Kuznetsov și alții împotriva Ucrainei

CASE OF KUZNETSOV AND OTHERS v. UKRAINE) (Hotărârea nr. 9988/16, nr. 41238/16 și nr. 44703/19) DECIZIA STRAȘBOURG 12 ianuarie 2023 Această hotărâre este definitivă, dar poate fi supusă modificărilor redacționale.

În cazul Kuzneci și alte infracțiuni împotriva Ucrainei, Curtea Europeană a Drepturilor Omului (CMoviția), președintele comitetului de procedură, a declarat că nu au fost luate în considerare: Stefanie Mourkovic (Stânia Vânătorești), care a depus o cerere suplimentară de respingere a drepturilor cetățenilor Ucrainei (Stânia Vânătorești), Stefanie Chestrovik (Lépéphanie Chestrovic), care a depus o cerere suplimentară de eliberare a cetățenilor Ucrainei (Lépina Vânătorești), care a depus o cerere de eliberare a drepturilor cetățenilor (Contravenția nr. 88/190), a anunțat, de asemenea, două hotărâri privind: art. 68, art. 44 din Convenția Ucrației Ucrainei (Contravenția nr. 88/190), art. 68, art. 44 din Convenția (Contravenția Ucravia) și art. 6 din Convenția (Contravenția Ucravia) cu privire la libertatea de a cetățenilor (Contravenția Gă (Contravenția Gărevia), care a Craiova (Contravenția Grigă) și alte două hotărțile (Contravenția) privind libertă (Contravenția) și alte trei hotărțile; de judecată (Contravenții); și alte două hotărâțiuni privind în cazul respectiv, au fost depuse de asemenea, încheiate de judecată; în cazul în care au fost depuse încheiate de către instanță, în favoarea Curtea Câmpărțile de judecată, în care au fost depuse în favoarea a Câmpărții (Contravenția nr. Detaliile privind reclamanții sunt prezentate în Anexă.Deputatul G.M.

Avramenko, avocat care practică în orașul Cernigov, a reprezentat reclamanții.3.Publicanul în numele mandatului său, I. Liștina din Ministerul Justiției.4.Faptele cauzei pot fi rezumate astfel.5.Publicanul a fost demis de la funcțiile sale de serviciu public după adoptarea Legii Ucrainei "Despre curățirea puterii" (mai jos Legea "Despre curățirea puterii").Publicanul a fost demis de la funcțiile sale de serviciu public după adoptarea Legii Ucrainei "Despre curățirea puterii" (mai jos Legea "Despre curățirea puterii").Publicanul a fost demis în timpul procesului de luctrare în Ucraina în cauza "Polyakh and Others v. Ukraine", în care a fost finalizată în primele sale ședințe (Novembrie 2014), în cauza "Polyakh and Others v. Ukraine", în cauza "Cherovino" (November 2014), în cauza "Cherovino" (November 2014), în cauza "Cherovino" (November 2014), în cauza "Cherovino" (November 2014), în cauza "Cherovino" (November 2014)), în cauza "Cherovino" (November 2014) nr. 58812", în cauza "Cherovino" (Decembrie 2014) nr. 6012), în cauza "Cherovino" (Decembrie 2014),

în cauza "Cherovino" (Decembrie 2014) nr. 6 și în cazul "Cherovino" (Decembrie 2014) în cazul "Cherovino" (Decembrie 2014) în cazul "Cherovino" (Decembrie 2014) în cazul "Cherovino" (Decembrie 2014) în cazul "Cherovino" (Decembrie 2014) în cazul "Cherovino" (Decembrie 2014) în cazul "Cherovino" (Decembrie 2014) în cazul "Cherovino" în cazul "Cherovino" în cazul "Covino" în cazul "Covino" în cazul "Covino" în cazul " În decizia sa, Curtea s-a referit la diferite tratate și documente internaționale, inclusiv la Consiliul Europei (a se vedea decizia menționată în cauza Polyakh și alții împotriva Ucrainei, punctul 104 109). Curtea a observat că eliberarea primului reclamant constituia o intervenție în viața sa privată.

