CASE OF METYOLKINA AND OTHERS v. UKRAINE) (declaratia nr. 4827/11 si 4 altele) Alegerea din 28 octombrie 2021 ECHR STRASBOURG Această decizie este definitivă, dar poate fi supusă modificărilor redacționale. În cazul METOLKINA și alți autori ai Ucrainei, Curtea Europeană a Drepturilor Omului (Cererea Secției), a fost sesizată după ce a fost luată în considerare o serie de decizii ale Comitetului de Apărare a Ucrainei, la care au fost adresate cereri de protecție: Letef Guseiov (Letef Guseiov), a fost sesizată în data de 7 octombrie 2021 în conformitate cu Secțiunea 4.
art. 6 din Convenție Fiecare persoană are dreptul la o ... judecată echitabilă a cauzei sale ... de către un tribunal ... care să decidă o dispută privind drepturile și obligațiile sale de natură civilă.... 7.Curtea reiterează că art. 6 alineatul 1 din Convenție garantează fiecărui stat membru dreptul de a se adresa instanțelor sau tribunalelor cu privire la acțiunile sale în ceea ce privește drepturile sau obligațiile sale de natură civilă.Acest drept de acces nu este absolut și poate fi supus unor restricții, care, totuși, nu pot interzice sau reduce accesul persoanelor în așa fel sau într-o măsură încât esența acestui drept să fie subminată.art. 6 din Convenție nu obligă părțile contractante să instituie o instanță de apel sau o instanță de instrucțiune împotriva lor.Cu toate acestea, acolo unde există astfel de trimiteri, statele părți trebuie să respecte garanțiile articolului 6 din Convenție, de exemplu, statul de drept al Ucrainei are dreptul de a asigura accesul eficient al cetățenilor la decizii de către autoritățile de jurisdicție în cazul în care au obligații naționale de a soluționa orice litigiu (Mvrov v. Ucraina, p. No. 86, punctul 23), iar instanțele de jurisdicție nu au dreptul de a se abate de alte instanțe (Mov v. Ucraina, p. No. 116, punctul 11), în cazul în care nu există nicio altă parte interesă (Mvr.
După examinarea tuturor materialelor prezentate, Curtea nu vede niciun fapt sau argument care să-l convingă să ajungă la o altă concluzie cu privire la acceptabilitatea și esența plângerilor reclamantelor. Având în vedere practica sa pe această temă, Curtea consideră că în această cauză aplicarea normelor procedurale relevante, care a condus la refuzul accesului la instanțele de instanțe superioare, nu poate fi considerată previzibilă și/sau a fost prea corectă și prea formalistă. Prin urmare, cererile de recurs sunt admise și dovedesc încălcarea articolului 6 alineatul 1.
hotărăște că: (a) în termen de trei luni, statul pârât trebuie să plătească reclamantelor sumele indicate în tabelul din anexa, care trebuie să fie convertite în moneda națională a statului pârât la cursul de la data efectuării plății; (b) la expirarea termenului de trei luni până la calcularea reziduală, sumele menționate vor fi percepute cu dobândă simplă (interest) în valoarea ratei de credit limită a Băncii Centrale Europene, care este de zece în perioada de nerambursare, la care se adaugă informații materiale de trei puncte procentuale; Regimul de reglementare a cererilor de despăgubire a reclamantelor privind declarația de plată corespunzătoare este declarat în limba engleză în conformitate cu Legea privind costurile de la data efectuării plății; (b) la expirarea termenului de trei luni până la calcularea reziduală, se va acorda o dobândă simplă (interest) în valoarea ratei de credit limită a Băncii centrale europene, care este de zece în perioada de neramburs, iar informațiile de origine trebuie să fie adăugate cu trei puncte procentuale; Regimul de regimulare a cererilor de despăgubire a reclamantelor privind declarația de plată corespunzătoare a reclamantelor de plată europeană.
