CASE OF ROMANOV AND OTHERS v. UKRAINE) (declaratia nr. 5159/21 si alte 2 cereri de actiune vezi lista in anexa) DECIZIA STRASBOURG a 24 februarie 2022 Aceasta hotarare este definitiva, dar poate fi supusa corectiilor redactionale.In cazul Romanov si alti oameni de drepturi ale Ucrainei, Curtea Europeana a Drepturilor Omului (sectiunea P), dupa ce a sesizat un comitet de actiune, din care au fost selectate: Lyaffe Guseianu (declaratia Lyaffe Guseianu a Ucrainei), a raspuns la cererea lui Hüdinov (declaratia Lyaffe Guseianu a Ucrainei), a raspuns la cererea lui Hüdinov (declaratia de actiune a lui Margot), a raspuns la cererea lui Chritto Chritto Chritto (declaratia de actiune a lui Margot), a raspuns la cererea Curtii de Apel (declaratia de actiune a Curtii de Apel a Ucrainei), a raspuns la cererea lui Václav Bă (declaratia de actiune a lui Margot), a raspuns la cererea Curtii de actiune a Curtii de la Cea de Apel (declaratia de actiune a lui Margot), a Craiova (declaratia de actiune) a Curtiii Guse la Craiova (declaratia de actiune) a Curtii de actiune (declaratia de actiune a lui Vácil Borrent) si a celorlaltei persoane (declaratia de actiune din Craiova) a fost examinata in cadrul Curtii de judecata, iar in data de 22 decembrie 2022 au fost luate doua cereri de actiune de actiune, la data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de data de
Reclamanții s-au plâns, în principal, că durata procedurilor penale relevante nu era compatibilă cu cerința termenului rezonabil și că nu aveau o cale de atac juridic eficientă în această privință. Ei s-au referit la art. 6 alineatul (1) și la art. 13 din Convenție, care prevăd: art. 6 alineatul (1) din Convenție Fiecare are dreptul de a ... fi judecat într-un termen rezonabil de către ... o instanță ... care ... să stabilească temeinicia oricărei acuzații penale împotriva sa. art. 13 din Convenție Coveniile, ale căror drepturi și libertăți, recunoașterea competențelor autorităților de la Convenție, au fost încălcate, au, de asemenea, dreptul de a se pronunța în instanța națională, chiar dacă o astfel de încălcare a fost pronunțată de către o persoană care a exercitat competențele sale oficiale. Cuveniile de la Convenția (în art. 12 din Convenție) nu au avut dreptul de a se pronunța în mod rezonabil în fața instanței.
În decizia din decembrie 2000, în cauza principală "Nechay împotriva Ucrainei" (Nechay împotriva Ucrainei), în cauza nr. 15360/10, din 1 iulie 2021, Curtea a constatat deja încălcări cu privire la aspecte similare celor examinate în această cauză. După examinarea tuturor materialelor prezentate Curții, Curtea nu a găsit niciun fapt sau argument care să justifice o întârziere misterioasă a procedurilor la nivel național. Prin urmare, examinând practica sa în această chestiune, Curtea consideră că în această cauză, nevaliditatea procedurilor, astfel cum este descrisă în tabelul suplimentar al CUREA a Ucrainei, este o cerere suplimentară de refuz de recurs în temeiul articolului 7 din Convenția nr. 907/103, în care Curtea a declarat că nu a primit nicio dovadă de încălcare a articolului 2 din Convenția nr. 1335/2006 privind protecția minorilor (CUREA, în conformitate cu art. 13 din Convenția nr. 93/102, nu a primit nicio dovadă de încălcare a articolului 2 din Convenția nr. 1321/2003, în care se prevede că nu a fost prezentată nicio plângere în temeiul articolului 13 din Convenția nr. 1321/2003, nu a primit nicio dovadă de încălcare a CUREA, în temeiul articolului 13 din Convenția nr. 1321/2003, nu a fost prezentat nicio dovadă de încălcare a obligației de recurs în temeiul articolului 13 din Convenția nr. 1321/2003, iar Curtea consideră că nu a primit nicio dovadă de refuz de recurs în temeiul articolului 13 din Convenția nr. 1321/2003, în care se aplică.
