Cazul a vizat condamnarea penală a reclamantului, în momentul evenimentelor din cazul primar al unui oraș și șef al unui grup politic din consiliul local, care candida la Parlament, pentru incitare la ură sau violență împotriva unui grup de persoane sau a unei persoane individuale pe motivul apartenenței lor la o anumită religie, după ce nu a luat măsuri imediate pentru a elimina comentariile postate de alți utilizatori pe pagina sa de Facebook. Pe site-ul de evenimente F.P., un membru al Parlamentului European și primul susținător al altui oraș, a fost unul dintre opozanții politici ai manifestanților D.P. 24 octombrie 2011 reclamantul a publicat un mesaj personal despre F.P. pe pagina sa de Facebook: În timp ce un alt utilizator de blog al Uniunii Europene a scris: "În timp ce Clubul Național de Fotbal (F.N.F.) lansează o nouă versiune a ordinii sale de zi, nu mai avem nevoie de un comentariu gratuit... Nu mai avem un blog despre un om care să ne facă griji, nici măcar pe noi, nici pe Parlamentul nostru, nici pe Parlamentul nostru, nici pe un comentator din partea noastră, nici pe cei din centrul orașului nostru, nici pe cei din centrul orașului nostru, nici pe cei din centrul orașului nostru, nici pe cei din centrul orașului nostru, nici pe cei din centrul orașului nostru, nici pe străzile noastre, nici pe străzile noastre, nici pe străzile noastre, nici pe străzile noastre, nici pe străzile noastre, nici pe străzile noastre... [F.N.N.N.P.P.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L.L
Pe 25 octombrie 2011, L.T. s-a adresat procurorului cu o plângere penală împotriva reclamantului și a lui L.R. în legătură cu comentariile insultătoare publicate pe pagina reclamantului din rețeaua socială. Pe 27 octombrie 2011, reclamantul a scris pe pagina sa de Facebook un mesaj prin care a cerut utilizatorilor să se angajeze să organizeze conținutul comentariilor, să nu se implice în acțiunile de violență împotriva mesajelor deja publicate.
Curtea de Apel a menținut sentința penală împotriva reclamantului, dar a redus suma amenzii la 3.000 de euro. Curtea a decis, de asemenea, să plătească în favoarea lui L.T. 1000 de euro pentru rambursarea cheltuielilor judiciare. Curtea de Apel a arătat pe rețeaua de socializare că concluziile instanței de primă instanță erau corecte, deoarece comentariile făcute în martie au fost în mod clar despre o anumită grupă de persoane, iar afirmațiile sale despre poziția sa musulmană au fost considerate o afirmație publică, iar afirmația sa despre poziția sa musulmană a fost considerată o afirmație publică, conform căreia el este responsabil pentru comentariile făcute de comunitatea musulmană în conformitate cu Convenția de securitate socială din 2015 privind protecția persoanelor în cauză.
Curtea de Apel, susținând sentința instanței de primă instanță, a arătat că, în calitate de reprezentant și de actor public, reclamantul și-a făcut în mod conștient pagina de Facebook publică, permițându-și prietenilor să posteze comentarii acolo, asumând în același timp responsabilitatea pentru conținutul comentariilor publicate. Curtea de Apel a arătat că reclamantul nu a luat măsuri necesare pentru a atribui răspândirii acestor comentarii o răspândire publică care să justifice poziția sa, ci a considerat că comentariile făcute de acești oameni au fost definite în mod clar de către judecătorii din judecată, în special în ceea ce privește caracterul ilegal al traficului de droguri și a libertății persoanelor musulmane.
Prejudecăți sau ostilitate față de grupuri de persoane de credință musulmană sau față de cei percepuți ca atare; pe de altă parte, afirmația că prejudecățile față de Leyla ([L.]) se referă la L.T., care a fost asociată cu F.P., susținătorul primarului orașului Nim, care a fost descris ca o persoană care joacă un rol esențial în transferarea orașului la musulmani și, respectiv, în absența securității, și că leagă L.T. de comunitatea musulmană prin apartenența sa presupusă la această comunitate (în funcție de numele ei), de transformarea orașului și a provocat ura și violența față de ea.
