Cauza a vizat o plângere privind aspectul material al articolului 2 din Convenție privind folosirea forței de către gendarmă pentru a stabili executarea pedepsei, care nu a avut ca rezultat moartea condamnatului, care a atacat pe colegul său în drum spre instanța de primă instanță. Reclamanții în acest caz sunt părinții lui H.B. 23 de ani, condamnatul care a fost împușcat pe 26 august 2014 de gendarmul M.G. în răspuns la atacul asupra colegului său M.R. în timp ce H.B. era în proces de executare. Moartea sa a avut loc la câteva zile după ce a fost decretată o anchetă de urgență de către Inspection générale de la gendarmerie nationale (IGG).
În declarația finală din 24 noiembrie 2015, procurorul a cerut încetarea procedurii împotriva lui M.G. pe motiv că acționa în scopul protecției legitime a lui M.R. La 19 ianuarie 2016, vicepreședintele instanței, judecătorul investigator al cazului, a decis să închidă procedura în legătură cu faptul că M.G. a tras în H.B. în vederea unei alte apărări legitime. Vicepreședintele instanței a constatat că acțiunile lui M.G. au fost proporționale și necesare în mod necesar în urma atacului asupra lui M.R. și a amenințării sale directe de violență, iar în 8 septembrie 2016, experții au constatat că H.B. a fost condamnată la închisoare pentru folosirea unor arme fizice în vederea obținerii de informații despre H.R.B. (în cazul în care nu a fost găsită nicio dovadă de autoritate în instanța de judecată); M.R.B. a mai declarat că a încercat să demonstreze că a avut o astfel de poziție în fața sa, iar alte dovezi au arătat că a fost condamnată în fața lui H.R.B. (în cazul în care nu a fost găsită nicio dovadă de autoritate în vederea judecării), iar în 8 septembrie 2016 experții au constatat că H.R.B.B.M.M. a fost condamnată la judecată în fața în fața sa, iar în fața sa, M.R.B.B.M. (în față de autoritate), a fost găsită în față de un alt ofițer de judecată, iar în fața sa, în fața sa, a fost învinsă în fața lui H.R.B.B.B.B.B. (în față de judecător, în fața de judecător); în fața sa, a fost înv.
Având în vedere că, în timpul procesului de suspendare a procedurii, Tribunalul de Cassatie a respins recursul în cassatie al celeilalte reclamante, C. Citează art. 2 din Convenție , reclamanții au susținut că, după ce a fost folosită forța care a avut ca rezultat moartea lui H.B., nici unul dintre scopurile enumerate la art. 2 alineatul 2 din Convenție nu a fost nici absolut necesar, nici proporțional. evaluarea Curții a constatat că, din rezultatele anchetei, a fost clar că în timpul procesului de suspendare a celeilalte reclamante, H.B. a descris în fața Tribunalului de primă instanță (tribunal de grande instance) că a atacat pe M.R., membru al grupului de escortă a gendarmeriei, deoarece violența a fost efectuată în spatele lui, în timp ce acesta a fost protejat de un conducător de mașină de medicină în mod suplimentar.H.B. a încercat să atace în mod voluntar pe un alt tip de vehicul de gendarmerie.
Din acest motiv, judecătorul de anchetă a concluzionat în mod justificat cu privire la confiscarea armelor de către H.B. de către M.R. În plus, ECHR a subliniat concluziile dezamăgitoare cu privire la faptul că, în urma unei atacuri fatale, ofițerul de poliție M.G. Ursoev a încercat de mai multe ori fără succes să oprească atacul său cu mijloace neobișnuite, folosind doar cuvinte pozitive, în special cuvinte violente, care au fost folosite doar de un coleg de serviciu fizic, care a fost nevoit să ia o decizie preventivă, în mod voluntar, în cazul unei astfel de situații, în cazul în care acesta nu a fost în măsură să se comporte în mod corespunzător, iar în cazul în care acesta a fost în măsură să se comporte în mod corespunzător, M.G. Ursoev a fost considerat un om de încredere, cu o experiență foarte mică, în ceea ce privește utilizarea resurselor sale, în special a forței fizice, a unei decizii de abilități de a execuție a unei astfel de atacuri sau a unei situații de urgență, în cazul în care acesta a fost în mod evident implicat în o situație de urgență sau în cazul în care a fost învinspectat de către un ofițer de poliție din orașii din orașul respectiv.
Investigația nu a pus în discuție adevărul sau sinceritatea acestei convingeri, ceea ce a fost clar văzut în hotărârile Curții de Investigație și ale Secției de Investigație a Curții de Apel din orașul Colmarchenko. Decizia Curții de Apel a concluzionat că M.G. a folosit o armă cu efect minor de doar un singur foc de armă după ce investigația a constatat că armele de prevenție și alte încercări de a o atribui unui atac violent au fost nereușite.
