CASE OF VORONKIN v. UKRAINE (declaratia nr. 19112/20) Hotararea de 15 aprilie 2021 TOATA decizia este finala, dar poate fi supusa corectiilor redactionale.In cazul Voronkin împotriva Ucrainei, Curtea Europeana a Drepturilor Omului (Sectiunea a Cinci), in cadrul unei sesiuni a comitetului din care fac parte: Ivana Jelić, Președintele, Ganna Jelić, a fost de asemenea, dezamăgit de detinerea de informații despre Tiger Tiger (Ganna Jelić), a depus o cerere de avocatura în numele lui Arfin Bårnvik (Arfin Bårnvik), a prezentat o cerere de recunoaștere a dreptului său în conformitate cu dispozițiile practice ale Convenției Ucrainei. În luna martie a anului 2021, Curtea a prezentat o cerere de recunoaștere a dreptului său în temeiul unei cereri de recunoaștere a dreptului său în temeiul dispozițiilor de lege.
art. 13 din Convenție Oricine ale cărui drepturi și libertăți, recunoscute în această Convenție, au fost încălcate, are dreptul la o apărare juridică eficientă în instanța națională ... 7.Curtea observă că reclamantul a fost ținut în custodie în condiții inadecvate.Detalii privind detenția reclamantului în custodie sunt prezentate în tabelul din anexa.Curtea face trimitere la principiile stabilite în practica sa cu privire la condițiile inadecvate de detenție (a se vedea, de exemplu, hotărârea din acest an în cazul Mursi v. Croația [VP] (în cazul Mursi v. Croația) (în cazul lui Jan. 2010) [GC] [în cazul lui Ucraina] No 7334/13, punctul 961 din Directiva UE).Curtea stabilește în mod clar că reclamantul a fost ținut în custodie în condiții inadecvate.Curtea stabilește în special că există încălcări foarte grave ale Convenției (în cazul lui Mursi v. Ucraina) (în cazul lui Mursi v. Ucraina, în cazul lui Mursi v. Ucraina, în cazul lui Mursi v. Ucraina, în cazul lui No. No. 148/107/25), precum și alte cazuri precum cele de la 30/07/108/108, 108/128, 108/128, 108/128, 108/129, 108/129, 108/129, 108/129, 108/129, 108/129, 108/129, 108/129, 108/129, 108/129, 108/129, 108/129, 108/129, 108/129, 108/129, 108/129, 108/129, etc.) în care se consideră că nu au fost soluționate în mod corespunzător, precum și în cazul celorlalte, în care nu au fost soluționate în cazul Rusiei (în cazul lui Mursi nu au fost soluționate în cazul lui) (în cazul lui Mursi în cazul lui Mursi nu au fost soluționate în cazul lui) și în cazul lui (în cazul lui) (în cazul lui) (în cazul lui) (în cazul lui) (în cazul lui) (în cazul lui) (în cazul
În urma examinării tuturor materialelor prezentate, Curtea nu observă niciun fapt sau argument care să-l convingă să ajungă la o altă concluzie cu privire la acceptabilitatea și esența acestor plângeri. Având în vedere practica sa pe această temă, Curtea consideră că în acest caz condițiile de detenție a reclamantului nu au fost adecvate.10.Curtea remarcă, de asemenea, că reclamantul nu dispune de un mijloc eficient de apărare juridică în legătură cu aceste plângeri.11.Așa că, dacă plângerile sunt admisibil și indică încălcarea articolelor 3 și 13 din Convenție.
În consecință, această parte a cererii trebuie respinsă în conformitate cu art. 35 alineatul (4) din Convenție. CONSIDERANȚA ARTICOLULUI 41 al CONVENȚIEI 15. art. 41 din Convenție prevede: Dacă Curtea constată că există o încălcare a Convenției sau a protocolurilor sale și dacă dreptul intern al Înaltei părți contractante prevede, de asemenea, că nu se poate stabili decât o parte a cererii, în conformitate cu articolele 34 și 35 din Convenție, și nu prezintă nici un semn de încălcare a drepturilor și libertăților garantate de Convenție sau de protocoalele sale, această parte a cererii trebuie respinsă în conformitate cu art. 35 alineatul (4) din Convenție. CONSIDERANȚA ARTICOLULUI 41 al CONVENȚIEIUNII 15. art. 41 din Convenție prevede: Dacă Curtea constată că există o încălcare a Convenției sau a protocolelor sale și dacă dreptul intern al Înalului stat membru contractant prevede că nu se poate stabili decât o parte a cererii, în cazul în care este necesar, Curtea va adăuta părții la o declarație de neîndeplinire a poziției sale, iar în cazul în care este necesar, Curtea va adăuga părții vătământul de justiție o dovadă de neconformitate. În cazul în care există o dovadă de încălcare există o încălcare în hotărâreala sa, Curtea va decide în temeiul articolului 13 din Convenția (CESV), în cazul în care Curtea a fost înlocuviată în cazul C.
că a fost încălcată Convenția în legătură cu alte plângeri depuse în conformitate cu practica stabilită a Curții (vezi tabelul din anexă); stabilește că: (a) în termen de trei luni, statul pârât trebuie să plătească reclamantului suma indicată în tabelul din anexă; această sumă trebuie să fie convertită în moneda națională a statului pârât la cursul de la data efectuării plății; (b) la sfârșitul termenului menționat de trei luni până la calcularea finală, se va percepe pe suma menționată un interes simplu (simple interest) în valoare de rata limită a dobânzii Tigerlitz a Băncii Centrale Europene, ca acțiune în perioada de neplăți, la care se adaugă trei zile de la data încheierii plății, adică trei zile de la data de naștere a articolului.
