Broda și Bojara împotriva Poloniei

BRODA AND BOJARA v. Poland (No 26691/18, 27 367/18) Cazul a vizat plângerile reclamantelor că nu au avut nici o cale de apărare juridică care să le permită să facă apel la decizia ministrului justiției privind încetarea prealabilă a competențelor lor ca președinți adjuncți ai Curții Regionale din Celtic.

17 (1) din Legea din 12 iulie 2017 privind modificarea Legii privind organizarea instanțelor de jurisdicție generală (denumită în continuare Legea).Apetanții s-au adresat Secretarului de Stat Adjunct al Ministerului Justiției cu cererea de a le informa de motivele adoptării deciziilor menționate și de căile de atac la care au acces.În răspuns, aceștia au fost informați că, în conformitate cu art. 17 din Legea, ministrul justiției, în termen de șase luni de la intrarea în vigoare a acestei legi, adică din 12 august 2017 până în 12 februarie 2018, a fost împuternicit să demisioneze președinții instanțelor fără a fi necesar să respecte condițiile stabilite la art. 2325 din Legea, care intră în vigoare la 12 august 2017, și fără nicio obligație a ministrului de a informa părțile interesate.

De asemenea, au fost informați despre motivele deciziei lor. Au fost informați că deciziile ministrului Justiției nu sunt supuse unei contestații. Reclamanții au adresat din nou întrebări. Ei au susținut că din scrisorile ministrilor adresate lor, era clar că îndepărtarea lor a avut loc din cauza unor presupuse deficiențe administrative la Curtea Regională din Celta și că menținerea lor la funcție a fost considerată ca prejudiciând buna funcționare a instanțelor. Ei au considerat astfel de afirmații absolut nefondate și astfel încât le-au prejudiciat reputația de vicepreședinți ai instanțelor și judecători. Ei au susținut că îndeplinirea de către ei a obligațiilor lor nu a fost niciodată pusă la îndoială, ci, dimpotrivă, valoarea lor profesională a fost întotdeauna declarată.

Ministrul Justiției și-a exercitat dreptul exclusiv de a-i demisiona pe președinții instanțelor în conformitate cu art. 17 (1) din Legea din 12 iulie 2017, precum și că aceștia au interpretat greșit declarația ministrului cu privire la aceștia.Ministerul a adăugat că ministrul are dreptul de a aplica diferite măsuri aflate la dispoziția sa, nu numai pentru a elimina deficiențele observate în instanțe, ci și pentru a îmbunătăți situația, chiar și atunci când situația era satisfăcătoare.La 1 aprilie 2019, reclamanta B. a ieșit în pensie prematură. © Traducerea și procesarea acestei decizii au fost efectuate de Curtea Supremă. În primul rând, CEDO a remarcat că din scrisorile ministeriale era evident că deciziile Ministerului Justiției privind suspendarea reclamantelor de la funcții nu pot fi contestate.

Conform conținutului afirmațiilor, excluderea posibilității de a contesta decizia de suspendare a Guvernului nu a avut ca scop promovarea implementării reformelor ministeriale în sistemele judiciare poloneze și. CEDO a subliniat că Consiliul Europei și alte organizații internaționale, precum și practica instanțelor internaționale acordă o importanță tot mai mare principiului respectării corectitudinii procedurale în cauzele referitoare la suspendarea sau demiterea judecătorilor, și, în plus, a subliniat că, în cazul în care o instanță judecătorească a adoptat o decizie de suspendare, aceasta nu este în conformitate cu principiul justiției. Intervenția unui organ de putere independent de ramurile executivă și legislativă a puterii în orice decizie care afectează încetarea competențelor unui judecător.

CEDO observând că reclamanții au fost îndepărtați în mod preliminar de la funcția de președinți ai instanțelor de către Ministrul Justiției în conformitate cu art. 17 din Legea din 12 iulie 2017 . Această lege a avut dispoziții tranzitorii și a permis ministrului să elibereze președinții instanțelor la propria lui discreție, fără a se limita la condiții materiale sau procedurale. Deciziile contestate ale ministrului Justiției nu conțineau motive și nu erau supuse revizuirii de către un organ extern independent de ministrul în cauză. În lumina tuturor informațiilor disponibile, CEDO a ajuns la concluzia că, în primul rând, îndepărtarea reclamantelor de la funcția de președinte a fost motivată de legislația în vigoare, conform căreia, în cazul în care o instanță judecătorească a respins o decizie, nu a fost necesară o reexaminare.