În special, concluziile făcute de judecătorul de anchetă în decizia sa de suspendare din 19 ianuarie 2016, atât în ceea ce privește transferul de la închisoare la judecată, cât și în ceea ce privește informațiile furnizate de administrația instituției de executare a pedepsei, nu au demonstrat un risc atât de grav de atac, care să justifice aplicarea unor măsuri deosebit de severe în timpul transferului lui H.B. Prin urmare, ECHR nu a putut considera că transferul nu a fost pregătit și realizat în acest fel, ceea ce înseamnă că nu există niciun risc pentru viața lui H.B. și a soldaților. Prin urmare, ECHR a ajuns la concluzia că nu există încălcarea articolului 2 din Convenție.
BOURAS v. France
(№
31754/
18)
Обставини справи
Справа стосувалася скарги за матеріальним аспектом статті 2 Конвенції щодо
використання жандармом установи виконання покарань сили, що мало наслідком смерть
засудженого, який вчинив напад на його колегу в дорозі під час етапування з установи
виконання покарань до суду першої інстанції.
Заявниками в цій справі є батьки H.B. –
23-
річного засудженого, який 26 серпня 2014
року був застрелений жандармом M.G. у відповідь на напад на його колегу M.R. під час
етапування
H.B.
до суду.
Того ж дня прокурор розпорядився про проведення термінового розслідування
Департаментом внутрішніх справ національної жандармерії (
Inspection générale de la
gendarmerie nationale
–
IGG
N
). M.G. взяли під варту та чотири рази допитували. M.R. як свідка
допитували двічі. За результатами судово
-
медичної експертизи M.R., проведеної відразу
після події, було встановлено наявність на тілі останньої синців та саден тулуба, рук і ніг,
набряку верхньої частини правої щоки й декількох слідів подряпин. На землі було знайдено
закривавлений ґудзик.
Розслідування продовжилося у вигляді судового слідства, порушеного прокурором
28
серпня 2014 року за обвинуваченням у вчиненні нападу службовою особою під час
виконання її обов’язків, що спричинило смерть потерпілого без умислу в її заподіянні. Було
взято показання декількох свідків, проведено розтин й отримано висновки патологоанатома
та балістичної експертизи. За результатами генетичної експертизи було встановлено
наявність слідів ДНК H.B. на табельній (службовій) зброї M.R. і на кобурі. Слідчий суддя додав
до матеріалів судового слідства результати адміністративного розслідування
IGGN
щод
о
обставин етапування. Згідно із цим розслідуванням порушення застосовних правил
установлено не було, натомість на майбутнє розробили чотири рекомендації.
В остаточній заяві від 24 листопада 2015 року прокурор вимагав припинити
провадження щодо M.G. з підстави того, що він діяв із метою правомірного захисту M.R.
19 січня 2016 року заступник голови суду, слідчий суддя у справі, вирішив припинити
провадження у зв’язку з тим, що M.G. вистрілив у H
.B. в порядку правомірного захисту іншого.
Заступник голови суду встановив, що дії M.G. були пропорційними та цілком необхідними у
відповідь на напад на M.R. і на безпосередню загрозу її життю, створювану неодноразовими
намаганнями H.B. забрати її заряджену зброю, патронник якої мав набої. Далі заступник
голови суду відзначив таке: медичне освідування M.R., а також закривавлений ґудзик,
знайдений на землі, свідчили про застосоване до неї насильство; кількість та розташування
слідів ДНК H.B. на зброї і кобурі M.R. демонстрували, що засуджений навмисне схопив зброю;
висновки медичних експертиз підтвердили показання M.G., за якими, окрім усних
© Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.
2
попереджень, він намагався іншими засобами вплинути на дії H.B., використовуючи фізичну
силу й кийок.
Батько (другий заявник
)
скаржився на припинення провадження у справі. Мати (перша
заявниця) не скористалася своїм правом на оскарження.
Рішенням від 8 вересня 2016 року Слідчий відділ Апеляційного суду міста Кольмар
погодився з рішенням про припинення провадження.
Рішенням від 9 січня 2018 року Касаційний суд відхилив касаційну скаргу другого
заявни
ка.
Посилаючись на ста
ттю 2 Конвенції
,
заявники стверджували, що
використання сили, яка
мала наслідком смерть H.B.
,
не було ані крайньою необхідністю, ані пропорційним жодній із
цілей, перелічених в пункті 2 статті 2 Конвенції.
Оцінка Суду
ЄСПЛ зауважив, що з результатів розслідувань було чітко зрозуміло, що під час
етапування H.B. з тюрми (
Strasbourg-Els
au Prison
) до суду першої інстанції (
Colmar tribunal de
grande instance
)
він напав на M.R., члена групи супроводу
жандармерії, яка сиділа з ним поруч
на задньому сидінні автомобіля
.
H.B. декілька разів намагався захопити заряджену табельну
(службову) зброю, патронник якої мав набої. Відповідно
,
національні суди розглянули
питання того, чи були дії іншого жандарма –
вчинені на захист його колеги M.R. від
незаконного насильства H.B.
,
такими, що охоплюються підпунктом (а) пункту 2 статті 2
Конвенц
ії.