În ceea ce privește răspunderea reclamantului pentru comentariile publicate de terți, Curtea a subliniat că comentariile trebuie să fie considerate în contextul dezbaterilor politice locale, în special în legătură cu rețeaua parlamentară de campanie electorală. Deși, într-adevăr, autoritățile au acordat prioritate combaterii unor astfel de comportamente, în condițiile unei utilizări iresponsabile a libertății de exprimare a opiniilor, subminând demnitatea sau chiar siguranța grupurilor de populație în cauză. În ceea ce privește răspunderea reclamantului pentru comentariile publicate de terți, Curtea a subliniat că comentariile trebuie să fie considerate în contextul dezbaterilor politice locale, în special în legătură cu rețeaua parlamentară de campanie electorală. Deși Curtea a acordat prioritate libertății de exprimare a opiniilor în contextul dezbaterilor politice și a considerat că acuzații care au fost supuși restricțiilor de exprimare a opiniilor politice au o justificare foarte importantă pentru absența de comentarii critice ale opiniilor politice. În plus, Curtea a remarcat că, în această cauză, nu a avut nicio legătură cu dreptul de a publica opinii și a-și exprima concluziile în legătură cu acțiunile sale, în special în ceea ce privește acțiunile sale de campanie.
În plus, instanța a subliniat că reclamantul nu putea să nu știe că contul său poate atrage comentarii de natură politică, care, prin definiție, au un caracter controversat, iar deci, instanțele naționale ar trebui să le monitorizeze și mai strict. Curtea de Apel a subliniat în mod similar că statutul reclamantului ca activist politic i-a cerut să își exprime mai multă responsabilitate. Curtea de Apel a subliniat că autorul comentariilor a fost de fapt responsabil pentru publicarea lor. În schimb, în momentul în care a fost stabilită decizia Curții de Apel, în temeiul articolului 93 din Convenția L.L.R. nr. 6 din L.L.R. 1982, Curtea de Apel a constatat că aceste acțiuni au fost de fapt accesibilă publicului în mod accesibil, în mod normal, în scopuri de protest, în conformitate cu art. 9 din Convenția L.L.R. 6 din L.L.R. 29 din L.L.R. 92, în loc de a fi accesibilă publicului, în mod accesibil, în ceea ce privește acțiunile și acțiunile de protest pe care a fost constatat că au fost luate de către cetățenii UE, în mod efectiv și în ceea ce privește art. 93 din L.L.R.L.R. 6 din L.R. 9 din L.L. 9 din L.R. 9 din L.L.R. 9 din 1982 - Curtea de Apel a constatat că acuza a fost în mod normal accesibilă publicului.
În ceea ce privește consecințele procedurilor naționale pentru reclamantul, CEDO a menționat că acesta a fost obligat să plătească o amendă de 3.000 de euro. CEDO a menționat că, având în vedere pedeapsa pe care trebuia să o suporte și absența altor consecințe stabilite - în care intervenția în dreptul reclamantului la libertatea de exprimare a opiniilor era proporțională. În ceea ce privește circumstanțele specifice, CEDO a ajuns la concluzia că decizia de a obține statutul de reclamant a fost luată prin absența unor acțiuni operaționale de a face trimitere la declarațiile de comentarii ale altor persoane care au fost folosite în mod ilegal în cadrul unei acțiuni în justiție. CEDO a menționat că, având în vedere pedeapsa pe care trebuia să o suporte și absența altor consecințe stabilite, această intervenție în dreptul reclamantului la libertatea de exprimare a opiniilor era proporțională.
SANCHEZ v. France
(№
45581/
15)
Обставини справи
Справа стосувалася кримінального засудження заявника, на час подій у справі – мера
міста і голови політичної групи в місцевій раді, який балотувався до Парламенту, за
підбурювання до ненависті чи насильства проти групи осіб або окремої особи з підстав
їхньої належності до конкретної релігії після того, як він не вжив невідкладних заходів для
видалення коментарів, опублікованих іншими користувачами на його сторінці в мережі
Facebo
ok.
На час подій F.P., член Європейського парламенту і перший заступник мера іншого міста,
був одним із політичних опонентів заявника.