Curtea a considerat că primul reclamant a fost eliberat din funcție exclusiv în legătură cu ocuparea acestui post și nu a fost dovedit să comită nicio acțiune ilegală sau să fie implicat în alt mod în uzurparea autorității de către președintele Ucrainei Viktor Yanukovych. În octombrie 2020, Curtea a ajuns la concluzia că eliberarea primului reclamant pentru o cerere de apel practică împotriva Ucrainei fără a evalua corectitudinea situației sale personale a fost o cerere de eliberare și a fost satisfăcută de decizia Curții de Apel a fost eliberată. Cu toate acestea, instanța de apel a modificat decizia instanței de primă instanță, hotărând să reinstaleze primul reclamant la un post echivalent celui pe care îl ocupa, deoarece postul său inițial nu mai exista.

El a recalculat și a crescut suma despăgubirii acordate lui până la 969 910,76 UAH (echivalentul a 29 091,68 euro). 12. pe 25 februarie 2021, primul reclamant a fost reinstaurat în funcția de șef adjunct al departamentului de operațiuni al Direcției principale a Serviciului Fiscal de Stat al Ucrainei în regiunea Cernigov (succesor legal al Ministerului Veniturilor și Taxelor Ucrainei). 13. pe 2 decembrie 2021 el s-a pensionat. pe 13 decembrie 2021 Pan PIDGAINII (PIDGAINII) (PIDGAINII) (PIDGAINII) (PIDGAINII) (PIDGAINII) (PIDGAINII) (PIDGAINII) (PIDGAINII) din 14 septembrie 2014 din cauza ONAVNII) a fost reinstalată și a crescut suma despăgubirii acordate lui până la 969 99,9 UAH (echivalentul a 291,91,9 euro).

pe 23 octombrie 2021 un alt reclamant a fost reins în funcția de șef al director al Direcției de conducere a Direcției de conducere a unui director al Direcției de conducere a unui director al Direcției de conducere a unei administrații de conducere a unei administrații de conducere internaționale a unei administrații de conducere a unei administrații de conducere a unei administrații de conducere a unei administrații de conducere a unei administrații de conducere a unei administrații de conducere a unei administrații de conducere a unei administrații de conducere a unei administrații de conducere a unei administrații de conducere a unei administrații de conducere a unei administrații de conducere a unei administrații a unei administrații de conducere a unei administrații a unei administrații a unei administrații a unei administrații a unei administrații a unei administrații a unei administrații a unei administrații La 12 noiembrie 2019, instanța a declarat nelegal concedierea celuilalt reclamant și l-a reînnoit la funcție.

Motivația instanței a fost similară cu motivarea hotărârii judecătorești de instanțe inferioare în cazul primului reclamant (vezi punctul 10). celuilalt reclamant i-a fost acordată 1 977 797,24 UAH (echivalentul a 73 082,27 euro) ca despăgubiri pentru salariul pierdut pentru o plimbare forțată. la 20 03 februarie 2020 Curtea de Apel a menținut fără modificare decizia instanței de primă instanță. la 15 octombrie 2020 Curtea Administrativă de Cassatie, care face parte din Curtea Supremă, a lăsat fără modificare concluziile instanțelor inferioare. la 24 noiembrie 2014 Curtea Constituțională a Ucrainei a decis să anuleze o cerere de concediere a unui șef de serviciu pentru o perioadă de concediere a unui angajat.

la 26 noiembrie 2014 Curtea Constituțională a Ucrainei a decis să anuleze o cerere de concediere a unui angajat pentru o perioadă de concediere a unui angajat. la 26 noiembrie 2014 Curtea Constituțională a Ucrainei a decis să anuleze o cerere de concediere a unui angajat pentru o perioadă de concediere a unui angajat în Ministerul de interne. la 27 noiembrie 2015 Curtea de Apel a Curții Supremă a Ucrainei a decis să anuleze o cerere de concediere a unui angajat pentru o perioadă de concediere a unui angajat. la 20 noi ani. la data de încheierii proceduri de concediere a unei concedieri de concediere a unui angajat. În iunie 2020, Curtea din Kirovograd a declarat că eliberarea sa este ilegală și l-a reînnoit în funcție.

