CASE OF BATKIVSKA TURBOTA FOUNDATION v. UKRAINE) (declarație nr. 5876/15) DECIZIE (satisfacție echitabilă) P. 41 • Satisfacție echitabilă • Refuzarea reclamantului de despăgubiri pentru prejudicii materiale și morale în legătură cu revizuirea lui la nivel național • Judecătoria și alte cheltuieli suportate în timpul procedurilor din iunie 2020 • Judecătoria din Viena a depus o cerere împotriva Tribunalului din Viena pe data de 03 septembrie 2020 OJ 03.12.2020 Judecătoria din Viena a obținut o decizie conform căreia judecătorul din Viena, Judgei Sivan Solov, a fost eliberat în conformitate cu art. 28 din Convenția Europeană a Drepturilor Omului (Convenția privind protecția drepturilor omului) (Antidrogul), cu care se poate discuta în temeiul articolului 34 din Convenția Europeană a Drepturilor Omului (Convenția de la Viena, 30 ianuarie 2015), cu privire la judecătorul din Viena, Judgei Sivan Solov, cu care a fost eliberat în temeiul articolului 28 din Convenția Europeană a Drepturilor Omului (Convenția de la Viena, 30 ianuarie, 30 ianuarie, 30 ianuarie, 30 ianuarie, 30 ianuarie, 30 ianuarie, 30 ianuarie, 30 ianuarie, 30 ianuarie, 30 ianuarie, 30 ianuarie, 30 ianuarie, 30 ianuarie, 30 ianuarie, 30 ianuarie, 30 ianuarie, 30 ianuarie, 30 iunie, 03.2015)), judecătorul din Viena, cu titlul lui Judit Sivan Solov, cu titlul lui Judit Sivan Solov, cu titlul lui Judit (Anti Sivan Solov, cu titlul lui Solov, cu titlul lui Solov, cu titlul lui Solov, cu titlul lui Solov, cu titlul lui Solov, cu titlul lui Solov, cu titlul lui Solov, și cu titlul lui Solov, cu titlul lui Solov, cu titlul lui Solov, cu titlul lui Solov, și cu tit
În decizia sa din 9 octombrie 2018 (în continuare decizia principală), Curtea a stabilit că a fost încălcată art. 1 din Primul Protocol la Convenție în legătură cu recunoașterea de către instanțe a nullității dreptului de proprietate al reclamantului asupra bunurilor în cursul judecății unei acțiuni depuse de procuror împotriva reclamantului (a se vedea hotărârea în cauza Fundația Batkivska Turbota împotriva Ucrainei (Batkivska Turbota Foundation v. Ukraine), cererea nr. 5876/15, punctul 64 și punctul 2 din partea rezolutivă, din 9 octombrie 2018).
În conformitate cu contractul de asistență juridică încheiat între reclamant și reprezentantul său, plata a fost pusă la dispoziție după încheierea procedurilor în instanță și în limita sumei acordate de Curte. Reclamantul a susținut, de asemenea, că în Ucraina existau sisteme de soluționare a problemei care se confrunta cu această cauză și a cerut Curții să determine, în conformitate cu art. 46 din Convenție, termenul pentru măsurile care au fost achiziționate în Ucraina. În special, el a susținut posibilitatea de a ajunge la o soluționare a acestei probleme în cazul în care statul-parte recunoaște dreptul său de proprietate asupra părților sale în cauză, în cazul în care acesta își va plăti costurile în conformitate cu art. 41 din Convenție.
La 17 octombrie 2018, reclamantul a informat Guvernul că, în cazul în care Curtea Supremă îi va acorda recursul la revizuirea cauzei la nivel național pe baza hotărârii principale a Curții și va adopta o nouă hotărâre de respingere a satisfacerii cererii de despăgubire a procurorului depuse împotriva sa, reclamantul va renunța la cererile sale inițiale de despăgubire a prejudiciului material și moral și va susține doar cererea sa de despăgubire a cheltuielilor judiciare și a altor cheltuieli.
În septembrie 2019, reclamantul a remarcat în răspuns că, deoarece la nivel național drepturile sale de proprietate au fost restabilită, el nu va cere despăgubiri pentru prejudiciul material și moral. Reclamantul și-a renunțat, de asemenea, la cererea sa de despăgubiri pentru cheltuielile judiciare și alte cheltuieli suportate în timpul procedurilor la nivel național, dar susținând cererea sa de despăgubiri pentru cheltuielile judiciare suportate în timpul procedurilor la Curte, care trebuie plătite pe contul bancar al reprezentantului său. Evaluarea Curții de judecată Schkoda Curtea observă că, după examinarea cauzei sale la nivel național, reclamantul a renunțat la cererile sale inițiale de despăgubiri pentru prejudiciul material și moral, precum și la despăgubiri pentru cheltuielile judiciare și alte cheltuielile suportate în timpul procedurilor la nivel național, și nu a susținut cererea sa inițială de despăgubiri pentru cheltuielile de judecată, care vor fi soluționate numai în cazul unei cereri de despăgubiri pentru raportul de expertiză. Prin urmare, Curtea consideră că nu există nicio justificare pentru a aduce despăgubiri pentru cheltuielile de judecată, dacă nu există nicio dovadă în această cauză.
