Kraynyak și Gumenyuk împotriva Ucrainei

CASE OF KRAYNYAK AND GUMENYUK v. UKRAINE) (declaratia nr. 12971/19) DECIZIE STRASBURG 06 noiembrie 2025 Aceasta este o decizie definitiva, dar poate fi corecta printr-o modificare redactara.In cazul KRAYNYAK si GUMENYUK impotriva Ucrainei, Curtea Europeana a Drepturilor Omului (PICHIC sectie), sedind dupa decretul din octombrie 2025, a decis ca un comitet din care fac parte: Andrei Zundari, avocat de varsta de 12 ani, a depus o cerere de acuzare asupra unui abuz de drept al Ucrainei, iar avocatul Grigori Grigori Grigori Grigoriov, avocat de drept al Ucrainei, a depus o cerere de acuzare impotriva unui abuz de drept al cetatenilor, pe pagina 09 a CEDO, pe care a prezentat-o in judecata, pentru ca nu a respectat art. 34 din Conventia UE privind drepturile omului (CEDO, sectiunea nr. 129/19), a prezentat o cerere de acuzare impotriva unei acuzari, pe care a fost depusa in data de 1 februarie 2019; si a declarat ca nu este in conformitate cu art. 34 din Conventia Ucrainei (CEDO, sectiunea nr. 1297), iar avocatii lui Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori (V, avocat de drept al Ucrainei, avocat de drept al Ucrainei, avocat,

judecata lui Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori Grigori, judeca, judeca (sectie, secti, sectiunea 1), au Cererile se referă în principal la plângerea reclamantelor în cauza Krayak v. Ukraine, potrivit căreia reținerea lor în custodie a fost nedreptățită și îndelungată; la art. 5 alineatul (4) din Convenție, potrivit căruia apelurile la anumite hotărâri judecătorești privind prelungirea termenului de detenție nu au fost examinate prompt și la art. 5 alineatul (5) din Convenție, potrivit căruia nu au avut un drept efectiv la despăgubiri în legătură cu aceste încălcări pretinse.

(2) Informațiile probative din decizia în cazul Krayak v. Ukraine (Comitetul) [35], pe baza cărora au putut fi obținute plângeri în cauza Krayak, potrivit căreia cererea nr. 683/17, ancheta 2 9, din 16 iulie 2023, a fost abrogată, în care se referă la primul reclamant, care a fost reținut de o sută de ori. (3) În cazul reclamantelor arestatilor, care au fost reținuți de 31 de ori, în august 2015 au fost obținute de suspecții în judecată pentru suspici în instanță, în care au fost suspecți de a fi supuși în pericol de o condamnare de moarte.

(4) În plus față de faptul că au obținut o experiență de a obținerii unor drepturi grave, în cazul în care au fost reținuite de către o persoană în cauză, au fost obținuite de o pedeapsă de trei ori mai mult decât cea a celor trei persoane în cauză, în cazul în care au fost reținuite de către Curtea Națională, în care au fost reținuite în judecată în favoarea unor persoane care au fost în cauză de drepturi de drept și de drepturi sociale, în cazul în care au fost reținuite în cazul în care au fost reținuite în cazul în care au fost reținuite în fața în favoarea unor persoane, în care au fost reținuite în favoarea unor persoane, în cauză, în care au fost reținuite în față în favoarea unor persoane, în care au fost reținuite în favoarea unor persoane, în mod ilegal sau în În unele aprobări privind prelungirea termenului de detenție a reclamantelor, instanțele s-au referit, de asemenea, la dispozițiile privind imposibilitatea aplicării altor măsuri preventive, în afară de detenție.[1] 6.Apelațiile depuse de reclamanți și de apărătorii lor împotriva unor aprobări ale instanței de primă instanță privind prelungirea termenului de detenție au fost examinate și respinsă fără satisfacție la următoarele date: (i) apelurile privind aprobarea de la 25 iulie 2019, depuse între 29 iulie și 1 august 2019, Curtea de Apel din Kiev a examinat-o pe 14 noiembrie 2019;