Absența sau calitatea proastă a lenjeriei de pat; absența sau cantitatea insuficientă de exerciții fizice în aer curat; absența aerului curat; absența de produse igienice; calitatea scăzută a produselor alimentare; absența sau restricțiile de acces la suflet; absența sau restricțiile de acces la toaletă; aglomerarea Punctul 3 al articolului 5 din Convenție durata excesivă de detenție în timpul anchetei pre-judiciare de la 25.11.2017 până la 01.04.2020, aproximativ 2 ani și 4 luni 9 300 [1] Și în plus orice impozit care poate fi impus reclamantului .
CASE OF VORONKIN v. UKRAINE
(Заява №. 19112/20)
15 квітня 2021 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Воронкін проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Івана Джеліч
(Ivana Jelić), Голова,
Ганна Юдківська
(GannaYudkivska)
,
Арнфінн Бордсен
(Arnfinn Bårdsen), судді,
та Лів Тігерштедт
(Liv Tigerstedt)
,
в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 25 березня 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
1.
Справу було розпочато за заявою, поданою 15 квітня
2020 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2.
Заявника представляв пан А.В. Пустинцев, юрист, який практикує у м. Дніпро.
3.
Про заяву було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
4.
Відомості щодо заявника та інформація про заяву наведені у таблиці в додатку.
5.
Заявник скаржився на неналежні умови тримання його під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Він також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
6.
Заявник скаржився головним чином на неналежні умови тримання його під вартою та відсутність у нього ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Він посилався на статті 3 та 13 Конвенції, які передбачають:
Стаття 3 Конвенції
«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.»
Стаття 13 Конвенції
«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі ...»
7.
Суд зазначає, що заявник тримався під вартою у неналежних умовах. Деталі щодо тримання заявника під вартою наведені у таблиці в додатку. Суд посилається на встановлені у його практиці принципи щодо неналежних умов тримання під вартою (див., наприклад, рішення у справі «Муршич проти Хорватії» [ВП]
(Muršić v. Croatia)
[GC],
заява №
7334/13, пункти 96 – 101, ЄСПЛ 2016). Суд нагадує, зокрема, що під час встановлення того, чи є умови тримання такими, «що принижують гідність» у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії»
(Muršić v. Croatia)
, пункти 122 – 141 та рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії»
(Ananyev and Others v. Russia),
заяви № 42525/07 та № 60800/08, пункти 149 – 159, від 10 січня
2012 року).
8.
У керівних справах «Мельник проти України» (
Melnik v. Ukraine)
(заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року) та «Сукачов проти України»
(
Sukachov
v. Ukraine)
(заява № 14057/17, від 30 квітня
2020 року) Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9.
Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі умови тримання заявника під вартою були неналежними.
10.
Суд також зазначає, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.
11.
Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статей 3 та 13 Конвенції.
12.
Заявник висунув іншу скаргу за пунктом 3 статті 5 Конвенції щодо надмірної тривалості тримання його під вартою під час досудового розслідування, яка також порушувала питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду
(див. таблицю у додатку). Ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вона також свідчить про порушення Конвенції у світлі його висновків у рішенні у справі «Харченко проти України»
(Kharchenko v.
Ukraine)
(заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року) та «Ігнатов проти України» (
Ignatov v. Ukraine)
(заява №
40583/15, від 15 грудня 2016 року).
13.
Заявник також висунув іншу скаргу за статтею 6 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального провадження щодо нього.
14.
Суд розглянув заяву та вважає, що з огляду на всі наявні у нього матеріали та належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, ця скарга не відповідає критеріям прийнятності, встановленим у статтях 34 та 35 Конвенції, та не виявляє жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.
Отже, ця частина заяви має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.
15.
Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
16.
З огляду на наявні в нього документи та свою практику
(див., зокрема, згадане рішення у справі «Мельник проти України» (
Melnik v. Ukraine)
Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену у таблиці в додатку.
17.
Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Оголошує
скарги щодо неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективного засобу юридичного захисту, а також інші скарги, подані відповідно до усталеної практики Суду, наведені в таблиці у додатку, прийнятними, а решту заяви неприйнятною;
Постановляє
, що ці скарги свідчать про порушення статей 3 та 13 Конвенції у зв’язку з неналежними умовами тримання під вартою;
Постановляє,
що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, поданими відповідно до усталеної практики Суду
(див. таблицю у додатку);
Постановляє,
що:
(a)
упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену у таблиці в додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b)
із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (
simple interest
) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 15 квітня 2021 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
nature_p_1}
{signature_p_2}
Лів Тігерштедт
(Liv Tigerstedt)
В.о. заступника Секретаря
Івана Джеліч
(Ivana Jelić)
Голова
Заява зі скаргами за статтею 3 та 13 Конвенції
(
неналежні умови тримання під вартою та відсутність у національному законодавстві
ефективного засобу юридичного захисту
)
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
дата народження
Установа,
дата початку та закінчення строку,
тривалість
Площа (кв.
м) на кожного ув’язненого
Конкретні скарги
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових та інших витрат
(в євро))
[1]
19112/20
15.04.2020
Олександр Миколайович ВОРОНКІН
1992
Дніпровська установа виконання покарань
(№ 4)
триває
Більше 3 років та 2 місяців і 23 днів
2,5 кв. м
Відсутність або погана якість постільної білизни; відсутність або недостатня кількість фізичних вправ на свіжому повітрі; відсутність свіжого повітря; відсутність туалетних засобів; низька якість продуктів харчування; відсутність або обмежений доступ до душу; відсутність або обмежений доступ до туалету; переповненість
Пункт 3 статті 5 Конвенції – надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування – з 25.11.2017
до
01.04.2020,
близько 2 років та 4 місяців
9 300
[1]
Та додатково будь-який податок, що може нараховуватися заявнику
.