500 de euro ca despăgubire a cheltuielilor de asistență juridică suportate în timpul procedurilor în instanță. Suma trebuie plătită pe contul bancar al reprezentantului reclamantului (vezi, de exemplu, hotărârea în cazul Belousov împotriva Ucrainei (vezi, de exemplu, Hotărârea în cauza Belousov împotriva Ucrainei), cererea nr. 4494/07, punctele 116 și 117, din 7 noiembrie 2013).Alte măsuri 13.Curtea remarcă, de asemenea, că, după examinarea cauzei la nivel național, reclamantul nu și-a susținut cererea inițială de a fi stabilit de această Curte în conformitate cu art. 46 din Convenție măsurile de urgență pe care trebuie să le ia în Ucraina.Curtea consideră, prin urmare, că reclamantul a renunțat indirect la această cerere și nu este necesar să fie adoptată nicio decizie în această privință.Curtea consideră că, în cazul unei cereri de plată suplimentară în valoare de 500 de euro, care trebuie să fie declarată în valoare de 300 de cenți sub cota națională limită a statului membru în moneda centrală a statului membru, Tribunalul trebuie să aducă în orice stat membru (în funcție de statul membru în cauză) suma sumelor restante (în valoare de 500 de cenți) pe care trebuie să fie plătită în valoarea unei sume de 500 de penny (în valoare de 3%) pe o zi (în funcție de statul de stat membru în cauză, în valoare de 3%) pe care trebuie să fie declarată în valoarea sumele restante (în valoare de 500 de 3%) pe care trebuie să fie plătite în valoare în valoarea sumele de 500 de trei cenți (în valoare de bani) pe care trebuie să fie plătite în valoare în valoarea sumele de 500 de bani (în valoarea sumele restante, în valoarea sumele care trebuie plăturile, înregistrate în valoarea sumelor, în valoarea sumelor, în valoarea sumelor, în valoarea sumelor, în valoarea sumelor, în valoarea sumelor, în valoarea sumelor, în
(simple interest) în valoarea ratei de dobândă limită a băncii centrale europene, care va fi valabilă în perioada de nerambursare, la care trebuie adăugate trei puncte procentuale. Refuză restul cererilor reclamantului privind satisfacția echitabilă. Înscris în limba engleză și comunicat prin scrisoare la 03 septembrie 2020 în conformitate cu punctele 2 și 3 din Regula 77 din Regulamentul Curții.
(CASE OF BATKIVSKA TURBOTA FOUNDATION v. UKRAINE)
(Заява № 5876/15)
(Справедлива сатисфакція)
Ст. 41 • Справедлива сатисфакція • Відмова заявника від вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв’язку з переглядом його справи на національному рівні • Судові та інші витрати, понесені під час провадження у Суді • Винагорода
03 вересня 2020 року
03.12.2020
Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Його текст може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:
Сіофра О’Лірі
(Síofra O’Leary)
,
Голова,
Ганна Юдківська
(Ganna Yudkivska)
,
Мартіньш Мітс
(Mārtiņš Mits)
,
Лятіф Гусейнов
(Lәtif Hüseynov)
,
Ладо Чантурія
(Lado Chanturia)
,
Аня Сайбер-Фор
(Anja Seibert-Fohr)
,
Маттіас Гуйомар
(Mattias Guyomar)
,
судді
,
та Віктор Соловейчік
(Victor Soloveytchik)
,
заступник Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 30 червня 2020 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
1.
Справу було розпочато за заявою (№ 5876/15), яку 23 січня
2015 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) Всеукраїнський громадський благодійний фонд «Батьківська турбота», благодійний фонд, зареєстрований в Україні у 1999 році (далі – заявник).
2.
У рішенні, ухваленому 09 жовтня 2018 року (далі – основне рішення), Суд постановив, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції у зв’язку з визнанням судами недійсним права власності заявника на майно під час судового розгляду позову, поданого прокурором проти заявника (див. рішення у справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України»
(Batkivska Turbota Foundation v. Ukraine)
, заява № 5876/15, пункт 64 та пункт 2 резолютивної частини,
від 09 жовтня 2018 року).
3.
Відповідно до статті 41 Конвенції заявник спочатку вимагав відшкодування матеріальної та моральної шкоди, судових та інших витрат, понесених під час провадження на національному рівні, а також відшкодування вартості експертного звіту, який він надав Суду для підтвердження своєї вимоги про відшкодування матеріальної шкоди. Він також вимагав 7
850 євро в якості компенсації судових витрат, понесених у зв’язку з представництвом його інтересів у Суді, зазначивши, що його представник, пан Н.
