CASE OF BURLIY v. UKRAINE (declarație nr. 62229/12) DECIZIE STRAȘBOURG 15 aprilie 2021 Această hotărâre este definitivă, dar poate fi supusă corecțiilor redacționale În cazul Burliy împotriva Ucrainei, Curtea Europeană a Drepturilor Omului (Cea de-a Cincia Secție), întrunind un comitet, din care au mai intrat: Ivana Jelić, Președintele, Ganna Yudkivska, Arfin Bårnstedt, Arfin Bårnstedt, Tribunalul Lviv (Livesti), a adoptat o hotărâre de suspendare a procedurii de judecată, la data de 30 martie 2021, în care a fost aprobată decizia de suspendare a procedurii de judecată, în două secții: a doua, în cazul în care a fost depusărtarea dreptului de către instanța de judecată, a doua, în cazul în care a fost depusărtarea dreptului de judecată, a treia, în cazul în care a fost depusă o hotărâre de suspendare a procedurii.
În cazul în care o persoană a fost retrasă în urma unei anchete în care a fost învinuită de către o persoană care a fost învinuită în mod ilegal, aceasta a fost retrasă în conformitate cu art. 34 din Convenția privind protecția drepturilor omului și a libertăților fundamentale (în continuare Convenția). 2. Cererea a fost notificată Guvernului Ucrainei (în continuare Guvernul). 3.
6.Curtea observă că principiile generale privind dreptul la o judecată rezonabilă sau la o eliberare în timpul procedurii, garantate de art. 5 alineatul (3) din Convenție, au fost stabilite în mai multe hotărâri anterioare ale sale (vezi printre multe alte surse hotărârile din cauzele Kudła v. Polonia [GC], cererea nr. 30210/96, punctul 110, ECHR 2000 XI și McKay v. Regatul Unit [McKay v. Regatul Unit]).
În cauzele principale Kharchenko împotriva Ucrainei (Kharchenko împotriva Ucrainei) (declaratia nr. 40107/02, din 10 februarie 2011) si Ignatov împotriva Ucrainei (Ignatov împotriva Ucrainei) (declaratia nr. 40583/15, din 15 decembrie 2016) Curtea a constatat deja încălcări cu privire la aspecte similare celor examinate în acest caz.8.
După ce a prezentat alte plângeri care au încălcat, de asemenea, chestiunile privind Convenția, în funcție de practica stabilită relevantă a Curții (vezi tabelul din anexă), dacă plângerile nu sunt manifest nefondate în sensul articolului 35 alineatul (3) sau inadmisibile pe orice alte motive. Acestea trebuie să fie recunoscute ca fiind admise. După examinarea tuturor materialelor disponibile, Curtea ajunge la concluzia că plângerile arată, de asemenea, încălcarea Convenției în funcție de concluziile din deciziile menționate în cauzele Merit No v. Ucraina (Merit v. Ucraina), cererea 66561/01 din 30 martie 2004 și cererea 66561/01 din 30 martie 2004 (Svershov v. Ucraina), iar alte cereri din 11 noiembrie 2008 (Svershov v. Ucraina), cererea 76561/01 din 11 martie 2004 (Svershov v. Ucraina), cererea 7231 din 11 noiembrie 2008 (Svershov v. Ucraina), cererea 7231 din 27 noiembrie 2008 (Svershov v. Ucraina), cererea 7231 din 11 noiembrie 2008 (Svershov v. Ucraina), cererea 7231 din 27 noiembrie 2008 (Svershov v. Ucraina), cererea 351 din 11 noiembrie 2008 (SV.Ucraina).
12.Curtea, după examinarea acestei plângeri, consideră că, având în vedere toate materialele disponibile și faptul că chestiunile contestate intră în sfera sa de competență, această plângere nu corespund criteriilor de acceptabilitate stabilite la articolele 34 și 35 din Convenție și nu prezintă nici un semn de încălcare a drepturilor și libertăților garantate de Convenție sau de protocoalele adiacente.Așadar, această parte a plângerii trebuie respinsă în conformitate cu art. 35 alineatul (4) din Convenție.ÎN CONSIDERANȚA ARTICOLULUI 41 DIN CONVENȚIE 13.art. 41 din Convenție prevede:Dacă Curtea recunoaște faptul încălcării Convenției sau a protocolelor adiacente și dacă dreptul intern al unei Înalte Părți contractante în conformitate cu aceasta prevede doar respingerea parțială, în caz de necesitate, Curtea acordă părților o despăgubire justă de fapt.
