CASE OF VASYLKOV v. UKRAINE (declarație nr. 77801/13) DECIZIE STRAȘBOURG 22 septembrie 2022 Această decizie este definitivă, dar poate fi supusă corecțiilor redacționale.În cazul VASYLKOV împotriva Ucrainei, Curtea Europeană a Drepturilor Omului (Cea de-a Cincia Secție), întrunind în cadrul unei comisii din care fac parte: Lado Chanturie (Cazul de Apel) Președintele, Ganna Yudovska (Curtea de Apel a Ucrainei), avocatul Mathias Gutier (Martin Vania), avocatul Guy Kiesler (Martin Kiesler), care a depus o plângere de neîndeplinire a obligației de a comunica informații, a fost găsit vinovat de violență în fața Curții, iar judecătorul, Guy Kiesler (Martina Kiesler), a fost găsit vinovat de violență în fața Curții, iar în cadrul acestei decizii, a fost declarat vinovat de violență în fața Curții, în temeiul articolului 27 din Convenția privind drepturile Omului (No. 780), și a fost judecat de către Ministerul Apelului Apelului Ucrainei (numărata nr. 613), care a depus o plângere în dosar, pe data de 28 noiembrie 2022 (declarație de judecată de neîndeces), care a fost declarată neconstituțională în temeiul articolului 27 din Convenția (No.
Cererea se referă la o chestiune de judecată echitabilă, pusă în discuție în temeiul articolului 6 din Convenție, în legătură cu o procedură în cazul unei infracțiuni administrative în ceea ce privește un reclamant care a fost acuzat de conducere a unei mașini în stare de ebrietate. 2. la 15 iulie 2013, Svyatoshinsky District Court din orașul Kiev l-a găsit vinovat pe reclamant de încălcarea normelor de siguranță rutieră și l-a privat de dreptul de a conduce mijloacele de transport pentru un an. Reclamantul a depus o plângere de apel. 3. la 15 august 2013, biroul Tribunalului de Apel din orașul Kiev a depus o plângere de ședință în fața instanței de apel, care a încheiat întrunirea sa la 21 august 2013. 4. autoritățile și reclamantul nu sunt de acord cu privire la data la care au fost verificate, numărul de scrisori a fost trimis cu siguranță. 5. în data de 15 august 2013, autoritățile au declarat că au primit o scrisoare de ședere obișnuită.
În 21 august 2013, Curtea de Apel a judecat absentia reclamantului, examinând dovezile pe care le-a contestat și lăsând fără modificări hotărârea instanței de primă instanță. Curtea a reexaminat procesul-verbal privind infracțiunea administrativă, prezentarea a doi martori, raportul unui polițist și extrasul domnului A. Curtea de Apel a considerat că a fost stabilit că reclamantul nu a negat rezultatele examinării sale împotriva stării alcoolului în stare de convulsii, în timp ce în recursul său a înțeles contrariul și a dat în acest sens două scrisori de explicații. Înlocuitorul a susținut, de asemenea, că adversarii poliției nu au respectat normele relevante după încheierea procedurii și nu l-au trimis la spitalul din Ucraina pentru a-l examina. În plus, acesta a susținut că declarațiile sale nu au fost aplicate în mod efectiv, dar că au fost puse în aplicare în cazul în care a fost declarat că nu are garanții de fapt în cazul în care a fost transportat alcool.