Neprevizibilitatea și/sau aplicarea prea formalistă a normelor procedurale relevante în cadrul procedurilor privind recunoașterea pensiilor (înmânată reclamantului la 27.07.2010) Hotărârea din 27.05.2010 a Curții Supreme a Ucrainei, retragând recursul de recurs depus de reclamantă împreună cu cererile de reînnoire a termenului de o lună corespunzător (partea a doua a articolului 212 din Codul de procedură administrativă al Ucrainei din 2005 în redacția în vigoare la momentul evenimentelor) în legătură cu obținerea neîntârziată de către ea a unei copii a recomandării din 04.03.2009 a instanței de instanță inferioară (apelativă).
În cazul în care în procesul civil privind invalidarea contractului de credit din data de 06.05.2011 Curtea Superioră Specializată a Ucrainei pentru Cazuri Civile și Penale (denumită HASU) a refuzat să satisfacă reclamația în cassation a reclamantului din data de 15.04.2011 privind aprobarea Curții de Apel din orașul Kiev din data de 01.03.2011 ca depusă cu o amânăre a termenului și a stabilit că cererea sa privind reînnoirea termenului corespunzător de douăzeci de zile (partea întâi a articolului 325 din Codul de procedură civilă al Ucrainei din 2004 în redactarea din 2004, în a doua parte a evenimentelor) în legătură cu obținerea aprobării reclamantei numai pe 31.03.2011 nu a avut prea multe motive de respingere pentru a stabili că procedura administrativă a fost în vigoare.
1 500 26672/14 25.03.2014 PATUL SUPERVENȚIONAR DE Asigurări UNIVERSAL 1994 Pika Mikola Evgenovici m. Lviv Neprevizibilitatea și/sau aplicarea prea formalistă a normelor procedurale relevante Aprobarea din 16.10.2013 în procedurile civile privind despăgubirile pentru daune materiale Curtea de Apel a regiunii Lugansk a refuzat deschiderea procedurii de apel asupra unei plângeri de apel a întreprinderii-reclamant din 11.09.2013 la hotărârea Tribunalului Municipal Severodonte din 16.07.2013 ca depusă după expirarea rîndului respectiv și a stabilit că solicitările sale privind aplicarea din nou a rîndului respectiv (partea întâi a articolului 294 din Codul de procedură civilă al Ucrainei din 2004/16 din 16 octombrie 2016, fără modificarea noilor norme în vigoare, rămânând în vigoare în momentul respectivă) 45 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
După decizia Curții de Apel din Khmelnytsky din 11.12.2015 în favoarea reclamantei, aceasta putea, în decurs de douăzeci de zile (partea întâi a articolului 325 din Codul de procedură civilă al Ucrainei din 2004, în redacția în vigoare la momentul evenimentelor), să depună o plângere în cassatie la Înalta Curte Specializată a Ucrainei pentru examinarea cazurilor civile și penale (denumită în continuare CPSU). Întrucât nu a fost prezentă la ședința de judecată din acea zi și a fost notificată despre aprobarea contestată numai la 25.12.2015, reclamanta a cerut prelungirea termenului până la 06.01.2016, data la care a depus plângerea sa în cassatie la CPSU, astfel încât cel puțin o parte din termenul de douăzeci de săptămâni stabilit de legislație să i se acorde astfel pentru pregătirea plângerii.CPSU consideră că plângerea sa nu are nicio explicație suplimentară pentru orice plângere fiscală în legătură cu aceasta.În 31 decembrie 2015, CPSU a declarat că nu poate face obiectul unei plângeri suplimentare în legătură cu o astfel de plângere.Într-o cauză, aceasta nu poate fi prezentată în nici un motiv grav.Într-o cauză, aceasta nu poate fi prezentată în legătură cu o plângere în legătură cu o plângere în cauză în cauză.Într-o cauză.Într-o plângere în cauză.
(CASE OF METYOLKINA AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 4827/11 та 4 інші
– див. таблицю у додатку)
28 жовтня 2021 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням
.
