În timpul războiului din Bosnia și Herțegovina, reclamantul a petrecut trei luni și jumătate în lagărul de închisoare, unde a fost supus unor diferite evenimente traumatice. În acest sens, în Germania, el a fost diagnosticat cu tulburări post-traumatice (denumite în continuare tulburări de sănătate) și i s-a acordat o pensie de invaliditate. În acest sens, reclamantul s-a adresat autorităților administrative croate cu cererile lor de plată pentru a-și confirma lipsa de informații despre aceste cazuri. În 2012, un expert din cadrul Centrului de Pensionare din Germania a confirmat că a primit o declarație de invaliditate din partea unui expert care a confirmat lipsa de informații despre aceste cazuri.
În cursul judecății, instanța administrativă a ascultat un expert al Fondului Croațian de Pensii, care a arătat că tulburarea reclamantului nu poate cauza invaliditate și că tulburarea nervoasă nu poate fi obiectul unei expertize. Curtea a respins cererea reclamantului de a obține un aviz psihiatric al unui expert și a remarcat că circumstanțele relevante au fost stabilite în mod detaliat și corect pe baza concluziilor experților autorităților de pensii. În special, instanța a indicat că specializarea medicală a unui expert al unei autorități de pensii nu are o asemenea importanță. În martie 2013, Curtea a respins o astfel de cerere ca fiind nefondată.
În ceea ce privește expertul G.M., care a pregătit o concluzie în cadrul examinării cauzei reclamantului de către organul superior de pensii, ECHR a recunoscut înțelegător faptul că la reclamant au apărut îndoieli cu privire la competența și neutralitatea sa, având în vedere că i-a fost acordată pensia de invaliditate în Germania în principal în legătură cu divorțul, în timp ce G.M. nu era un specialist în domeniul asigurării de invaliditate psihică.În cadrul acestei audieri, G.M.
a indicat, de asemenea, că o astfel de cerere nu ar fi putut cauza o decizie de invaliditate fizică mai mare de 48% (în cazul în care persoana respectivă nu a fost în mod clar înlocuită cu o persoană cu o educație sau o sănătate mintală) sau o invaliditate fizică (în cazul în care persoana respectivă nu a fost în mod clar înlocuită cu o pensie de invaliditate psihică) (art. 49 din Legea privind invaliditatea psihică a Uniunii Europene), astfel încât nu se poate stabili în mod comparabil dacă persoana respectivă are o invaliditate fizică sau o invaliditate psihică (în cazul în care persoana respectivă nu are o educație sau o sănătate mintală) sau dacă nu are o invaliditate psihică (în cazul în care persoana respectivă nu are o educație sau o sănătate mintală) (art. 49 din Legea privind invaliditatea psihică a Uniunii Europene), astfel încât nu se poate stabili în mod clar dacă nu există o problemă de invaliditate psihică în ceea ce privește capacitatea fizică sau a persoanei respective (în ceea ce privește condițiile de invaliditate).
În timp ce ECHR nu a considerat problematic faptul că experții care și-au pregătit concluziile în cazul reclamantului nu erau specialiști în psihiatrie sau în orice altă boală de care suferise reclamantul, sarcina lor nu a fost de a diagnostica sau trata bolile reclamantului, ci de a evalua, pe baza constatărilor pregătite de specialiști medicali din Germania, care au diagnosticat și evaluat duritatea reclamantului, consecințele lor asupra capacității de lucru a reclamantului (punctul 50 din hotărârea). ECHR a subliniat că experții care și-au pregătit concluziile în cazul reclamantului nu au fost specialiști în psihiatrie sau în orice altă boală de care suferă reclamantul. În același timp, afirmațiile sale se refereau în mare parte la criteriile pe care experții Fondului Croat de Pensii le-au aplicat în evaluarea stării sale medicale, ceea ce nu a însemnat obținerea unei concluzii de la un alt expert.
În plus, în conformitate cu legislația națională, examinările personale ale persoanelor se efectuau exclusiv în cazul în care, pe baza documentației medicale pregătite pe baza unei asigurări administrative de pensie din altă țară, nu era posibilă o concluzie, pe care situația reclamantului nu o avea (punctul 56). cererea reclamantului, pe baza concluziilor experților Fondului Croațian de Pensii, fără verificarea suplimentară a stării sale de sănătate de către un specialist în domeniul psihiatriei, nu constituia, după cum a cerut, o încălcare a dreptului său la un proces echitabil (punctul 58 din hotărârea I).
