CASE OF BRAYLOVSKA v. UKRAINE - [Ukrainian Translation] by the Ministry of Justice of Ukraine

CASE OF BRAYLOVSKA v. UKRAINE (declarație nr. 14031/09) DECIZIE (Satisfacție echitabilă) STRAȘTRAȘBURG 14 mai 2020 Această hotărâre este definitivă, dar poate fi supusă corecțiilor redacționale. În cazul Braylovska Ukraina împotriva Curții Europene a Drepturilor Omului (secțiunea următoare), în care a fost pronunțată o hotărâre a comitetului de consemnare a cărui componență a fost: Yonko Grozevska, a fost pronunțată o hotărâre judecătorească în iunie 2020 în legătură cu o cerere de răspuns la o cerere de acuzație a unui cetățean ucrainean, Granko Grozevska (declarație justificativă) pe baza articolului 1.Listul 140 din Convenția privind drepturile Omului împotriva Ucrainei (Declarația nr. 14031/09, secțiunea 1, secțiunea 2), a fost pronunțată de către Curtea a Ucrainei, care a adoptat o decizie de fapt în temeiul articolului 140 din Convenția privind drepturile omului (Declarația nr. 14031/09, secțiunea 2), pentru că a respins art. 56 din Convenția privind drepturile omului (Declarația nr. 569/2019) și a fost respinsătatăreaționată de către Curtea de judecată (declarația nr. 14031, secțiunea 2), iar în cazul Braylovska împotriva Ucrainei (declarația nr. 56), în cauză, a fost pronunțată o hotărâreală judecată judecată judecătorească în temeiul articolului 1 din Convenția privind drepturile de drepturi (declarația nr. 14031/09, secțiunea 2), în temeiul articolului 1 și al Convenției (declarația nr. 1), în temeiul articolului 56 din Convenția privind drepturile de drepturile omului civil (decretul 2), în cauză (declarația nr. 1 și în temeiul articolului 56 din Convenția nr. 1 și în cauză (decretul 2 din Convenția nr. 1), în cauză (dec

Deoarece problema aplicării articolului 41 din Convenție nu era pregătită pentru soluționare, Curtea a amânat procesul și a propus Guvernului și reclamantelor în termen de trei luni de la data notificării deciziei să își prezinte observațiile în scris cu privire la această problemă și, în special, să informeze Curtea cu privire la realizarea de către ele a oricărei înțelegeri (iată, de asemenea, punctul 75 și punctul 4 din rezoluția).5.

Guvernul a arătat, de asemenea, că nu a reușit să obțină un raport de expertiză privind evaluarea bunurilor imobile în ceea ce privește ambele apartamente din cauza lipsei documentației tehnice corespunzătoare a ambelor obiecte imobile. În această legătură, a menționat că Ucraina a pierdut controlul efectiv asupra Crimeei în februarie 2014 și de atunci nu a avut acces la datele stocate pe această parte a teritoriului său. 12.Guvernul a arătat, de asemenea, că cererile reclamantei privind pierderea profitului viitor sunt speculative și a susținut, printre altele, că nu a furnizat nicio dovadă pentru a confirma că a fost închiriată în contra contractul de închiriere, de exemplu, dovezi din partea autorităților fiscale UE cu privire la plata de taxe pe care a aștepta să o efectueze în octombrie 2014.13 În consecință, Guvernul consideră că o declarație de încălcare a articolului 1 a Convenției privind restaurarea infrastructurii va fi suficientă ca o despăgubire morală pentru orice încălcare a dreptului de proprietate al statului membru, cum ar fi hotărârea Tribunalului din 15 octombrie 1995 (Primul nr. 330 din cauza Ophilopoulos v. Grecia, C‐13, C‐13013, C‐13014, C‐13014, C‐13014, C‐130130), precum și alte cazuri, precum și că a fost raportată de încălcare a fost încălcarea dreptului de proprietate al statului, de exemplu, în cazul nr. 71 (Primul nr.

