GRZDA împotriva Poloniei (nr. 43572/ 18) Circumstanțele cauzei Reclamantul este judecător la Înalta Curte Administrativă. În 2016, adunarea judecătorilor l-a ales membru al Consiliului Național de Justiție (dacă Rada) cu o durată de patru ani. În urma unei reforme judiciare ample, legislația a fost modificată, conform căreia membrii Consiliului trebuie aleși de Parlament (seam, nu de judecători) și termenul de competență al membrilor judiciali ai Consiliului, aleși pe baza dispozițiilor anterioare, este de trei puncte înainte de începerea termenului de competență al noilor membri aleși. În 2018, Seamul a numit 15 judecători noi membri ai Consiliului, termenul de competență al reclamantului a expirat în mod prealabil ex lege.
Reclamantul a depus o plângere împotriva instanței de judecată în această privință pentru a-și asigura accesul la această listă. În 9 iulie 2021, Curtea a fost exclusă din jurisdicție, refuzând în mod serios să aibă acces la această listă, iar Curtea națională a rămas în favoarea instanței naționale. În plus, Curtea a adoptat o decizie în favoarea Curții de judecată a Marii Curțiuni (în cazul de favoarea Marii Curții de judecată Vilhousă) în care Curtea a decis că, în primul rând, nu există dreptul de a depune în interesul statului, deoarece art. 6 din Convenția de drept al stat prevede că nu este valabil.
În acest context, ECHR a dezvoltat prima condiție a testului Eskelienen, iar în ceea ce privește a doua condiție a analizat posibilitatea de a formula argumente privind independența justiției în cazul în care cauza nu privește activitatea principală profesională a judecătorului (examinarea dosarelor), ci doar alte funcții oficiale directe (de exemplu, membrii în instanțele judecătorești UE). În continuare, ECHR a remarcat importanța continuării garanțiilor procedurale, iar aplicarea garanțiilor de control judiciar în acest context este necesară. În acest context, ECHR va pune condițiile necesare pentru excluderea completă a condițiilor de acces ale instanțelor naționale. În consecință, în primul rând, ECHR a subliniat că, în cazul în care nu există suficiente dovezi pentru a se putea aplica în mod clar la toate situațiile de acces direct la instanța de judecată.
În primul rând, pentru ca o legislație națională care exclude accesul la instanță să aibă efecte minore în conformitate cu art. 6 alineatul (1) din Convenție în cazul concret, aceasta trebuie să fie compatibilă cu suveranitatea legii. Aceasta înseamnă că o astfel de excludere, în principiu, trebuie să se bazeze numai pe un document de aplicare generală și nu să fie îndreptată spre persoane specifice (în acest caz obligația membrilor instanțelor de arbitraj să se adreseze în conformitate cu dispozițiile legislative anterioare). - În acest caz, în al doilea rând, funcția sa de arbitru are un rol important în îndeplinirea unei anumite sarcini de autoritate, iar în mod corespunzător trebuie să se asigure independența funcționării instanței de arbitraj.
Cu toate acestea, eliminarea sau amenințarea eliminării unui membru al curții de judecată din cadrul unei curți în timpul mandatului său poate afecta negativ independența sa personală și, respectiv, scopul / misiunea curții. CEDO și-a amintit practica sa stabilită cu privire la rolul specific al justiției în societate ca garant al dreptății. Deși raționamentele au o importanță mare în cauzele privind accesul judecătorilor la instanță în chestiuni legate de statutul sau cariera lor (Gumenyuk and Others v. Ukraine e , Bilgen v. Turkey), CEDO a considerat că acestea trebuie să se aplice, de asemenea, termenelor de competență ale judecătorilor care, ca reclamant, au fost revocați pentru a lucra în curțile de judecată, având în vedere că aceste ultime garanții au fost luate în considerare.
În acest context, ECJ a luat în considerare contextul general al reformelor sistemului judiciar, care au început cu încălcări grave în procedura de alegere a judecătorilor la Curtea Constituțională (2015) și au continuat cu reforma Consiliului, crearea de noi camere ale Curții Supreme, extinderea controlului ministrului justiției asupra instanțelor / consolidarea rolului său în problemele de răspundere disciplinară a judecătorilor. Referindu-se la deciziile sale anterioare în acest caz și în cazul Xero Flor w Polsce © Broce. z o.o. sp.
