- Instanța
- Curtea Europeană a Drepturilor Omului
- Data
- 28 noiembrie 2024
- Stat pârât
- UKR
- Articole
- Articolul 3, Articolul 5
- Concluzia
- Încălcare — Articolul 3
- Încălcare — Articolul 5
Krasnyanchuk și Kovalyov împotriva Ucrainei
Traducere în română AI
CURTEA EUROPEANĂ A DREPTURILOR OMULUI
SECȚIUNEA A CINCEA
CAUZA KRASNYANCHUK ȘI KOVALYOV c. UCRAINEI (Cererile nr. 40009/15 și nr. 40118/15) HOTĂRÂRE STRASBOURG 28 noiembrie 2024 Această hotărâre este definitivă, dar poate fi supusă unor corecturi de redactare. În cauza Krasnyanchuk și Kovalyov c. Ucrainei, Curtea Europeană a Drepturilor Omului (Secțiunea a cincea), reunită într-un Comitet compus din: Andreas Zünd, președinte, Kateřina Šimáčková, Mykola Gnatovskyy, judecători, și Martina Keller, grefier adjunct de secțiune, Având în vedere: cererile, introduse la datele indicate în tabelul anexat, la Curte împotriva Ucrainei, în temeiul art. 34 din Convenția pentru apărarea drepturilor omului și a libertăților fundamentale (denumită în continuare „Convenția”) de către doi cetățeni ucraineni, indicați în tabelul anexat (denumiți în continuare „reclamanți”), reprezentați de dna Ye.
Zakrevska, jurist care își exercită activitatea în orașul Kiev; decizia de a notifica Guvernului Ucrainei (denumit în continuare „Guvernul”), reprezentat de agentul său, dna M. Sokorenko, plângerile reclamanților în temeiul art. 3, art. 5 §1, art. 11 și art. 13 din Convenție privind relele tratamente aplicate de polițiști și deținerea în arest, precum și de a declara inadmisibil restul plângerilor din cerere; observațiile părților; După deliberări în Camera de Consiliu la 7 noiembrie 2024, Pronunță următoarea hotărâre, adoptată la aceeași dată:
OBIECTUL CAUZEI
1. Cererile privesc plângerile reclamanților în temeiul art. 3, art. 5 §1, art. 10 și art. 11 din Convenție privind reținerea ilegală și arbitrară și relele tratamente aplicate de polițiști la datele indicate în tabelul anexat, în contextul măsurilor de menținere a ordinii publice luate pentru reprimarea seriei de proteste în masă din Ucraina, din perioada noiembrie 2013 - februarie 2014, denumite în mod generic „Euromaidan” și/sau „Maidan” (a se vedea hotărârea în cauza Shmorgunov și alții c. Ucrainei, cererea nr. 15367/14 și alte 13 cereri, pct. 9-17, din 21 ianuarie 2021). Potrivit susținerilor, în timpul arestării, reclamanților nu li s-a acordat asistență medicală adecvată în legătură cu leziunile corporale suferite și nu s-a desfășurat o investigație oficială efectivă a acestor plângeri, contrar dispozițiilor menționate ale Convenției coroborate cu art. 13 din Convenție.
La diferite date din februarie 2014, iunie 2015 și octombrie 2018, autoritățile statului au inițiat mai multe proceduri penale referitoare, printre altele, la plângerile reclamanților, confirmate prin diverse documente medicale oficiale, privind relele tratamente aplicate de polițiști; lipsa acordării de asistență medicală adecvată în timpul arestării; precum și reținerea arbitrară și tragerea la răspundere pentru participarea la protestele din Maidan. În 2021, una dintre aceste proceduri s-a încheiat cu aplicarea unei pedepse comandantului unității de poliție, care a ordonat subordonaților săi să rețină și să folosească forța împotriva manifestanților din Maidan, inclusiv împotriva primului reclamant. Conform ultimelor informații primite de la părți, în 2023, cererea primului reclamant privind despăgubirea în această procedură, după mai multe rejudecări ale cauzei, era pe rolul instanței de prim grad. Alte proceduri penale conexe sunt încă în curs. Autoritățile statului nu au stabilit încă toți polițiștii care au aplicat forța asupra reclamanților, în timp ce mai mulor persoane din conducerea poliției le-au fost aduse acuzații de abuz de putere și ingerință ilegală în protestele din Maidan.
La diferite date din perioada noiembrie 2016 - mai 2018, reclamanților li s-a plătit o plată unică în cuantum de 200.000 grivne (denumită în continuare UAH, aproximativ 7.000 EUR la acel moment) în legătură cu leziunile corporale suferite în timpul participării la protestele din Maidan. Plățile au fost efectuate în temeiul Legii Ucrainei „Cu privire la stabilirea ajutorului de stat pentru participanții afectați la acțiunile de masă de protest public și pentru membrii familiilor acestora” din 21 februarie 2014 și al hotărârilor relevante ale Cabinetului de Miniștri al Ucrainei (a se vedea hotărârea citată în cauza Shmorgunov și alții c. Ucrainei, pct. 214 și 215).
APRECIEREA CURȚII
CONEXAREA CERERILOR
4. Având în vedere similitudinea obiectului cererilor, Curtea consideră oportun să le examineze împreună într-o singură hotărâre.