HAMZAGIĆ v. Croatia (№ 68437/ 13) Обставини справи Справа стосувалася скарги заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції на те, що під час адміністративного судового розгляду його право на пенсію по інвалідності було визначено на основі висновків експертів, які не мали відповідної компетенції та не були неупередженими для оцінювання його стану. Під час війни в Боснії і Герцеговині заявник три м ісяці провів у тюремному таборі, де був підданий різним травматичним подіям. У зв’язку із цим у Німеччині в нього було діагностовано посттравматичний стресовий розлад (далі – розлад) і призначено пенсію по інвалідності. Далі заявник звернувся до відповід них органів у Хорватії з проханням сплатити йому пропорційну частину пенсії по інвалідності.
Він послався на угоду про соціальне забезпечення між Хорватією та Німеччиною. У квітні 2012 року Загребське відділення хорватського Пенсійного фонду відхилило заяву заявника , посилаючись на висновок свого експерта, який указав, що заявник не є інвалід ом. У своїй скарзі до вищого органу заявник зазначив, що його інвалідність була встановлена в Німеччині. В червні 2012 року Центральне відділення хорватського Пенсійного фонду отримало висновок свого експерта, який , розглянувши матеріали справи заявника , підтвер див відсутність у нього інвалідності . У липні того ж року скарга заявника була відхилена. У своєму адміністративному позові заявник оскаржував висновки експертів пенсійного органу й підтримав висновки психоневролога, який підтвердив наявність у нього хвороби.
У грудні 2012 року заявник подав до адміністративного суду документи, з яких випливало, що інвалідність в Німеччині була встановлена на основі його розладу; заявник клопотав про проведення експертизи. Під час судового розгляду адміністративний суд заслухав експерта хорватського Пенсійного фонду, який вказав, що розлад заявника не може спричиняти інвалідності і що нервовий розлад не може бути предметом експертизи. Суд відхилив клопотання заявника про отримання психіатричного висновку експерта й зазначив, що відповідні обставини були правильно та детально встановлені на основі висновків експертів пенсійних органів . Зокре ма , суд указав, що медична спеціалізація експерта пенсійного органу не мала значення для справи.
В березні 2013 року суд відхилив скаргу заявника як необґрунтовану. Конституційне провадження також сприяло успішному завершенню справи для заявника. У своїй скарзі до ЄСПЛ заявник скаржився на несправедливість адміністративного провадження в тому, що він не міг домогтися отримання психіатричного висновку щодо його інвалідності, а тому не міг отримати відповідні пенсійні виплати. © Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом. 2 Оцінка Суду ЄСПЛ нагадав, що хоча сам факт того, що експерт працює в установі, яка є стороною у справ і , може викликати сумніви в заявника як в протилежної сторони, такі сумніви не можуть вважатися вирішальними в разі відсутності об’єктивних причин побоюватися того, що такий експерт не був нейтральним у своїх професійних рішеннях (пункт 46 рішення).
Стосовно експерта, який готував висновок у провадженні в першій інстанції в межах хорватського Пенсійного фонду , ЄСПЛ підкреслив, що ані зі змісту матеріалів справи, ані з тверджень заявника не вбачалося доказів відсутності в нього необхідної об’єктивності (порівняйте Devin ar , § 51, та Krunoslava Zovko , § 45, обидві цит . в рішенні) (пункт 47 рішення). Щодо експерта Г. М., який готував висновок у межах розгляду справи заявника вищим пенсійним органом , ЄСПЛ визнав зрозумілим те, що в заявника виникли сумніви у його компетентності та нейтральності з урахуванням того, що йому надали пенсію по інвалідності в Німеччині головним чином у зв’язку з розладом, тоді як Г. М. не був спеціалістом у сфері психіатрії.
