CASE OF KAYDALOV v. UKRAINE - [Ukrainian Translation] by the Ministry of Justice of Ukraine

CURTEA EUROPEANĂ A DREPTURILOR OMULUI

SECȚIA A CINCEA

CAUZA „KAYDALOV ÎMPOTRIVA UCRAINEI"

(CASE OF KAYDALOV v. UKRAINE)

(Cererea nr. 18202/20)

HOTĂRÂRE

STRASBOURG

15 aprilie 2021

Această hotărâre este definitivă, dar poate suferi modificări redacționale

În cauza „Kaydalov împotriva Ucrainei",

Curtea Europeană a Drepturilor Omului (Secția a cincea), reunită într-un comitet compus din:

Ivana Jelić

(Ivana Jelić), președintă,

Ganna Yudkivska

(Ganna Yudkivska)

,

Arnfinn Bårdsen

(Arnfinn Bårdsen), judecători,

și Liv Tigerstedt

(Liv Tigerstedt)

,

grefier adjunct interimar al Secției,

după deliberare în camera de consiliu la 25 martie 2021,

pronunță prezenta hotărâre, adoptată la aceeași dată:

PROCEDURA

1.

Cauza a fost declanșată prin cererea introdusă la 30 martie 2020 la Curte împotriva Ucrainei, în temeiul art. 34 din Convenția pentru apărarea drepturilor omului și a libertăților fundamentale (denumită în continuare „Convenția").

2.

Cererea a fost adusă la cunoștința Guvernului Ucrainei (denumit în continuare „Guvernul").

ÎN FAPT

3.

Datele referitoare la reclamant și informațiile privind cererea sunt prezentate în tabelul din anexă.

4.

Reclamantul s-a plâns că instanțele naționale nu i-au asigurat participarea la ședințele de judecată în cadrul examinării cauzei civile în care era parte.

ÎN DREPT

PRETINSA ÎNCĂLCARE A ART. 6 §1 DIN CONVENȚIE

5.

Reclamantul s-a plâns că dreptul său la un proces echitabil a fost încălcat prin faptul că instanța națională nu a asigurat înștiințarea sa corespunzătoare și în timp util cu privire la ședințele de judecată din cadrul examinării cauzei civile în care era parte. Acesta a invocat art. 6 §1 din Convenție, care prevede:

Art. 6 §1

„Orice persoană are dreptul la ... examinarea cauzei sale într-un termen rezonabil ... de către o instanță ... care va hotărî asupra litigiului privitor la drepturile și obligațiile sale cu caracter civil ..."

6.

Curtea reține că principiile generale referitoare la dreptul de a-și prezenta efectiv cauza în instanță și la egalitatea armelor cu partea adversă, garantate de art. 6 din Convenție, au fost enunțate într-o serie de hotărâri anterioare (a se vedea, printre multe alte surse, hotărârea în cauza „Steel și Morris împotriva Regatului Unit"

(Steel and Morris v. the United Kingdom)

, cererea nr.

68416/01, pct. 59 și 60, CEDO 2005-II).

7.

Reclamantul a susținut că nu a primit citații și/sau că nu a fost informat în timp util cu privire la data și locul ședinței în cauza sa. Curtea reiterează că instanțele naționale trebuie să depună eforturi rezonabile pentru a cita părțile la ședința de judecată (a se vedea hotărârea în cauza „Kolegovy împotriva Rusiei"

(Kolegovy v. Russia)

, cererea nr. 15226/05, pct. 42, din 1 martie 2012 și decizia de admisibilitate în cauza „Babunidze împotriva Rusiei"

(Babunidze v. Russia)

, cererea nr. 3040/03, din 15 mai 2007). Părțile la procedură trebuie, de asemenea, să ia măsuri corespunzătoare pentru a asigura primirea efectivă a corespondenței pe care o pot trimite instanțele naționale (a se vedea hotărârea în cauza „Perihan și Mezopotamya Basın Yayın A.Ș. împotriva Turciei"

(Perihan and Mezopotamya Basın Yayın A.Ș.

v.

Turkey)

, cererea nr. 21377/03, pct. 38, din 21 ianuarie 2014, decizia de admisibilitate în cauza „Boyko împotriva Ucrainei"

(Boyko v. Ukraine)

, cererea nr. 17382/04, din 23 octombrie 2007 și decizia Comisiei din

16 aprilie 1998 în cauza „Darnay împotriva Ungariei"

(Darnay v. Hungary)

, cererea nr. 36524/97). În plus, Curtea a notat că absența sau prezentarea unor motive insuficiente în deciziile instanțelor naționale referitoare la dovezile de primire de către reclamant a citațiilor, precum și faptul că instanțele naționale nu au evaluat necesitatea de a amâna examinarea cauzei până la înștiințarea corespunzătoare a reclamantului ori nu au examinat natura pretențiilor sale juridice, care ar fi putut face prezența reclamantului inutilă, nu poate fi justificată

ex post facto

în cadrul procedurii în fața Curții, întrucât aceasta nu poate înlocui instanțele naționale, care au avut la dispoziție probele (a se vedea hotărârea în cauza „Gankin și alții împotriva Rusiei"

(Gankin and Others v. Russia)

, cererea nr. 2430/06 și alte 3 cereri, pct. 41 și 42, din

31 mai 2016).