art. 41 din Convenție prevede: Dacă Curtea consideră că nu există încălcare a Convenției sau a protocolelor acesteia și dacă dreptul intern al părții contractante în cauză prevede doar despăgubiri parțiale, Curtea, în cazul necesității, acordă părții afectate o satisfacție echitabilă. 15. Având în vedere documentele pe care le deține și practica sa (a se vedea, în special, hotărârea în cauza Bevz împotriva Ucrainei (Besetz împotriva Ucrainei), hotărârea din octombrie 7307/05, 52 punctul 18 iunie 2009), Curtea consideră că nu este necesar să pronunțe o sentință în cazurile menționate în tabelul de mai sus. În cazul în care dreptul intern al părții contractante în cauză prevede doar despăgubiri parțiale, Curtea consideră că este necesar să recunoască o sentință în caz de încălcare a dispozițiilor naționale din tabelul de mai jos, care descrie în tabelul de mai jos, punctul 29 din Convenția Europeană privind protecția împotriva infracțiunilor, care se înlocuvine cu punctul 12 din tabelul 12 din Regulamentul nr. 1216/2009; Curtea consideră că nu este necesar să descriească o sentință în caz de încălcare a unei sentințe națională în care se aplică o poziție de peste limita a unei sentințe de protecție penală, care se află la punctul 1 din tabelul 12 din Convenția OPCI; precum și alte plângeri, care se referă la art. 12 din Regulamentul OPCI, care se adaugă la art. 12 din Regulamentul OPCI, care se referă la art. 12 din Regulamentul OPCI, care se referă la art. 12 din Regulamentul OPCI, care se referă la art. 13 din Regulamentul OPCI, care se referă la art. 13 din Regulamentul nr.
că s-a încălcat art. 2 din Protocolul nr. 4 la Convenție în ceea ce privește reclamantul din cererea nr. 22453/21; stabilește că: (a) în termen de trei luni statul pârât trebuie să plătească reclamantului sumele indicate în tabelul din anexă; dacă sumele trebuie să fie convertite în moneda națională a statului pârât la cursul de la data efectuării plății; (b) la sfârșitul termenului de trei luni menționat până la decontarea finală a sumelor menționate, se va aplica un dobândă simplă (simple interest) în valoarea ratei de poziție limită a Băncii Centrale Europene, ca dobândă în perioada de neplăcere, la care se adaugă trei puncte de procent.
Igor Semenovici Lobodin 1961 28.09.2011 04.12.2020 9 ani, 2 luni și 7 zile 1 instanță 3 600 22453/21 17.04.2021 Olena Oleksievna DOVGOPOLA 1976 14.02.2006 Durată Mai mult de 15 ani și 11 luni 2 instanță p.1 art. 2 Protocolul nr. 4 la Convenție - durată excesivă de aplicare a înregistrării de intrare: reclamantul fiind sub înregistrarea de intrare de la 17 februarie 2006 până la 23 decembrie 2020, mai mult de 14 ani și 10 luni 8 600 [1] Și în plus suma oricărei taxe care poate fi impusă reclamanților.
(CASE OF ROMANOV AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 5159/21 та 2 інші заяви –
див. перелік у додатку)
24 лютого 2022 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Романов та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Лятіф Гусейнов
(Lətif Hüseynov), Голова,
Ладо Чантурія
(Lado Chanturia)
,
Арнфінн Бордсен
(Arnfinn Bårdsen)
,
судді,
та Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
,
в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 03 лютого 2022 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
1.
Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2.
Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3.
Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4.
Заявники скаржилися на надмірну тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. У заяві № 22453/21 заявник також висунув інші скарги за Конвенцією.