în temeiul obligațiilor de a susține independența justiției și a statului de drept; hotărârea Reczkowicz v. Polonia din martie 2022 în temeiul obligațiilor de a stabili drept internațional; executarea tratatelor sale în temeiul Constituției; decizia în favoarea Marii Conventii Europene privind Constituția și Constituția; și în temeiul Constituției, Curtea a României a analizat în mod serios principiile privind independența și statutul de stat al Curții de drept intern (în special art. 15 din Convenția Europeană privind Drepturile Naționale și ale Statelor Unite), în care se menține că Curtea a României nu poate fi recunoscută drept independentă în temeiul dreptului intern și în materie de drept, în special în ceea ce privește dreptul de drept al statului de drept, precum și în ceea ce privește dreptul de drept al judecătorului european, în temeiul articolului 6 din Convenția European.
GRZĘDA v. Poland (№ 43572/ 18) Обставини справи Заявник є суддею Вищого адміністративного суду. У 2016 році збори суддів обрали його членом Національної ради правосуддя (далі – Рада) строком на чотири роки. Надалі в результаті широкомасштабної судової реформи було змінено законодавство, згідно з яким члени Ради мають обиратися Парламентом (Сеймом, а не суддями) і строк повноважень судових членів Ради, обраних на основі попередніх положень, триватиме до початку строку повноважень новообраних членів. У 2018 році Сейм обрав 15 суддів новими членами Ради, строк повноважень заявника достроково ex lege завершився. Заявник скаржився на відмову в доступі до суду для оскарження цього заходу. 9 лютого 2021 року Палата відмовилася від розгляду цієї справи на користь Великої палати.
Оцінка Суду Велика палата дійшла висновку, що на час обранн я заявника до Ради національне право передбачало спірне право судді, обраного до Ради, бути на посаді весь строк повноважень, і нове законодавство становило предмет реального й серйозного спору щодо такого права. Крім того, застосовуючи критерій, розроблений у справі Vilho Eskelinen and Others v. Finland [GC] Велика палата залишила відкритою першу умову (чи прямо виключає національне законодавство доступ до суду), оскільки в будь - якому разі його друга умова не була дотримана: таке виключення не виправдовувалося об’єктивними підставами в інтересах держави. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції в її цивільному аспекті був застосовним. До того ж було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції, адже відсутність доступу до суду порушила саму суть права заявника на доступ до суду.
Це рішення Великої палати є прикметним у тому, що ЄСПЛ розглянув нове питання: застосовність пункту 1 статті 6 Конвенції до спору, що виник у зв’язку з достроковим припиненням строку повноважень члена судової ради, поки він залишався діючим суддею. В межах цього ЄСПЛ розвинув першу умову тесту Eskeli nen , а щодо другої умови з’ясував доцільність міркувань щодо суддівської незалежності в разі, якщо справа стосується не основної професійної діяльності судді (розгляд справ), а інших офіційних функцій (наприклад, членство в судовій раді). Далі ЄСПЛ відзначив важливість процесуальних гарантій, а саме наявності судового контролю / розгляду в цьому контексті. У зв’язку із цим ЄСПЛ зауважив послаблення польської судової системи в результаті нещодавніх реформ.
1. Щодо першої умови тесту Eskelinen ЄСПЛ підкреслив, що він був завідомо суворим і дотримувався лише в крайніх випадках, коли внутрішнє законодавство безпосередньо © Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом. 2 передбачало виключення доступу до суду. Оскільки дві умови тесту є кумулятивними, то недотримання першої умови є достатнім для застосовності статті 6 Конвенції за відсутності розгляду другої умови. Проте ЄСПЛ дійшов висновку, що пряме застосування першої умови не буде повністю доцільним у всіх ситуаціях. Тому ЄСПЛ готовий погодитися з тим, що її можна вважати дотриманою, якщо навіть без конкретного положення щодо цього чітко продемонстровано, що національне законодавство виключає доступ до суду для відповідного типу спору: інакше кажучи, у випадках, коли таке виключення має імпліцитний характер, зокрема якщо воно випливає із системного тлумачення застосовного законодавства чи всього комплексу правових норм.
