CASE OF SOLEYKO v. UKRAINE (declaratia nr. 78181/12) Hotararea STRASBOURG 20 septembrie 2022 Această hotarare este definitivă, dar poate fi supusă corecțiilor redactatorii.În cazul Solejko împotriva judecătoriei Ucrainei, Curtea Europeană a Drepturilor Omului (Sectiunea a cincea), întrunită în noiembrie 2022 de către un comitet, din care fac parte: Ivana Jelić, Guvernatorul, Ganna Yudkivska, avocatul lui Arfin Bårn, a declarat că a fost un cetățean al Ucrainei, iar judecătorii lui Martin Keller (Martina Keller), care au prezentat o cerere de decizie pentru încălcarea dreptului la libertate de exprimare, au declarat că au fost în cauză pentru încălcarea dreptului la libertate de exprimare, în conformitate cu art. 1 din Convenția Ucrainei din 1952 (Sectiunea a treia, secțiunea a doua, secțiunea a treia, secțiunea a doua, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a doua, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia a treia, secțiunea a treia a treia, secțiunea a treia, secțiunea a treia a tre
Reclamantul a depus o plângere administrativă împotriva Comisiei Electorale de Districte (denumită în continuare CIE), susținând acuzații de încălcări grave în procesul de numărare a voturilor (inclusiv falsificarea unui număr mare de buletine de vot în timpul păstrării lor la CIE, care au fost în primul rând numărate în favoarea sa, precum și opunerea lor la numărarea ulterioară a voturilor fără garanții adecvate împotriva abuzului). Ea a susținut că rezultatele alegerii au fost astfel determinate ca o modalitate alternativă de a determina alegătorii în procesul de votare a comisiilor electorale de administrație (denumită în continuare CIE) a fost de a determina alegerile în conformitate cu decizia Curții Centrale de Justiție (denumită în continuare CIE).[3] În urma deciziei, aceasta a susținut că rezultatele alegerii au fost luate în mod neconstituțional, deoarece nu au fost confirmate în conformitate cu legea, în conformitate cu decizia Administrației Centrale, în care se susținea că nu au fost luate în mod legal, în conformitate cu legea.
Raportul misiunii de observare a alegerilor din cadrul Biroului pentru instituții democratice și drepturile omului al Organizației pentru Securitate și Cooperare în Europa (OCDE/ODIHR), publicat în ianuarie 2013, a prezentat comentarii false cu privire la procesul de numărare a rezultatelor la CED, care corespundeau afirmațiilor reclamantului. În special, acesta a menționat că CEDO, în timpul numărării rezultatelor componentei majoritare ale ale alegerilor la CEDO, a constatat că un număr mare de buletine, care anterior au fost numărate în favoarea [candidaților]-liders, au fost numărate puțin mai târziu, după un candidat și mai puțin, au fost considerate nevalide; este evident că au fost verificate diferite informații despre schimbarea acestora în camera CEDO. OCDE/ODIHR a fost, de asemenea, marcată în mod serios în procesul de obținere a unor informații despre voturilor în conformitate cu art. 4.
Prin urmare, trebuie să fie recunoscută ca fiind admisibilă. 7.Principiile generale relevante menționate, în special, în hotărârile în cazul Davydov și alții împotriva Rusiei (Davydov and Others v. Russia), cererea nr. 75947/11, punctele 271 277 și 283 288, 30 mai 2017 privind nivelurile de discriminare, precum și în cazul Mango v. Belgia (Mango v. Rusia), care a fost declarată inadmisibilă de către cetățenii de la 7 iulie 2020, punctele 310/15, 10 iulie 2020 privind principiile de independență, precum și în cazul Rusiei (Davydov and Others v. Russia), cererea nr. 75947/11, punctele 277 și 283 288, 30 mai 2017 privind nivelurile de discriminare, precum și în cazul Mango v. Rusia (Mango v. Belgia), care a fost declarată inadmisibilă de către cetățenii de la 7 iulie 2020, punctele 107 și 108, respectiv punctele 283 și 287).