8.Curtea observă că această plângere nu este manifest nefondată în sensul articolului 35 alineatul (3) al Convenției sau inadmisibilă pe orice alte motive. Prin urmare, ea trebuie să fie considerată admisibilă.9.Principiile generale privind dreptul de participare la ședință sunt prezentate în hotărârea din cauza Hermi v. Italia (Hermi v. Italia) [GC], plângerea nr. 18114/02, punctul 58 67, ECHR 2006-XII).În urma examinării acesteia, Curtea de Apel din orașul Kiev a solicitat Curții de Apel din Kiev să transmită informații privind cererile de judecată, astfel încât să fie necesară o decizie cu privire la cererile de judecată, astfel încât să fie necesară o decizie cu privire la cererile de judecată (Codul de justiție național, nr. 33, din 10.9.2011, România v. Ucraina), care nu interzice să se informeze părțile în cauză cu privire la informațiile de probitate sau la cererile de justiție (Codul de justiție din 10.9.2011, România v. Ucraina, punctul 33, punctul 10), în cazul în care nu este permisă o notificare în legătură cu cererile de judecată sau cu cererile de judecată (Codul de justiție din 10.9.10.2011, România, nr. 33, punctul 10), în cazul în care nu este interzisă o cerere de judecată, sau în cazul în care nu este interzisă o cerere de judecată (Codul de judecată din 10.9.10.2011, România, nr.
Reclamantul și Guvernul au prezentat versiuni contradictorii ale evenimentelor. Reclamantul a susținut că a primit o chitanță, trimisă prin poștă simplă, a doua zi după ședința instanței de apel. El a prezentat o copie a scrisorii trimise de Curtea de Apel din orașul Kiev, un plic cu timbru poștal cu data de expediere 20 august 2013 și o scrisoare a șefului postului de substituție din South Post din 23 septembrie 2013, care a confirmat, după verificarea plicului respectiv, că acesta a fost trimis de Curtea de Apel din orașul Kiev, destinatarul reclamantului, iar data de expediere a fost 20 august 2013. În plus, reprezentantul șefului a menționat că a fost obținut un termen de trei luni pentru transferul unei simple corespondențe poștale în interiorul orașului Kiev. Guvernul a susținut că a primit informațiile pe data de 15 august 2013, adică data de începerea procesului de eliminare a acestei chitanțe, deoarece nu a reușit să verifice materialele.
În absența oricăror astfel de argumente, Curtea consideră că scrisoarea trimisă de Curtea de Apel din Kiev se referea la această procedură și ar putea fi într-adevăr o invitație la ședință. Se consideră că versiunea reclamantului este consecventă și este în concordanță cu dovezile prezentate de acesta. Prin urmare, consideră că reclamantul nu a fost la curtea de judecată a notificărilor de audiere la Curtea de Apel și, prin urmare, nu a putut să își susțină în mod eficient poziția în această procedură, ceea ce a afectat negativ dreptul reclamantului de a obține o examinare justă a documentelor. Prin urmare, Curtea consideră că nu există nicio justiție care să poată solicita o despăgubire de peste 850 de euro.
În termen de trei luni, statul pârât trebuie să plătească reclamantului următoarele sume, care trebuie convertite în moneda națională a statului pârât la cursul de la data efectuării plății: (i) 900 (nouă sute) de euro și suma suplimentară a oricărei taxe care poate fi impusă, ca despăgubire pentru prejudicii morale; (ii) 850 (opt sute cincizeci) de euro și suma suplimentară a oricărei taxe care poate fi impusă reclamantului, ca compensație pentru cheltuielile judiciare și alte cheltuieli; (b) de la sfârșitul termenului menționat de trei luni până la decontarea finală, se va deduce o dobândă simplă pe sumele menționate, în valoare de rata de lacrimă a poziției de lacrimă a Băncii Centrale Europene, care se adaugă în perioada în care a fost depusășirea unei taxe de trei puncte procentuale, în conformitate cu art. 2 din Legea de la Cheltenham (Latină și engleză) din 22 septembrie 2022; (Latină și engleză) Cerinia de lacrimă a Cărții de la Ceava Certă a Curții de la Călătorie (Latină și Călătorie) a Călătoriei de la Călătorie (Latină și Călătorie) a Călătoriei de la Călătorie (Latină) a Călătoriei de Călătorie a Călătoriei de Călătorie a Călătoriei de Călătorie (Latină) a Călătoriei de Călătorie (Latină) a Călătoriei de Călătorie (Latină) a Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei Călătoriei
(CASE OF VASYLKOV v. UKRAINE)
(Заява № 77801/13)
22 вересня 2022 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Васильков проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Ладо Чантурія
(Lado Chanturia) Голова,
Ганна Юдківська
(Ganna Yudkivska)
,
Маттіас Гуйомар
(Mattias Guyomar), судді,
та Мартіна Келлер
(Martina Keller), заступник Секретаря секції,
З огляду на:
заяву (№ 77801/13), яку 27 листопада 2013 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) громадянин України, пан
Валерій Олександрович Васильков, 1956 року народження, який проживає у м. Київ (далі – заявник), та якого у Суді представляв
пан А.О. Іванов, юрист, який практикує у м.