ЄСПЛ підкреслив, що показання двох жандармів, керівника етапувальної групи M.R. та
добровольця (
volunteer private
) підтверджувалися висновками балістичної, медичної і
генетичної е
кспертиз.
Щодо деталей нападу H.B. на M.R. ЄСПЛ зауважив, що окрім закривавленого ґудзика із
сорочки M.R., знайденого на землі, судово
-
медична експертиза, проведена відразу ж після
цього, виявила синці, садна, сліди ударів та подряпин на тілі M.R. Достовірність її показань,
зокрема опису нападу
як «лютих ударів»
(
an onslaught
of blows
), додатково підтверджувалася
висновками судового медичного експерта, який, здійснюючи реконструкцію подій
,
вважа
в,
що її розповідь відповідає первинним висновкам і звіту судово
-
медичного експерта. ЄСПЛ
далі наголосив, що за результатами судово
-
генетичного аналізу було виявлено декілька
слідів ДНК H.B. на кобурі зброї M.R. та на різних частинах самої зброї, що свідчило про те, що
H.B. намагався її забрати. Із цього випливало, що слідчий суддя обґрунтовано зробив
висновок про умисне захоплення H.B. зброї M.R.
Крім того
,
ЄСПЛ підкреслив висновки розслідувань стосовно того, що перед фатальним
пострілом M.G декілька разів безуспішно намагався зупинити напад на свою колегу
нелетальними засобами, зокрема словесними попередженнями, фізичною силою та
© Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.
3
використанням кийка. До того ж Слідчий відділ Апеляційного суду міста Кольмар чітко
встановив, що якби M.G. за таких обставин використав сльозогінний газ, він міг би піддати
ризику його розпилення на
колегу або на себе, що
,
найімовірніше, лише б погіршило ситуацію.
ЄСПЛ відзначив, що жандарм M.G. був вимушений моментально відреагувати на
жорстокий і раптовий напад, особливо коли M.R., будучи рядовим добровольцем у
жандармерії, не мала досвіду професійного жандарма.
Ураховуючи складнощі, пов’язані з несенням поліцейської служби в сучасному
суспільстві, непередбачуваність поведінки людей та оперативного вибору, який має бути
зроблений із точки зору пріоритетів і ресурсів, обсяг позитивного зобов’язання, покладеного
на органи влади, має тлумачитися таким чином, аби не покладати на них надмірний тягар.
За обставин цієї справи ЄСПЛ, як і національні суди, рішення яких містили особливо
вичерпні обґрунтування, дійшов висновку про те, що M.G. діяв, керуючись щирим
переконанням, що життя M.R. було в небезпеці, та справді вірив у необхідність застосування
сили. Розслідування не поставило під сумнів істинність або щирість цього переконання, що
чітко вбачалося з рішень слідчого судді та Слідчого відділу Апеляційного суду міста Кольмар
.
Рішення M.G. застосувати свою зброю мало наслідком лише єдиний постріл після того, як
словесні попередження та інші спроби припинити напад не мали успіху. ЄСПЛ підкреслив, що
наявність загрози жандармам також підтверджувалася балістичною експертизою, з
висновками якої погодився Слідчий відділ Апеляційного суду міста Кольмар. Аналіз свідчив,
що одного натиску на спусковий гачок було б достат
ньо для пострілу і що особа в наручниках
могла б це зробити без особливих складнощів.
У світлі наведеного, й особливо поведінки H.B. – його умисного нападу на жандарма
M.R., намагання захопити її заряджену табельну зброю, в той час як M.G. безуспішно
намагався його утримати та взяти під контроль у ситуації, що була особливо небезпечною
для обох жандармів
,
рішення M.G. застосувати вогнепальну зброю за цих обставин могло
вважатися виправданим й абсолютно необхідним «для захисту будь
-
якої особи від
незаконного насильства» в розумінні підпункту (а) пункту 2 статті 2 Конвенції.
Стосовно підготовки та управління етапуванням ЄСПЛ акцентував, що адміністративне
розслідування
IGGN
не встановило жодного порушення правил. ЄСПЛ не вбачив нічого
,
що
дало б підстави вважати, що з рекомендацій про покращення майбутніх етапувань
IGGN
було
визнано вину чи відповідальність. Зокрема, висновки
,
зроблені слідчим суддею в його
рішенні про припинення від 19 січня 2016 року як щодо етапування з тюрми до суду, так і
щодо наданої адміністрацією установи виконання покарань інформації, не демонстрували
такого серйозного ризику нападу, який би виправдовував ужиття особливо суворих заходів
під час етапування H.B. Тож ЄСПЛ не міг вважати, що етапування не було підготовлене й
здійснене таким чином, аби зв
ести до мінімуму будь
-
який ризик для життя
H.B. та жандармів.
Тому ЄСПЛ дійшов висновку про відсутність порушення статті 2 Конвенції.
© Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.
4
Виснов
ок
Відсутність порушення статті 2 Конвенції (право на життя).
Рішення в цій справі ухвалене Палатою 19 травня 2022 року й набуло статусу
остаточного 19 серпня 2022 року відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.
© Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.