Кульчицький, та його асистент витратили на підготовку справи п’ятдесят шість годин і сорок п’ять хвилин (які відображено у відповідному акті виконаних робіт), а їхня погодинна ставка становила 150 євро та 40 євро відповідно. Відповідно до договору про надання правової допомоги, укладеного між заявником та його представником, оплата мала бути здійснена після закінчення провадження у Суді та в межах присудженої Судом суми. Заявник також стверджував, що в Україні існувала системна проблема щодо питання, яке розглядалося у цій справі, і просив Суд визначити відповідно до статті 46 Конвенції «термінові заходи», які мають бути вжиті Україною. Насамкінець, він стверджував про можливість досягнення угоди у справі в разі визнання державою його права власності на майно та оплати його судових витрат.
4.
Оскільки питання про застосування статті 41 Конвенції не було готовим до вирішення, Суд відклав його розгляд і запропонував сторонам у тримісячний строк з дати набуття цим рішенням статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції надати свої письмові зауваження з цього питання і, зокрема, повідомити Суд про будь-яку угоду, якої вони можуть дійти (там само, пункт 72 та підпункт «b» пункту 3 резолютивної частини).
5.
Сторони надали інформацію про нові обставини у справі та внесли зміни до своїх зауважень за статтею 41 Конвенція.
ПРАВО
6.
Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або
протоколів до
неї і
якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у
разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
Нові обставини та змінені зауваження сторін
7.
17 жовтня 2018 року заявник повідомив Уряд, що у випадку задоволення Верховним Судом його заяви про перегляд справи на національному рівні на підставі основного рішення Суду та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову прокурора, поданого проти нього, заявник відмовиться від своїх початкових вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і підтримає лише свою вимогу про компенсацію судових та інших витрат.
8.
26 березня 2019 року заявник повідомив Суд, що звернувся до Верховного Суду із заявою про перегляд його справи у зв’язку з висновками Суду, зробленими в основному рішенні. Заявник зазначив, що можливість досягнення угоди за статтею 41 Конвенції залежатиме від результату перегляду справи Верховним Судом.
9.
19 липня 2019 року Уряд повідомив Суд, що 02 липня 2019 року Верховний Суд задовольнив заяву про перегляд справи та ухвалив нову постанову, скасувавши попередні судові рішення, винесені не на користь заявника, та відмовивши у задоволенні позову прокурора, поданого проти заявника. У зв’язку з цим Уряд стверджував, що питання матеріальної та моральної шкоди врегульовано. Він просив Суд відхилити як необґрунтовану чи невідповідну початкову вимогу заявника у частинах щодо компенсації судових та інших витрат, понесених під час провадження на національному рівні, а також вартості експертного звіту. Щодо вимоги заявника про компенсацію судових витрат, понесених під час провадження у Суді, Уряд залишив це питання на розсуд Суду.
10.
04 вересня 2019 року заявник зазначив у відповідь, що оскільки на національному рівні його майнові права були відновлені, він не вимагатиме відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Заявник також відмовився від своєї вимоги про компенсацію судових та інших витрат, понесених під час провадження на національному рівні, але підтримав свою вимогу про компенсацію судових витрат, понесених під час провадження у Суді, яка мала бути сплачена на банківський рахунок його представника.
Оцінка Суду
Шкода
11.
Суд зазначає, що після перегляду його справи на національному рівні заявник відмовився від своїх початкових вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації судових та інших витрат, понесених під час провадження на національному рівні, і не підтримав свою початкову вимогу щодо відшкодування вартості експертного звіту. Тому Суд вважає, що немає підстав присуджувати щось у зв’язку з цим.
Судові та інші витрати
12.
Щодо вимоги заявника про компенсацію судових витрат, понесених під час провадження у Суді – єдиної вимоги, яку заявник підтримав за статтею 41 Конвенції – Суд зазначає, що відповідно до його практики заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим. У цій справі з огляду на наявні у нього документи та зазначені критерії Суд вважає за доцільне присудити заявнику суму у розмірі 3
500 євро в якості компенсації витрат на правову допомогу, понесених під час провадження у Суді. Сума має бути сплачена на банківський рахунок представника заявника (див., наприклад, рішення у справі «Бєлоусов проти України»
(Belousov v. Ukraine)
, заява № 4494/07, пункти 116 і 117,
від 07 листопада 2013 року).
Інші заходи
13.
Суд також зазначає, що після перегляду справи на національному рівні заявник не підтримав своє первинне прохання про визначення цим Судом відповідно до статті 46 Конвенції «термінових заходів», які мають бути вжиті Україною. Отже, Суд вважає, що заявник опосередковано відмовився від цього прохання, і тому немає необхідності ухвалювати будь-яке рішення у зв’язку з цим.
Пеня
14.
Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
за цих підстав суд одноголосно
Постановляє
, що
(a)
упродовж трьох місяців з дати, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції держава-відповідач повинна сплатити заявнику 3
500 (три тисячі п’ятсот) євро в якості компенсації судових витрат, понесених під час провадження у Суді, які мають бути сплачені на банківський рахунок його представника, пана Кульчицького, та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявнику, ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b)
із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток
(simple interest)
у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Відхиляє
решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 03 вересня 2020 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Віктор Соловейчік
(Victor Soloveytchik)
Заступник Секретаря
Сіофра О’Лірі
(Síofra O’Leary)
Голова