(ii) apelurile privind aprobarea de la 06 septembrie 2019, după moartea unui exploziv din clădire, pe 11 iulie 2020 și pe 13 septembrie 2019, au fost examinate pe 04 iulie 2020; (iii) prima plângere a reclamantului împotriva lui Guido Guido, depusă la 24 iulie 2019, a fost supusă acțiunilor de acțiune, pe 28 iulie 2019, a fost examinată fără satisfacție la următoarele date: (vii) apelurile privind aprobarea de la 25 iulie 2019, depuse între 29 iulie și 1 august 2019, Curtea de Apel din Kiev a examinat-o pe 14 noiembrie 2019; (iii) apelurile privind aprobarea de la 06 septembrie 2019, după moartea unui exploziv din clădire, pe 11 iulie 2020 și pe 13 iulie 2019; (iii) prima plângere a reclamantului privind aprobarea lui Guido Guido Guido Guido, depusă pe 24 iulie 2020, pe 28 iulie 2019, sub acțiuni de la 28 iulie 2020 și pe 17 iulie 2020; iar a doua plângere privind acțiunile sale, depusă la 10 iulie 2020 a fost examinată fără satisfacție la 10 iulie 2020. În cazul în care reclamantul a murit după depunerea cererii, Curtea a recunoscut că, în principiu, rudele apropiate sau moștenitorii pot susține cererea, cu condiția să aibă un interes suficient în cauză (vezi hotărârea în cazul Centre for Legal Resources on behalf of Valentin Kimpet v. Romania [Centre for Legal Resources on behalf of Valentin Kimpet v. Romania] [GC],

ale cărei pretenții în practica Curții sunt diferite de situația în care reclamantul a murit înainte de depunerea cererii).În cazul în care reclamantul a murit după depunerea cererii, Curtea a recunoscut că rudele apropiate sau moștenitorii pot, în principiu, susține cererea, cu condiția să aibă un interes suficient în cauză (vezi hotărârea din data de 13 ianuarie 2017, Centrul pentru Resurse Juridice în interesul lui Valentin Kimpet v. România [Centre for Legal Resources on behalf of Valentin Kimpet v. Romania] [GC], ale cărei pretenții în practică sunt diferite de cele ale celui în care reclamantul a murit înainte de depunerea cererii).Cerțiunile respective sunt în cauză în temeiul hotărârii Curții, în care nu au fost depuse în temeiul principiilor Curții de dreptului Uniunii Europene, precum cele ale Curții de la data de 13 ianuarie 2014 (art. 6 din Legea nr. 5 din România) și ale altor hotărâți ale Curții, iar instanțele ale Curții pot să se adreseze persoanilor care au înalit în temeiul hotărârii de drepturi, de drept, de exemplu, în temeiul articolului nr. 600 din Legea nr. 13 din România, precum și al hotărânei, precum și al hotărâșii de la art. 6 din Legea nr. 13 din România, care prevede că nu au dreptul de a solicitare a unei cereri de a unei alte persoane, precum și căruiri de a unei alte persoane, precum respectivă, care nu au făcut o solicitare,

și de a unei alte persoane, precum și de a unei alte persoane, care nu au făcut o solicitare, și de a unei Reclamația primului reclamant în temeiul articolului 5 alineatul (3) din Convenție este, în esență, similară cu cea care a fost examinată în hotărârea din 17 martie 2020 în cauza Kraynyak împotriva Ucrainei (Comitetul, cerere nr. 68353/17, punctul 2 9, din 16 februarie 2023) și, prin urmare, trebuie să fie declarată inadmisibilă în temeiul articolului 35 alineatul (2) și punctul 4 din Convenție.Cererea celui de-al doilea reclamant nu este în mod evident nejustificată în sensul articolului 35 alineatul (3) din Convenție și nu este inadmisibilă în temeiul oricăror alte motive.Așadar, trebuie să fie considerată admisibilă în temeiul hotărârii din 17 martie 2020 în cauza Kraynyak împotriva Ucrainei (Comitetul), cererea nr. 68353/17, punctul 2 9, din 16 februarie 2023, astfel încât să fie declarată inadmisibilă în temeiul articolului 35 alineatul (2) și punctul 4 din 16 februarie 2023, iar cererea celui de-al doilea reclamant în toate aspectele sale corespunzătoare să fie considerată inadmisibilă în temeiul articolului 28 alineatul (2) și al articolului 35 alineatul (2) din Convenție.Cerul celui de al treilea reclamant nu este în mod evident nejustificat în sensul articolului 35 alineatul (3) din Convenție și nu este inadmisibilă în temeiul oricărorului de altă cauză.Curând,

trebuie să fie declarată admisibilă în temeiul hotărârii din 17 martie.Curie, Curtea consideră că trimiterea celui de al doilea reclamant în toate aspectele sale în temeiul articolului 2 din 17 din 17 iulie 2020 este inadmisibilă în temeiul articolului 28 alineatul (2) din Convenție (Corealea) și în temeiul articolului 58 alineatul (5) din Convenției (Corealea) și în temeiul articolului 58 alineatul (2) din Convenției (Care, precum și în temeiul articolului nr. 58 alineatul (1) din Convenția privind Uniunea privind tratatele Uniunii Europene), precum și în temeiul articolul nr. În această hotărâre, Curtea a constatat că, în ciuda referirii la dispoziția privind imposibilitatea aplicării altor măsuri de protecție în afară de detenție, instanțele naționale au prezentat motive relevante și suficiente pentru a-l menține în detenție pe domnul Grubnik.

