CASE OF COMMUNAUTÉ GENEVOISE D'ACTION SYNDICALE (CGAS) v. SWITZERLAND

COMMUTAUTE GENEVOISE D'ACTION SYNDICALE (CGAS) v. Switzerland (No 21881/20) Circumstanțele cauzei Asociatul și reclamanta din acest caz s-au plâns de lipsă de dreptul de a organiza și participa la evenimente publice după restricțiile introduse de Guvern pentru combaterea COVID-19 în conformitate cu Hotărârea O.2 COVID-19, introdusă de Consiliul Federal la 13 martie 2020. În conformitate cu această Hotărâre, evenimentele publice și private au fost interzise la 16 martie 2020. Încălcarea acestei interdicții a fost sancționată cu pedepse în formă de detenție sau amendă.

Scopul activității asociației - reclamantul a fost obligat să organizeze evenimente în protecția intereselor lucrătorilor și a membrilor lor, în special în domeniul libertăților sindicale și democratice - a fost sancționat în iunie 2020. În conformitate cu Hotărârea O.2 COVID-19, participarea la evenimente publice a fost utilizată în mod solid, ea a fost sancționată cu o plată de peste 30 de mii de participanți. În ceea ce privește epuizarea mijloacelor naționale de apărare, ECHR a subliniat că, în acel moment, asociația - reclamantă nu avea un mijloc eficient, disponibil în practică, prin care să poată contesta încălcarea dreptului său de a se aduna în sensul articolului 11 din Convenție.

În special, deși ordonanțele federale de punere în aplicare pot fi, în mod normal, supuse unei hotărâri preliminare a Curții Federale Supreme privind constituționalitatea, inclusiv pentru a nu fi vinovate de o astfel de declarație - orice acțiune pe baza căreia aceasta a declarat că este în interesul public - această hotărâre a fost luată în legătură cu o parte a drepturilor persoanelor în cauză care sunt în mod special protejate. - În ceea ce privește principiile de libertate și protecție a libertății de vizitare în contextul COVID-19, Curtea Europeană a declarat că nu este necesară o evaluare a măsurilor adoptate în temeiul Constituției. - În ceea ce privește principiile și principiile de libertate de vizitare și protecție a persoanelor în cauză, Curtea Europeană a declarat că nu este necesară o evaluare a măsurilor adoptate în temeiul Constituției.

- În ceea ce privește principiile și principiile de libertate de vizitare și protecție a persoanelor în contextul COVID-19, Curtea Europeană a declarat că nu este în măsură să evalueze necesitatea unor măsuri adoptate în temeiul Constituției. - În ceea ce privește libertatea de a persoanelor în cauză, Curtea Europeană a declarat că nu este obligată să ia măsuri în temeiul Constituției. - Curtea Europeană să evaluezează măsurile privind libertatea de vizitare și libertate în temeiul Constituției. - Curtea Europeană a declarat că nu este obligată să adopte o decizie de drept de drept de a adopție. - În acest genul nr. În acest caz, CEDO a recunoscut că amenințarea la adresa sănătății publice cauzată de COVID-19 a fost foarte gravă, iar conștientizarea la începutul pandemiei a simptomelor și a pericolului virusului a fost destul de limitată; în consecință, statele au trebuit să reacționeze rapid pe parcursul perioadei de analiză.

CEDO a luat în considerare, de asemenea, interesele concurente în circumstanțele destul de complexe ale pandemiei și, în special, obligația pozitivă a statelor contractante la convenție de a proteja viața și sănătatea persoanelor aflate sub jurisdicția lor, în conformitate cu articolele 2 și 8 din convenție. În același timp, CEDO a decis că interzicerea totală a unui astfel de tip de comportament a fost destul de gravă, ceea ce a impus ca instanțele să se bazeze pe o evaluare reală a acestuia, în special printr-o examinare serioasă a dreptului la concurență, în special de către instanțele naționale, care au adoptat măsuri de control, în scopul de a proteja interesele concurenților, în conformitate cu statutul lor.

- 17 martie 2020 - CEDO a declarat că nu este necesară nicio măsură de evaluare a intereselor concurenților, în special în vederea evaluării în mod efectiv a dreptului la concurență, care au fost supuse de instanțele de jurisdicție, în special în vederea examinării lor. - 17 martie - 30 martie - CEDO - CEDO a interzis, în vederea de a fost interziune, în conformitate cu care Curtea European Court of Justice, care a interzis, în mod efectiv, că nu a fost necesară să intervină să intervină nicio măsură de a evaluarea intereselor concurenților concurenților, în scopul de a să se confrunte cu o evaluare a dreptului de concurență. Acest lucru provoacă o îngrijorare deosebită din punctul de vedere al Convenției, deoarece interdicția generală a persistat pentru o perioadă semnificativă de timp.