PRETINSUL ABUZ AL DREPTULUI DE A INTRODUCE O CERERE
5. Guvernul a ridicat o excepție privind abuzul de dreptul de a introduce o cerere individuală pe motiv că al doilea reclamant nu a informat Curtea că în octombrie 2018 s-a inițiat o nouă procedură penală referitoare la reținerea și relele tratamente aplicate acestuia (a se vedea paragraful 2).
Curtea constată că materialele furnizate de al doilea reclamant la momentul introducerii cererii la Curte, în august 2015, conțineau informații suficiente cu privire la procedura penală inițiată în februarie 2014 pentru plângerile sale privind relele tratamente și reținerea ilegală. Această procedură, ca și cea inițiată ulterior în octombrie 2018, este încă în curs. Astfel, faptul că al doilea reclamant nu a informat Curtea că o procedură separată, deși conexă, a fost inițiată la aproximativ trei ani după introducerea cererii, nu poate fi interpretat ca o ascundere intenționată a informațiilor față de Curte, ținând seama de faptul că niciuna dintre procedurile în curs nu s-a încheiat cu pronunțarea unei decizii definitive cu privire la plângerile sale la nivel național. Prin urmare, nu se poate concluziona că acesta a intenționat să inducă în eroare Curtea sau să abuzeze de dreptul său de a introduce o cerere individuală (a se vedea hotărârile în cauzele G.I.E.M. S.R.L. și alții c. Italiei [MC], cererea nr. 1828/06 și alte 2 cereri, pct. 173-175, din 28 iunie 2018, și Zličić c. Serbiei, cererile nr. 73313/17 și nr. 20143/19, pct. 56 și 57, din 26 ianuarie 2021). Rezultă că excepția Guvernului trebuie respinsă.
PRETINSELE ÎNCĂLCĂRI ALE ART. 3, ART. 5 §1 ȘI ART. 11 DIN CONVENȚIE
7. Reclamanții s-au plâns în temeiul art. 3 din Convenție de relele tratamente aplicate de polițiști, de nedesfășurarea unei investigații oficiale efective privind pretinsele rele tratamente aplicate lor și de neacordarea de către autoritățile statului a asistenței medicale adecvate în timpul arestării lor; în temeiul art. 5 §1 din Convenție, de arestarea ilegală și arbitrară; și în temeiul art. 11, de împiedicarea participării lor la proteste și de supunerea lor la rele tratamente în timpul arestării în legătură cu acestea. Admisibilitatea
Guvernul a ridicat obiecții privind admisibilitatea acestor plângeri, susținând că acestea erau premature, întrucât procedurile relevante erau încă în curs; că reclamanții au formulat pretenții privind despăgubirea numai în legătură cu unele dintre procedurile conexe și nu s-au plâns autorităților naționale de acțiunile specifice ale anchetatorilor sau de inacțiunea acestora; și că reclamanților li s-au acordat deja despăgubiri pentru pretinsele rele tratamente aplicate (a se vedea paragraful 3).
Curtea a examinat deja și a respins obiecții similare ale Guvernului în cauze analoage privind alți participanți la protestele din Maidan (a se vedea hotărârea citată în cauza Shmorgunov și alții c. Ucrainei, pct. 283-286, 300-303, 397-401, 405, 416, 445, 450-454, 484 și 488). Nimic din argumentele părților nu convinge Curtea să ajungă la o concluzie diferită în prezenta cauză. Prin urmare, obiecțiile menționate ale Guvernului trebuie respinse.
Guvernul a susținut, de asemenea, că primul reclamant și apărătorul său nu s-au prezentat, în anumite ocazii, în fața anchetatorilor și a instanțelor. Cu toate acestea, în dosarul cauzei nu există dovezi că aceștia au fost citați în mod corespunzător în cadrul procedurii preliminare. Deși primul reclamant și-a recunoscut absența sa și a apărătorului său la unele dintre ședințele de judecată, aceștia au informat în prealabil instanțele și au explicat plângerile și poziția lor juridică în diferitele cereri, plângeri și contestații pe care le-au depus în timpul procedurii. În general, Guvernul nu a demonstrat că comportamentul procedural al primului reclamant sau al apărătorului său a avut consecințe negative concrete asupra desfășurării procedurii relevante sau asupra posibilității anchetatorilor sau a instanțelor de a stabili și examina împrejurările relevante (ibid., pct. 304-307).
Curtea constată, de asemenea, că ambilor reclamanți, cărora li s-a recunoscut statutul de părți vătămate în procedurile la nivel național, au depus de îndată plângerile actuale la autoritățile statului, au fost supuși unei examinări medicale, au fost audiați de anchetatori, au participat la diverse alte acțiuni de urmărire penală și au prezentat diverse observații procedurale, precum și observații pe fond în cursul procedurii preliminare și al judecății corespunzătoare.