Motivația instanței a fost similară cu motivarea hotărârii judecătorești în cazul primului reclamant (vezi punctul 10). Curtea a mai remarcat că, deși al treilea reclamant nu a cerut rambursarea salariului pierdut pentru timpul de ședere forțată, nu a pronunțat nicio sentință. Curtea a indicat că al treilea reclamant ar fi putut să își facă o astfel de cerere de rambursare în cadrul unei proceduri separate fără a fi limitat de niciun termen. 28. pe 22 iunie 2020, al treilea reclamant a fost reînnoit în funcție. pe 10 iulie 2020 a fost concediat în mod rezonabil. 29. a fost concediat împotriva propriei dorințe. pe 30 octombrie 2020 a fost dezlegată de a treia instanță de apel administrativ. Curtea a lăsat în continuare fără modificări decizia instanței de primă instanță a Ucrainei.

al treilea reclamant nu a depus o cerere de rambursare a salariului pierdut pentru timpul de ședere forțată. în art. 33. Curtea a constatat că această plângere nu este nici manifest nejustificată, nici inadmisibilă din orice alt motiv enumerat în art. 35 din Convenție. Prin urmare, trebuie să fie recunoscută ca admisibilă. Subiectul 35. Reclamanții au susținut că prin oprirea procedurilor în cauzele lor, cauzată de examinarea Legii Ucrainei "Despăgarea puterii" de către Curtea Constituțională a Ucrainei, cererile lor de reînnoire în funcții au fost tratate cu grave întârzieri. Guvernul nu a prezentat nicio obiecție.

37. 36. Reităresc că rezonabilitatea duratei procedurii trebuie evaluată în contextul circumstanțelor din această cauză și luând în considerare următoarele criterii: nivelul de informații ale solicitantelor, comportamentul substanțial al solicitantelor și al autorităților relevante ale autorității, precum și adecvarea cererii în cauză pentru reclamanți (în cazul în care a fost pronunțată o decizie în cauza Francez v. Ucraina, CFRV, Crimina v. Ucraina, C.C.V., C.V.V., C.V.V., C.V.V.V., C.V.V.V., C.V.V.V.V., C.V.V.V., C.V.V.V.V., C.V.V.V.V.V., C.V.V.V.V.V.V., C.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V., C.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.

(2) Organismele de stat nu pot interveni în exercitarea acestui drept, cu excepția cazurilor în care intervenția este efectuată în conformitate cu legea și este necesară într-o societate democratică în interesul securității naționale și publice sau al bunăstării economice a țării, pentru prevenirea tulburărilor sau a infracțiunilor, pentru protecția sănătății sau a moralei sau pentru protecția drepturilor și libertăților altor persoane.

Acceptabilitate 43.În informațiile actualizate de fapt cu privire la închiderea proceselor, administratorii de urgență au susținut că reclamanții lor nu mai pot fi considerați victime, deoarece declarațiile lor au fost respinsă de către ofițerii lor în temeiul articolului 44. Dacă Curtea recunoaște un fapt de încălcare a Convenției sau a protocoalelor sale și dacă dreptul intern al Parții înalte contractante în cauză prevede doar despăgubiri parțiale, Curtea acordă părții afectate, dacă este necesar, o satisfacție echitabilă și justă.Păguba 47.Încărcătorii au cerut următoarele sume ca despăgubiri pentru prejudicii materiale: primul reclamant 438 386,35 UAH (acum UAH, echivalentul a 13 081,79 EUR), care a numit indexarea sumelor acordate de instanța națională ca despăgubiri pentru pierderea de timp de salariu pentru trecerea forțată, având în vedere inflația (a se vedea punctul 50.10); celălalt reclamant 633 304,93 UAH (echivalentul a 18 898,31 EUR), care a cerut o despăgubiri pentru prejudiciul material, care a fost declarată drept o despăgubire de timp de salariu pentru prejudiciul moral.Curtea a declarat că, de asemenea, nu există motive pentru pierderea de timp de salariu pentru trecerea forțată, având în vedere inflația (a se vedea punctul 50.10); Curtea a declarat că, de asemenea, nu există nicio altă cauză de prejudiciu moral (a se află în cauza 48.12),