Recunoașterea voturilor a fost efectuată de către CVC după plângerea principalului adversar al reclamantului, fără a fi stabilit clar volumul unei astfel de numărări și pentru lipsa de transparență. S-a constatat că multe buletine cu voturi pentru reclamantă au fost, de asemenea, falsificate pentru un alt candidat, și, prin urmare, nu au fost valabile. În timp ce reclamantul era candidatul-câștigător, potrivit rezultatelor procesului de recunoaștere a rezultatelor ale alegerii, a fost posibilă o verificare a voturilor cu mai mult de 80% din voturi, iar în urma unei verificări de conștiință mai serioase, ea a devenit a doua forma de verificare a voturilor cu voturi înregistrate în raportul de voturi.
Nu există nicio legătură de cauză-secvență între încălcarea constatată și prejudiciul material cauzat de campania reclamantului, nici nu a fost furnizată nicio informație cu privire la diferența dintre salariul pe care l-ar fi primit ca deputat și alte venituri pe care le-ar fi primit în perioada respectivă (vezi, de asemenea, pentru a compara nivelul deciziei în cauza Kovachova împotriva Ucrainei, și salariul neplătit, în plus față de cererea de despăgubire a unei cereri de plată de euro 394242 6/06, Curtea Europeană a Azerbaijanului a adoptat o decizie de a acorda o indemnizație pentru cheltuielile de bani din partea unei bănci naționale, în baza articolului 10 din Hotărârea Curții din 12 septembrie 2010 (H.C.A.C.A.C.A.C.A.C.A.C.A.C.A.C.A.C.A.C.A.C.A.C.A.C.A.C.A.C.A.C.A.C.A.A.C.A.C.A.C.A.A.C.A.C.A.A.C.A.C.A.A.C.A.A.C.A.C.A.A.C.A.A.C.A.A.C.A.A.A.C.A.A.C.A.A.A.A.C.A.A.A.C.A.A.A.A.C.A.A.C.A.A.A.C.A.A.A.A.A.C.A.A.A.A.A.C.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.C.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A.A
care a fost încălcat de art. 3 din Primul Protocol la Convenție; stabilește că (a) în decurs de trei luni statul pârât trebuie să plătească reclamantului sumele respective și, în plus, suma oricărei taxe care poate fi impusă reclamantului, care trebuie convertite în moneda națională a statului pârât la cursul de la data efectuării plății: (i) 3 000 (trei mii) de euro ca despăgubiri pentru prejudicii morale; (ii) 1 000 (o mie) de euro ca despăgubiri pentru costurile de asistență juridică suportate în timpul procedurilor în fața Curții (trebuie plătite în contul bancar al mai multor protejați ai reclamantelor, unul dintre ei fiind domnul Dimitri Kičenko); (b) la sfârșitul acestui trimestru, din linia de cont rămasă a reclamantului, trebuie adăugate în conturile respective, în conformitate cu rata de plată a fiecărei cereri, trei puncte din valoarea dobânzii (în limba engleză și engleză) în conformitate cu Regulamentul de la 20 septembrie 2022 privind plata dobânzii (Contractul de plată) și cu Regulamentul de punere în aplicare (CE) nr. 2020/2002, în care se prevede că fiecare persoană trebuie să raporteze în conturile sale, în conformitate cu art. 2 din Regulamentul de punere în aplicare (CE) nr. 20 (I) și cu art. 2 din Regulamentul de punere în vigoare (CE) nr. 2020/2002, cu privire la fiecare persoană care face obiectul unei cereri de plată, în conformitate cu art. 2 din Regulamentul de punere în vigoare (CE) nr. 20 din Regulamentul de punere (CE) nr. 20/2003, cu privire la o parte a Regulamentul de punere în vigoare a unei cereri de plată (în vigoare) de plată (în care se înloacă) înreglementează în conformitate cu art. 2 din Regulamentul de punere a Regulament de punere a (CE) nr.
(CASE OF SOLEYKO v. UKRAINE)
(Заява № 78181/12)
20 вересня 2022 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Солейко проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Івана Джеліч
(Ivana Jelić)
,
Голова,
Ганна Юдківська
(Ganna Yudkivska)
,
Арнфінн Бордсен
(Arnfinn Bårdsen)
,
судді,
та Мартіна Келлер
(Martina Keller), заступник Секретаря секції,
З огляду на:
заяву (№ 78181/12), яку 30 листопада 2012 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) громадянка України, пані
Наталія Петрівна Солейко, 1952 року народження, яка проживає у м.
