CASE OF GORANIN v. UKRAINE (declaratie nr. 15981/17) hotararea Strasbourg 16 octombrie 2025 aceasta hotarare este definitiva, dar poate fi supusa corectiilor redactionale. in cazul Goranin vs. Ucraina Curtea Europeana a Drepturilor Omului (Cea de-a Cincia Sectie), in sesiune cu un comitet din care fac parte: Maria Elogoi, presedintele Consiliului, Andreas Zündar, avocatul si practicantul din Ucraina, Nicolae Gnatovski, cetateanul Ucrainei, Vladimir Keller, secretar general al Curtii, a fost prezentata in judecata pe pagina 1 a hotararii sale, care a fost aprobata de Curtea de Justitie a Ucrainei, in sectiunea 15 din Conventia Europeana a Drepturilor Omului (nr. 1817/1989), care a fost prezentata in data de 15 februarie 2017; si-a prezentat doua hotarari privind dreptul la libertatea de exprimare si de exprimare, pe care le-a prezentat pe pagina 1 a hotararii sale, pe care a prezentat-o pe pagina 15 din Decretul lui Vladimir Gnatovski, cetateanul Ucrainei, si pe care l-a prezentat pe pagina 15 din Decretul lui Vladimir V.
Se susține că nu a fost efectuată o anchetă oficială eficientă a acestor cazuri, deși leziunile sale corporale au fost documentate în mod corespunzător de medici pe 21 martie 2014 și pe 04 aprilie 2014, când reclamantul a fost externat din spital. (2) Reclamantul s-a plâns de tratamentul dur pe care l-a primit în legătură cu participarea sa la o serie de proteste în Ucraina între 21 noiembrie 2013 și 21 februarie 2014, precum și de alte declarații împotriva lui, precum și de la 21 februarie 2014 la 21 februarie 2014 la 21 februarie 2014, în cazul numit "Procesul dur și/sau decizia dură" (Smirovov v. Oficialii UE), respectiv "în cazul Smirov v. Oficialii UE", respectiv "în cazul Smirov v. Oficialii UE", respectiv "în cazul Smirov v. Oficialii UE", respectiv "în cazul Smirov v. Oficialii UE", respectiv "în cazul Smirov v. Oficialii UE", respectiv "în cazul Smirov v. Omerov v. Oficialii UE", respectiv "în cazul Smirov v. Omerov v. Oficialii UE", respectiv "în cazul Smirov v. O. O. O. O. și alte declarații împotriva sa, în care au fost depuse împotriva sa, în data de 21 ianuarie 2014 și data de 21 ianuarie 2014 și data de 21 ianuarie 2014 și alte declarații împotriva sa, respectivă.
La diferite date, procesul a fost închis din cauza lipsei de înregistrare a unei infracțiuni penale. După depunerea plângerii de către reclamant, ancheta a fost reluată și, conform ultimelor informații furnizate de Guvern, a continuat până la 26 martie 2024. Reclamantul a negat și a susținut că ancheta a avut loc la 30 martie 2018.
Curtea notează, de asemenea, că, deși reclamantul a fost refuzat să recunoască victima sa la 24 aprilie 2015, el a continuat să își susțină plângerile privind tratamentul dur, inter alia, prin apelul la decizia de închidere a procedurii (vezi punctul 3). În general, Guvernul nu a demonstrat că reclamantul sau protectorul său au fost responsabili pentru orice întârzieri în desfășurarea anchetei sau au împiedicat procesul de anchetă să stabilească și să examineze circumstanțele relevante (vezi punctul 304 pentru comparația faptelor în cazul lui Schmorov împotriva Ucrainei (Sougunov v. Belgia) și alte aspecte de practica, în temeiul articolului 10 din Convenție, precum și al articolului 30 din Convenție (V.Boughorou, § 30), iar în cazul celorlalte aspecte de discuție, Curtea nu a stabilit nici o definiție rezonabilă a acestor caz (vezi punctul 307).