iar în al doilea reclamant, de 633 304,93 UAH (echivalentul a 18 EUR 898,89 EUR), care a solicitat despăgerea de timp de muncă pentru pierderea de timp de timp de salariu pentru pierderea de timp de școală (a se vedea punctul 72,2 de la punctul 72, iar în al treilea apelul Curții nr. 72, respectiv, în cazul 489,48,2 și al celorlalte, respectivul, în cazul 72,8 UAH), a fost declarat drept o despăgăgăgire de timp de timp de muncă (a se aflăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgă Curtea a decis să acorde reclamantelor suma următoare ca despăgubire pentru prejudicii morale și în plus față de suma oricărei taxe care poate fi impusă: 2.000 de euro primului reclamant; 600 de euro celui de-al doilea reclamant și 2.000 de euro celui de-al treilea reclamant.

cheltuieli judiciare și alte cheltuieli 51.Acuratanții au cerut, de asemenea, 1.000 de euro fiecare ca despăgubiri pentru cheltuieli judiciare și alte cheltuieli. 52.Governamentul a susținut că reclamantul nu și-a întemeiat cererile pe dovezi documentate suficiente.

53.Conform acestei practici, Curtea consideră că reclamantul are dreptul la despăgubiri pentru prejudicii morale și alte cheltuieli judiciare numai dacă se confirmă în cererile din 1 iunie 2017 că cheltuielile au fost de fapt plătită și nu prin contracte de despăgubiri, iar suma respectivă a fost de aproximativ 30 000 de euro.Curtea a decis, în conformitate cu Regulamentul Babayev împotriva Azerbaidjanului (nr. 1/2017, nr. 9), că, în cazul respectiv, a fost plătită în totalitate sau în parte, suma de 30 000 de euro (în cazul Babayev împotriva Azerbaidjanului), adică în totalitate, aproximativ 30 000 de euro (în cazul respectiv, în cazul lui Malika, nr. 9/17, punctul 30), iar Curtea consideră că toate cererile de despăguri sau alte documente pot fi justificate, adică în cazul în care au fost depuse în mod separat, în cazul în care au fost depuse în cazul respectiv, în cazul respectiv, în cazul respectiv, în cazul în care au fost depuse în cazul respectiv, în cazul respectiv, în cazul respectiv, în cazul în care au fost depuse în cazul în cazul în cazul respectiv, în cazul respectiv,

în cazul în care au fost depuse în cazul în cazul în cazul în care au fost depuse în cazul în cazul în cazul în cazul în care au fost depuse în cazul în cazul în cazul în cazul în care au fost depuse în cazul în cazul în cazul în cazul în cazul în care au fost în cazul în cazul în cazul în cazul în cazul în cazul în care au fost depus.

Pentru a se pronunța în unanimitate Curtea hotărăște să unifice plângerea; declară admisibilă plângerea de întârziere a procedurii în temeiul articolului 6 alineatul (1) din Convenție, iar restul plângerilor în plângerile inadmisibile; stabilește că s-a încălcat art. 6 alineatul (1) din Convenție; stabilește că: (a) în decurs de trei luni statul pârât trebuie să plătească reclamantelor sumele respective și suma suplimentară a oricărei taxe care poate fi percepută, ca despăgubiri pentru prejudiciul moral, care trebuie convertite în moneda națională a statului pârât la cursul just stabilit la data încheierii plății: (i) primului reclamant, sumele de 2 000 (două mii) de euro și o sumă suplimentară de 2 000 (trei mii) de euro pentru orice bancă, care poate fi percepută în plus ca despăgubiri pentru prejudiciul moral; (iii) o sumă suplimentară de 600 000 (trei mii) de euro pentru orice navă, navă, navă, navă, navă, navă, navă (trea) și orice alt vehicul, care poate fi percepută ca dobând o sumă suplimentară (a doua sau a treia) de 600 (două mii) de euro; (iii) în plus,