În măsura în care Guvernul a susținut că plângerile reclamanților în temeiul art. 11 din Convenție trebuiau introduse în termen de șase luni de la data la care au fost reținuți de polițiști (a se vedea tabelul anexat), Curtea constată că aceste plângeri sunt foarte strâns legate de plângerile reclamanților în temeiul art. 3 și art. 5 §1 din Convenție și fac obiectul investigațiilor în curs la nivel național din februarie 2014. Deși numeroase rapoarte naționale și internaționale au atestat deficiențe grave în etapele inițiale și ulterioare ale investigațiilor legate de protestele din Maidan, nu există motive suficiente pentru a concluziona că reclamanții au înțeles sau ar fi trebuit să înțeleagă că investigațiile în cauzele lor erau lipsite de efectivitate ab initio (a se vedea hotărârea citată în cauza Shmorgunov și alții c. Ucrainei, pct. 301, 302 și 488). În aceste împrejurări, reclamanții, care au acționat cu bună-credință participând activ la investigațiile în curs la nivel național, nu pot fi reproșați că au așteptat până în august 2015, când procedurile erau încă în curs, înainte de a-și introduce cererile la Curte (a se vedea hotărârea în cauza Mocanu și alții c. României [MC], cererea nr. 10865/09 și alte 2 cereri, pct. 279-283, CEDO 2014 (extrase)).
În contextul celor de mai sus, obiecția Guvernului privind admisibilitatea acestor plângeri ale reclamanților în temeiul art. 3, art. 5 §1 și art. 11 din Convenție trebuie respinsă.
Curtea constată, de asemenea, că aceste plângeri nu sunt vădit nefondate în sensul art. 35 §3 lit. a) din Convenție și nu sunt inadmisibile pentru vreun alt motiv. Prin urmare, acestea trebuie declarate admisibile. Fondul
Curtea reamintește că principiile generale relevante au fost prezentate în cauza de referință citată Shmorgunov și alții c. Ucrainei, pct. 327-336, 359-363, 459-461 și 490-494.
În cauza menționată, Curtea a constatat încălcări ale art. 3, art. 5 §1 și art. 11 din Convenție în privința diverselor episoade de rele tratamente aplicate de polițiști participanților la protestele din Maidan; ale incapacității autorităților statului de a răspunde în mod adecvat la problemele de sănătate apărute în consecință la reclamanți; ale nedesfășurării unei investigații oficiale efective a relelor tratamente aplicate acestora; ale reținerii ilegale a reclamanților; și ale ingerinței disproporționate în dreptul reclamanților la libertatea de întrunire (ibid., pct. 337-358, 364-374, 377-391, 407-422, 425-433, 440-442, 463-478 și 495-521).
Examinând materialele aflate la dispoziția sa în prezenta cauză și ținând seama de complexitatea procedurii corespunzătoare și de anumite progrese realizate la nivel național (a se vedea paragraful 2), astfel cum a indicat Guvernul în observațiile sale cu privire la fond, Curtea nu identifică niciun fapt sau argument capabil să o convingă să ajungă la o altă concluzie cu privire la fondul plângerilor similare ale reclamanților, care sunt susținute prin documente medicale relevante și informații oficiale din procedurile relevante la nivel național.
Prin urmare, Curtea consideră că la datele și în împrejurările indicate în tabelul anexat: (i) reclamanții au suferit rele tratamente din partea polițiștilor și, prin urmare, a fost încălcat art. 3 din Convenție; (ii) autoritățile statului nu au răspuns în mod adecvat la problemele de sănătate apărute în consecință la reclamanți, în timpul deținerii lor, și, prin urmare, a fost încălcat art. 3 din Convenție în această privință; (iii) reclamanții au fost reținuți cu încălcarea art. 5 §1 din Convenție; și (iv) a avut loc o ingerință disproporționată în dreptul lor la libertatea de întrunire pașnică și, prin urmare, a fost încălcat art. 11 din Convenție.
De asemenea, Curtea consideră că nu s-a desfășurat nicio investigație oficială efectivă a plângerilor reclamanților privind relele tratamente aplicate de polițiști și, în această privință, a fost încălcat aspectul procedural al art. 3 din Convenție.
PRETINSA ÎNCĂLCARE A ART. 10 ȘI ART. 13 DIN CONVENȚIE
20. Având în vedere concluziile sale în temeiul art. 3, art. 5 §1 și art. 11 din Convenție (a se vedea paragrafele 18 și 19), Curtea consideră că a examinat principalele chestiuni juridice ridicate în prezenta cauză și că nu este necesar să se pronunțe separat cu privire la admisibilitatea și fondul plângerilor reclamanților în legătură cu art. 10 din Convenție, privind împiedicarea exprimării opiniilor lor politice în timpul protestelor din Maidan, sau în temeiul art. 13 din Convenție, privind nedesfășurarea unei investigații oficiale efective a plângerilor lor privind relele tratamente și reținerea arbitrară (a se vedea hotărârile în cauzele Centrul de Resurse Juridice în numele lui Valentin Câmpeanu c. României [MC], cererea nr. 47848/08, pct. 156, CEDO 2014, și citată Shmorgunov și alții c. Ucrainei, pct. 522 și 523).
APLICAREA ART. 41 DIN CONVENȚIE
21. Reclamanții au solicitat câte 20.000 EUR fiecare cu titlu de despăgubire pentru prejudiciul moral. Al doilea reclamant a solicitat, de asemenea, 6.300 EUR cu titlu de compensare a cheltuielilor de asistență juridică suportate în cadrul procedurii la nivel național și în fața Curții; acesta a solicitat ca această sumă să fie plătită direct în contul bancar al reprezentantei sale, dna Ye. Zakrevska. În ceea ce privește această din urmă pretenție, al doilea reclamant a prezentat o copie a contractului încheiat între el și apărător, actul corespunzător al serviciilor prestate și calculul onorariului efectuat pe baza unui tarif orar de 100 EUR. Conform contractului, al doilea reclamant era obligat să plătească onorariul apărătorului numai dacă Curtea îi acorda o sumă cu titlu de compensare a cheltuielilor de asistență juridică și aceasta era efectiv plătită în contul său sau în contul reprezentantului său de către Statul pârât.