2. ЄСПЛ також визначив аспекти, що стосуються другої умови тесту Eskeli nen . Насамперед для того, аби національне законодавство, що виключає доступ до суду, мало будь - які наслідки згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції в конкретній справі, воно має бути сумісним із верховенством права. Це означає, що таке виключення, в принципі, має ґрунтуватися на документі загального застосування, а не бути спрямованим на конкретних осіб (у цій справі – судових членів Ради, обраних відповідно до попередніх законодавчих положен ь). По - друге, у випадках, коли спірне питання стосується судді, потрібно відповідним чином ураховувати незалежність правосуддя , що є необхідною умовою належного функціонування системи Конвенції та підтримання верховенства права.
У зв’язку із цим ЄСПЛ пояснив, що незалежність судді / правосуддя має розумітися в інклюзивний спосіб і застосовуватися не лише до судді в його ролі арбітра / того, хто розглядає справи, а також до його інших офіційних, тісно пов’язаних із судовою системою, функцій. Розглядаючи конкретно питання членства судді в судовій раді, ЄСПЛ надав вагомість ролі такого органу (відповідального за відбір суддів) у забезпеченні суддівської незалежності. Аби мати можливість цю роль здійснювати, органи державної влади мають зобов’язуватися забезпечувати незалежність судді від виконавчої і законодавчої гілок влади з метою гарантування недоторканності / чесності процедур відбору суддів. Однак усунення або загроза усунення судового члена ради під час строку перебування на цій посаді може негативно вплинути на його особисту незалежність і, відповідно, на мету / місію ради.
ЄСПЛ нагадав свою усталену практику стосовно конкретної ролі правосуддя в суспільстві як гаранта справедливості. Хоча ці міркування мають велике значення у справах щодо доступу суддів до суду з питань їхнього статусу або кар’єри ( Gumenyuk and Others v. Ukrain e , Bilgen v. Turkey ) , ЄСПЛ вважав, що вони також мають застосовуватися до строків повноважень суддів, які, як заявник, були обрані для роботи в судових радах, з урахуванням конкретних ролей останніх. Щодо Ради ЄСПЛ підкреслив, що в результаті радикальної зміни способу обрання її судових членів (Сеймом замість зборів суддів) разом із достроковим припиненням повноважень раніше обраних судових членів її незалежність була підірвана. Із цього випливає, що позбавлення заявника доступу до суду для захисту свого цивільного © Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.
3 права, тісно пов’язаного із захистом суддівської незалежності, не може вважатися виправданим з об’єктивних підстав в інтересах правової держави. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції є застосовним. 3. Констатуючи порушення цього положення Конвенції, ЄСПЛ послався на наведений вище аналіз. Він нагадав, що процесуальні гарантії, схожі до тих, що наявні у випадках звільнення чи усунення суддів із посад, мають т ак само застосовуватися і там, де суддю було усунуто з посади члена судо вої ради. Оцінюючи будь - яке виправдання викл юченню з доступу до суду питання членства в органах суддівського самоврядування, варто брати до уваги сильну зацікавленість суспільства в підтримці незалежності правосуддя та верховенства права.
З огляду на це ЄСПЛ взяв до уваги загальний контекст реформ судової системи, що почалися із серйозних порушень у процедурі вибору суддів до Конституційного суду (2015) й далі при реформуванні Ради, створенні нових палат Верховного суду, розширенні контролю Міністра юстиції над судами / посиленні його ролі в питаннях дисциплінарної відповідальності суддів. Посилаючись на свої попередні рішення у справах Xero Flor w Polsce sp. z o.o. v. Poland ; Reczkowicz v. Poland ; Dolińs ka -Ficek and Ozimek v. Poland ; Broda and B ojara v. Pola nd , відповідний аналіз Суду ЄС, Верховного суду Польщі та Вищого адміністративного суду, ЄСПЛ зрештою встановив, що правосуддя з азнало втручання виконавчої і законодавчої гілок влади, а його незалежність та дотримання стандартів верховенства права були серйозно послаблені.
Хоча ця справа містить низку внутрішніх конституційних питань, ЄСПЛ зауважив, що згідно з Віденською конвенцією про право міжнародних договорів держава не може посилатися на своє національне законодавство, зокрема конституцію, як виправдання недотримання ним міжнародно - правових зобов’язань і недотримання принципу верховенства права. Виснов ок Порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд). Рішення в цій справі ухвалене Великою Палатою ЄСПЛ 15 березня 2022 року та є остаточн им. © Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.