CEDO a adăugat că, având în vedere urgența adoptării măsurilor corespunzătoare pentru a contracara amenințarea fără precedentă pe care COVID-19 a creat-o în fazele timpurii ale pandemiei, nu se poate aștepta neapărat o discuție detaliată la nivel național, în special în Parlament, înainte de adoptarea măsurilor urgente, menite să combată acest pericol global. Cu toate acestea, în aceste circumstanțe, o examinare judiciară independentă și eficientă a măsurilor executate de către autoritățile din această ramură a fost de o importanță majoră. © În martie, o nouă listă a măsurilor de aplicare a potențialului de a fi luate de către o astfel de organizație a fost adăugată de CEDO.

În concluzie, CEDO a subliniat faptul că, în fața crizei globale în domeniul sănătății, Elveția nu a profitat de art. 15 din Convenție, care permite statelor contractante să ia anumite măsuri de derogare de la obligațiile lor în conformitate cu Convenția în timpul războiului sau al altor situații de urgență care amenință viața națiunii/societății. În consecință, ea a fost obligată să respecte Convenția în conformitate cu art. 1 și, în cadrul acestei cauze, cerințele articolului 11 din Convenție cu privire la libertatea de exprimare acordată - răspunsul la libertatea de exprimare. CEDO nu a luat în considerare în acest caz amenințarea pe care COVID-19 o prezintă pentru sănătatea societății și pentru îngrijirea populației.

În martie 2022 a ajuns la concluzia că, în lumina importanței acestei liste de acțiuni de violență a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de exprimare a libertății de opinie.

La 5 septembrie 2022, cauza a fost transferată pentru examinare în Marea Cameră a Curții Europene a Justiției). © Traducerea și prelucrarea acestei hotărâri au fost efectuate de Curtea Supremă.

COMMUNAUTE GENEVOISE D'ACTION SYNDICALE (CGAS) v. Switzerland (№ 21881/ 20) Обставини справи Асоціац ія - заявник у цій справі скаржилася на позбавлення права організовувати публічні заходи та брати участь у них після обмежень, запроваджених Урядом для боротьби з COVID - 19 згідно з Постановою О.2 COVID - 19, введеною в дію Федеральною радою 13 березня 2020 року. Відповідно до цієї Постанови публічні та приватні заходи із 16 березня 2020 року були заборонені. Порушення цієї заборони каралося покаранням у вигляді позбавлення волі або штрафом. Мета діяльності асоціації - заявника полягала в захисті інтересів працівників та організ ацій - членів, особливо у сфері профспілкових і демократичних свобод.

За твердженнями асоціації, вона щорічно організовує десятки подій у кантоні Женева й бере в них участь. 26 травня 2020 року асоціація - заявник звернулася до ЄСПЛ зі скаргою на те, що після прийняття цієї Постанови вона була вимушена скасувати мітинг, запланований на 1 травня 2020 року, і відкликати свій запит про надання дозволу. Із 30 травня 2020 року заборону зібрань було послаблено (до 30 учасників). Заходи за участю понад 1000 учасників залишалися під забороною до кінця серпня 2020 року. 20 червня 2020 року заборону на проведення публічних заходів було скасовано, проте учасники були зобов’язані носити / використовув ати маски.

Посилаючись на статтю 11 Конвенції, асоціація - заявник скаржилася на позбавлення права організовувати публічні події та бути їх учасником після вжиття урядових заходів згідно з Постановою О.2 COVID -19 . Оцінка Суду Стаття 11 Конвенції Прийнятн ість З питання статусу потерпілого ЄСПЛ установив, що асоціація - заявник, яка була вимушена змінити свою поведінку або навіть утриматися від організації публічних заходів, що могли б сприяти досягненню задекларованої мети, аби уникнути кримінальних покарань, могла стверджувати, що була потерпілою від порушення Конвенції. Стосовно вичерпання національних засобів пра вового захисту ЄСПЛ підкреслив, що на той час асоціація - заявник не мала ефективного засобу, доступного на практиці, завдяки якому вона могла б поскаржитися на порушення свого права на зібрання в розумінні статті 11 Конвенції.

Зокрема, хоча федеральні постанови зазвичай можуть бути об’єктом попереднього рішення Федерального Верховного суду про конституційність, у тому числі за відсутності будь - якого інтересу, цей суд за досить особливих обставин впровадженого © Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом. 2 Федеральною радою загального локдауну в межах заходів із протидії поширенню COVID -19 не розглядав заяви щодо свободи зібрань по сут і й не оцінював відповідність Постанови О.2 COVID - 19 Конституції. Тому ЄСПЛ оголосив цю заяву прийнятною. По суті ЄСПЛ дійшов висновку, що заборона публічних зібрань, складова частина урядових заходів, спрямованих на б оротьбу з COVID - 19, становила втручання в реалізацію асоціацією - заявником свого права на свободу зібрань.