Astfel, Curtea consideră că există raționamente similare care se aplică și în acest caz. (19) Într-adevăr, atunci când, inițial, reclamantul a fost supus unei măsuri de protecție sub formă de detenție în timpul anchetei pre-judiciare, dispoziția privind imposibilitatea aplicării altor măsuri de protecție în afară de detenție nu i s-a aplicat ... În timpul cauzei, instanța națională a constatat, în urma unei analize a circumstanțelor concrete, că riscurile relevante ale detenției sub rezerva detenției au fost descoperite în mod adecvat ... În cazul în care au existat motive întărite pentru prelungirea perioadei de detenție sub supraveghere, au fost utilizate argumente suplimentare pentru a-i susține respectivul organism, iar în cazul în care au fost depuse argumente suplimentare pentru a-l susține, au fost utilizate argumente suplimentare.

https://www.judgment.co.gov.br/content/content/view/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/events/ev În același timp, reclamantul a susținut că după încheierea anchetei preliminară din 10 august 2016 ... au apărut întârzieri semnificative în cazul său. Guvernul nu a contestat afirmația reclamantului că după această dată, procesul nu a început până la cel puțin 15 august 2017, adică mai mult de un an.

Nu au fost prezentate motive valabile pentru o astfel de întârziere. După aceasta, reclamantul a fost închis încă aproape trei ani.

24. Prin urmare, instanța consideră că instanțele naționale nu au arătat o diligență deosebită în perioada de după încheierea anchetei preliminară (vezi punctul 7). Acest argument este suficient pentru ca Curtea să ajungă la concluzia că a fost încălcată art. 5 alineatul (3) din Convenție în ceea ce privește un alt reclamant.ÎNCEPTEZĂ O încălcare a practicii stabilite 20.Încărcătorii au plâns că reclamanții lor de recurs privind prelungirea termenului de detenție sub supraveghere (vezi punctul 6) nu au meritat o examinare acceptabilă în mod prompt, în mod pretins, în contradicție cu art. 5 alineatul (4) din Convenție.Încărcătorul al doilea a plâns, de asemenea, că nu a avut dreptul efectiv de despăgubire pentru apelații săi pentru afirmația că a fost încălcată art. 3 din Convenție și a fost încadrat în încălcarea articolului 5 alineatul (4) din Convenție.Încărcătorii au declarat că nu au avut dreptul la despăgubire pentru afirmația că au fost încălcate articolele 3 și 5 din Convenție, în conformitate cu punctul 5 din Convenție.Încărcărcătorii au fost considerate în mod necesar în cazul în care au fost prelungite în mod semnificativ, în conformitate cu art. 5 alineatul (3) din Convenție.

(Vezi punctul 22 din Convenție).Încărcătorii nu au fost considerate în mod strict necesare în cazul în care nu au fost luate în considerare toate aceste recursuri (încărcărcărcătorii și nu au fost considerate în contradicție cu art. 35 din Convenție).Încărcărcătorii nu au fost considerate în mod strictă că nu au fost considerate înțelegibile.