Prin urmare, ancheta la nivel național nu a reflectat eforturi serioase de stabilire a faptelor relevante și, în special, de stabilire a originii prejudiciilor corporale suferite de reclamant.11 În hotărârea Kaverzin împotriva Ucrainei (Kaverzin v. Ukraine), cerere nr. 23893/03, punctul 173 180, din 15 mai 2012, Curtea a constatat că lipsa de încredere a autorităților de stat în a asigura o anchetă promptă și promptă a plângerilor privind abuzurile asupra lor de către membrii autorităților de apărare din Ucraina a fost o problemă în sensul articolului 46 din Convenție, în special în ceea ce privește decizia privind revizuirea acestui proces (Kaverzin v. Ucraina), în care Curtea consideră că este necesar să se respecte principiile operaționale și practice ale procedurii (Kaverzin v. Bulgaria, punctul 13), precum și alte aspecte ale procedurii (Kaverzin v. Bulgaria, punctul 13), considerând că nu este necesar să se respecte principiile de procedură operațională și de procedură prevăzute la art. 13 din Convenție (Kaverzin v.
Cu toate acestea, nici Guvernul, nici ancheta oficială nu au respins afirmația-cheie a reclamantului, potrivit căreia, în documentele medicale relevante, prejudiciul corporal a fost suferit în timp ce era sub controlul personalului poliției din 21 noiembrie 2014 și 22 decembrie 2014 (a se vedea punctul 1).Cu privire la aceste circumstanțe și în special în ceea ce privește obligația statului de a acorda justiție în temeiul Convenției Europene a Ucrainei privind prejudiciul material, a fost declarată o declarație în care se preciza că, în timp ce era sub controlul personal al poliției, persoana respectivă era responsabilă în mod suficient de prejudicii, astfel încât Curtea a stabilit că, în cazul în care nu a fost respectată, în conformitate cu art. 45 din Convenția Europeană a Ucrainei, nu este suficientă o explicație în ceea ce privește aspectul personal al prejudiciului material, în cazul în care a fost declarată o declarație în care se menționează că persoana respectivă este responsabilă în temeiul Convenției Europene a Ucrainei împotriva Ucrainei (Convenția nr. 1049/2014, CIV/Ucraina, CIV/Ucraina, CIV/Ucraina, CIV/Ucraina, CIV/Ucraina, CIV/Ucraina, CIV/Ucraina, CIV/Ucraina, CIV/Ucraina, CIV/Ucraina, CIV/Ucraina, CIV/Ucraina, CIV/Ucraina, CIV/Ucraina, CIV/Ucraina, CIV/Ucraina, CIV/Ucraina, CIV/Ucraina, CIV/Ucraina, CIV/U), CIV/U, CIV/U, CIV/U, CIV/U, CIV/U, CIV/U, CIV/U, CIVU, CIVU, CIVU, CIVU, CIVU, CIVU, CIVU, CIVU, CIVU, CIVU, CIVU, CIVU, CIVU, CIVU, CIVU, CIVU, CIVU, CIVU, CIVU,
În vederea obținerii de către Guvern a unor obiecții împotriva acestei cereri, Curtea consideră că este oportun să acorde reclamantului 15 000 de euro în despăgubiri pentru prejudicii morale și în plus suma oricărei taxe care poate fi impusă.ÎN VALOREA CURTULUI DE CURTUL DE PRECURERE A CURTULUI DE PRECURERE A CURTULUI DE PRECURERE A CURTULUI DE PRECURERE A CURTULUI DE PRECURERE A CURTULUI DE PRECURERE A CURTULUI DE PRECURERE A CURTULUI DE PRECURERE A CURTULUI DE PRECURERE A CURTULUI DE PRECURERE A CURTULUI DE PRECURERE A CURTULUI DE PRECURERE A CURTULUI DE PRECURERE A CURTULUI DE PRECURERE A CURTULUI DE PRECURERE A CURTULUI DE PRECURERE A CURTULUI DE PRECURERE A CURTULUI DE PRECURERE A CURTULUI DE PRECUREURE A CURPURPURPURPURPURPURPURE A CURPURPURPURPURPURUI A CURPURPURPURPURUI A CURPURPURPURUI A CURPURPURPURUI A CURPURPURPURUI A CURPURPURPURUI A CURPURPURPURUI A CURPURPURPURUI CEI A CURPURPURPURPURULUI CURPURPURULUI CURPUL (CURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURPURP
(CASE OF GORANIN v. UKRAINE)
(Заява №
15981/17)
16 жовтня 2025 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Горанін проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Марія Елосегі
(María Elósegui), Голова
,
Андреас Зюнд
(Andreas Zünd)
,
Микола Гнатовський
(Mykola Gnatovskyy), судді,
та Мартіна Келлер
(Martina Keller)
,
заступник Секретаря секції,
з огляду на:
заяву (№
15981/17), яку 17 лютого 2017 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) громадянин України, пан
Владислав Юрійович Горанін (далі – заявник), 1989 року народження, який проживає у м.