24 жовтня 2011 року заявник опублікував написаний особисто пост про
F.P.
на своїй
сторінці в мережі Facebook: «В той час як Національний Фронт (НФ) за розкладом запустив
свій новий вебсайт, подумайте про Nîmes UMP [Союз народного руху] члена Європарламенту
[F.P.], чий вебсайт, який мав би бути запущений
сьогодні, демонструє загрозливий потрійний
нуль на своїй головній сторінці…». Інший користувач, S.B., написав такий коментар: «Ця
велика людина перетворила місто Нім в Алжир, немає жодної вулиці без кебаба і мечеті;
панують торговці наркотиками і повії, недивно, що він обрав Брюссель, столицю нового
світового порядку шаріату… Дякую UMPS [амальгама Союзу народного руху і Соціалістичної
партії], принаймні, що рятує нас від літаків та готелів… я люблю цю безкоштовну версію Club
Med… Дякуючи [F.] та цілуючи Лейлу ([L.])… Зрештою блог, який змінює наше життя…». Ще
один користувач, L.R., додав три коментарі, спрямованих проти мусульман.
25 жовтня L.T., колезі F.P., стало відомо про коментарі. Відчуваючи себе особисто і
прямо ображеною тим, що вона вважала «расистськими» заявами,
L.T.
відразу ж пішла до
перукарні, якою завідував S.B. і з яким вона була знайома особисто. Останній одразу
видалив свій коментар.
26 жовтня 2011 року L.T. звернулася до прокуратури із кримінальною скаргою на
заявника та L.R. у зв’язку з образливими коментарями, опублікованими на сторінці
заявника в соціальній мережі. 27 жовтня 2011 року заявник на своїй сторінці в мережі
Facebook
написав повідомлення, в якому закликав користувачів «відстежувати зміст [своїх]
коментарів», проте не втручатися до вже опублікованих повідомлень.
Заявника, S.B. та L.R. викликали до кримінального суду у зв’язку з публікацією
відповідних коментарів на сторінці заявника в мережі Facebook для надання пояснень за
обвинуваченнями у підбурюванні до ненависті або насильства проти групи осіб, зокрема
L.T., на ґрунті їхнього походження, належності або неналежності до конкретної етнічної
групи, нації, раси чи релігії. 28 лютого 2013 року кримінальний суд визнав заявника, S.B. та
L.R. винними за цими обвинуваченнями та зобов’язав кожного з них сплатити штраф
у розмірі 4000 євро. S.B. та заявника також було солідарно зобов’язано сплатити 1000 євро
© Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.
2
на користь L.T., цивільного позивача, як відшкодування моральної шкоди. Суд дійшов
висновку, що
,
створивши за власною ініціативою службу зв’язку з громадськістю за
допомогою електронних засобів з метою обміну думками та залишаючи образливі
коментарі, які станом на 6 грудня 2011 року все ще були доступними, заявник не вжив
невідкладних заходів щодо припинення їх поширення, тому був винним як «виробник»
онлайнового публічного комунікаційного сайту, а отже як головний правопорушник.
S.B. та заявник оскаржили цей вирок до суду; S.B. згодом відкликав свою скаргу.
Апеляційний суд підтримав обвинувальний вирок стосовно заявника, проте зменшив
суму штрафу до 3000 євро. Суд також присудив сплату на користь L.T. 1000 євро
відшкодування судових витрат. Апеляційний суд указав на правильність висновків суду
першої інстанції в тому, що коментарі явно стосувалися конкретної групи людей, а саме
мусульманського віросповідання, і що асоціюва
ння мусульманської громади зі злочинністю
та відсутністю безпеки в місті Нім може викликати сильне відчуття неприйняття чи
ворожості стосовно цієї г
рупи осіб. Крім того
,
суд указа
в, що
,
свідомо роблячи
свою сторінку
в соціальній мережі Facebook публічно доступною, заявник узяв на себе відповідальність за
зміст опублікованих коментарів, які, згідно з його твердженнями, обґрунтовували його
позицію та, як він вважав, були сумісними зі своб
одою вираження поглядів, і що його статус
політика вимагав від нього ще більшої пильності.
Рішенням від 17 березня 2015 року касаційна скарга заявника була відхилена
Касаційним судом.