sumele de 600 (trea treia) de 600 (a treia) de (a treia) (a treia) de de la o sută (a treia) de de la o sută (a treia) de la o sută (a treia) de de la o sută (a treia) de de la o sută (a treia) de la o sută (a treia (a treia) de de la o sută (a treia) de de la o sută (a treia (a) de la o (a treia) de la (a treia) (a) Întocmită în limba engleză și comunicată în scris la 12 ianuarie 2023 în conformitate cu punctele 2 și 3 din Regula 77 din Regulamentul Curții.Martina Keller Secretar adjunct Stephanie Mourou-Vikström Președinte DODATOC Lista de documente: Nu Declarație Nu Numele cauzei depuse Solicitant Anul nașterii Locul de reședință Cetățenie Începutul procedurii Încheie procesul Durata generală a instanței 1.9988/16 Kuznetsov împotriva Ucrainei 10.12.2015 Serghei Vadimovici KUZNETZOV m. Cernitsov împotriva Ucrainei 26.11.2014 13.10.2020 5 ani,

10 luni și 19 zile 2 instanță 4 instanță 2.1238/2014 01.07.2014 Subiectul împotriva Ucrainei 07.07.2016 Oleg Pilecivic Pilecivic Pilecivic Cernitsov 15.11.1971 15.11.1971 15.10.2020 15.10.1971 15.10.1971 15.10.1971 15.10.1971 15.10.1971 15.10.1971 15.10.191941 Olegnul împotriva Ucrainei 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.2020 14.10.202020204.204.204.204.204.204.204.204.204.204.204.204.204.204.204.204.204.204.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «КУЗНЕЦОВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF KUZNETSOV AND OTHERS v. UKRAINE) (Заяви № 9988/16, № 41238/16 та № 44703/19) РІШЕННЯ СТРАСБУРГ 12 січня 2023 року Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Кузнецов та інші проти України» Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли: Стефані Моро-Вікстром (Stéphanie Mourou-Vikström), Голова , Ладо Чантурія (Lado Chanturia) , Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді , та Мартіна Келлер (Martina Keller), заступник Секретаря секції, З огляду на: заяви (№ 9988/16, № 41238/16 та № 44703/19), які подали у різні дати, зазначені в додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) троє громадян України, пан Сергій Вадимович Кузнецов, пан Олег Станіславович Підгайний та пан Олександр Вікторович Шепелєв (далі – заявники); рішення повідомити Уряд України (далі – Уряд) про скарги за статтею 8 Конвенції на звільнення заявників та за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість провадження щодо поновлення їх на посадах, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними; зауваження сторін; після обговорення за зачиненими дверима 08 грудня 2022 року постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день: ВСТУП 1. Справа стосується звільнення заявників і тривалості провадження щодо поновлення їх на посадах за пунктом 1 статті 6 та статтею 8 Конвенції.

факти 2. Деталі щодо заявників наведені у Додатку. Заявників представляв пан Г.М. Авраменко, юрист, який практикує у м. Чернігів. 3. Уряд представляв його Уповноважений, пан І. Ліщина з Міністерства юстиції. 4. Факти справи можуть бути узагальнені таким чином. 5. Заявники були державними службовцями, яких звільнили з їхніх посад державної служби після прийняття Закону України «Про очищення влади» (далі – Закон «Про очищення влади»). Політичне та законодавче підґрунтя процесу люстрації в Україні узагальнено в рішенні у справі «Полях та інші проти України» (Polyakh and Others v. Ukraine), заява № 58812/15 та 4 інші заяви, пункти 6 – 15 та 60 – 103, від 17 жовтня 2019 року). Індивідуальні обставити заявників є такими.