Київ;
рішення повідомити Уряд України (далі – Уряд), який представляла виконувач обов’язків Уповноваженого пані О. Давидчук з Міністерства юстиції, про скаргу на несвоєчасне повідомлення заявника про засідання апеляційного суду, висунуту за статтею 6 Конвенції, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними;
зауваження сторін;
після обговорення за зачиненими дверима 28 квітня 2022 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
предмет справи
1.
Заява стосується питання справедливого судового розгляду, порушеного за статтею 6 Конвенції у зв’язку з провадженням у справі про адміністративне правопорушення щодо заявника, якому було пред’явлено обвинувачення в керуванні автомобілем у стані алкогольного сп’яніння.
2.
15 липня 2013 року Святошинський районний суд міста Києва визнав заявника винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху та позбавив його права керування транспортними засобами на строк один рік. Заявник подав апеляційну скаргу.
3.
15 серпня 2013 року канцелярія Апеляційного суду міста Києва склала повістку про виклик у засідання апеляційного суду, яке мало відбутися 21 серпня 2013 року.
4.
Уряд і заявник не погоджуються щодо дати, коли зазначену повістку було надіслано та отримано заявником. Заявник зазначив, що документ надіслали звичайною поштою 20 серпня 2013 року, і він отримав його 22 серпня 2013 року. Уряд зазначив, що повістка була «видана» 15 серпня 2013 року та була надіслана простим листом, однак перевірити дату її отримання не вдалося, оскільки відповідні матеріали справи були знищені у зв’язку із закінченням строку їхнього зберігання.
5.
21 серпня 2013 року Апеляційний суд міста Києва провів засідання за відсутності заявника, дослідив оскаржувані ним докази та залишив без змін постанову суду першої інстанції. Суд повторно розглянув протокол про адміністративне правопорушення, показання двох свідків, рапорт працівника міліції та розписку пана А. Апеляційний суд вважав встановленим, що заявник не заперечував проти результатів свого огляду на стан алкогольного сп’яніння, тоді як у своїй апеляційній скарзі він вказував про протилежне та надав у зв’язку з цим письмові пояснення двох понятих. Заявник також стверджував, що працівники міліції не дотримувалися відповідних норм і не направили його до лікарні для проходження огляду. Крім того, він стверджував, що тієї ночі не вживав алкогольні напої. Ці фактичні обставини були встановлені за відсутності заявника. У своїй постанові апеляційний суд не перевірив, чи був заявник повідомлений про засідання; він лише зазначив про його неявку. Ця постанова була остаточною.
оцінка суду
6.
Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції, що його повідомили про засідання апеляційного суду у його справі наступного дня після його проведення.
7.
Суд встановив, що гарантії, закріплені в кримінальному аспекті статті 6 Конвенції є застосовними до провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке призвело до позбавлення особи її права керування транспортним засобом (див., наприклад, рішення у справі «Слободян проти України» [Комітет]
(Slobodyan v. Ukraine)
[Committee], заява № 2511/16, пункт 17, від 09 грудня 2021 року і наведені в ньому справи). У цій справі немає підстав відходити від цього висновку.
8.
Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.
9.