Curtea consideră că a fost: (i) încălcată dispoziția articolului 5 alineatul (4) din Convenție în legătură cu neexaminarea rapidă a reclamanților la aprobarea prelungirii termenului de detenție din 25 iulie și 6 septembrie 2019; și (ii) încălcată dispoziția articolului 5 alineatul (4) din Convenție în legătură cu neexaminarea rapidă a reclamanților la aprobarea prelungirii termenului de detenție din 24 octombrie 2019 de către primul reclamant.23 În plus, după examinarea tuturor materialelor disponibile și având în vedere concluziile sale din cauza Principalului Reclamat Curse împotriva consumatorilor de resurse din Ucraina (Tymos Valenthenko v. Ucraina), cererea de judecată nr. 49872/11, cererea de judecată nr. 286 și cererea de judecată nr. 287 din 30 iulie 2019, a CURS-ului a adoptat hotărârea privind cererea de judecată a Cărții de Apel din 25 iulie 2013 (Curtea de Apel nr. 4744 v. Ucraina), CURS-ul din 25 martie 2013 (Curtea de Apel din Corfu, CURS-ul din Corfu, CURS-ul din 25 i.Ucraina, CURS-ul din 25 i.Ucraina, CURS-ul din 25 i.Ucraina, CURS-ul din 25 i.Ucraina, CURS-ul din 25 i.C., CURS.C., CURS-ul din 25 i.C., CURS-ul din 25 i.C., CURS-ul din 25 i.C., CURS-ul din 25 i.C., CURS-ul din 25 i.C., CURS-ul C., CURS-ul din Corfu, CURS-ul C.C, C., CURSUL, CURSUL, CURSUL, CURSUL, CURSUL, CURSUL, CURSUL, CURSUL, CURSUL, CURSUL, CURSUL, CURSUL, CURSUL, CURSUL, CURSUL,

C 26.Guvernul a contestat această cerere, susținând că aceasta a fost nefondată și neîntemeiată. 27.Curtea consideră că constatarea încălcării constituie în sine o satisfacție suficientă pentru orice prejudiciu moral cauzat primului reclamant. 28.Curtea, hotărând pe baza justiției, acordă celuilalt reclamant 3 noiembrie, 3 euro, care trebuie plătite părinților celuilalt reclamant. 29.Apelanții nu au furnizat documente care să confirme plata sau obligația de a plăti sumele de ajutor juridic pe care le-a depus reclamantul în numele lor.

(Domnul Guido Guido Guido, în cauza C-38/12, C-38/12, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/13, C-38/18, C-38/18, C-38), C-38/18, C-38/18, C-38/18, C-38/18, C-3 constată că a fost încălcat alineatul (3) din art. 5 din Convenție în ceea ce privește un alt reclamant; constată că a fost încălcat alineatul (4) din art. 5 din Convenție în legătură cu neexaminarea promptă a reclamațiilor de apel ale reclamantelor în favoarea prelungirii termenului de detenție din 25 iulie și 6 septembrie 2019; constată că a fost încălcat alineatul (4) din art. 5 din Convenție în legătură cu neexaminarea promptă a reclamației de apel a primului solicitant în favoarea prelungirii termenului de detenție din 24 octombrie 2019; constată că a fost încălcat alineatul (5) din art. 5 din Convenție în ceea ce privește un alt reclamant;

constată că nu există nicio probă de considerare a acceptabilității și a neplatații reclamației primului solicitant în favoarea prelungirii termenului de detenție din 25 iulie și 6 septembrie 2019; constată că a fost încălcat alineatul (4) din art. 5 din Convenție în legătură cu neexaminarea promptă a reclamației de apel a primului solicitant în favoarea prelungirii termenului de detenție din 24 octombrie 2019; constată că a fost încălcat alineatul (5) din art. 5 din Convenție în legătură cu neexaminarea promptă a reclamațiilor de apel ale reclamantilor în favoarea prelungirii termenului de detenție din 25 iulie și 6 septembrie 2019; constată că, în plus la punctul 5 din Convenție, constată că încălcarea constituiește o încălcare a unei taxe de 3 mii de euro în cursul unei taxe naționale (în cursul moral) în cursul unei alte școli (a) din statul membru în care se aflătoare (în realitate) în cursul unei alte școli (a) în cursul unei perioade de trei luni; constată că: (a) o persoană fizică nu poate plăti o taxă de trei mii de euro pe zi (în cursul unei alte școli) în cursul unei alte școli (a) în cursul unei alte școli (a) în cursul unei alte școli (a) în care se află (în cursul unei alte școli (a) în care se află (în cursul) în care se află) (optsprezece) euro reclamantelor în mod conjugat și în plus față de suma oricărei taxe care poate fi impusă,