Пан КУЗНеЦОВ (далі – ПЕРШИЙ ЗАЯВНИК) 6. 29 жовтня 2014 року першого заявника звільнили з посади заступника начальника оперативного управління Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернігівській області. 7. У листопаді 2014 року він оскаржив своє звільнення до Чернігівського окружного адміністративного суду (далі – Чернігівський суд). 26 листопада 2014 року Чернігівський суд відкрив провадження. 8. 23 грудня 2014 року Чернігівський суд за клопотанням першого заявника зупинив провадження до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи щодо конституційності Закону України «Про очищення влади». 9. 20 січня 2020 року Чернігівський суд поновив провадження у справі першого заявника.

10. 07 травня 2020 року Чернігівський суд ухвалив рішення частково на користь першого заявника. У своєму рішенні суд посилався на різні міжнародні договори та документи, у тому числі Ради Європи (див. згадане рішення у справі «Полях та інші проти України» (Polyakh and Others v. Ukraine), пункти 104 – 109). Суд зауважив, що звільнення першого заявника становило втручання в його приватне життя. Суд вважав, що першого заявника було звільнено з посади виключно у зв’язку з його перебуванням на цій посаді і не було доведено вчинення ним будь-яких протиправних дій або його причетність іншим чином до узурпації влади Президентом Януковичем. Суд дійшов висновку, що звільнення першого заявника за загальним правилом без оцінки його особистої ситуації було протиправним і ухвалив поновити його на посаді.

Першому заявнику було присуджено 416 359,80 українських гривень (далі – грн, еквівалент 12 461,05 євро) в якості відшкодування втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу. 11. 13 жовтня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд (далі – апеляційний суд) задовольнив апеляційну скаргу першого заявника та вніс зміни до рішення суду першої інстанції. Він підтримав висновки суду нижчої інстанції щодо протиправності звільнення першого заявника, посилаючись на практику Суду, зокрема на згадане рішення у справі «Полях та інші проти України» (Polyakh and Others v. Ukraine) . Однак апеляційний суд вніс зміни до рішення суду першої інстанції, постановивши поновити першого заявника на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав, оскільки його початкової посади більше не існувало.

Він також повторно обрахував і збільшив суму присудженого йому відшкодування до 969 910,76 грн (еквівалент 29 091,68 євро). 12. 25 лютого 2021 року першого заявника поновили на посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області (правонаступника Міністерства доходів і зборів України). 13. 02 березня 2021 року він пішов на пенсію. Пан ПІДГАЙНИЙ (далі – ДРУГИЙ ЗАЯВНИК) 14. 23 жовтня 2014 року другого заявника звільнили з посади начальника управління міжнародно-правової допомоги та екстрадиції Генеральної прокуратури України. 15. 14 листопада 2014 року він оскаржив своє звільнення до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі – Київський суд).

16. 10 грудня 2014 року Київський суд зупинив провадження та звернувся до Верховного Суду України з проханням внести до Конституційного Суду України подання щодо отримання висновку про конституційність окремих положень Закону України «Про очищення влади». 17. 11 вересня 2019 року другий заявник звернувся до Київського суду з клопотанням про поновлення провадження у справі. 18. 12 вересня 2019 року провадження було поновлено. 19. 12 листопада 2019 року суд визнав протиправним звільнення другого заявника та поновив його на посаді. Обґрунтування суду було подібним до обґрунтування судового рішення у справі першого заявника (див. пункт 10). Другому заявнику було присуджено 1 977 797,24 грн (еквівалент 73 082,27 євро) в якості відшкодування втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

20. 03 лютого 2020 року апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції. 21. 15 жовтня 2020 року Касаційний адміністративний суд, який є частиною Верховного Суду, залишив рішення судів нижчих інстанцій без змін. ПАН ШЕПЕЛЄВ (далі – ТРЕТІЙ ЗАЯВНИК) 22. 28 жовтня 2014 року третього заявника звільнили з посади заступника начальника штабу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області. 23. 19 листопада 2014 року він оскаржив своє звільнення до Кіровоградського окружного адміністративного суду (далі – Кіровоградський суд). 24. 20 листопада 2014 року Кіровоградський суд відкрив провадження у справі третього заявника. 25. 16 червня 2015 року Кіровоградський суд розглянув клопотання третього заявника про звернення до Верховного Суду України з проханням внести до Конституційного Суду України подання щодо отримання висновку про конституційність окремих положень Закону України «Про очищення влади».