Загальні принципи щодо права на участь у засіданні наведені в рішенні у справі «Ермі проти Італії» [ВП]
(Hermi v. Italy)
[GC], заява №
18114/02, пункти 58 – 67, ЄСПЛ 2006-XII). З огляду на те, що Апеляційний суд міста Києва мав юрисдикцію щодо перегляду справи як з питань фактів, так і з питань права (див. рішення у справі «Лучанінова проти України»
(Luchaninova v. Ukraine)
, заява №
16347/02, пункт 33, від 09 червня 2011 року), і він дослідив докази, які оскаржував заявник (див. пункт 5), Суд вважає, що участь заявника у засідання була важливою для загальної справедливості провадження.
10.
Суд зазначає, що національне законодавство вимагало, щоб заявника повідомили про засідання в апеляційному суді за три дні. Засідання за відсутності сторони не забороняється, за винятком випадків, коли існують вагомі причини для неявки або якщо суд не має інформації, чи було відповідну особу належним чином повідомлено про засідання (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Салогуб проти України» [Комітет]
(Salogub v. Ukraine)
[Committee], заява № 21971/10, пункт 20, від 10 грудня 2019 року).
11.
Заявник і Уряд надали суперечливі версії подій. Заявник стверджував, що отримав повістку, надіслану простим листом, наступного дня після засідання апеляційного суду. Він надав копію надісланого йому Апеляційним судом міста Києва конверта зі штемпелем поштового зв’язку з датою відправлення 20 серпня 2013 року та лист заступника начальника Південного поштамту від 23 вересня 2013
року, який підтвердив після перевірки відповідного конверта, що відправником був Апеляційний суд міста Києва, одержувачем – заявник, а датою відправлення простого листа було 20 серпня 2013 року. Крім того, заступник начальника зазначив, що строк пересилання простої письмової кореспонденції в межах м. Київ становив три доби. Уряд стверджував, що повістка була «видана» в день її складання, тобто 15 серпня 2013 року. Уряд критично оцінив зміст листа заступника начальника, оскільки не знав, який конверт було перевірено. Крім того, перевірити дату отримання повістки не вдалося у зв’язку зі знищенням матеріалів справи.
12.
Суд зазначає, що Уряд не стверджував про можливу участь заявника в інших провадженнях, які розглядалися Апеляційним судом міста Києва і, таким чином, про можливість отримання ним кореспонденції від цього суду, яка не стосувалася цієї справи. За відсутності будь-яких таких аргументів Суд вважає, що надісланий Апеляційним судом міста Києва лист стосувався цього провадження і дійсно міг містити повістку про виклик у засідання. Вбачається, що версія подій заявника є послідовною та узгоджується з наданими ним доказами. Отже, Суд вважає, що заявник не був належним чином повідомлений про засідання в апеляційному суді та не міг ефективно захистити свою позицію у цьому суді, що негативно вплинуло на його право на справедливий судовий розгляд.
13.
Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
14.
Заявник вимагав 5
000 євро в якості відшкодування моральної шкоди та 2
720 євро в якості компенсації судових та інших витрат, понесених під час провадження у Суді.
15.
Уряд стверджував, що зазначені суми були надмірними та необґрунтованими.
16.
З огляду на наявні в нього документи Суд вважає за розумне присудити заявнику 900 євро в якості відшкодування моральної шкоди та 850 євро, які охоплюють судові та інші витрати, понесені під час провадження у Суді, та додаткового суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.
Оголошує
заяву прийнятною;
Постановляє,
що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції;
Постановляє,
що:
(a)
упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику такі суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу:
(i)
900 (дев’ятсот) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди;
(ii)
850 (вісімсот п’ятдесят) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику, в якості компенсації судових та інших витрат;
(b)
із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток
(simple interest)
у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
Відхиляє
решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 22 вересня 2022 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Мартіна Келлер
(Martina Keller)
Заступник Секретаря
Ладо Чантурія
(Lado Chanturia)
Голова