ca compensație a cheltuielilor judiciare și a altor cheltuieli, care trebuie plătite direct pe contul bancar al reprezentantului reclamantilor, domnul Zarutsky; (b) la sfârșitul termenului de trei luni menționat înainte de decontarea finală a sumelor menționate, se va depune un dobândă simplă (simple interest) în valoare de 50 la cent la dobândă limită a dobânzii de credit a Băncii Centrale Europene, care va fi aplicată în perioada de nerambursare, la care se vor adăuga trei puncte procentuale; se elimină cerințele reclamantelor privind o satisfacție echitabilă a costurilor judiciare și a altor cheltuieli, care trebuie plătite direct pe contul bancar al reprezentantului reclamantilor, domnul Zarutsky; (b) la sfârșitul termenului menționat înainte de decontarea finală a sumelor menționate, se va depune un dobând simplu (simple interest) în valoare de zece la sută la rata limită a dobânzii de credit a Băncii centrale europene, care va fi aplicată în perioada de nerambursă, la care se vor adăuga trei puncte procentuale; se elimină cerințele reclamantelor privind satisfacția echitabilă a cheltuielilor judiciare și a altor cheltuieli, care trebuie plătate direct pe contul bancarului reprezentantului reclamantului, domnului Zarutsky; (b) în limba englez încheiate în limba engleză și comunicate în limba engleză,

și se notifică scrisoarea scrisoarea unei scrisori de arestare de arestare a lui Marcuviziei nr. 116 din 06 iunie 2020 în conformitate cu puncurile 2 și 3 și 3 din Regulamentul nr. 77 din data de 7 septembrie 2020 a Regulamentul Ucra. 56 din data de aplicare a Ucrainei, care a Ucrainei, care a fost încheiată în temeiul articolului 50 din data de aplicare a articolului 50 din decretele Ucra.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «КРАЙНЯК ТА ГУМЕНЮК ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF KRAYNYAK AND GUMENYUK v. UKRAINE) (Заява № 12971/19) РІШЕННЯ СТРАСБУРГ 06 листопада 2025 року Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням. У справі «Крайняк та Гуменюк проти України» Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли: Андреас Зюнд (Andreas Zünd) , Голова , Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), Ваге Григорян (Vahe Grigoryan), судді , та Мартіна Келлер (Martina Keller) , заступник Секретаря секції, з огляду на: заяву (№ 12971/19), яку 28 лютого 2019 року подали до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) двоє громадян України, пан Сергій Васильович Крайняк та пан Ігор Володимирович Гуменюк (далі – заявники), обоє 1994 року народження, яких представляв пан О.В.

Заруцький, юрист, який практикує у м. Київ; рішення повідомити Уряд України (далі – Уряд), який представляла його Уповноважений, пані М. Сокоренко, про скарги, наведені в пункті 1, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними; зауваження сторін; після обговорення за зачиненими дверима 09 жовтня 2025 року постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

1. Справа стосується, головним чином, скарг заявників за пунктом 3 статті 5 Конвенції, що тримання їх під вартою було необґрунтовано тривалим; за пунктом 4 статті 5 Конвенції, що апеляційні скарги на деякі ухвали суду про продовження строку тримання їх під вартою не були розглянуті оперативно, та за пунктом 5 статті 5 Конвенції, що у них не було ефективного права на відшкодування шкоди у зв’язку з цими стверджуваними порушеннями. 2. Довідкові відомості по справі наведенні в рішенні у справі «Крайняк проти України» [Комітет] (Kraynyak v.Ukraine) [Committee], заява № 68353/17, пункти 2 – 9, від 16 лютого 2023 року), яка стосувалася першого заявника. 3. Заявників затримали 31 серпня 2015 року та взяли під варту за підозрою у причетності до вчинення терористичного акту, що спричинив тяжкі наслідки у вигляді загибелі людей біля Верховної Ради України у м. Київ.

4. Національні суди декілька разів, приблизно кожні два місяці, постановляли ухвали та продовжували строк тримання заявників під вартою. Суди зазначали, що хоча заявники мали міцні соціальні зв’язки, було цілком ймовірно, що вони могли переховуватися від суду з огляду на суворість покарання, яке могло бути їм обране. Крім того, суд зазначив, що з огляду на отриманий на сході України бойовий досвід заявники набули конкретних навичок, завдяки яким могли перешкоджати правосуддю, зокрема шляхом впливу на потерпілих та інших свідків. Діяння, у вчиненні яких вони підозрювалися, призвели до масової гибелі людей, і це передбачало значний суспільний інтерес у забезпеченні належного розслідування. 5. У деяких ухвалах про продовження строку тримання заявників під вартою суди також посилалися на положення про неможливість застосування інших запобіжних заходів, окрім тримання під вартою.