Вінниця (далі – заявниця), та яку її представляв пан А. Киченок, юрист, який практикує у м. Київ;
рішення повідомити Уряд України (далі – Уряд), який на той момент представляв його Уповноважений, пан Іван Ліщина, про скаргу на стверджуване порушення права заявниці бути обраною кандидатом на вільних виборах за статтею 3 Першого протоколу до Конвенції, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними;
зауваження сторін;
після обговорення за зачиненими дверима 10 лютого 2022 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
предмет справи
1.
Справа стосується стверджуваного порушення пасивного виборчого права заявниці за статтею 3 Першого протоколу до Конвенції.
2.
Заявниця балотувалася як кандидат від опозиційної партії «Батьківщина» на парламентських виборах 28 жовтня 2012 року в одномандатному виборчому окрузі № 11. Заявниця посіла друге місце, програвши вибори самовисуванцю. Заявниця звернулася з адміністративним позовом проти окружної виборчої комісії (далі – ОВК), висунувши обвинувачення у серйозних порушеннях у процесі підрахунку голосів (у тому числі підробці великої кількості бюлетенів під час їхнього зберігання в ОВК, які спочатку були підраховані на її користь, а також подальшому перерахунку голосів без належних гарантій проти зловживань). Вона стверджувала, що точні результати голосування можна було визначити на підставі примірників протоколів дільничних виборчих комісій (далі – ДВК)
[1]
і згідно з протоколами вона була законним переможцем. Адміністративні суди ухвалили рішення не на користь заявниці, встановивши, що перерахунок голосів був проведений у суворій відповідності до законодавства, тоді як запропонований заявницею альтернативний спосіб визначення результатів голосування не ґрунтувався на законодавстві. Щодо тверджень заявниці про вчинення протиправних дій, то вони були відхилені як непідтверджені вироками. Адміністративний позов заявниці проти Центральної виборчої комісії (далі – ЦВК) у зв’язку із затвердженням, як стверджувалося, недостовірних результатів голосування так само був безуспішним.
3.
Звіт місії зі спостереження за виборами Бюро демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки та співробітництва в Європі (далі – ОБСЄ/БДІПЛ), опублікований у січні 2013 року, містив коментарі щодо процесу підрахунку результатів у згаданому ОВК, які відповідали твердженням заявниці. Зокрема, у ньому зазначалося, що «ОВК під час перерахунку результатів мажоритарного компоненту виборів у ДВК встановили, що велика кількість бюлетенів, що раніше рахувалися на користь [кандидатів]-лідерів, мали позначку більш, ніж за одного кандидата і тому вважалися недійсними; очевидно, що ці бюлетені були змінені у приміщенні [ОВК]». ОБСЄ/БДІПЛ також звернув увагу на нечіткість положень законодавства щодо перерахунку голосів. Зокрема, було незрозуміло, чи могли ОВК проводити перерахунок голосів, тільки якщо виборчі матеріали були розкриті до передання до ОВК, або якщо скарги про невідповідність під час підрахунку голосів або передання виборчих матеріалів надійшли не пізніше ніж на момент такого передання, або чи були зобов’язані ОВК проводити перерахунок, якщо були виявлені будь-які ознаки, що пакети з виборчими матеріалами були відкритими, навіть після того, як матеріали були належним чином упаковані на момент їхнього отримання ОВК.
оцінка суду
4.
Заявниця скаржилася за статтею 3 Першого протоколу до Конвенції, що її право бути обраною кандидатом на вільних виборах було порушене внаслідок серйозних недоліків у процесі підрахунку результатів на рівні ОВК.
5.
Уряд доводив, що твердження заявниці були ретельно розглянуті національними судами і у Суду не було підстав ставити під сумнів їхні висновки.
6.
Суд зазначає, що скарга заявниці не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.
7.
Загальні відповідні принципи наведені, зокрема, в рішеннях у справах «Давидов та інші проти Росії»
(Davydov and Others v. Russia),
заява № 75947/11, пункти 271 – 277 та 283 – 288, 30 травня 2017 року) та «Мугеманганго проти Бельгії» [ВП]
(Mugemangango v. Belgium)
[GC], заява № 310/15, пункти 67 – 73, 10 липня 2020 року). Зокрема, Суд встановив, що проста помилка або порушення у виборчому процесі
per se
не означатиме несправедливість виборів, якщо було дотримано загальних принципів рівності, прозорості, неупередженості та незалежності в організації й управлінні виборами (див. згадане рішення у справі «Давидов та інші проти Росії»
(Davydov and Others v. Russia),
пункт 287). Концепція вільних виборів буде поставлена під загрозу лише за наявності доказів процедурних порушень, які могли б перешкодити вільному вираженню думки громадянами, а також відсутності ефективного розгляду таких скарг на національному рівні (там само, пункти 283 – 288).