În vederea acordării sumei menționate în tabelul din anexă și respingerii oricăror cereri suplimentare ale reclamantului privind satisfacția echitabilă, Curtea consideră că este oportun să atribuie plata pe baza ratei de credit limită a Băncii Centrale Europene, la care trebuie adăugate trei puncte procentuale.
că aceste plângeri indică încălcarea articolului 5 alineatul (3) din Convenție în legătură cu prelungirea excesivă a detenției în timpul anchetei pre-judiciare; stabilește că a fost încălcată Convenția în ceea ce privește alte plângeri în conformitate cu practica stabilită a Curții (vezi tabelul din anexă); stabilește că: (a) în decurs de trei luni statul pârât trebuie să plătească reclamantului suma indicată în tabelul din anexă; această sumă trebuie să fie convertită în moneda națională a statului pârât la cursul de la data efectuării plății; (b) la sfârșitul termenului de trei luni menționat până la calcularea finală a sumelor menționate, se păstrează o dobândă restantă ( simple time).
Liv Tigerstedt, Secretar Adjunct Ivana Jelić, Secretar Adjunct, Declarație cu plângeri în temeiul articolului 5 alineatul (3) din Convenție (durată excesivă de detenție în timpul anchetei pre-judiciare) Declarație nr. II, data depunerii cererii, data nașterii, data nașterii, perioada de detenție, perioada de detenție, perioada de detenție, perioada de detenție, în cazul în care se face o plângere specifică.
Suma acordată fiecărui reclamant ca despăgubire pentru prejudicii morale și materiale și pentru cheltuielile judiciare și alte cheltuieli (în euro) [1] 62229/12 30.07.2012 Oleksandr Oleksandrovich BURLI 1980 De la 02.10.2009 până la 28.12.2010 De la 24.05.2011 până la 21.01.2016 1 an, 2 luni și 27 zile 4 ani, 7 luni și 29 zile Nu a fost luată în considerare posibilitatea aplicării altor măsuri preventive; neevaluarea situației personale a reclamantului pentru a reduce riscul de a comite o nouă infracțiune, din motive de fugă; invocarea de către instanță a unor motive care au devenit neadecvate în timp.
art. 5 punctul 4 din Convenție - deficiențe în procesul de revizuire a legalității deținerii în custodie lipsa unei examinări detaliate de către instanța națională în hotărârea sa din 01.04.2014 a argumentelor reclamantului, menționate în cererea sa privind măsura preventivă alternativă 3 900 [1] Și în plus orice taxă care ar putea fi impusă reclamantului .
(CASE OF BURLIY v. UKRAINE)
(Заява № 62229/12)
15 квітня 2021 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням
У справі «Бурлій проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Івана Джеліч
(Ivana Jelić), Голова,
Ганна Юдківська
(GannaYudkivska)
,
Арнфінн Бордсен
(Arnfinn Bårdsen), судді,
та Лів Тігерштедт
(Liv Tigerstedt)
,
в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 25 березня 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
1.
Справу було розпочато за заявою, поданою 30 липня
2012 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2.
Про заяву було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3.
Відомості щодо заявника та інформація про заяву наведені у таблиці в додатку.
4.
Заявник скаржився на надмірну тривалість тримання його під вартою під час досудового розслідування. Він також висунув інші скарги відповідно до положень Конвенції.
ПРАВО
Стверджуване порушення ПУНКТУ 3 статті 5 конвенції
5.
Заявник скаржився головним чином на надмірну тривалість тримання його під вартою під час досудового розслідування. Він посилався на пункт 3 статті 5 Конвенції, яка передбачає таке:
Пункт 3 статті 5
«3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті ... має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.»
6.