În această privință, Curtea observă că autoritățile naționale i-au acordat reclamantului un apartament pe strada Soșnoiv ca compensație pentru proprietatea confiscată (a se vedea punctele 12, 20, 23 și 27 din decizia de bază). Prin urmare, se pune problema dacă astfel de compensație a acoperit în întregime valoarea apartamentului de pe strada Pushkinsky, considerând că dimensiunea prejudiciului material al locuinței, dacă a fost astfel, ar trebui evaluată independent, cu referință la valoarea imobilului declarat în luna august a anului 2008, data la care a fost atribuită cererea de drept de proprietate (Amirovandov vs. Peresyan), iar în cazul în care a fost acordată o astfel de compensație, în cazul în care nu a fost acordată nicio comparație între valoarea unui apartament pe strada Pushkinsky și cea a altor apartamente, cum ar fi data de 18 martie, data de 15 martie, data de 15 martie, data de 25 martie, data de 15 martie, data de înregistrarea cererii de drept de proprietate (Amirovandovandov vs. Peresyan), astfel de decizie a fost luată în temeiul unui raport de experți privind renunțarea la proprietatea locuinței pe strada Soșco (Amirovandovandov vs. Peresyan, 18 martie, 7 martie, 7 martie, 7 martie, 7 martie, 7 martie, 7 martie, 7 martie, 7 martie, 7 martie, 7 martie, 7 octombrie, 14 martie, 14 martie, 14 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 martie, 15 mar

(Tkachevy împotriva Rusiei), cererea nr. 35430/05, punctul 15, din 04 aprilie 2013), în această cauză, Curtea nu poate considera că evaluarea efectuată de reclamantă este credibilă, deoarece rezultă din afirmațiile sale proprii că apartamentul vecin nu a fost în aceeași stare ca al ei, și, în plus, a existat o diferență de trei ani între data pretinsă a achiziției apartamentului vecin și data la care reclamantul a fost evacuat de pe proprietatea sa.

În ceea ce privește cererea reclamantului de rambursare a profitului pierdut pentru perioada de după deturnarea proprietății, Curtea observă, în primul rând, că aceasta și-a justificat cererea pe baza unei simple ipoteze că ea ar fi putut închiria apartamentul de pe strada Pușkinskaya în anii în care a fost lipsită de proprietatea sa. Totodată, aceasta nu a furnizat dovezi convingătoare că a închis în mod ilegal acest apartament închiriat. În plus, pentru a justifica pierderile relevante, aceasta nu a furnizat nicio informație cu privire la valoarea închirierii apartamentului de pe strada Soșnov. Prin urmare, această parte a cererii sale trebuie respinsă ca speculativă și nejustificată. 21. În cele din urmă, Curtea consideră că, în cazul în care reclamanta a plătit o singură lună de prejudiciu în legătură cu o cerere de închidere a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri a unei închideri

în valoarea ratei maxime a dobânzii de credit a Băncii Centrale Europene, care va fi valabilă în perioada de nerambursare, la care trebuie adăugate trei puncte procentuale; respinge restul cererilor reclamantei privind satisfacția echitabilă. înscris în limba engleză și comunicat în scris la 14 mai 2020 în conformitate cu punctele 2 și 3 din Regula 77 din Regulamentul Curții.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «БРАЙЛОВСЬКА ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF BRAYLOVSKA v. UKRAINE)

(Заява № 14031/09)

РІШЕННЯ

(Справедлива сатисфакція)

СТРАСБУРГ

14 травня 2020 року

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Брайловська проти України»

Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Йонко Грозєв

(Yonko Grozev)

,

Голова,

Ганна Юдківська

(Ganna Yudkivska)

,

Ладо Чантурія

(Lado Chanturia)

,

судді,

та Віктор Соловейчік

(Victor Soloveytchik)

,

заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 21 квітня 2020 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1.

Справу було розпочато за заявою (№ 14031/09), яку 17 лютого 2009 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) громадянка України, пані Раїса Михайлівна Брайловська

(далі – заявниця).

2.

У рішенні, ухваленому 06 червня 2019 року (далі – основне рішення), Суд постановив, що вилучення квартири заявниці у м.

Ялта не відповідало принципу законності, і тому було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі «Брайловська проти України»

(Braylovska v. Ukraine)

, заява № 14031/09, пункти 56 – 66 рішення та пункт 2 резолютивної частини, від 06 червня 2019 року).

3.

Відповідно до статті 41 Конвенції заявниця вимагала справедливу сатисфакцію матеріальної та моральної шкоди.

4.