Guvernul s-a opus acestor pretenții.
Având în vedere acordarea de despăgubiri pentru prejudiciul moral în hotărârea citată în cauza Shmorgunov și alții c. Ucrainei, pct. 531-533 și dispozitivul acesteia, și ținând seama de faptul că reclamanților li s-a plătit deja aproximativ 7.000 EUR fiecare de către autoritățile naționale în legătură cu leziunile corporale cauzate de polițiști (a se vedea paragraful 3), Curtea le acordă câte 9.000 EUR fiecare, plus orice impozit care poate fi datorat, cu titlu de despăgubire pentru prejudiciul moral, și respinge restul pretențiilor în această privință.
În ceea ce privește pretenția celui de-al doilea reclamant privind cheltuielile de asistență juridică, acestea se bazează pe un contract care poate fi comparat cu un acord privind un onorariu de avocat condiționat, iar Curtea a recunoscut anterior astfel de acorduri ca dovezi că cheltuielile a căror compensare era solicitată au fost efectiv suportate de reclamanți în anumite cauze, inclusiv în unele împotriva Ucrainei (a se compara, de exemplu, hotărârile în cauzele Ivanova și Cherkezov c. Bulgariei, cererea nr. 46577/15, pct. 89, din 21 aprilie 2016, și East/West Alliance Limited c. Ucrainei, cererea nr. 19336/04, pct. 269 și 270, din 23 ianuarie 2014). Prin urmare, având în vedere documentele aflate în posesia sa, Curtea consideră rezonabil să îi acorde celui de-al doilea reclamant 6.300 EUR, care acoperă cheltuielile de asistență juridică în toate privințele, plus orice impozit care poate fi datorat de acesta, care urmează să fie plătiți direct în contul bancar indicat de reprezentanta sa, dna Ye. Zakrevska. PENTRU ACESTE MOTIVE, CURTEA, ÎN UNANIMITATE, Decide să conexeze cererile; Declară admisibile plângerile reclamanților în temeiul art. 3, art. 5 §1 și art. 11 din Convenție; Hotărăște că nu este necesar să examineze admisibilitatea și fondul plângerilor acestora în temeiul art. 10 și art. 13 din Convenție; Hotărăște că a fost încălcat art. 3 din Convenție din cauza faptului că, la datele și în împrejurările indicate în tabelul anexat, reclamanții au suferit rele tratamente din partea polițiștilor, iar autoritățile statului nu au răspuns în mod adecvat la problemele de sănătate ale reclamanților apărute în consecință în timpul deținerii acestora; Hotărăște că a fost încălcat art. 3 din Convenție din cauza faptului că autoritățile statului nu au desfășurat o investigație efectivă a relelor tratamente aplicate reclamanților de către polițiști; Hotărăște că reclamanții au fost ținuți în arest pe perioadele indicate în tabelul anexat, cu încălcarea art. 5 §1 din Convenție; Hotărăște că a fost încălcat art. 11 din Convenție în privința dreptului reclamanților la libertatea de întrunire pașnică; Hotărăște că: (a) Statul pârât trebuie să plătească, în termen de trei luni, următoarele sume, care vor fi convertite în moneda națională a Statului pârât la cursul de schimb aplicabil la data plății: (i) 9.000 EUR (nouă mii de euro) fiecărui reclamant, plus orice impozit care poate fi datorat, cu titlu de despăgubire pentru prejudiciul moral; (ii) 6.300 EUR (șase mii trei sute de euro) celui de-al doilea reclamant, plus orice impozit care poate fi datorat, cu titlu de compensare a cheltuielilor de asistență juridică, care urmează să fie plătiți direct în contul bancar indicat de dna Ye. Zakrevska; (b) de la expirarea termenului de trei luni menționat mai sus și până la data plății, asupra sumelor menționate se va plăti o dobândă simplă la o rată egală cu rata dobânzii facilității de împrumut marginal a Băncii Centrale Europene în perioada de neplată, plus trei puncte procentuale; Respinge restul pretențiilor reclamanților privind satisfacția echitabilă. Redactată în limba engleză și comunicată în scris la 28 noiembrie 2024, în temeiul art. 77 §2 și §3 din Regulamentul Curții. Martina Keller Andreas Zünd Grefier adjunct Președinte ANEXĂ Nr. Nr. cererii Denumirea cauzei Data introducerii Numele reclamantului Anul nașterii Locul de reședință Faptele relevante 1. 40009/15 Krasnyanchuk c. Ucrainei 07.08.2015 Roman Vasyliovych Krasnyanchuk 1990 Kiev (primul reclamant) La 27 ianuarie 2014, primul reclamant a fost reținut de polițiști în legătură cu participarea sa la o acțiune de protest în acea zi în orașul Cerkasî. Polițiștii l-au lovit în timpul reținerii și al interogării la secția de poliție mai târziu, în aceeași zi, în urma cărora a suferit o comoție cerebrală, o fractură a degetului și hemoragii la față, la cap, pe trunchi și pe membre. În pofida cererii sale privind un examen medical urgent și tratament, polițiștii l-au dus la o unitate medicală abia după aproximativ zece ore de la reținere. Acesta a fost ținut în arest până la 14 februarie 2014, fiind suspectat, printre altele, de participare la dezordini în masă, conform ordonanței Judecătoriei Districtului Sosnivskyi din orașul Cerkasî din 28 ianuarie 2014, menținută de Curtea de Apel a Regiunii Cerkasî la 7 februarie 2014. Procedura penală împotriva sa a fost încetată la 19 mai 2014. 