Суд зауважує, що загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, гарантовані пунктом 3 статті 5 Конвенції, були викладені у низці його попередніх рішень (див. серед багатьох інших джерел рішення у справах «Кудла проти Польщі» [ВП]
(Kudła v. Poland)
[GC], заява № 30210/96, пункт 110, ЄСПЛ 2000 XI та «Маккей проти Сполученого Королівства» [ВП]
(McKay v. the United Kingdom)
[GC], заява № 543/03, пункти 41 – 44, ЄСПЛ 2006 – X з подальшими посиланнями).
7.
У керівних справах «Харченко проти України»
(Kharchenko v. Ukraine)
(заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року) та «Ігнатов проти України»
(Ignatоv v. Ukraine)
(заява № 40583/15, від 15 грудня
2016 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
8.
Розглянувши всі наявні в нього матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість тримання заявника під вартою під час досудового розслідування була надмірною.
9.
Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.
інші СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ
10.
Заявник висунув інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією, з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції
або неприйнятними з будь-яких інших підстав
. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку,
що ці скарги також свідчать про порушення
Конвенції з огляду на висновки в згаданих рішеннях у справах «Меріт проти України»
(Merit v. Ukraine),
заява № 66561/01 від 30 березня 2004 року та «Свершов проти України»
(Svershov v. Ukraine),
заява № 35231/02, пункт 71, від 27 листопада 2008 року).
11.
Заявник також висунув інші скарги за пунктом 1 статті 5 Конвенції.
12.
Суд розглянув цю скаргу та вважає, що з огляду на всі наявні у нього матеріали та належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, ця скарга не відповідає критеріям прийнятності, встановленим у статтях 34 та 35 Конвенції, та не виявляє жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.
Отже, ця частина заяви має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.
13.
Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
14.
Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику
(див., зокрема, згадане рішення у справі «Ігнатов проти України» (
Ignatov v. Ukrine
), Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену у таблиці в додатку та відхилити будь-які додаткові вимоги заявника щодо справедливої сатисфакції.
15.
Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Оголошує
скарги щодо надмірної тривалості тримання під вартою під час досудового розслідування та інші скарги відповідно до усталеної практики Суду, які зазначені у таблиці в додатку, прийнятними, а інші скарги у заяві неприйнятними;
Постановляє,
що ці скарги свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю тримання під вартою під час досудового розслідування;
Постановляє,
що було порушення Конвенції щодо інших скарг відповідно до усталеної практики Суду (див. таблицю у додатку);
Постановляє,
що:
(a)
упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену у таблиці в додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b)
із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (
simple interest
) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Відхиляє
решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 15 квітня 2021 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Лів Тігерштедт
(Liv Tigerstedt)
В.о. заступника Секретаря
Івана Джеліч
(Ivana Jelić)
Голова
Заява зі скаргами за пунктом 3 статті 5 Конвенції
(надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування)
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
дата народження
Період тримання під вартою
Тривалість строку тримання під вартою
Конкретні скарги
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових та інших витрат
(в євро)
[1]
62229/12
30.07.2012
Олександр Олександрович БУРЛІЙ
1980
З 02.10.2009 до
28.12.2010
З 24.05.2011 до
21.01.2016
1 рік,
2 місяці
та 27 днів
4 роки,
7 місяців
та 29 днів
Не розглянуто можливість застосування інших запобіжних заходів;
ненадання оцінки особистого становища заявника для зменшення ризику вчинення повторного правопорушення, змови чи втечі;
наведення судом підстав, які з часом стали неналежними.
Пункт 1 статті 6 Конвенції – надмірна тривалість кримінального провадження: з 27.09.2009 – триває 11 років та 5 місяців у
3 інстанціях
Пункт 4 статті 5 Конвенції - недоліки у провадженні щодо перегляду законності тримання під вартою – відсутність детального дослідження національним судом у своєму рішенні від 01.04.2014 р. аргументів заявника, наведених в його клопотанні про альтернативний запобіжний захід
3 900
[1]
Та додатково будь-який податок, що може нараховуватися заявнику
.