Z.B. împotriva Franței (nr. 46883/ 15) Cazul a vizat condamnarea reclamantului Z.B. pentru glorificarea omuciderii intenționate în legătură cu aplicarea sloganurilor / inscripțiilor (Я бомба și Джихад, născut la 11 septembrie) pe tricoul pe care i l-a oferit nepotului său de ziua lui de naștere a treia. Pe 25 septembrie 2012, copilul a purtat tricoul la grădiniță . În acel moment, băiatul a mers la sala de colectare, directorul instituției și alți adulți au văzut aceste inscripții. În aceeași zi, directorul a informat autoritatea locală de educație și municipalitatea. Având în vedere art. 10 din Convenție, reclamantul a reclamat condamnarea sa prin glorificarea infracțiunii de omucidere intenționată.
Evaluarea Curții ECHR a remarcat că reclamantul a decis în mod conștient să pună pe tricou un nume inventat, având în vedere multesemnificația cuvântului бомба, care în limba franceză de vorbă se putea înțelege și ca caracteristici fizice ale unei persoane atrăgătoare, și bazând o astfel de descriere pe descrierea aspectului strămoșului. Atât în instanța națională, cât și în ECHR, reclamantul a susținut că inscripțiile din spatele tonului său erau umorale. Deși o astfel de limbă nu poate fi evaluată sau supusă cenzurii exclusiv pe baza oricărei motive negative sau ofensatoare pe care o poate provoca, ea trebuie să se limiteze la normele stabilite de art. 10 din Convenție. Dreptul la umor nu este nelimitat și orice persoană care invocă libertatea de exprimare a opiniilor trebuie să își asume obligații și responsabilități.
În această legătură, Curtea a reamintit în acest caz că, luând în considerare că reclamantul a căutat intenții pro-humoriste, Curtea de Apel a ajuns la concluzia că articolele respective nu pot fi considerate o glumă obișnuită, ci, în schimb, indică intenția prealabilă de a promova acțiunile criminale, prezentându-le în mod pozitiv în lumina Curții. Curtea a concluzionat că anumite caracteristici ale copilului, cum ar fi numele, data nașterii și utilizarea cuvântului "bombă", au servit drept motiv pentru încurajarea, asocierea inequivocă și intenționată a înțelegerii, care se referă la violență în masă, ucidere intenționată. CEDO a remarcat, de asemenea, că procurorul a stabilit o legătură între circumstanțele cauzei și actele teroriste recente din Franța, subliniind astfel importanța traducerii și aplicării acestei decizii efectuate de Curtea Supremă.
În contextul în care au avut loc cele două acte de terorism, trecerea timpului nu poate fi considerată o aplicare a semnificației articolelor respective. Faptul că reclamantul nu a avut nicio legătură cu niciun grup terorist și nu a susținut o ideologie teroristă nu poate fi considerat nici o aplicare a semnificației unor astfel de articole.
Curtea a atras aici o atenție deosebită asupra concluziilor Curții de Apel cu privire la manipularea unui copil de trei ani, care era purtătorul neștiut al unui mesaj imaginic, pentru orice necunoaștere a acestui fapt și a contextului specific în care acest mesaj a fost răspândit, și anume "nu numai în locuri publice", ci și "în spațiile instituției de învățământ în prezența altor copii". Deși din acest punct de vedere, Curtea nu putea specula cu caracterul concret al intențiilor reclamantei, ea a remarcat că reclamantul nu a negat ceea ce intenționa să facă atunci când i-a cerut nepotului său să pună tricoul în școală sau ceea ce dorea să răspândească sau să scrie. Dimpotrivă, el a prezentat acest lucru ca o glumă.
În opinia Curții, reclamantul nu putea să nu fi știut de conotația specifică, în afară de o provocare obișnuită sau de gustul prost la care se referea, a unor astfel de inscripții în clădirile unei școli de învățământ preuniversitar imediat după acte care au luat viața copiilor dintr-o altă școală și în contextul unei amenințări teroriste aduse. În acest sens, Curtea de Apel, care a înțeles bine regionalitatea, a fost înlocuită și procesată de Curtea Supremă. 3 contextul în care au avut loc circumstanțele, fiind în cea mai bună poziție pentru a evalua necesitatea condamnării și pedepsirii reclamantului. În lumina considerațiilor menționate mai sus, ECHR a stabilit că Curtea de Apel, care a decis în temeiul principiului de Curtea de Cassatie, luand in considerare, in special, opiniile avocatului general, care au fost si acestea, a sustinut verdictul reclamantului.