2. 40118/15 Kovalyov c. Ucrainei 07.08.2015 Vadym Volodymyrovych Kovalyov 1992 Hnivan (al doilea reclamant) La 20 ianuarie 2014, al doilea reclamant a fost reținut de polițiști în legătură cu participarea sa la protestele din 19 ianuarie 2014 din orașul Kiev. Polițiștii l-au lovit în timpul reținerii, în urma căreia a suferit o comoție cerebrală și hemoragii pe trunchi și pe membre. Acesta a fost ținut în arest, fiind suspectat, printre altele, de participare la dezordini în masă (conform procesului-verbal al polițiștilor din 20 ianuarie 2014), până la eliberarea sa la 22 ianuarie 2014. În timpul arestării, în pofida cererii reclamantului privind un examen medical urgent și tratament, polițiștii au chemat o ambulanță pentru el abia la douăsprezece ore după reținere. Acesta a trebuit să aștepte aproximativ douăzeci și patru de ore pentru a fi dus la spital după ce acest lucru a fost recomandat de medicii echipei de ambulanță. Procedura penală împotriva sa a fost încetată la 31 mai 2014.
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «КРАСНЯНЧУК ТА КОВАЛЬОВ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF KRASNYANCHUK AND KOVALYOV v. UKRAINE) (Заяви № 40009/15 та № 40118/15) РІШЕННЯ СТРАСБУРГ 28 листопада 2024 року Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Краснянчук та Ковальов проти України» Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли: Андреас Зюнд (Andreas Zünd), Голова , Катержіна Шімачкова (Kateřina Šimáčková), Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді , та Мартіна Келлер (Martina Keller) , заступник Секретаря секції, з огляду на: заяви, подані у дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) двома громадянами України, вказаними в таблиці у додатку (далі – заявники), яких представляла пані Є. Закревська, юрист, яка практикує у м. Київ; рішення повідомити Уряд України (далі – Уряд), який представляла його Уповноважений, пані М. Сокоренко, про скарги заявників за статтею 3, пунктом 1 статті 5, статтею 11 та статтею 13 Конвенції на жорстоке поводження працівників міліції та тримання під вартою, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними; зауваження сторін; після обговорення за зачиненими дверима 07 листопада 2024 року постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРЕДМЕТ СПРАВИ
1. Заяви стосуються скарг заявників за статтею 3, пунктом 1 статті 5, статтею 10 і статтею 11 Конвенції на незаконне та свавільне затримання і жорстоке поводження працівників міліції в дати, зазначені в таблиці у додатку, в контексті заходів з охорони громадського порядку, вжитих для придушення серії масових акцій протесту в Україні в період з листопада 2013 до лютого 2014 роки, які узагальнено називають «Євромайданом» та/або «Майданом» (див. рішення у справі «Шморгунов та інші проти України» (Shmorgunov and Others v. Ukraine) , заява № 15367/14 та 13 інших заяв, пункти 9 – 17, від 21 січня 2021 року). Як стверджується, під час тримання під вартою заявникам не було надано належної медичної допомоги у зв’язку з їхніми тілесними ушкодженнями, які вони отримали, і не було проведено ефективного офіційного розслідування цих скарг всупереч зазначеним положенням Конвенції у поєднанні зі статтею 13 Конвенції.
2. У різні дати в лютому 2014 року, червні 2015 року та жовтні 2018 року органи державної влади порушили декілька кримінальних проваджень, які стосувалися, серед іншого, підтверджених різними офіційними медичними документами скарг заявників на жорстоке поводження працівників міліції; ненадання належної медичної допомоги під час тримання під вартою; а також на свавільне затримання та притягнення до відповідальності за участь в акціях протесту на Майдані. У 2021 році одне з таких проваджень завершилося обранням покарання начальнику підрозділу міліції, який наказав своїм підлеглим затримувати та застосовувати силу до протестувальників Майдану, в тому числі до першого заявника. Згідно з останньою інформацією від сторін у 2023 році вимога першого заявника щодо відшкодування шкоди у цьому провадженні після декількох повторних розглядів справи перебувала на розгляді у суді першої інстанції.
Інші пов’язані кримінальні провадження усе ще тривають. Органи державної влади досі не встановили усіх працівників міліції, які застосовували силу до заявників, тоді як декільком особам з начальницького складу міліції було висунуто обвинувачення у зловживанні владою та незаконному втручанні в акції протесту на Майдані. 3. У різні дати у період з листопада 2016 року до травня 2018 року заявникам було сплачено одноразову грошову виплату в розмірі 200 000 гривень (далі – грн, приблизно 7 000 євро на той момент) у зв’язку із завданням їм тілесних ушкоджень під час участі в акціях протесту на Майдані. Виплати були здійснені згідно із Законом України «Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей» від 21 лютого 2014 року і відповідними постановами Кабінету Міністрів України (див.