Київ, та якого представляв пан
В.
Мельничук, юрист, який практикує у м.
Страсбург;
рішення повідомити про заяву Уряд України (далі – Уряд), який представляла його Уповноважений, пані
М.
Сокоренко;
зауваження сторін;
після обговорення за зачиненими дверима 18 вересня 2025 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
1.
Заява стосується скарг заявника за статтею 3 Конвенції, що під час затримання 21 березня 2014 року та під час подальшого тримання під вартою та перевезення 22 березня 2014 року він зазнав жорстокого поводження працівників міліції та отримав тілесні ушкодження, головним чином, обличчя та голови. Як стверджується, ефективного офіційного розслідування цих випадків проведено не було, хоча його тілесні ушкодження були належним чином задокументовані лікарями 21 березня та 04 квітня 2014 року, коли заявника виписали з лікарні.
2.
Заявник скаржився на жорстоке поводження з ним у зв’язку з його участю в серії масових акцій протесту в Україні у період з 21 листопада 2013 року до 21 лютого 2014 року, які узагальнено називають «Євромайданом» і/або «Майданом» (див. рішення у справі «Шморгунов та інші проти України»
(Shmorgunov and Others v. Ukraine)
, заява №
15367/14 та 13 інших заяв, пункти 9 – 17, від 21 січня 2021 року), а також з метою отримання від нього зізнавальних показань у вчиненні вбивства декількох працівників міліції 02 березня 2014 року, невдовзі після закінчення жорстоких зіткнень між працівниками міліції та протестувальниками 21 лютого 2014 року.
3.
09 квітня 2015 року було розпочато розслідування за скаргами заявника на жорстоке поводження. 24 квітня 2015 року заявнику було відмовлено у визнанні його потерпілим в межах цього провадження, причина чого залишається невідомою. У різні дати провадження закривалося у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Після подання заявником скарг розслідування відновлювалося і згідно з останньою наданою Урядом інформацією тривало станом на 26 березня 2024 року. Заявник заперечив і стверджував, що розслідування було закрито 30 березня 2018 року.
Прийнятність
4.
Заявник скаржився за статтею 3 Конвенції, що його було піддано жорстокому поводженню працівників міліції, а ефективного розслідування у зв’язку з цим проведено не було.
5.
Уряд стверджував, що скарги заявника були передчасними, оскільки відповідне провадження тривало, а заявник не подавав позову про відшкодування шкоди та не скаржився до національних органів влади на конкретні дії слідчих або на будь-яку їхню бездіяльність.
6.
Суд вже розглядав та відхиляв подібні заперечення Уряду в аналогічних справах (див., наприклад, рішення у справі «Шморгунов та інші проти України»
(Shmorgunov and Others v. Ukraine)
, заява №
15367/14 та 13 інших заяв, пункти 283 – 286, 300 – 303, 405 і 416, від 21 січня 2021 року). Ніщо в аргументах Уряду не переконує Суд дійти іншого висновку в цій справі.
7.
Уряд також доводив, що заявник та його захисник не з’являлися до слідчих. Однак в матеріалах справи відсутні докази, що заявник та його захисник отримували відповідні повістки, і заявник заперечував отримання будь-якої з них. Суд також зазначає, що хоча заявнику 24
квітня 2015 року було відмовлено у визнанні його потерпілим, він продовжував підтримувати свої скарги на жорстоке поводження,
inter alia
, оскаржуючи постанови про закриття провадження (див. пункт 3). Загалом Уряд не довів, що заявник або його захисник були відповідальними за будь-які затримки в проведенні розслідування, або перешкоджали слідчим встановити та вивчити відповідні обставини (див. для порівняння згадане рішення у справі «Шморгунов та інші проти України»
(Shmorgunov and Others v. Ukraine)
, пункти 304 – 307).
8.
З огляду на наведене заперечення Уряду щодо прийнятності цих скарг заявника за статтею 3 Конвенції мають бути відхилені.
9.