Curtea a remarcat că legislația națională aplicabilă la momentul în care au fost expulzați reclamanții nu i-a protejat în niciun fel de întreruperea prematură și arbitrară a obligațiilor lor de reprezentanți ai președintelui instanței. Curțile de protest trebuie să se bucure de protecție împotriva acțiunilor arbitrare ale autorităților executive, iar numai o revizuire a legalității acestei decizii de către o autoritate judiciară independentă ar putea face acest drept eficient. Curtea a subliniat importanța protejării independenței ramurii judiciare și a respectării justiției arbitrale în procesele care constituie o problemă. Curtea Europeană a Justiției a observat că, în ceea ce privește cererile de despărțire, legislația națională privind eliminarea nu a precizat condițiile în care președinții instanțelor pot fi îndepărtați din funcție în ordinea de vinere din © Traducerea și procesarea acestei decizii a fost efectuată de Curtea Supremă.

3 principiul potrivit căruia un judecător trebuie să aibă garanția de a rămâne în funcție pe durata mandatului său. Aproape toate competențele în astfel de chestiuni au fost concentrate în mâinile unui organ al puterii executive, iar organele de auto-guvernare judiciară, cum ar fi, în special, Consiliul Național al Justiției, au fost excluse din proces. Ministerul Justiției. CEDO a remarcat cu îngrijorare că, în observațiile sale, Guvernul pârât a afirmat că baza legislativă privind eliminarea prematură a șefilor de instanță le-a permis să ocolească procedurile corespunzătoare.

Cu toate acestea, CEDO a remarcat că tocmai aceste proceduri asigurau garanțiile care stau la baza principiului, consacrat la art. 6 din Convenție, potrivit căruia o instanță independentă (în sensul acestei dispoziții a Convenției) trebuie să asigure obligatoriu garantarea deținerii în funcție, indiferent dacă judecătorul respectiv se abține de la îndeplinirea obligațiilor sale judiciare sau doar de la funcțiile administrative pe care le îndeplinește în sistemele judiciare. Având în vedere importanța rolului judecătorilor în protejarea drepturilor prevăzute de Convenție, CEDO a considerat necesară crearea de garanții procedurale pentru a asigura Deoarece termenul limită de încetare a competențelor reclamantelor ca reprezentanți ai președintelui instanței nu a fost examinat nici de o instanță de jurisdicție generală, nici de altă autoritate care îndeplinește funcții judiciare, statul și pârâtul au încălcat esența dreptului reclamantului la acces la instanță.

Astfel, există puține motive pentru încălcarea dreptului la acces la instanță, garantat de art. 6 alineatul 1 din Convenție.

BRODA AND BOJARA v. Poland (№ 26691/18, 27 367/18) Обставини справи Справа стосувалася скарги заявників на те, що вони не мали жодних засобів правового захисту, які б дозволили їм оскаржити рішення Міністра юстиції про дострокове припинення їхніх повноважень як заступників голови Кельцького регіонального суду. Заявники, перебуваючи на посадах суддів у періоди з 1998 та з 1988 років відповідно, були призначені до Кельцького регіонального суду 14 квітня 2014 року та 25 жовтня 1995 року. У жовтні та травні 2014 року вони були призначені Міністром юстиції на посаду заступників Голови цього ж суду строком на 6 років. 2 січня 2018 року Заступник Державного секретаря Міністра юстиції письмово повідомив їх про припинення повноважень на посадах заступника голови відповідно до статті 17 (1) Закону від 12 липня 2017 року про внесення змін до Закону про організацію судів загальної юрисдикції (далі – Закон).

Заявники звернулися до Заступника Державного секретаря Міністра юстиції з вимогою повідомити їм причини ухвалення вказаних рішень та доступні їм засоби правового захисту. У відповідь їх було поінформовано, що відповідно до статті 17 Закону Міністр юстиції протягом шести місяців з моменту набрання чинності цим Законом, тобто з 12 серпня 2017 року по 12 лютого 2018 року, був уповноважений усувати голів судів без необхідності дотримуватись умов, встановлених у статтях 23–25 Закону, який набрав чинності з 12 серпня 2017 року, і без будь - якого зобов’язання Міністра повідомляти зацікавлених сторін про причини свого рішення. Вони також були поінформовані про те, що рішення Міністра юстиції оскарженню не підлягають.

Заявники повторно звернулися з клопотанням. Вони стверджували, що з листів міністрів, адресованих їм, було зрозуміло, що їх відсторонення відбулося через імовірні «адміністративні недоліки» у Кельцькому регіональному суді і що залишення їх на посаді було визнано таким, що шкодить «належному функціонуванню судів». Вони вважали такі заяви абсолютно необґрунтованими та такими, що завдали шкоди їх репутації заступників голів судів і суддів. Вони стверджували, що виконання ними своїх обов’язків ніколи не було піддано сумніву, а , навпаки, завжди цінувалось у їхній професії. 16 травня та 13 червня 2018 року Міністерство юстиції повідомило заявників листом, що Міністр юстиції скористався своїм виключним правом щодо відсторонення голів судів відповідно до статті 17 (1) Закону від 12 липня 2017 року, а також що вони неправильно інтерпретували заяву Міністра щодо них.