У справі «Мєтьолкіна та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Лятіф Гусейнов
(Latif Hüseynov)
,
Голова,
Ладо Чантурія
(Lado Chanturia)
,
Арнфінн Бордсен
(Arnfinn Bårdsen)
,
судді,
та Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 07 жовтня 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
1.
Справу було розпочато за п’ятьма заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2.
Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3.
Перелік заявників і відповідні деталі щодо заяв наведені у таблиці в додатку.
4.
Заявники скаржилися на відмову у доступі до судів вищих інстанцій в їхніх справах.
ПРАВО
5.
Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
стверджуване порушення пункту 1 статті 6 конвенції
6.
Заявники скаржилися на відмову у доступі до судів вищих інстанцій під час цивільних проваджень, сторонами яких вони були. Вони посилалися, прямо або по суті, на пункт 1 статті 6 Конвенції, який передбачає:
Пункт 1 статті 6 Конвенції
«Кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ... який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру....»
7.
Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення з позовом щодо своїх прав або обов’язків цивільного характеру до судів або трибуналів. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана. Стаття 6 Конвенції не зобов’язує Договірні Сторони створювати суди апеляційної чи касаційної інстанцій. Проте там, де існують такі суди, мають дотримуватися гарантії статті 6 Конвенції, наприклад, держава має гарантувати громадянам ефективне право на доступ до судів для вирішення спору щодо їхніх прав та обов’язків цивільного характеру. Крім того, до компетенції Суду не належить розгляд стверджуваних помилок щодо питань факту або права, яких припустилися національні суди, якщо тільки такі помилки не порушили права та свободи, що охороняються Конвенцією. З іншого боку, ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Гаврилов проти України»
(Gavrilov v.
Ukraine),
заява №
11691/06, пункти 23 – 25, від 16 лютого 2017 року з подальшими посиланнями).
8.
У керівній справі «Мушта проти України»
(Mushta v. Ukraine)
, заява № 8863/06, пункти 40 – 47, від 18 листопада 2010 року) Суд уже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо питань, аналогічних розглянутим у цій справі
9.
Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті скарг заявників. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі застосування відповідних процесуальних норм, яке призвело до відмови заявникам у доступі до судів вищих інстанцій, не можна вважати передбачуваним та/або воно було занадто формалістичним.
10.
Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
11.
Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
12.
З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі ««Гаврилов проти України»
(Gavrilov v.
Ukraine),
пункт 36) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку, та відхиляє висунуті заявниками додаткові вимоги щодо справедливої сатисфакції.
13.
Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Вирішує
об’єднати заяви;
Оголошує
заяви прийнятними;
Постановляє
, що ці заяви свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з відмовою у доступі до судів вищих інстанцій;
Постановляє
, що:
(a)
упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b)
із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (
simple interest
) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
Відхиляє
решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції
.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 28 жовтня
2021 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Лятіф Гусейнов
(Latif Hüseynov)
Голова
Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 Конвенції
(відмова у доступі до судів вищих інстанцій)
№
№ заяви,
Дата подання
П.І.Б. заявника,
Рік народження/
рік реєстрації
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Конкретне порушення, на яке скаржилися
Факти та відповідна інформація
Сума, присуджена в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди кожному заявнику (в євро)
[1]
Сума, присуджена в якості компенсації судових та інших витрат кожному заявнику (в євро)
[2]
4827/11
06.01.2011
Ніна Михайлівна
1939
Моторигіна Марина Геннадіївна
м. Харків
Непередбачува-ність та/чи занадто формалістичне застосування відповідних процесуальних норм
Ухвалою від 27.05.2010 у провадженні щодо перерахунку пенсії (вручена заявниці 27.07.2010) Верховний Суд України повернув касаційну скаргу, подану заявницею разом із клопотанням про поновлення відповідного одномісячного строку (частина друга статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України 2005 року у редакції, чинній на момент подій) у зв’язку з несвоєчасним отриманням нею копії ухвали суду нижчої (апеляційної) інстанції від 04.03.2009. Верховний Суд України встановив, що касаційна скарга була подана після закінчення строку, а клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не надходило. Заявниця надала Суду копії своєї касаційної скарги та пов’язаного з нею клопотання про поновлення строку, а також копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010, в якій зазначено, що 17.09.2009 судом було витребувано матеріали справи із судів нижчих інстанцій «для вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження».