Оскільки питання про застосування статті 41 Конвенції не було готовим до вирішення, Суд відклав його розгляд і запропонував Уряду та заявниці протягом трьох місяців з дати повідомлення про це рішення подати свої письмові зауваження з цього питання і, зокрема, поінформувати Суд про досягнення ними будь-якої угоди (там само, пункт 75 та пункт 4 резолютивної частини).

5.

Заявниця та Уряд не досягли угоди. Обидві сторони надали свої зауваження.

ПРАВО

6.

Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або

протоколів до

неї і

якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у

разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»

Шкода

Доводи сторін

Заявниця

7.

Зазначивши, що за обставин цієї справи повернення квартири на вулиці Пушкінській було б практично неможливим через політичний контекст і з огляду на реконструкцію будівлі, в якій знаходилася квартира, заявниця просила Суд відшкодувати її матеріальні збитки шляхом компенсації ринкової вартості квартири, яку вона оцінила в 2

305

861,26 українських гривень (далі – грн, еквівалент

208 835,30 євро за курсом на 31 грудня 2013 року). Її обрахунки ґрунтувалися на вартості квартири сусідів у будинку на вулиці Пушкінській, яка, як стверджується, була придбана у лютому

2005 року за 103

657,94 євро, та доданого до неї індексу інфляції. Площа квартири сусідів становила 43,2 кв. м, тобто на 5 кв. м більше квартири заявниці, проте, на відміну від квартири заявниці, там не було туалету та ванної кімнати. Як стверджується, компанія надала відповідний договір купівлі-продажу під час провадження у національних судах.

8.

Заявниця також вимагала 120

750 євро в якості відшкодування втраченого прибутку через неможливість надавати квартиру на вулиці Пушкінській в оренду. У зв’язку з цим вона посилалася на поточну вартість оренди квартири в сусідньому будинку, вказану на веб-сайті booking.com.

9.

Заявниця також вимагала відшкодування моральної шкоди у розмірі 10

000 євро у зв’язку зі стресом, спричиненим незаконним відчуженням її майна.

Уряд

10.

Уряд заперечив проти вимоги заявниці щодо відшкодування матеріальної шкоди як необґрунтованої та не підтвердженої доказами. Він стверджував, що заявниця не надала жодних документів, в яких би містилася оцінка ринкової вартості квартири на вулиці Пушкінській. Уряд також наголосив, що в якості компенсації за відчужене майно заявниці було надано квартиру на вулиці Сосновій. Якби заявниця вважала, що вартість цієї квартири не була співставна з вартістю квартири на вулиці Пушкінській, то під час провадження у Суді вона б вимагала різницю, надавши відповідні докази, проте не зробила цього.

11.

Уряд стверджував, що йому не вдалося отримати експертний звіт про оцінку нерухомого майна щодо обох квартир за відсутності відповідної технічної документації обох об’єктів нерухомого майна. У зв’язку з цим він зазначив, що Україна втратила фактичний контроль над Кримським півостровом у лютому 2014 року і з того часу не мала доступу до даних, що зберігалися на цій частині її території.

12.

Уряд також вказав на спекулятивний характер вимоги заявниці щодо втрати майбутнього прибутку і стверджував,

inter alia

, що вона не надала жодних доказів для підтвердження здачі нею квартири в оренду, наприклад, довідки від податкових органів влади щодо сплати нею податків від здійснення такої діяльності.

13.

Насамкінець Уряд вважав, що встановлення порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції буде достатньою компенсацією будь-якої моральної шкоди, якої зазнала заявниця.

Оцінка Суду

14.

Суд повторює, що для виправлення порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції найкращим є відновлення права власності потерпілих (див., наприклад, рішення у справі «Папаміхалопулос та інші проти Греції»

(Papamichalopoulos and Others v. Greece)

(Стаття 50), від 31 жовтня 1995 року, пункт 34, Серія A

№ 330‑B). У таких справах очікується, що Уряд держави-відповідача відновить стан, який існував до порушення (див. «Ассанідзе проти Грузії» [ВП]

(Assanidze v. Georgia)

[GC], заява № 71503/01, пункт 198, ЄСПЛ 2004 II).

15.