Оскільки таке подання вже перебувало на розгляді Конституційного Суду України, Кіровоградський суд зупинив провадження до закінчення конституційного провадження. 26. 29 січня 2020 року провадження було поновлено за клопотанням третього заявника. 27. 09 червня 2020 року Кіровоградський суд визнав його звільнення протиправним і поновив на посаді. Обґрунтування суду було подібним до обґрунтування судового рішення у справі першого заявника (див. пункт 10). Суд також зазначив, що третій заявник не вимагав відшкодування втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а тому нічого не присудив. Суд вказав, що третій заявник міг висунути таку вимогу про відшкодування в окремому провадженні без обмеження будь-яким строком.

28. 22 червня 2020 року третього заявника поновили на посаді. 29. 10 липня 2020 року його звільнили за власним бажанням. 30. 01 жовтня 2020 року Третій апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції. Третій заявник не подавав касаційну скаргу.

ВІДПОВІДНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ТА ПРАКТИКА

31. Відповідна нормативно-правова база та практика наведені в згаданому рішенні у справі «Полях та інші проти України» (Polyakh and Others v. Ukraine) , пункти 71 – 102). ПРАВО

ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

32. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

33. Заявники скаржилися, що провадження стосовно поновлення їх на посадах тривало невиправдано довго усупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, який передбачає: «Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, ... який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру...» Прийнятність 34. Суд зазначає, що ця скарга не є ні явно необґрунтованою, ні неприйнятною з будь-яких інших підстав, перелічених у статті 35 Конвенції. Отже, вона має бути визнана прийнятною. Суть 35. Заявники стверджували, що через зупинення провадження в їхніх справах, спричинене розглядом Закону України «Про очищення влади» Конституційним Судом України, їхні вимоги щодо поновлення на посадах розглядалися із серйозними затримками.

36. Уряд не подав жодних зауважень. 37. Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися в контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади, а також важливість предмету спору для заявників (див. рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII). 38. У керівній справі «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine) , заява № 23853/02, від 30 листопада 2006 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі. 39. У цій справі провадження щодо поновлення заявників на посадах тривало майже шість років (додаткову інформацію див.

у Додатку). 40. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів чи аргументів, здатних виправдати загальну тривалість проваджень на національному рівні. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку». 41. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 8 КОНВЕНЦІЇ

42. Заявники скаржилися, що їх було звільнено протиправно усупереч статті 8 Конвенції, яка передбачає: «1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. 2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.» Прийнятність 43. В оновленій фактологічній інформації стосовно закриття проваджень у справах заявників Уряд стверджував, що заявники більше не могли вважатися потерпілими, оскільки були поновлені на своїх посадах та їм було присуджено відшкодування.

44. Заявники повторили свою скаргу та зазначили, що національні суди встановили порушення їхніх прав за статтею 8 Конвенції. 45. Суд зазначає, що всі три заявники були поновлені на відповідних посадах і отримали відшкодування, яке вимагали. Заявники не обґрунтували у чому полягала суть їхньої скарги після цих подій. З огляду на зазначене Суд вважає, що ця скарга є явно необґрунтованою та має бути відхилена відповідно до підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

46. Стаття 41 Конвенції передбачає: «Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.» Шкода 47. Заявники вимагали такі суми в якості відшкодування матеріальної шкоди: перший заявник – 438 386,35 українських гривень (далі – грн, еквівалент 13 081,79 євро), що становило індексацію суми, присудженої національним судом в якості відшкодування втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу, з урахуванням інфляції (див. пункт 10); другий заявник – 633 304,93 грн (еквівалент 18 898,31 євро), що становило індексацію суми, присудженої національним судом в якості відшкодування втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу, з урахуванням інфляції (див.