У своїй скарзі до Суду заявник вказував, що його за
судження у зв’язку з опублікованими
іншими користувачами на його сторінці в соціальній мережі Facebook коментарями було
здійснено на порушення статті 10 Конвенції.
Оцінка Суду
ЄСПЛ відзначив, що, як установив кримінальний суд
,
заявник, який за власною
ініціативою створив комунікаційну службу, відкриту для громадськості, залишив образливі
коментарі видимими упродовж близько 6 тижнів після публікації й не вжив невідкладних
заходів щодо зупинення їх поширення. Апеляційний суд, підтримавши вирок суду першої
інстанції, вказав, що
,
будучи представницьким і публічним діячем, заявник свідомо зробив
свою сторінку в мережі Facebook публічною, тим самим дозволивши своїм друзям
розміщувати там коментарі, і при цьому взяв на себе відповідальність за зміст
опублікованих коментарів. Апеляційний суд вказав, що заявник не вжив невідкладних
заходів щодо припинення поширення цих комента
рів і обґрунтовував свою позицію тим, що
,
на його думку, ці коментарі були сумісними зі свободою вираження поглядів, а тому він
навмисне залишив їх на своїй сторінці.
© Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.
3
Що стосується характеру коментарів
,
то Суд
,
по
-
перш
е
,
відзначив, що вони були явно
незаконними. Як кримінальний, так і апеляційний суди встановили, з одного боку, що
коментарі чітко визначали групу осіб, яких вони стосувалися, а саме осіб мусульманського
віросповідання, і що асоціація мусульманської громади зі злочинністю та відсутністю
небезпеки в місті Нім шляхом прирівнювання цієї групи до «торговців наркотиками та
повій
»
,
які «панують», «мерзотників, які днями продають наркотики» або які відповідальні за
«кидання каміння в автомобілі білих людей»
,
імовірніше за все спричинить сильне відчуття
неприйняття або ворожості до груп осіб мусульманського віросповідання чи тих, які
сприймаються як такі особи; з іншого боку, що твердження «цілуючи Лейлу ([L.])» відсилає
до L.T., яка була пов’язана з F.P., заступником мера міста Нім, якого зображали як особу
,
що
відіграє ключову роль у передачі міста мусульманам і, відповідно
,
у відсутності безпеки, і
що воно пов
’язує
L.T.
з мусульманською громадою через її
уявну належність до цієї громади
(
з огляду на її ім’я
),
з трансформацією міста і тим викликало ненависть і насильство щодо
неї
.
ЄСПЛ повторив, що толерантність і повага рівної гідності всіх людей є основою
демократичного, плюралістичного суспільства.
Тому можна вважати за необхідне карати за
всі форми вираження, які поширюють, підбурюють, заохочують або виправдовують
ненависть на основі нетерпимості за умови, що будь
-
які «формальності», «умови»,
«обмеження» або «покарання» були пропорційні переслідуваній меті, чи навіть запобігати
цьом
у
.
У контексті виборів, хоча політичні партії користуються широкими межами свободи
розсуду, расистські або ксенофобські висловлювання сприяють розпалюванню ненависті й
нетерпимості. ЄСПЛ зауважив, що конкретну відповідальність політиків у боротьбі з мовою
ненависті підкреслювали КМ РЄ у своїй Рекомендації R(97)20 про «мову ненависті» та
Європейська комісія проти расизму та нетерпимості.
Розглянувши опубліковані S.B. та L.R. образливі коментарі
,
Суд установив, що висновки
національних судів були цілком обґрунтованими. Використана мова явно розпалювала
ненависть і насильство. На думку Суду
,
особистих нападів шляхом образ, насмішок або
дифамації, спрямованих на певні групи населення, або підбурювання до ненависті та
насильства стосовно будь
-
якої особи у зв’язку з її належністю до певної релігії, було
достатньо для того, щоб органи влади приділяли пріоритетну увагу боротьбі з такою
поведінкою за умови безвідповідального використання свободи вираження поглядів, що
підриває гідність або навіть безпеку відповідних груп населення.