Однак за обставин цієї справи Суд погоджується із заявницею, що повернути квартиру на вулиці Пушкінській буде технічно неможливо, та що мають бути використані інші засоби компенсації заявниці повної вартості вилученого майна.

16.

У зв’язку з цим Суд зауважує, що національні органи влади надали заявниці квартиру на вулиці Сосновій в якості компенсації за вилучене майно (див. пункти 12, 20, 23 та 27 основного рішення). Тому порушується питання, чи покрила така «компенсація» вартість квартири на вулиці Пушкінській у повному обсязі.

17.

Суд вважає, що розмір матеріальних збитків заявниці, якщо такі були, слід оцінювати з посиланням на вартість нерухомого майна у серпні 2008 року, дату припинення права власності (див.,

mutatis mutandis

, рішення у справі «Вістінш і Перепьолкінс проти Латвії» [ВП]

(Vistiņš and Perepjolkins v. Latvia)

[GC] (Справедлива сатисфакція), заява № 71243/01, пункт 36, від 25 березня 2014 року).

18.

Проте Суд зазначає, що під час провадження у Суді заявниця не надала жодних експертних звітів чи інших доказів щодо ринкової вартості обох відповідних квартир на зазначену дату (див. для порівняння рішення у справі «Хакобян та Амірханян проти Вірменії»

(Hakobyan та Amirkhanyan v. Armenia),

заява № 14156/07, пункт 58,

від 17 жовтня 2019 року). Натомість заявниця самостійно оцінила вартість квартири на вулиці Пушкінській виключно на підставі порівняння з ціною, за яку було продано квартиру в тому самому будинку в лютому 2005 року. Хоча порівняння цін купівлі-продажу як метод оцінки є прийнятний як такий (див., наприклад, рішення у справі «Ткачеви проти Росії»

(Tkachevy v. Russia)

, заява № 35430/05, пункт 15, від 04 квітня 2013 року), у цій справі Суд не може вважати достовірною здійснену заявницею оцінку, оскільки вона випливає з її власних тверджень, що сусідня квартира не була в такому самому стані, як її власна, і, крім того, існувала трирічна різниця між стверджуваною датою придбання сусідньої квартири та датою виселення заявниці з її майна. Заявниця не надала жодного порівняльного аналізу щодо ринкової вартості інших квартир, подібних до квартири на вулиці Пушкінській та виставлених на продаж у серпні 2008 року.

19.

Отже, у Суду немає жодних доказів, які б підтверджували, що на момент відчуження квартира на вулиці Пушкінській була дорожчою за квартиру на вулиці Сосновій. Насправді, у своїй переформульованій вимозі щодо справедливої сатисфакції заявниця жодним чином не згадала про це та не надала інформації стосовно квартири на вулиці Сосновій. За відсутності відповідних доказів Суд не може дійти висновку, що надана заявниці на національному рівні компенсація за позбавлення майна була неналежною. Тому він відхиляє цю частину вимоги заявниці як необґрунтовану.

20.

Щодо вимоги заявниці про відшкодування втраченого прибутку за період після відчуження майна Суд, перш за все, зазначає, що вона обґрунтувала свою вимогу простим припущенням, що вона могла надавати квартиру на вулиці Пушкінській в оренду протягом років, коли була позбавлена свого майна. Водночас вона не надала переконливих доказів, що в минулому надавала цю квартиру в оренду. Крім того, для обґрунтування відповідних збитків вона не надала жодної інформації щодо вартості оренди квартири на вулиці Сосновій. Отже, ця частина її вимоги має бути відхилена як спекулятивна та необґрунтована.

21.

Насамкінець, Суд вважає, що заявниця мала зазнати певних страждань у зв’язку з встановленим порушенням і на засадах справедливості присуджує їй 3

000 євро в якості відшкодування моральної шкоди.

Судові та інші витрати

22.

Суд підтверджує, що вже ухвалив рішення за цим пунктом в основному рішенні.

ПЕНЯ

23.

Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

за цих підстав суд одноголосно

Постановляє

, що:

(a)

упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявниці 3

000 (три тисячі) євро в якості відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b)

із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток

(simple interest)

у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

Відхиляє

решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 14 травня 2020 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.

Віктор Соловейчік

(Victor Soloveytchik)

Заступник Секретаря

Йонко Грозєв

(Yonko Grozev)

Голова