
до 26.05.2011;
затримання заявника без ухвали суду на понад сімдесят дві години, передбачені законодавством (з 13 год 00 хв 23.05.2011 до 14 год 30 хв до 26.05.2011)
відсутність законних підстав для затримання без попередньої ухвали суду (рішення у справах «Строган проти України»
(Strogan v. Ukraine)
, заява № 30198/11, пункти 88 і 89, від 06
жовтня 2016 року та «Грубник проти України»
(Grubnyk v. Ukraine)
, заява №
58444/15, пункти 83 – 85, від 17
вересня 2020
року, «Гал проти України»
(Gal v. Ukraine),
заява №
6759/11, пункти 22 – 28, від 16 квітня 2015
року)).
Протокол затримання
23.05.2011
п. 3 ст. 5 Конвенції - відсутність відповідних та достатніх підстав для тримання під вартою - з 23.05.2011 до 20.09.2011 (рішення у справі «Корбан проти України»
(Korban v. Ukraine),
заява № 26744/16, пункти 158 – 181, від 04
липня 2019 року);
п. 5 ст. 5 Конвенції – відсутність або надання неналежного відшкодування за незаконне затримання або тримання під вартою (див. рішення у справах «Тимошенко проти України»
(Tymoshenko v. Ukraine),
заява
№ 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013
року та «Котій проти України»
(Kotiy v. Ukraine),
заява № 28718/09 , пункт 55, від 05 березня 2015
року)
2 600
250
36842/17
17.05.2017
Роман Михайлович НАСІРОВ
1979
Козаченко Вікторія Іванівна
м. Київ
з 02.03.2017 до 05.03.2017
відсутність законних підстав для затримання без попередньої ухвали суду (рішення у справах «Строган проти України»
(Strogan v. Ukraine),
заява № 30198/11, пункти 88 і 89, від 06
жовтня 2016 року та «Грубник проти України»
(Grubnyk v. Ukraine),
заява №
58444/15, пункти 83 – 85, від 17 вересня 2020 року)
протокол затримання від
02.03.2017
ст. 3 Конвенції - використання металевих кліток та/або інших заходів безпеки в залах судових засідань – під час судового засідання 05.03.2017 заявника помістили в клітку, поки він лежав на медичних ношах (див. рішення у справі «Свінарєнко та Сляднєв проти Росії» [ВП]
(Svinarenko and Slyadnev v. Russia)
[GC], заяви №
32541/08 і № 43441/08, пункти 113 – 139,
від 17 липня 2014 року).
2 350
250
17795/23
21.04.2023
Борис
Рафаїлович
1973
Лисак Олександр
Миколайович
м. Київ
з 05.12.2022 до 07.12.2022
відсутність законних підстав для затримання без попередньої ухвали суду (рішення у справах «Строган проти України»
(Strogan v. Ukraine)
, заява № 30198/11, пункти 88 і 89, від 06
жовтня 2016 року та «Грубник проти України»
(Grubnyk v. Ukraine)
, заява №
58444/15, пункти 83 – 85,
від 17
вересня 2020
року)
протокол затримання від
05.12.2022
17.01.2023 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалила остаточне рішення, визнавши його законним та обґрунтованим.
1 800
250
[1]
Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.
[2]
Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.