пункт 19); третій заявник – 2 403 732,20 грн (еквівалент 71 729,22 євро), що становило втрачену заробітну плату за час вимушеного прогулу (див. пункт 27) та індексацію цієї суми з урахуванням інфляції. 48. Кожен заявник також вимагав 5 000 євро в якості відшкодування моральної шкоди. 49. Уряд вважав суми, які вимагалися, необґрунтованими. 50. Суд не вбачає жодного причинно-наслідкового зв’язку між встановленим порушенням і стверджуваною матеріальною шкодою (див., inter alia , рішення у справі «Полях та інші проти України» (Polyakh and Others v. Ukraine), заява № 58812/15 та 4 інші заяви, пункт 333, від 17 жовтня 2019 року); а тому відхиляє цю вимогу. Проте у контексті висновків у цій справі Суд присуджує заявникам такі суми в якості відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися: 2 000 євро першому заявнику; 600 євро другому заявнику та 2 000 євро третьому заявнику.

Судові та інші витрати 51. Заявники також вимагали по 1 000 євро кожен в якості компенсації судових та інших витрат. 52. Уряд стверджував, що заявники не обґрунтували свої вимоги достатніми задокументованими доказами. 53. Відповідно до практики Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим. Суд також зазначає, що згідно з Правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога справедливої сатисфакції має бути викладена за окремими пунктами і подана в письмовій формі разом з відповідними підтверджуючими документами або посвідками, без наявності яких Палата може відхилити вимогу повністю або частково (див.

рішення у справі «Малік Бабаєв проти Азербайджану» (Malik Babayev v. Azerbaijan), заява № 30500/11, пункт 97, від 01 червня 2017 року). У цій справі заявники подали договори про надання правової допомоги, укладені на суму 30 000 грн (еквівалентно трохи більше 1 000 євро у всіх трьох справах), і підтвердження того, що захисник отримав ці суми. З огляду на наведені деталі та суми, вказані у договорах, Суд вважає, що суми компенсації судових та інших витрат мають бути сплачені у повному обсязі, тобто по 1 000 євро кожному заявнику.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Вирішує об’єднати заяви; Оголошує прийнятною скаргу на тривалість провадження за пунктом 1 статті 6 Конвенції, а решту скарг у заявах – неприйнятними; Постановляє , що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції; Постановляє, що: (а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам такі суми та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу: (i) першому заявнику – 2 000 (дві тисячі) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди; (ii) другому заявнику – 600 (шістсот) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди; (iii) третьому заявнику – 2 000 (дві тисячі) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди; (iv) кожному заявнику по 1 000 (одна тисяча) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам, в якості відшкодування судових та інших витрат; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати,

до якої має бути додано три відсоткові пункти; Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції. Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 12 січня 2023 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.

Мартіна Келлер (Martina Keller) Заступник Секретаря Стефані Моро-Вікстром (Stéphanie Mourou-Vikström) Голова ДОДАТОК Перелік справ: № Заява № Назва справи Подано Заявник Рік народження Місце проживання Громадянство Початок провадження Кінець провадження Загальна тривалість Інстанції 1. 9988/16 Кузнецов проти України 10.12.2015 Сергій Вадимович КУЗНЕЦОВ 1971 м. Чернігів Україна 26.11.2014 13.10.2020 5 років, 10 місяців та 19 днів 2 інстанції 2. 41238/16 Підгайний проти України 07.07.2016 Олег Станіславович ПІДГАЙНИЙ 1965 м. Чернігів Україна 14.11.2014 15.10.2020 5 років, 11 місяців та 2 дні 3 інстанції 3. 44703/19 Шепелєв проти України 15.08.2019 Олександр Вікторович ШЕПЕЛЄВ 1971 м. Кропивницький Україна 19.11.2014 01.10.2020 5 років, 10 місяців та 14 днів 2 інстанції