CEDO nu a vazut niciun motiv pentru a inlocui propria evaluare a instantei nationale. Astfel, Curtea a ajuns la concluzia ca motivele pe care le-a invocat pentru condamnarea reclamantului, in special prevenirea glorificarii violentei in masa, in circumstantele specifice ale acestei cauze, erau "respective" si "adecvate" pentru a justifica o intrare corespunzatoare in acest joc si in sensul de responsabilitate sociala, in raport cu sensul social. Curtea Europeană a Apărării a reiterat că natura și severitatea pedepsei aplicate sunt factori care trebuie luați în considerare în evaluarea proporționalității intervenției asupra dreptului la libertatea de exprimare a opiniilor. Curtea a ajuns la concluzia că, în circumstanțele specifice ale acestui caz, suma amenzii impuse a fost proporțională.
În plus, luând în considerare și faptul că pedeapsa în formă de închisoare a fost rezonabilă, Curtea a ajuns la concluzia că aplicarea pedepsei a fost proporțională cu obiectivul legitim urmărit. În consecință, intervenția poate fi considerată "necesară într-o societate democratică", iar prin urmare nu a existat nicio încălcare a articolului 10 din Convenție. finalizată la 2 decembrie 2021 în conformitate cu art. 44 alineatul 2 din Convenție. © Traducerea și prelucrarea acestei hotărâri au fost efectuate de Curtea Supremă.
Z.B. v. France (№ 46883/ 15) Обставини справи Справа стосувалася засудження заявника – Z.B. – за прославлення умисного вбивства у зв’язку з нанесенням лозунгів / написів («Я бомба» та «Джихад, народився 11 вересня») на футболку, яку він подарував своєму племіннику на його третій день народження. 25 вересня 2012 року дитина одягнула футболку в дитячий садок . У момент, коли хлопчик пішов до вбиральні, директор закладу та інший дорослий побачили ці написи. Того ж дня директор поінформував місцевий орган влади у сфері освіти та мера муніципалітету. Мер звернувся із скаргою до прокурора; зрештою , проти заявника порушили кримінальне провадження, за результатами якого його визнано винним, призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 місяці умовно разом зі сплатою штрафу в розмірі 4000 євро.
Посилаючись на статтю 10 Конвенції , заявник скаржився на своє засудження через прославлення злочину – умисного вбивства. Оцінка Суду ЄСПЛ відзначив, що заявник свідомо вирішив нанести на футболку придумані ним напи си , посилаючись на багатозначність слова «бомба», яке в розмовній французькій мові можна було також зрозуміти як фізичні характеристики привабливої особи, і асоціюючи такий опис з описом зовнішності племінника. Як у національному суді, так і в ЄСПЛ заявник стверджував, що написи за своїм тоном були гумористичними. Суд нагадав, що гумористична мова або форми вираження поглядів, використані для гумористичного ефекту , захищені статтею 10 Конвенції , зокрем а , у випадках, коли вони становлять правопорушення або провокацію , незалежно від того, хто використовує таку мову.
Хоча така мова не може бути оцінена або піддана цензурі виключно на основі будь - якої негативної чи обурливої реакції, яку може викликати, вона має обмежуватися нормами , установленими статтею 10 Конвенції. Право на гумор не є необмеженим, і будь - яка особа, яка посилається на свободу вираження поглядів, має брати на себе «обов’язки та відповідальність». У зв’язку із цим Суд у цій справі зауважив, що , беручи до уваги твердження заявника про гумористичний намір , Апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідні написи не можуть сприйматися як звичайний жарт, а , навпаки, свідчать про попередній намір прославити злочинні дії, висвітлюючи їх у позитивному світлі. Тому Суд дійшов висновку, що деякі характеристики дитини, такі як її ім’я, дата народження та використання слова «бомба» , «слугували приводом для заохочення, недвозначного та умисного асоціювання понять, що відсилають до масового насильства, умисного вбивства».
ЄСПЛ також відзначив, що прокурор установив зв’язок між обставинами справи та нещодавніми терористичними актами у Франції, тим самим підкресливши важливість © Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом. 2 дистанціювання цієї справи від того контексту. Суд погодився з таким підходом. Такий контекст, хоч і серйозний, сам собою не може випра вдовувати втручання в цій справі. Разом із цим Суд не міг ігнорувати важливість і значущість такого загального контексту. Хоча з моменту подій 11 вересня 2001 року до п одій, що мали місце в цій справі , минуло більше ніж 11 років, залишається той факт, що відповідні написи були поширені лише через декілька місяців після інших терористичних актів, унаслідок яких у школі загинуло троє дітей.