згадане рішення у справі «Шморгунов та інші проти України» (Shmorgunov and Others v. Ukraine) , пункти 214 і 215).
ОЦІНКА СУДУ
ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
4. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
СТВЕРДЖУВАНЕ ЗЛОВЖИВАННЯ ПРАВОМ НА ПОДАННЯ ЗАЯВИ
5. Уряд висунув заперечення про зловживання правом на подання індивідуальної заяви у зв’язку з тим, що другий заявник не повідомив Суд, що у жовтні 2018 року було порушено нове кримінальне провадження стосовно його затримання та жорстокого поводження (див. пункт 2). 6. Суд зазначає, що надані другим заявником під час подання у серпні 2015 року заяви до Суду матеріали містили достатньо інформації щодо порушеного в лютому 2014 року кримінального провадження за його скаргами на жорстоке поводження та незаконне затримання. Це провадження, як і порушене згодом в жовтні 2018 року усе ще триває. Таким чином, той факт, що другий заявник не повідомив Суд, що окреме, хоча й пов’язане провадження було порушено приблизно через три роки після подання заяви, не можна тлумачити як умисне приховування інформації від Суду, враховуючи, що жодне з триваючих проваджень не завершилося ухваленням остаточного рішення щодо його скарг на національному рівні.
Тому не можна дійти висновку, що він мав намір ввести Суд в оману або зловживати своїм правом на подання індивідуальної заяви (див. рішення у справах «Г.І.Е.М. С.Р.Л. та інші проти Італії» [ВП] (G.I.E.M. S.R.L. and Others v. Italy) [GC], заява № 1828/06 та 2 інших заяви, пункти 173 – 175, від 28 червня 2018 року та «Злічич проти Сербії» (Zličić v. Serbia) , заяви № 73313/17 і № 20143/19, пункти 56 і 57, від 26 січня 2021 року). З цього випливає, що заперечення Уряду має бути відхилено.
СТВЕРДЖУВАНі ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3, ПУНКТУ 1 СТАТТІ 5 ТА СТАТТІ 11 КОНВЕНЦІЇ 7. Заявники скаржилися за статтею 3 Конвенції на жорстоке поводження працівників міліції, непроведення ефективного офіційного розслідування стверджуваного жорстокого поводження з ними та ненадання органами державної влади належної медичної допомоги під час тримання їх під вартою; за пунктом 1 статті 5 Конвенції на незаконне та свавільне тримання під вартою; і за статтею 11 на перешкоджання їм брати участь в акціях протесту, і піддання їх жорстокому поводженню під час тримання під вартою у зв’язку з цим.
Прийнятність 8. Уряд висунув заперечення щодо прийнятності цих скарг, стверджуючи, що вони були передчасними, оскільки відповідні провадження усе ще тривали; заявники висунули вимоги про відшкодування шкоди лише стосовно деяких із пов’язаних проваджень та не скаржилися до національних органів влади на конкретні дії слідчих або їхню бездіяльність; і заявникам вже було сплачено відшкодування за стверджуване жорстоке поводження з ними (див. пункт 3). 9. Суд вже розглядав і відхиляв подібні заперечення Уряду в аналогічних справах щодо інших учасників акцій протесту на Майдані (див. згадане рішення у справі «Шморгунов та інші проти України» (Shmorgunov and Others v. Ukraine) , пункти 283 – 286, 300 – 303, 397 – 401, 405, 416, 445, 450 – 454, 484 і 488). Ніщо в доводах сторін не переконує Суд дійти іншого висновку в цій справі.
Отже, зазначені заперечення Уряду мають бути відхилені. 10. Уряд також стверджував, що перший заявник та його захисник у певних випадках не з’являлися до слідчих і у суди. Однак у матеріалах справи відсутні докази, що вони були належним чином викликані у межах відповідного досудового провадження. Хоча перший заявник визнав свою відсутність та відсутність свого захисника у деяких судових засіданнях, вони заздалегідь повідомляли суди, а також роз’яснювали свої скарги та правову позицію у різних заявах, клопотаннях та оскарженнях, які вони подавали під час провадження.
Загалом Уряд не довів, що процесуальна поведінка першого заявника чи його захисника мала будь-які конкретні негативні наслідки на здійснення відповідного провадження, або на можливість слідчих чи судів встановити та розглянути відповідні обставини (там само, пункти 304 – 307). 11. Суд також зазначає, що обидва заявники, яким було надано статус потерпілих у провадженнях на національному рівні, негайно подали свої поточні скарги до органів державної влади, пройшли медичне обстеження, були допитані слідчими, брали участь у різноманітних інших слідчих діях, а також подавали різноманітні процесуальні зауваження, а також зауваження по суті під час відповідного досудового провадження та судового розгляду.
12. Оскільки Уряд стверджував, що скарги заявників за статтею 11 Конвенції мали бути подані протягом шести місяців з дати, коли їх затримали працівники міліції (див. таблицю у додатку), Суд зазначає, що ці скарги дуже тісно пов’язані зі скаргами заявників за статтею 3 та пунктом 1 статті 5 Конвенції та є предметом триваючих розслідувань на національному рівні з лютого 2014 року. Хоча численні національні та міжнародні звіти свідчили про серйозні недоліки на початковому та подальших етапах розслідувань, пов’язаних з акціями протесту на Майдані, відсутні достатні підстави для висновку, що заявники усвідомлювали або повинні були усвідомлювати, що розслідування у їхніх справах були неефективними ab initio (див.