8.

În cauza de referință „Lazarenko și alții împotriva Ucrainei"

(Lazarenko and Others v. Ukraine)

, cererea nr. 70329/12 și alte 5 cereri, din 27 iunie 2017), Curtea a constatat deja încălcări cu privire la chestiuni similare celor examinate în prezenta cauză.

9.

Examinând toate materialele furnizate și în lipsa oricăror dovezi de înștiințare corespunzătoare a reclamantului, Curtea nu identifică niciun fapt sau argument care să o convingă să ajungă la o concluzie diferită în ceea ce privește admisibilitatea și fondul acestor capete de cerere. Având în vedere jurisprudența sa în materie, Curtea consideră că, trecând la examinarea pe fond a cauzei reclamantului fără să încerce să stabilească dacă acesta știa sau ar fi trebuit să știe cel puțin data și ora ședinței și, în cazul în care nu știa, dacă ar fi trebuit să amâne examinarea cauzei, instanțele naționale l-au privat pe reclamant de posibilitatea de a-și prezenta efectiv cauza și nu și-au îndeplinit obligația de a respecta principiul procesului echitabil consacrat de art. 6 din Convenție.

10.

Prin urmare, aceste capete de cerere sunt admisibile și demonstrează o încălcare a art. 6 §1 din Convenție.

APLICAREA ART. 41 DIN CONVENȚIE

11.

Art. 41 din Convenție prevede:

„Dacă Curtea declară că a avut loc o încălcare a Convenției sau a protocoalelor sale și dacă dreptul intern al Înaltei Părți Contractante respective permite doar o înlăturare incompletă a consecințelor acestei încălcări, Curtea acordă părții lezate, dacă este cazul, o satisfacție echitabilă."

12.

Având în vedere documentele aflate la dispoziția sa și jurisprudența sa, Curtea consideră oportună acordarea sumei indicate în tabelul din anexă.

13.

Curtea consideră potrivit să stabilească dobânda penalizatoare la nivelul ratei dobânzii facilității de împrumut marginal a Băncii Centrale Europene, majorată cu trei puncte procentuale.

PENTRU ACESTE MOTIVE, CURTEA, ÎN UNANIMITATE,

Declară

cererea admisibilă;

Hotărăște,

că aceasta demonstrează o încălcare a art.

6 §1 din Convenție pe motivul lipsei de echitate a procedurii civile;

Hotărăște,

că:

(a)

în termen de trei luni, Statul pârât trebuie să plătească reclamantului suma indicată în tabelul din anexă; această sumă trebuie convertită în moneda națională a Statului pârât la cursul valabil la data plății;

(b)

de la expirarea termenului de trei luni menționat și până la efectuarea plății, această sumă va fi majorată cu o dobândă simplă (

simple interest

) egală cu rata dobânzii facilității de împrumut marginal a Băncii Centrale Europene, valabilă în perioada de întârziere, majorată cu trei puncte procentuale.

Redactată în limba engleză și comunicată în scris la 15 aprilie 2020, în conformitate cu art. 77 §§2 și 3 din Regulamentul Curții.

Liv Tigerstedt

(Liv Tigerstedt)

Grefier adjunct interimar

Ivana Jelić

(Ivana Jelić)

Președintă

ANEXĂ

Cerere cu plângeri în temeiul art. 6 §1 din Convenție

(lipsa posibilității de a prezenta observații cu privire la apel)

Nr. cerere,

data introducerii

Nume reclamant

Anul nașterii

Data pronunțării hotărârii instanței de prim grad

Data pronunțării hotărârii instanței de apel

Data pronunțării deciziei în recurs, dacă a fost introdus

Suma acordată fiecărui reclamant cu titlu de daune morale și materiale și cheltuieli de judecată și alte cheltuieli

(în euro)

[1]

18202/20

30.03.2020

Andriy Oleksandrovych KAYDALOV

1977

02.12.2015

Tribunalul Districtual Leninskyi din orașul Harkov

10.05.2017

Curtea de Apel a Regiunii Harkov

11.09.2019

Curtea Supremă

500

[1]

Plus orice sumă care ar putea fi datorată cu titlu de impozit de către reclamant.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «КАЙДАЛОВ ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF KAYDALOV v. UKRAINE)

(Заява № 18202/20)

РІШЕННЯ

СТРАСБУРГ

15 квітня 2021 року

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням

У справі «Кайдалов проти України»

Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Івана Джеліч

(Ivana Jelić), Голова,

Ганна Юдківська

(GannaYudkivska)

,

Арнфінн Бордсен

(Arnfinn Bårdsen), судді,

та Лів Тігерштедт

(Liv Tigerstedt)

,

в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 25 березня 2021 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1.

Справу було розпочато за заявою, поданою 30 березня 2020 року, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

2.