8.
Як підтверджено записами ОВК, ОВК отримала від ДВК усі пакети, пов’язані з виборами, не задокументувавши жодних проблем, а пошкодження цих пакетів і, можливо, бюлетенів у них, відбулося в приміщенні ОВК. Перерахунок голосів був проведений ОВК після скарги головного опонента заявниці, як стверджувалося, без чіткого визначення обсягу такого перерахунку та за відсутності прозорості. Було виявлено, що багато бюлетенів з голосами за заявницю також містили голоси за іншого кандидата, і тому були недійсними. Тоді як заявниця була кандидатом-переможцем згідно з результатами підрахунку ОВК голосів з перевагою у більш ніж 80% до перерви та подальшого перерахунку голосів, вона стала другою за результатами перерахунку голосів.
9.
Немає сумнівів, що порушення, про які стверджувала заявниця, були достатньо серйозними, аби перешкодити вільному волевиявленню громадян під час виборів до органу законодавчої влади. У звіті ОБСЄ/БДІПЛ зі спостереження за виборами було вказано підтвердження достовірності таких тверджень. Однак національні суди формально відхилили твердження заявниці, не доклавши серйозних зусиль, аби, по-перше, з’ясувати, що сталося насправді, і, по-друге, розглянути можливість встановлення результатів виборів у спосіб, який був більш достовірним, ніж на підставі перерахунку голосів, який викликав серйозні питання.
10.
Отже, було порушено статтю 3 Першого протоколу до Конвенції.
11.
Заявниця вимагала такі суми в якості відшкодування матеріальної шкоди: 180 000 українських гривень (далі – грн) в якості відшкодування витрат, пов’язаних з її передвиборчою кампанією, і 243
000 грн – в якості невиплаченої заробітної плати. Причинно-наслідкового зв’язку між встановленим порушенням і матеріальною шкодою, пов’язаною з передвиборчою кампанією заявниці, немає. Заявниця також не надала інформацію про різницю між заробітною платою, яку вона отримувала б як народний депутат, та іншим її доходом, який вона отримувала протягом відповідного періоду (див. для порівняння рішення у справах «Ковач проти України»
(Kovach v.
Ukraine)
, заява №
39424/02, пункт 66, ЄСПЛ 2008 та «Керімова проти Азербайджану»
(Kerimova v. Azerbaijan)
, заява № 20799/06, пункт 64, від 30 вересня 2010 року). Отже, Суд відхиляє вимоги заявниці за цим пунктом.
12.
Заявниця також вимагала 10 000 євро і поновлення провадження на національному рівні в якості відшкодування моральної шкоди. Суд вважає за розумне присудити їй 3
000 євро за цим пунктом.
13.
Насамкінець, заявниця вимагала 1
000 євро в якості компенсації судових та інших витрат. З огляду на наявні в нього документи та свою практику з цього питання Суд вважає за розумне присудити заявниці суму, яка вимагалася і яка має бути сплачена безпосередньо на банківський рахунок її представника.
14.
Суд також вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Оголошує
заяву прийнятною;
Постановляє,
що було порушено статтю 3 Першого протоколу до Конвенції;
Постановляє,
що
(a)
упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявниці такі суми та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявниці, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу:
(i)
3
000 (три тисячі) євро в якості відшкодування моральної шкоди;
(ii)
1
000 (одна тисяча) євро в якості компенсації витрат на правову допомогу, понесених під час провадження у Суді (мають бути сплачені на банківський рахунок захисника заявниці, пана Киченка);
(b)
із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток
(simple interest)
у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
Відхиляє
решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 20 вересня 2022 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Мартіна Келлер
(Martina Keller)
Заступник Секретаря
Івана Джеліч
(Ivana Jelić)
Голова
[1]
Згідно із законодавством ДВК складають свої протоколи про підрахунок голосів у декількох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.