З урахуванням терористичної ідеології, покладеної в основу цих двох актів, сплив часу не може вважатися применшенням значення відповідних написів. Факт того, що заявник не мав жодних зв’язків із будь - якою терористичною групою та не підтримував терористичної ідеолог ії , також не може применшувати значення таких висловів . ЄСПЛ далі відзначив, що на доповнення загального контексту цієї справи національні органи влади оцінили конкретний контекст оприлюднення відповідних написів. У зв’язку із цим Суд звернув особливу увагу на висновки апеляційного суду щодо маніпулювання трирічною дитиною, яка була несвідомим носієм образливого повідомлення за будь - яко ї необізнаності про цей факт і конкретного контексту, в якому це повідомлення поширювалося, а саме «не лише в громадському місці», а й «у приміщеннях навчального закладу» в присутності інших дітей.
Футболка з написами , яку треті особи безпосередньо не бачили, була виявлена, коли дитину вдягали дорослі. Так само вона не була доступною суспільству загалом, а була використана лише в приміщеннях закладу дошкільної освіти. Тому написи прочитали лише двоє дорослих. У зв’язку із цим Суд раніше вже підкреслив важливість відсутності публічності при розгляді пропорційності втручання в реалізацію свободи вираження поглядів. Хоча із цієї точки зору Суд не міг спекулювати конкретним характером наміру заявни ка , він зауважив, що заявник не заперечував того, що навмисне попросив свого племінника вдягнути цю футболку до навчального закладу , чи того, що він хотів поширити ці написи. Навпаки , він подав це як жарт.
На думку Суду , заявник не міг не знати про конкретну конотацію, окрім звичайної провокації або поганого смаку, на які він посилався, таких написів у приміщеннях закладу дошкільної освіти незадовго після актів, які забрали життя дітей в іншому закладі освіти, і в контексті доведеної терористичної загрози. У зв’язку із цим ЄСПЛ відзначив аргументи прокурора про емоції та напругу, викликану цим повідомленням та його вплив на соціальну гармонію. ЄСПЛ повторив, що національні органи влади , в принципі , в силу їхнього прямого і постійного контакту з реаліями інших держав, перебувають у кращому становищі , аніж міжнародний суд , для ухвалення рішення про «необхідність» «обмеження» або «покарання», спрямованих на досягнення легітимних цілей, які вони переслідували.
Вони також були у кращому становищі, щоб зрозуміти та оцінити конкретні соціальні проблеми в конкретних громадах і контекстах. Із цієї точки зору Апеляційний суд, який добре розумів регіональний © Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом. 3 контекст, у якому ці обставини мали місце, перебував у кращому становищі для оцінювання необхідності засудження та покарання заявника. У світлі наведених вище міркувань ЄСПЛ установив, що Апеляційний суд, вирішуючи питання про засудження заявника, був ретельним в оцінюванні його вини на основі оціночних критеріїв, покладених в основу усталеної практики Суду з урахуванням вимог статті 10 Конвенції , і врівноважував відповідні інтереси.
Касаційний суд, з урахуванням , зокре ма , думки генерального адвоката, яка також містила ці оціночні критерії, підтримав вирок заявника. ЄСПЛ не бачив підстав для заміни оцінки національних судів власною. Таким чином , Суд дійшов висновку, що підстави, якими обґрунтовувалось засудження заявника, зокрема запобігання прославленню масового насильства, за конкретних обставин цієї справи, були «відповідними» та «достатніми» з метою виправдання відповідного втручання і в цьому сенсі відповідали нагальній соціальній потребі. Зрешт ою , ЄСПЛ повторив, що характер і тяжкість застосованих покарань є факторами, які варто враховувати при оцінюванні пропорційності втручання у право на свободу вираження поглядів.
ЄСПЛ дійшов висновку, що за конкретних обставин цієї справи сума накладеного штрафу була пропорційною. Крім цього, беручи до уваги і той факт, що покарання у вигляді позбавлення волі було умовним , ЄСПЛ дійшов висновку, що застосоване покарання було пропорційним переслідуваній легітимній меті. Відпові дно , втручання можна вважати «необхідним у демократичному суспільстві», а тому порушення статті 10 Конвенції не було. Виснов ок Відсутність порушення статті 10 Конвенції (свобода вираження поглядів). Рішення в цій справі ухвалене Палатою 2 вересня 2021 року й набуло статусу остаточного 2 грудня 2021 року відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. © Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.