Про заяву було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).

ФАКТИ

3.

Відомості про заявника та інформація про заяву наведена в таблиці у додатку.

4.

Заявник скаржився, що національні суди не забезпечили його участь у судових засіданнях під час розгляду цивільної справи, в якій він був стороною.

ПРАВО

СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

5.

Заявник скаржився, що його право на справедливий розгляд справи було порушено у зв’язку з незабезпеченням національним судом належного та своєчасного повідомлення його про судові засідання під час розгляду цивільної справи, в якій він був стороною. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції, яка передбачає:

Пункт 1 статті 6

«Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, ... який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру ...»

6.

Суд зазначає, що загальні принципи стосовно права ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, які гарантуються статтею 6 Конвенції, були наведені в низці попередніх рішень (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства»

(Steel and Morris v. the United Kingdom)

, заява №

68416/01, пункти 59 і 60, ЄСПЛ 2005-II).

7.

Заявник стверджував, що він не отримував повісток про виклик та/або не був своєчасно повідомлений про дату та місце проведення засідання у його справі. Суд повторює, що національні суди повинні докладати розумних зусиль для виклику сторін у судове засідання (див. рішення у справі «Колегови проти Росії»

(Kolegovy v. Russia)

, заява № 15226/05, пункт 42, від 01 березня 2012 року та ухвала щодо прийнятності у справі «Бабунідзе проти Росії»

(Babunidze v. Russia)

, заява № 3040/03, від 15 травня 2007 року). Сторони провадження також повинні вжити відповідних заходів для забезпечення ефективного отримання кореспонденції, яку можуть надсилати національні суди (див. рішення у справі «Періхан і Семопотамія Басін Яін А.С. проти Туреччини»

(Perihan and Mezopotamya Basın Yayın A.Ș.

v.

Turkey)

, заява № 21377/03, пункт 38, від 21 січня 2014 року, ухвала щодо прийнятності у справі «Бойко проти України»

(Boyko v. Ukraine)

, заява № 17382/04, від 23 жовтня 2007 року та рішення Комісії від

16 квітня 1998 року у справі «Дарнай проти Угорщини»

(Darnay v. Hungary)

, заява № 36524/97). Крім того, Суд зазначив, що відсутність або наведення недостатніх причин у рішеннях національних судів стосовно доказів отримання заявником повісток про виклик, а також нездійснення національними судами оцінки питання необхідності відкладення розгляду справи до належного повідомлення заявника або відсутність розгляду характеру його юридичних вимог, який міг зробити присутність заявника непотрібною, не може бути виправдано

ex post facto

під час провадження у Суді, оскільки він не може підмінити собою національні суди, які мали у своєму розпорядженні докази (див. рішення у справі «Ганкін та інші проти Росії»

(Gankin and Others v. Russia)

, заява № 2430/06 та 3 інші заяви, пункти 41 і 42, від

31 травня 2016 року).

8.

У керівній справі «Лазаренко та інші проти України»

(Lazarenko and Others v. Ukraine)

, заява № 70329/12 та 5 інших заяв, від 27 червня 2017 року), Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9.

Розглянувши всі надані матеріали та за відсутності яких-небудь доказів належного повідомлення заявника, Суд не вбачає жодних факту або аргументу, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що, перейшовши до розгляду суті справи заявника, не намагаючись з’ясувати, чи він знав або повинен був знати щонайменше дату та час проведення засідання, та, якщо він цього не знав, чи слід було відкласти розгляд справи, національні суди позбавили заявника можливості ефективно представити свою справу та не виконали свого обов’язку дотримуватися принципу справедливого судового розгляду, закріпленого у статті 6 Конвенції.

10.

Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

11.

Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»

12.

Зважаючи на наявні у нього документи та свою практику, Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену в таблиці у додатку.

13.

Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Оголошує

заяву прийнятною;

Постановляє,

що вона свідчить про порушення пункту 1 статті

6 Конвенції у зв’язку з несправедливістю цивільного провадження;

Постановляє,

що:

(a)

упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену у таблиці в додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b)

із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (

simple interest

) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 15 квітня 2020 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.

Лів Тігерштедт

(Liv Tigerstedt)

В.о. заступника Секретаря

Івана Джеліч

(Ivana Jelić)

Голова

ДАТОК

Заява зі скаргами за пунктом 1 статті 6 Конвенції

(відсутність можливості надати зауваження на апеляційну скаргу)

№ заяви,

дата подання

П.І.Б. заявника

Рік народження

Дата ухвалення рішення суду першої інстанції

Дата ухвалення рішення суду апеляційної інстанції

Дата ухвалення рішення за касаційною скаргою, якщо вона подавалася

Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових та інших витрат

(в євро)

[1]

18202/20

30.03.2020

Андрій Олександрович КАЙДАЛОВ

1977

02.12.2015

Ленінський районний суд міста Харкова

10.05.2017

Апеляційний суд Харківської області

11.09.2019

Верховний Суд

500

[1]

Та додатково будь-який податок, що може нараховуватися заявнику.