Міністерство додало, що міністр має право застосовувати різні заходи, які є в його розпорядженні, не тільки для усунення недоліків, які спостерігалися в судах, але і для поліпшення ситуації, навіть коли ситуація була задовільною. 1 квітня 2019 року заявниця Б. достроково вийшла на пенсію. © Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом. 2 Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції , заявники скаржилися, що їх було усунуто з посад заступників голови суду , та вказували, що таке звільнення було незаконним і свавільним і жодних конкретних засобів захисту, за допомогою якого вони могли б це рішення оскаржити, не було. Оцінка Суду Пункт 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) Насамперед ЄСПЛ зазначив, що з міністерських листів було очевидно, що рішення Міністра юстиції про відсторонення заявників від посади не можуть бути оскаржені.

За змістом тверджень Уряду виключення можливості апеляційного оскарження рішення про відсторонення мало на меті сприяти реалізації міністерських реформ у польській судовій систем і. ЄСПЛ наголосив, що Рада Європи та інші міжнародні організації, а також практика міжнародних судів надають все більше значення принципу дотримання процесуальної справедливості у справах, що стосуються відсторонення чи звільнення суддів, і , зокрем а , втручання органу влади, незалежного від виконавчої та законодавчої гілок влади, у будь - яке рішення, що впливає на припинення повноважень судді. ЄСПЛ зауважив, що заявники були достроково усунені з посад голів судів Міністром юстиції відповідно до статті 17 Закону від 12 липня 2017 року.

Цей закон мав перехідні положення і дозволяв Міністру звільняти голів суду на власний розсуд, не обмежуючись жодними матеріальними чи процесуальними умовами. Оскаржувані рішення Міністра юстиції не містили причин і не підлягали перегляду зовнішнім органом, незалежним від відповідного Міністра. У світлі всієї наявної інформації ЄСПЛ дійшов висновку що , по - перше, усунення заявників з посади було обґрунтовано положеннями законодавства, сумісність якого з вимогами верховенства права здавалася сумнівною, і, по - друге, що цей захід не був забезпечений будь - якими основоположними гарантіями процесуальної справедливості. Рішення міністрів про усунення заявників не обґрунтовувалося жодними причинами.

ЄСПЛ зазначив, що застосовне на час відсторонення заявників національне законодавство жодним чином не захищало їх від передчасного та свавільного припинення своїх обов’язків як заступників голови суду. Проте судді повинні користуватися захистом від свавільних дій органів виконавчої влади, і лише перегляд законності цього рішення незалежним судовим органом міг би зробити це право ефективним. ЄСПЛ наголосив на важливості захисту незалежності судової гілки влади та поваги до процесуальної справедливості у справах, що ст осуються кар’єри суддів. ЄСПЛ зауважив, що застосовне до заявників національне законодавство стосовно усунення не уточнювало умови, за яких голови судів можуть бути відсторонені від посади в порядку винятку з © Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.

3 принципу, згідно з яким суддя повинен мати гар антію перебування на своїй посаді протягом свого терміну повноважень. Майже всі повноваження в таких питаннях були зосереджені в руках представника органу виконавчої влади, а органи судового самоврядування, такі як, зокрема, Національна рада правосуддя, були виключені з процесу. Далі ЄСПЛ зазначив, що заявники не мали права робити заяви й не були поінформовані про причини міністерських рішень. Зрештою, ці рішення не переглядалися будь - яким органом, незалежним від Міністерства юстиції. ЄСПЛ із занепокоєнням зазначив, що у своїх зауваженнях Уряд - відповідач заявив, що законодавча база щодо дострокового усунення голів судів дозволила їм обійти відповідні процедури.

Однак ЄСПЛ зазначив, що саме ці процедури забезпечували гарантії, що лежать в основі принципу, закріпленого у статті 6 Конвенції, згідно з яким «незалежний суд» ( у значенні цього положення Конвенції ) повинен обов’язково забезпечувати гарантоване перебування на посаді незалежно від того, чи відповідний суддя відсторонюється від виконання своїх судових обов’язків чи лише від адміністративних функцій, виконуваних у судовій системі. З огляду на важливість ролі суддів у захисті прав, передбачених Конвенцією, ЄСПЛ визнав необхідним створення процесуальних гарантій, щоб забезпечити належний захист судової автономії від неправомірного впливу. На карту поставлена довіра суспільства до судової системи.

Оскільки дострокове припинення повноважень заявників як заступників голови суду не розглядалося ні судом загальної юрисдикції, ні іншим органом, що виконує судові функції, держа ва - відповідач порушила саму суть права заявників на доступ до суд. Таким чином, мало місце порушення права на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції. Виснов ок Порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд). Рішення в цій справі ухвалене Палатою 29 червня 2021 року й набуло статусу остаточного 29 вересня 2021 року відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. © Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.