Таке втручання ґрунтувалося на Постанові О.2 COVID - 19 та мало за мету захист здоров’я і прав та свобод інших осіб. Щодо необхідності такого заходу в демократичному суспільстві ЄСПЛ нагадав принципи, наведені в його рішенні у справі Kudrevičius and Others (№ 37553/05, §§ 142– 46, ECHR 2015). ЄСПЛ в цій справі визнав, що загроза громадському здоров’ю через COVID - 19 була дуже серйозною, обізнаність на початку пандемії в симптомах та небезпечності вірусу була досить обмеженою; відповідно, держави мали швидко реагувати впродовж розглядуваного періоду. ЄСПЛ також урахував конкуруючі інтереси в досить складних обставинах пандемії та, особливо, позитивне зобов’язання Договірних держав Конвенції захищати життя і здоров’я осіб, що перебувають під їхньою юрисдикцією, згідно зі статтями 2 та 8 Конвенції.

Насамперед ЄСПЛ дійшов висновку, що повна заборона певного типу поведінки була серйозним заходом, що вимагало вагомих підстав для його виправдання, зокрема шляхом нагляду судами, уповноваженими врівноважувати конкуруючі інтереси. Між 17 березня та 30 травня 2020 року всі заходи, завдяки яким асоціація - заявн ик могла реалізовувати свою діяльність згідно зі статутною метою, були повністю заборонені. За усталеною практикою ЄСПЛ загальний захід такого виду вимагає серйозних причин для свого виправдання та особливо ретельного контролю судами, уповноваженими врівноважувати конкуруючі інтереси. Навіть припустивши, що така причина була – необхідність ефективно протидіяти глобальній пандемії COVID - 19, з розгляду ЄСПЛ випливає питання вичерпання національних засобів правового захисту, за яким жодного такого контролю суди, як і Федеральний Верховний суд, не здійснювали.

Відповідно, урівноваження конкуруючих інтересів, яке вимагає ЄСПЛ для цілей оцінки пропорційності такого радикального заходу, не проводилося. Це викликає особливе занепокоєння з точки зору Конвенції, адже загальна заборона зберігалася впродовж значного періоду. ЄСПЛ додав, що з урахуванням невідкладності вжиття відповідних заходів для протидії безпрецедентній загрозі, яку створив COVID - 19 на ранніх етапах пандемії, не обов’язково очікувати, що на національному рівні відбудуться детальні обговорення, особливо в Парламенті, перед тим як вживати невідкладних заходів, спрямованих на боротьбу із цим глобальним лихом. Проте за цих обставин незалежний та ефективний судовий розгляд ужитих виконавчою гілкою влади заходів був тим паче важливим.

© Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом. 3 Щодо покарання з порушення заборони проведення публічних заходів за спірною Постановою ЄСПЛ повторив, що застосування кримінальних покарань має виправдовуватися особливо вагомими підставами і що організація мирного зібрання зазвичай не має мати за собою ризик застосування таких покарань. У цій справі до спірної Постанови від 17 березня 2020 року було додано статтю 10d. Згідно із цим положенням будь - яка особа, яка умисно порушить заборону публічних заходів за статтею 6 Постанови, підлягатиме позбавленню волі на строк, що не перевищує три роки, або штрафу (за винятком наявності більш серйозного кримінального правопорушення за Кримінальним кодексом).

На думку ЄСПЛ, ці надто суворі по карання могли мати наслідком стримувальний вплив на потенційних учасників чи групи, які б намагалися організувати такі заходи. Зрештою ЄСПЛ підкреслив факт того, що, стикнувшись із всесвітньою кризою у сфері охорони здоров’я, Швейцарія не скористалася статтею 15 Конвенції, яка дозволяла Договірним державам вживати певних заходів із відступу від своїх зобов’язань за Конвенцією під час війни або інших надзвичайних ситуацій, що загрожують життю нації / суспільства. Відповідно, від неї вимагалося дотримання Конвенції згідно з її статтею 1 й, у межах цієї справи, вимог статті 11 Конвенції щодо наданої державі - відпові дачу свободи розсуду. ЄСПЛ в жодному разі не ігнорує загрозу, яку становить COVID - 19 для суспільства та здоров’я населення.

Утім він дійшов висновку, що у світлі важливості свободи мирних зібрань у демократичному суспільстві, зокрема з тем та цінностей, поширюваних відповідно до свого статуту асоціацією - заявником, загального характеру й значної тривалості заборони публічних заходів, що перешкоджали діяльності асоціації, і характеру та суворості можливих покарань втручання в реалізацію захищених статтею 11 Конвенції прав не було пропорційним переслідуваній меті. Крім того, національні суди не здійснювали ефективного перегляду спірних заходів у відповідний період. Тому Швейцарія в цій справі перевищила свободу розсуду, надану їй. Тож втручання не було необхідним у демократичному суспільстві в розумінні статті 11 Конвенції і мало місце порушення цього положення.

Виснов ок Порушення статті 11 Конвенції (свобода зібрань та об’єднання). Рішення в цій справі ухвалене Палатою 15 березня 2022 року й набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 5 вересня 2022 року справу було передано на розгляд Великої Палати ЄСПЛ) . © Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.