1 500
250
75428/11
01.12.2011
Геннадій Павлович
1968
Ярмуш Віталій Вікторович
м. Нова Одеса
Непередбачува-ність та/чи занадто формалістичне застосування відповідних процесуальних норм
Ухвалою від 06.05.2011 у цивільному провадженні стосовно визнання недійсним кредитного договору Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) відмовив у задоволенні касаційної скарги заявника від 15.04.2011 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01.03.2011 як подану з пропуском строку, та встановив, що його клопотання про поновлення відповідного двадцятиденного строку (частина перша статті 325 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року у редакції, чинній на момент подій) у зв’язку з отриманням оскаржуваної ухвали лише 31.03.2011 не містило «поважних причин» для запитуваного поновлення строку. ВССУ не надав додаткових пояснень у зв’язку з цим.
1 500
250
24892/13
04.04.2013
Ганна Григорівна КОСЯНЧУК
1930
Сліпченко Юрій Анатолійович
м. Полтава
Непередбачува-ність та/чи занадто формалістичне застосування відповідних процесуальних норм
Ухвалою від 12.10.2012 у провадженні щодо стверджуваного права на отримання соціальних виплат Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заявниці від 16.07.2012 на ухвалу апеляційного суду від 14.06.2012 як поданою з пропуском строку та встановив, що її клопотання про поновлення відповідного двадцятиденного строку (частина друга статті 212 та частина п’ята статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України 2004 року у редакції, чинній на момент подій) у зв’язку з надісланням їй оскаржуваної ухвали лише 03.07.2012 не містило «поважних причин» для запитуваного поновлення строку. Додаткових причин щодо цього наведено не було.
1 500
250
26672/14
25.03.2014
1994
Піка Микола Євгенович
м.
Львів
Непередбачува-ність та/чи занадто формалістичне застосування відповідних процесуальних норм
Ухвалою від 16.10.2013 у цивільному провадженні про відшкодування матеріальної шкоди Апеляційний суд Луганської області відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою підприємства-заявника від 11.09.2013 на рішення Сєвєродонецького міського суду від 16.07.2013 як поданою після закінчення строку та встановив, що його клопотання про поновлення відповідного десятиденного строку (частина перша статті 294 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року у редакції, чинній на момент подій) у зв’язку з врученням повного тексту оскаржуваного рішення підприємству-заявнику лише 10.09.2013 не містило «поважних причин» для запитуваного поновлення строку. 18.11.2013 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив ухвалу від 16.10.2013 без змін, не навівши додаткових причин у зв’язку з цим.
1 500
250
45201/16
21.07.2016
Надія Йосафатівна КРАКАЛОВИЧ
1971
Непередбачува-ність та/чи занадто формалістичне застосування відповідних процесуальних норм
Після постановлення ухвали Апеляційним судом Хмельницької області 11.12.2015 не на користь заявниці вона могла протягом двадцяти днів (частина перша статті 325 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року у редакції, чинній на момент подій) подати касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ). Оскільки вона не була присутня у судовому засіданні того дня та була повідомлена про оскаржувану ухвалу лише 25.12.2015, заявниця просила поновити цей строк до 06.01.2016, дати подання нею своєї касаційної скарги до ВССУ, щоб принаймні частина встановленого законодавством двадцятиденного строку була б таким чином надана їй для підготовки скарги. ВССУ вважав, що заявниця мала подати свою касаційну скаргу до 31.12.2015 і вона не навела «поважних причин» для недотримання цього строку. ВССУ не надав додаткових пояснень у зв’язку з цим.
1 500
Нічого не присуджено
[1]
Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам
.
[2]
Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам
.