Що стосується відповідальності заявника за опубліковані третіми особами коментарі
,
то Суд підкреслив, що ці коментарі варто розглядати в контексті місцевих політичних
дебатів, особливо у зв’язку з парламентською виборчою кампанією. Хоча дійсно Суд надав
першочергове значення свободі вираження поглядів у контексті політичних дебатів і
вважав, що для виправдання обмежень політичних промов мають існувати дуже вагомі
© Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.
4
підстави та що в ході передвиборчої кампанії думки й різна інформація мають вільно
циркулювати, однак він послався на свій висновок про те, що висловлені в цій справі
коментарі були явно незаконними. Крім того
,
ЄСПЛ відзначив, що заявника не було піддано
критиці за реалізацію ним свого права на свободу вираження поглядів, зокрема в контексті
політичних дебатів, а обвинувачено за відсутність пильності та оперативності щодо
опублікованих коментарів на його сторінці в соціальній мережі Facebook. Тому Суд дійшов
висновку, що як кримінальний
,
так і апеляційний суди обґрунтовували свої висновки про
відповідальність заявника відповідними і достатніми підставами для цілей статті
10
Конвенц
ії.
Стосовно вжитих заявником заходів ЄСПЛ відзначив, що національні суди установили
його відповідальність на основі декількох факторів. Заявник свідомо зробив свою сторінку
в соціальній мережі публічною, тим самим дозволивши своїм друзям розміщувати на ній
коментарі. Тому він був зобов’язаний відстежувати зміст опублікованих тверджень. Крім
цьог
о
,
кримінальний суд підкреслив, що заявник не мі
г не знати про те, що його акаунт може
привернути коментарі політичного характеру, що за визначенням мають полемічний
характер, а тому він мав відстежувати їх ще ретельніше. Апеляційний суд аналогічно вказав,
що статус заявника як політичного діяча вимагав від нього ще більшої пильності.
Кримінальний суд конкретно зазначив, що коментарі L.R. залишалися публічно доступними
близько 6 тижнів з моменту розміщення. За цих обставин ЄСПЛ дійшов висновку, що
наведені кримінальним та апеляційним судами обґрунтування щодо вжитих заявником
заходів були відповідними й достатніми для цілей статті 10 Конвенції.
Що стосується відповідальності авторів коментарів, то ЄСПЛ вказав, що їх було
установлено. Заявника визнано в
инним на підставі статті 93
-
3 Закону від 29 липня 1982 року
як виробника
/
творця онлайнового публічно
-
доступного комунікаційного сайту
.
Національні суди вказали факти, на підставі яких установили відповідальність заявника,
його не було обвинувачено замість S.B. та L.R., обидва з яких були дійсно засуджені, проте у
зв’язку із конкретною поведінкою, безпосередньо пов’язаною з його статусом як
володільця акаунту у Facebook. Зроблені в цій справі коментарі були явно незаконними і
порушували умови використання Facebook. Тому ЄСПЛ дійшов висновку, що національні
суди обґрунтували свої рішення відповідними й достатніми підставами.
Щодо наслідків національних проваджень для заявника ЄСПЛ відзначив, що його
зобов’язали сплатити штраф у розмірі 3000 євро. ЄСПЛ зазначив, що з огляду на покарання,
яке він мав понести
,
та відсутності будь
-
яких інших установлених наслідків втручання у
право заявника на свободу вираження поглядів було пропорційним.
За конкретних обставин справи ЄСПЛ установив, що рішення судів про засудження
заявника через відсутність оперативних дій з видалення незаконних коментарів інших осіб
на сторінці свого акаунту у Facebook, який використовувався у зв’язку з його виборчою
кампанією, обґрунтовувались відповідними й дост
атніми підставами з урахуванням наданої
© Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.
5
свободи розсуду державі
-
відповідачу. В
ідповідно
,
оскаржуване втручання може вважатися
«необхідним у демократичному суспільстві». Тому статтю 10 Конвенції порушено не було.
Виснов
ок
Відсутність порушення статті 10 Конвенції (свобода вираження поглядів).
Рішення в цій справі ухвалене Палатою 2 вересня 2021 року й набуде статусу
остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції (17 січня 2022 року справу було
передано на розгляд Великої Палати ЄСПЛ)
.
© Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.