ПРАВО
5.
Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
6.
Заявники скаржилися, головним чином, що тривалість відповідних кримінальних проваджень була несумісною з вимогою «розумного строку» та у них не було ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилалися на пункт 1 статті 6 і статтю 13 Конвенції, які передбачають:
Пункт 1 статті 6 Конвенції
«Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом ... який... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.»
Стаття 13 Конвенції
«Кожен, чиї права та свободи, визнані в [цій] Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.»
7.
Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що скарги, висунуті заявником у заяві № 12761/21 на тривалість іншого кримінального провадження, яке тривало з 12 березня 2009 року до
29 жовтня 2014 року, мають бути відхилені, оскільки заявник не дотримався шестимісячного строку, передбаченого пунктом 1 статті 35 Конвенції.
8.
Щодо решти скарг за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади, а також важливість предмету спору для заявників (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП]
(Pélissier and Sassi v. France)
[GC], заява №
25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II та «Фрідлендер проти Франції» [ВП]
(Frydlender v. France)
[GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).
9.
У керівній справі «Нечай проти України»
(Nechay v. Ukraine)
, заява №
15360/10, від 01 липня 2021 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10.
Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість проваджень на національному рівні. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень, як описано у таблиці в додатку, була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».
11.
Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.
12.
Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.
13.
Заявник у заяві № 22453/21 також подав скаргу за статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції за відповідною усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку). Ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що вона також свідчить про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах «Іванов проти України»
(Ivanov v.Ukraine)
, заява № 15007/02, пункти 90 – 97, від 07 грудня 2006 року) та «Нікіфоренко проти України»
(Nikiforenko v. Ukraine)
, заява №
14613/03, пункт 59, від 18 лютого 2010 року).
14.
Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
15.
З огляду на наявні в нього документи та свою практику
(див., зокрема, рішення у справі «Бевз проти України»
(Bevz v. Ukraine)
, заява № 7307/05, пункт 52, від 18 червня 2009 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені в таблиці у додатку.
16.
Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Вирішує
об’єднати заяви;
Оголошує
неприйнятною скаргу заявника у заяві № 12761/21 на надмірну тривалість провадження, яке тривало з 12 березня
2009 року до 29 жовтня 2014 року;
Оголошує
прийнятними скарги на надмірну тривалість кримінальних проваджень, як описано в таблиці у додатку, відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту та інші скарги за усталеною практикою Суду, наведені в таблиці у додатку;
Постановляє
, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1
статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень, як описано у таблиці в додатку, та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту;
Постановляє
, що було порушено статтю 2 Протоколу № 4 до Конвенції щодо заявника у заяві №
22453/21;
Постановляє,
що
:
(a)
упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b)
із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток
(simple interest)
у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено 24 лютого 2022 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Лятіф Гусейнов
(Lətif Hüseynov)
Голова
Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 13 Конвенції
(надмірна тривалість кримінального провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)
№
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Початок провадження
Закінчення провадження
Загальна тривалість Інстанції
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди і компенсації судових та інших витрат (в євро)
[1]
5159/21
09.01.2021
Юрій Валерійович РОМАНОВ
1972
Собина Павло Миколайович
м. Охтирка
08.05.2014
триває
Більше 7 років,
8 місяців та 5 днів
1 інстанція
3 000
12761/21
01.03.2021
Ігор Семенович
1961
28.09.2011
04.12.2020
9 років, 2 місяці та
7 днів
1 інстанція
3 600
22453/21
17.04.2021
Олена Олексіївна ДОВГОПОЛА
1976
14.02.2006
триває
Більше 15 років та
11 місяців
2 інстанції
п.1 ст. 2 Протоколу
№ 4 до Конвенції
-
надмірна тривалість застосування підписки про невиїзд: заявник перебував під підпискою про невиїзд з 17 лютого 2006 року до 23 грудня 2020 року, більше 14 років та
10 місяців
8 600
[1]
Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам
.