[1] 6. Апеляційні скарги, подані заявниками та їхніми захисниками на деякі ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, були розглянуті та залишені без задоволення в такі дати: (i) апеляційні скарги на ухвалу від 25 липня 2019 року, подані у період з 29 липня до 01 серпня 2019 року, Київський апеляційний суд розглянув 14 листопада 2019 року; (ii) апеляційні скарги на ухвалу від 06 вересня 2019 року, подані 11 та 13 вересня 2019 року, були розглянуті 04 лютого 2020 року; (iii) скаргу першого заявника на ухвалу від 24 жовтня 2019 року, подану 28 жовтня 2019 року, було розглянуто 17 лютого 2020 року. 7. Після закінчення розслідування 10 серпня 2016 року справу було направлено для розгляду до суду.

З того часу вона перебуває на стадії судового розгляду. 8. 22 травня 2020 року першого заявника звільнили з-під варти та помістили під цілодобовий домашній арешт, строк дії якого закінчився 22 липня 2020 року. 9. Другий заявник залишався під вартою. 05 липня 2023 року він помер. Згідно з повідомленнями медіа його смерть наступила внаслідок дії вибухового пристрою, який він підірвав у будівлі суду, де проходив судовий розгляд.

ОЦІНКА СУДУ

ПОПЕРЕДНЄ ПИТАННЯ

10. Батьки другого заявника, пані Лілія Володимирівна Гуменюк та пан Володимир Васильович Гуменюк, виявили бажання підтримати провадження від його імені. 11. Уряд заперечив, стверджуючи, що гарантовані статтею 5 Конвенції права не передавалися іншій особі. 12. Суд зазначає, що другий заявник помер після подання заяви, ситуація, яка у практиці Суду розглядається інакше, ніж ситуації, коли заявник помер до подання заяви. Якщо заявник помер після подання заяви, Суд визнавав, що близькі родичі або спадкоємці, в принципі, можуть підтримати заяву за умови наявності в них достатнього інтересу у справі (див. рішення у справі «Центр юридичних ресурсів в інтересах Валентина Кимпеану проти Румунії» [ВП] (Centre for Legal Resources on behalf of Valentin Câmpeanu v. Romania) [GC], заява № 47848/08, пункт 97, ЄСПЛ 2014 з подальшими посиланнями).

У таких справах вирішальним є не те, чи передаються спадкоємцям відповідні права або ні, а те, чи можуть вони, в принципі, претендувати на наявність у них законного інтересу, звертаючись до Суду з проханням розглянути справу на підставі бажання заявника здійснити своє особисте право подати заяву до Суду (див., наприклад, рішення у справі «Сінгх та інші проти Греції» (Singh and Others v. Greece) , заява № 60041/13, пункт 26, від 19 січня 2017 року). 13. Суд вважає, що батьки другого заявника мають законний інтерес у підтриманні справи від його імені. З практичних міркувань Суд продовжить посилатися на пана Ігоря Гуменюка як на «другого заявника».

СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 3 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ

14. Заявники скаржилися, що тримання їх під вартою було необґрунтованим та надмірно тривалим. Уряд заперечив проти цього твердження. 15. Скарга першого заявника за пунктом 3 статті 5 Конвенції по суті є аналогічною тій, що була розглянута в рішенні у справі «Крайняк проти України» [Комітет] (Kraynyak v. Ukraine) [Committee], заява № 68353/17, пункти 2 – 9, від 16 лютого 2023 року), тому вона має бути визнана неприйнятною згідно з підпунктом «b» пункту 2 і пунктом 4 статті 35 Конвенції. 16. Скарга другого заявника не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

17. Суд вважає, що обставини справи другого заявника в усіх відповідних аспектах подібні розглянутим в згаданому рішенні у справі «Крайняк проти України» (Kraynyak v. Ukraine), пункти 16 – 25), у якому Суд встановив порушення пункту 3 статті 5 Конвенції з таких підстав: «16. Відповідний період тривав чотири роки та більше десяти місяців (з 31 серпня 2015 року до 22 липня 2020 року ...). Така тривалість тримання під вартою вже викликає серйозне занепокоєння та вимагає від національних органів влади наведення дуже вагомих підстав для його виправдання (див., наприклад, рішення у справі «Велечка та інші проти Литви» (Velečka and Others v. Lithuania) , заява № 56998/16 та 3 інші заяви, пункти 98 і 99, від 26 березня 2019 року з подальшими посиланнями).

17. Відповідні принципи практики Суду наведені в рішенні у справі «Грубник проти України» (Grubnyk v. Ukraine), заява № 58444/15, пункти 110 – 115, від 17 вересня 2020 року). 18. У вказаному рішенні Суд встановив, що, незважаючи на посилання на положення про неможливість застосування інших запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, національні суди навели відповідні та достатні підстави для тримання пана Грубника під вартою. Суд вважає, що подібні міркування застосовуються і у цій справі.