згадане рішення у справі «Шморгунов та інші проти України» (Shmorgunov and Others v. Ukraine) , пункти 301, 302 і 488). За цих обставин заявникам, які діяли сумлінно, беручи активну участь у триваючих розслідуваннях на національному рівні, не можна дорікнути, що вони чекали до серпня 2015 року, коли провадження усе ще тривали, перш ніж подати свої заяви до Суду (див. рішення у справі «Мокану та інші проти Румунії) [ВП] (Mocanu and Others v. Romania) [GC], заява № 10865/09 та 2 інші заяви, пункти 279 – 283, ЄСПЛ 2014 (витяги)). 13. У контексті наведеного заперечення Уряду щодо прийнятності цих скарг заявників за статтею 3, пунктом 1 статті 5 і статтею 11 Конвенції слід відхилити. 14. Суд також зазначає, що ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятними з будь-яких інших підстав.
Тому вони мають бути визнані прийнятними.
Суть 15. Суд нагадує, що відповідні загальні принципи були наведені у згаданій керівній справі «Шморгунов та інші проти України» (Shmorgunov and Others v. Ukraine) , пункти 327 – 336, 359 – 363, 459 – 461 і 490 – 494). 16. У зазначеній справі Суд встановив порушення статті 3, пункту 1 статті 5 і статті 11 Конвенції щодо різних випадків жорстокого поводження працівників міліції з учасниками акцій протесту на Майдані; нездатності органів державної влади належним чином відреагувати на проблеми зі здоров’ям, що виникли внаслідок цього у заявників; непроведення ефективного офіційного розслідування жорстокого поводження з ними; незаконного затримання заявників; і непропорційного втручання у право заявників на свободу зібрань (там само, пункти 337 – 358, 364 – 374, 377 – 391, 407 – 422, 425 – 433, 440 – 442, 463 – 478 і 495 – 521). 17. Розглянувши наявні у цій справі матеріали та беручи до уваги складність відповідного провадження та певний прогрес, досягнутий на національному рівні (див.
пункт 2), як зазначено Урядом у його зауваженнях щодо суті, Суд не вбачає жодного факту чи аргументу, здатного переконати його дійти іншого висновку щодо суті подібних скарг заявників, які підтверджені відповідними медичними документами та офіційною інформацією з відповідних проваджень на національному рівні. 18. Отже, Суд вважає, що у дати та за обставин, наведених в таблиці у додатку: (i) заявники зазнали жорстокого поводження працівників міліції, а тому було порушено статтю 3 Конвенції; (ii) органи державної влади належним чином не відреагували на проблеми зі здоров’ям, які виникли внаслідок цього у заявників, під час тримання їх під вартою, а тому було порушено статтю 3 Конвенції у зв’язку з цим; (iii) заявники були затримані з порушенням пункту 1 статті 5 Конвенції; і (iv) було непропорційне втручання в їхнє право на свободу мирних зібрань, а тому було порушено статтю 11 Конвенції.
19. Суд також вважає, що жодного ефективного офіційного розслідування за скаргами заявників на жорстоке поводження працівників міліції проведено не було і у зв’язку з цим було порушено процесуальний аспект статті 3 Конвенції.
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 10 І 13 КОНВЕНЦІЇ
20. З огляду на наведені ним висновки за статтею 3, пунктом 1 статті 5 і статтею 11 Конвенції (див. пункти 18 і 19) Суд вважає, що він розглянув основні юридичні питання, порушені в цій справі, і немає потреби ухвалювати окреме рішення щодо питання прийнятності та суті скарг заявників, пов’язаних зі статтею 10 Конвенції, що їм перешкоджали висловлювати їхні політичні погляди під час акцій протесту на Майдані або за статтею 13 Конвенції, що не було проведено ефективного офіційного розслідування їхніх скарг на жорстоке поводження та свавільне затримання (див. рішення у справі рішення у справі «Центр юридичних ресурсів в інтересах Валентина Кимпеану проти Румунії» [ВП] (Centre for Legal Resources on behalf of Valentin Câmpeanu v. Romania) [GC], заява № 47848/08, пункт 156, ЄСПЛ 2014 та згадане рішення у справі «Шморгунов та інші проти України» (Shmorgunov and Others v. Ukraine) , пункти 522 і 523).
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
21. Заявники вимагали 20 000 євро кожен в якості відшкодування моральної шкоди. Другий заявник також вимагав 6 300 євро в якості компенсації витрат на правову допомогу, понесених ним під час провадження на національному рівні та у Суді; він просив сплатити цю суму безпосередньо на банківський рахунок його представника пані Є. Закревської. Стосовно останньої вимоги другий заявник подав копію укладеного між ним та захисником договору, відповідний акт наданих послуг і розрахунок винагороди, здійснений на підставі погодинної ставки у розмірі 100 євро. Згідно з договором другий заявник був зобов’язаний сплатити винагороду захиснику, лише якщо Суд присудить йому суму компенсації витрат на правову допомогу, і вона буде фактично сплачена на його рахунок чи на рахунок його представника державою-відповідачем.