Під час слухання Г. М. також вказував, що розлад не міг спричинити інвалідність (пункт 48 рішення). З огляду на це ЄСПЛ насамперед відзначив, що кожна держава має власні критерії для присудження пенсії по інвалідності. Згідно із Зак оном про пенсійне страхування Хорватії для отримання пенсії по інвалідності особа має повністю (загальна непрацездатність) або більше ніж на 50 % втратити працездатність порівняно з фізично та психічно здоровою застрахованою особою, яка має таку ж або схожу освіту чи здатності , (профес ійна нездатність до роботи) у зв’язку із змінами стану здоров’я, які не можна вилікувати.
Тому з метою отримання пенсії по інвалідності хорватський Закон установив доволі високі вимоги в тому сенсі, що проблеми зі здоров’ям особи мали впливати на її працездатність (пункт 49 рішенн я). Із цього випливає, як пояснили національні органи влади, що факт присудження заявникові пенсії по інвалідності в Німеччині переважно на основі його розладу не мав жодного значення для хорватських органів влади, оскільки вони мали з’ясувати , чи виправдовував медичний стан заявника надання йому пенсії по інвалідності на підставі критеріїв, які застосовуються в Хорватії (пункт 50 рішення). ЄСПЛ не вбачив проблематичним те, що експерти, які підготували свої висновки у справі заявника, не були спеціалістами в психіатрії чи з будь - яких інших хвороб, на які страждав заявник.
Їхнє завдання не полягало в діагностиці чи лікуванні хвороб заявника, а в оцінюванні на основі підготованої медичними спеціалістами в Німеччині, які діагностували та лікували заявника, їх наслідків на здатність заявника працювати. ЄСПЛ підкреслив, що ці експерти були медичними експертами зі значним професійним та науковим досвідом й у своїй роботі вони були зобов’язані застосовувати Закон про пенсійне страхування, наказ та © Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом. 3 інші регуляторні акти, а також принципи й досягнення сучасної медичної науки (пункт 54 рішенн я). ЄСПЛ також зауважив, що заявник мав можливість ефективно оскаржити висновки експертів та відповідні рішення пенсійного органу до адміністративного суду.
Після подачі заявником адміністративного позову адміністративний суд запитав у нього додаткову медичну документацію з апеляцій експерта та заслухав його в судовому засіданні, на якому заявник міг ставити питання. Зрештою суд відхилив позов заявника , дійшовши висновку, що висунуті ним аргументи не містять жодних тверджень, які могли б поставити під сумнів висновки експертів (пункт 55 рішення). ЄСПЛ підкреслив, що клопотання заявника про отримання психіатричного висновку ґрунтувалися на тому, що його було повністю визнано непрацездатним у Німеччині на основі його розладу та що висновки експертів у Хорватії були підготовані без його особистого огляду. Водночас його твердження здебільшого стосувалися критеріїв, які експерти хорватського Пенсійного фонду застосовували при оцінюванні його медичного стану, що не означало отримання ще одного висновку експерта.
Крім того, згідно з національним законодавством особисті огляди особи проводилися винятково в разі, якщо на основі медичної документації, підготованої органом пенсійного страхування іншої країни, не можливо було зробити висновки, чого в ситуації заявника не було (пункт 56 рішення). ЄСПЛ повторив, що оцінювання отриманих доказів та відповідності будь - якого доказу, який сторона ба жає навести , є прерогативою національних суд ів. ЄСПЛ не може встановити нічого несправедливого в обґрунтованому рішенні адміністративного суду про відмову в отриманні психіатричного висновку.
Цей суд визначив, що відповідні медичні обставини, установлені двома висновками експертів, узгоджувалися з медичною документацією в матеріалах справи, що кожна держава визначає інвалідність для призначення відповідної пенсії на основі власних медичних та юридичних критеріїв і що в цій справі експерти дійшли висновку, що хвороба заявника не могла становити інвалідність на основі хорватських критеріїв (пункт 57 рішення). Тому з наведених вище міркувань ЄСПЛ вказав, що розгляд адміністративним судом справи заявника на основі висновків експертів хорватського Пенсійного фонду без додаткової перевірки стану його здоров’я спеціалістом у сфері психіатрії, як він цього просив, не становило порушення його права на справедливий судовий розгляд (пункт 58 рішенн я). Виснов ок Відсутність порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд).
Рішення в цій справі ухвалене Палатою 9 грудня 2021 року й набуло статусу остаточного 9 березня 2022 року відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. © Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.