19. Справді, коли спочатку заявнику обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою під час досудового розслідування, положення про неможливість застосування інших запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, до нього не застосовувалося ... Водночас національний суд встановив, посилаючись на конкретні обставини справи, що відповідні ризики виправдовували тримання під вартою ... У низці ухвал про продовження строку тримання під вартою суди посилалися на це положення, як на додатковий аргумент. https://hudoc.echr.coe.int/eng - _ftn2 Однак для судів посилання на це положення не було достатнім для продовження строку тримання заявника під вартою. Навпаки, суди встановили, що існували конкретні обставини, які виправдовували таке тримання ... 20. Отже, Суд вважає, що національні суди не використовували «загальні та абстрактні» аргументи для тримання заявника під вартою, і наведені ними підстави були відповідними та достатніми.

21. Залишилося з’ясувати, чи виявили органи державної влади «особливу ретельність» під час здійснення провадження ... 22. Суд погоджується, що справа заявника була складною і стосувалася події, яка охоплювала понад сотню потерпілих. 23. Водночас заявник стверджував, що після закінчення досудового розслідування 10 серпня 2016 року ... у його справі виникли значні затримки. Уряд не заперечив проти твердження заявника, що після цієї дати судовий розгляд не розпочинався принаймні до 15 серпня 2017 року, тобто більше року. Вагомих підстав для такої затримки наведено не було. Після цього заявник був позбавлений свободи ще майже три роки. 24. Органи державної влади не довели існування виняткових обставин, які б виправдовували тримання заявника під вартою протягом такого значного періоду часу, як-от, наприклад, необхідність збору доказів за кордоном або звернення за міжнародною правовою допомогою (див.

рішення у справі «Лісовський проти Литви» (Lisovskij v. Lithuania) , заява № 36249/14, пункт 80, від 02 травня 2017 року з подальшими посиланнями). 25. Отже, Суд доходить висновку, що органи державної влади не виявили особливої ретельності у період після закінчення досудового розслідування. Цього міркування достатньо для висновку Суду про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції. 18. Суд вважає, що ці міркування однаково доречні у справі другого заявника. Насправді тримання другого заявника під вартою тривало навіть довше, з 31 серпня 2015 року до 05 липня 2023 року, тобто понад сім років і десять місяців. Той факт, що другого заявника, на відміну від першого, офіційно підозрювали у тероризмі – злочині, що підпадає під дію Положення про неможливість застосування інших запобіжних заходів, окрім тримання під вартою – коли до нього вперше застосували запобіжний захід у вигляді взяття під варту 02 вересня 2015 року, не змінює оцінки Суду.

19. Суд вважає, що національні суди не проявили особливої ретельності у період після закінчення досудового розслідування (див. пункт 7). Цього міркування достатньо, щоб Суд дійшов висновку про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції стосовно другого заявника.

ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ

20. Заявники скаржилися, що їхні апеляційні скарги на ухвали про продовження строку тримання під вартою (див. пункт 6) не були розглянуті «оперативно», як стверджується, усупереч пункту 4 статті 5 Конвенції. Другий заявник також скаржився, що він не мав ефективного права на відшкодування шкоди за стверджуване порушення пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції, що, як стверджується, було порушенням пункту 5 статті 5 Конвенції. Уряд заперечив проти цих скарг. 21. Ця частина заяви не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною. 22. Суд зауважує, що апеляційні скарги заявників на ухвали про продовження строку тримання під вартою були розглянуті зі значною затримкою (див.

пункт 6), і не було надано належного пояснення цій затримці. Розглянувши всі наявні в нього матеріали та з огляду на його висновки у керівній справі «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пункти 84 – 87, від 10 лютого 2011 року), Суд вважає, що було: (i) порушено пункт 4 статті 5 Конвенції у зв’язку з непроведенням оперативного розгляду апеляційних скарг заявників на ухвали про продовження строку тримання під вартою від 25 липня та 06 вересня 2019 року; та (ii) порушено пункт 4 статті 5 Конвенції у зв’язку з непроведенням оперативного розгляду апеляційної скарги першого заявника на ухвалу про продовження строку тримання під вартою від 24 жовтня 2019 року.