Суд також зазначає, що ця заява не є ані явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, ані неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.
Суть
Процесуальний аспект
10.
Розглядаючи факти цієї справи у контексті встановлених у його практиці загальних принципів (див., серед інших джерел, рішення у справі «Буїд проти Бельгії» [ВП]
(Bouyid v. Belgium)
[GC], заява №
23380/09, пункти 81 – 90 та 114 – 123, ЄСПЛ 2015), Суд зауважує, що на національному рівні заявник висунув достовірні твердження про жорстоке поводження з ним працівників міліції (див. пункт 1). Проте розслідування на національному рівні не відображало серйозних зусиль щодо встановлення відповідних фактів та, зокрема, встановлення походження тілесних ушкоджень заявника.
11.
В рішенні у справі «Каверзін проти України»
(Kaverzin v. Ukraine)
, заява №
23893/03, пункти 173 – 180, від 15 травня 2012 року) Суд встановив, що небажання органів державної влади забезпечити оперативне та ретельне розслідування скарг на жорстоке поводження працівників правоохоронних органів становило системну проблему у розумінні статті 46 Конвенції. З огляду на обставини цієї справи та його практику Суд вважає, що ця справа є ще одним таким прикладом непроведення оперативного та ретельного розслідування.
12.
Варто зазначити, що постанови про закриття провадження неодноразово скасовувалися (див. для порівняння згадане рішення у справі «Каверзін проти України»
(Kaverzin v. Ukraine)
, пункт 97), і заявнику було відмовлено у наданні йому прав потерпілого у кримінальному провадженні. Отже, було порушено процесуальний аспект статті 3
Конвенції.
Матеріальний аспект
13.
Застосовні загальні принципи наведені, серед інших джерел, в згаданому рішенні у справі «Буїд проти Бельгії»
(Bouyid v. Belgium),
пункт 83).
14.
Суд зауважує, що опис заявником обставин стверджуваного жорстокого поводження є детальним і переважно послідовним. Дійсно, деякі з його тверджень, зокрема стосовно стверджуваного зв’язку між жорстоким поводженням з ним та його участю в протесті на Майдані й обвинуваченнями у вбивстві, не підтверджені достатньо вагомими доказами. Однак ні Уряд, ні офіційне розслідування не спростували ключове твердження заявника, що зазначені у відповідних медичних документах тілесні ушкодження були завдані, коли він перебував під контролем працівників міліції 21 і 22 березня 2014 року (див. пункт 1). За цих обставин і з огляду на обов’язок держави надавати правдоподібні пояснення щодо тілесних ушкоджень, яких особи зазнали, перебуваючи під контролем працівників міліції (див., наприклад, рішення у справах «Аднаралов проти України»
(Adnaralov v. Ukraine)
, заява №
10493/12, пункт 45, від 27 листопада 2014 року; «Кулік проти України»
(Kulik v. Ukraine)
, заява №
10397/10, пункт 59, від 19 березня 2015 року та «Ярошовець та інші проти України»
(Yaroshovets and Others v. Ukraine)
, заява №
74820/10 та 4 інші заяви, пункт 85, від 03 грудня 2015 року), Суд доходить висновку, що держава несе відповідальність за жорстоке поводження із заявником.
15.
Цих висновків достатньо для встановлення Судом, що заявник був підданий жорстокому поводженню, яке має бути кваліфіковане як нелюдське та таке, що принижує гідність.
16.
Таким чином, було порушено матеріальний аспект статті 3
Конвенції.
17.
Заявник вимагав 20
000 євро в якості відшкодування моральної шкоди.
18.
Уряд заперечив проти цієї вимоги.
19.
З огляду на наявні у нього документи та свою практику Суд вважає за належне присудити заявнику 15
000 євро в якості відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що можуть нараховуватися.
Оголошує
заяву прийнятною;
Постановляє,
що було порушено матеріальний та процесуальний аспекти статті 3 Конвенції;
Постановляє,
що:
(a)
упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику 15
000 (п’ятнадцять тисяч) євро та додатково суму будь-якого податку, що можуть нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди, ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b)
із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток
(simple interest)
у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
Відхиляє
решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 16 жовтня 2025 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Мартіна Келлер
(Martina Keller)
Заступник Секретаря
Марія Елосегі
(María Elósegui)
Голова