22. Уряд заперечив проти цих вимог. 23. З огляду на присудження відшкодування моральної шкоди в згаданому рішенні у справі «Шморгунов та інші проти України» (Shmorgunov and Others v. Ukraine) , пункти 531 – 533 і його резолютивна частина), а також беручи до уваги, що заявникам вже було сплачено приблизно 7 000 євро кожному національними органами влади у зв’язку із завданими їм працівниками міліції тілесними ушкодженнями (див. пункт 3), Суд присуджує їм по 9 000 євро кожному та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди, та відхиляє решту їхніх вимог у зв’язку з цим. 24. Стосовно вимоги другого заявника щодо витрат на правову допомогу, вони ґрунтуються на договорі, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар, і Суд раніше визнавав такі угоди доказом, що витрати, компенсація яких вимагалася, були фактично понесені заявниками в певних справах, у тому числі у деяких проти України (див.
для порівняння, наприклад, рішення у справах «Іванова та Черкезов проти Болгарії» (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria) , заява № 46577/15, пункт 89, від 21 квітня 2016 року, а також «East/West Alliance Limited» проти України» (East West Alliance Limited v. Ukraine) , заява № 19336/04, пункти 269 і 270, від 23 січня 2014 року). Отже, беручи до уваги наявні в нього документи, Суд вважає за розумне присудити другому заявнику 6 300 євро, які охоплюють витрати на правову допомогу за всіма пунктами, та додатково суму будь-якого податку, що може йому нараховуватися, які мають бути сплачені безпосередньо на банківський рахунок, вказаний його представником, пані Є. Закревською.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Вирішує об’єднати заяви; Оголошує прийнятними скарги заявників за статтею 3, пунктом 1 статті 5 і статтею 11 Конвенції; Постановляє, що немає потреби розглядати питання прийнятності та суть їхніх скарг за статтями 10 і 13 Конвенції; Постановляє, що було порушено статтю 3 Конвенції у зв’язку з тим, що у дати та за обставин, зазначених в таблиці у додатку, заявники зазнали жорстокого поводження працівників міліції і органи державної влади не відреагували належним чином на проблеми зі здоров’ям заявників, які виникли внаслідок цього, під час їхнього перебування під вартою; Постановляє, що було порушено статтю 3 Конвенції у зв’язку з тим, що органи державної влади не провели ефективного розслідування жорстокого поводження працівників міліції із заявниками; Постановляє, що заявників тримали під вартою протягом періодів, зазначених в таблиці у додатку, з порушенням пункту 1 статті 5 Конвенції; Постановляє, що було порушено статтю 11 Конвенції щодо права заявників на свободу мирних зібрань; Постановляє, що: (a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити такі суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу: (i) 9 000 (дев’ять тисяч) євро кожному заявнику та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди;
(ii) 6 300 (шість тисяч триста) євро другому заявнику та додатково суму будь-якого податку, що може йому нараховуватися, в якості компенсації витрат на правову допомогу, які мають бути сплачені безпосередньо на банківський рахунок, зазначений пані Є. Закревською; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти; Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції . Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 28 листопада 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Мартіна Келлер (Martina Keller) Заступник Секретаря Андреас Зюнд (Andreas Zünd) Голова ДОДАТОК № № заяви Назва справи Дата подання П.І.Б. заявника Рік народження Місце проживання Відповідні факти 1. 40009/15 Краснянчук проти України 07.08.2015 Роман Васильович Краснянчук 1990 м. Київ (перший заявник) 27 січня 2014 року першого заявника затримали працівники міліції у зв’язку з його участю в акції протесту у той день в м. Черкаси. Працівники міліції побили його під час затримання та допиту у відділі міліції пізніше того ж дня, внаслідок чого він отримав струс головного мозку, перелом пальця та крововиливи на обличчі, голові, тулубі та кінцівках. Попри його прохання про терміновий медичний огляд та лікування, працівники міліції доставили його до медичного закладу лише приблизно через десять годин після затримання.
Його тримали під вартою до 14 лютого 2014 року за підозрою, зокрема, в участі у масових заворушеннях згідно з ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 28 січня 2014 року, залишеною без змін Апеляційним судом Черкаської області 07 лютого 2014 року. Кримінальне провадження щодо нього було закрито 19 травня 2014 року. 2. 40118/15 Ковальов проти України 07.08.2015 Вадим Володимирович Ковальов 1992 м. Гнівань (другий заявник) 20 січня 2014 року другого заявника затримали працівники міліції у зв’язку з його участю в акціях протесту 19 січня 2014 року у м. Київ. Працівники міліції побили його під час затримання, внаслідок чого він отримав струс головного мозку та крововиливи на тулубі та кінцівках.
Він перебував під вартою за підозрою, зокрема, в участі у масових заворушеннях (відповідно до протоколу працівників міліції від 20 січня 2014 року), до звільнення 22 січня 2014 року. Під час тримання під вартою, незважаючи на прохання заявника про терміновий медичний огляд та лікування, працівники міліції викликали карету швидкої медичної допомоги для нього лише через дванадцять годин після затримання. Йому довелося чекати близько двадцяти чотирьох годин, щоб його доставили до лікарні після того, як це порадили лікарі бригади швидкої медичної допомоги. Кримінальне провадження щодо нього було закрито 31 травня 2014 року.