23. Крім того, розглянувши всі наявні в нього матеріали та враховуючи його висновки у керівних справах «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine), заява № 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013 року), «Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine), заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року) та Корбан проти України (Korban v. Ukraine), заява № 26744/16, пункти 193 – 202, від 04 липня 2019 року), Суд вважає, що було порушено пункт 5 статті 5 Конвенції стосовно другого заявника. 24. Насамкінець Суд вважає, що він розглянув основні юридичні питання, порушені в цій справі, і немає потреби ухвалювати окреме рішення щодо питання прийнятності та суті скарги першого заявника за пунктом 5 статті 5 Конвенції (див.

згадане рішення у справі «Центр юридичних ресурсів в інтересах Валентина Кимпеану проти Румунії» [ВП] (Centre for Legal Resources on behalf of Valentin Câmpeanu v. Romania) [GC], заява № 47848/08, пункт 156).

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

25. Заявники вимагали по 10 000 євро кожен в якості відшкодування моральної шкоди та 1 070,45 євро в якості компенсації судових та інших витрат, понесених під час провадження у Суді (що відповідало 70,45 євро поштових витрат та 1 000 євро витрат на правову допомогу), остання сума мала бути сплачена безпосередньо представнику заявників. 26. Уряд заперечив проти цієї вимоги, стверджуючи, що вона була безпідставною та необґрунтованою. 27. Суд вважає, що встановлення порушення саме собою становить достатню справедливу сатисфакцію будь-якої моральної шкоди, завданої першому заявнику. 28. Суд, ухвалюючи рішення на засадах справедливості, присуджує другому заявнику 3 000 євро, які мають бути сплачені батькам другого заявника.

29. Заявники не надали документів, які б підтверджували сплату або юридичне зобов’язання сплатити суми, зазначені до стягнення їхнім представником (див. рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії» [ВП] (Merabishvili v. Georgia) [GC], заява № 72508/13, пункт 372, від 28 листопада 2017 року). Тому Суд відхиляє вимогу про компенсацію витрат на правову допомогу. 30. Беручи до уваги наявні документи, Суд вважає за доцільне присудити суму в розмірі 70 євро, що охоплюють витрати, понесені під час провадження у Суді, які слід сплатити безпосередньо представнику заявників, пану Заруцькому.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Постановляє, що батьки другого заявника, пан Володимир Васильович Гуменюк та пані Лілія Володимирівна Гуменюк, мають право продовжити це провадження від його імені; Оголошує прийнятними скарги другого заявника за пунктами 3 і 5 статті 5 Конвенції та скаргу заявників за пунктом 4 статті 5 Конвенції; Оголошує неприйнятною скаргу першого заявника за пунктом 3 статті 5 Конвенції; Постановляє, що було порушено пункт 3 статті 5 Конвенції стосовно другого заявника; Постановляє, що було порушено пункт 4 статті 5 Конвенції у зв’язку з непроведенням оперативного розгляду апеляційних скарг заявників на ухвали про продовження строку тримання під вартою від 25 липня та 06 вересня 2019 року.

Постановляє, що було порушено пункт 4 статті 5 Конвенції у зв’язку з непроведенням оперативного розгляду апеляційної скарги першого заявника на ухвалу про продовження строку тримання під вартою від 24 жовтня 2019 року; Постановляє, що було порушено пункт 5 статті 5 Конвенції стосовно другого заявника; Постановляє, що немає потреби розглядати питання прийнятності та суть скарги першого заявника за пунктом 5 статті 5 Конвенції; Постановляє, що встановлення порушення саме собою становить достатню справедливу сатисфакцію будь-якої моральної шкоди, завданої першому заявнику; Постановляє, що: (a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити такі суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу: (i) 3 000 (три тисячі) євро другому заявнику та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди, які мають бути сплачені батькам другого заявника; (ii) 70 (сімдесят) євро заявникам спільно та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості компенсації судових та інших витрат, які мають бути сплачені безпосередньо на банківський рахунок представника заявників, пана Заруцького;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти; Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції. Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 06 листопада 2025 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду. Мартіна Келлер (Martina Keller) Заступник Секретаря Андреас Зюнд (Andreas Zünd) Голова [1] Положення про неможливість застосування інших запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, було положенням Кримінального процесуального кодексу України, яке виключало можливість застосування застави та інших запобіжних заходів, не пов’язаних з триманням під вартою, до осіб, які обвинувачувалися у тероризмі або вчиненні певних злочинів проти основ національної безпеки (див.

рішення у справі «Грубник проти України» (Grubnyk v. Ukraine) , заява № 58444/15, пункти 40, 50, 53 – 56, 116 – 130, від 17 вересня 2020 року). 25 червня 2019 року воно було визнано неконституційним.