CASE OF BÍRÓ AND OTHERS v. UKRAINE) (declaratia nr. 77948/13 si alte 2 declaratii) hotararea STRASBOURG din 06 octombrie 2022 aceasta hotarare este definitiva, dar poate fi supusa corectiilor redactionale. in cazul Biro si alti arbitri ai Ucrainei, Curtea Europeana a Drepturilor Omului (sectia P), participand la diverse deliberatii, a declarat ca au fost sesizate trei comisii, din care trei au fost sesizate in iunie 2022: Stefanie Morovikstrad, de la Octombrie 2022 (Storie Viktoriana), a declarat ca au fost sesizate cetatenilor ucraineni, iar alte doua au declarat ca au fost sesizate in mai multe cazuri, in conformitate cu art. 34 din Conventia nr. 1.
Persoanele care au depus plângerea au făcut trimitere, direct sau în esență, la art. 5 alineatul (1) din Convenție, care prevede: art. 5 alineatul (1) din Convenție. Fiecare persoană are dreptul la libertate și la inviolabilitate personală. Nimeni nu poate fi privat de libertate, cu excepția unor astfel de cazuri și în conformitate cu procedura stabilită de lege: (c) arestarea sau reținerea legală a unei persoane, efectuată în scopul de a o duce la o autoritate judiciară competentă pentru posibilitatea existenței unei viitoare viitoare viitoare viitoare justificate în a o viola sau dacă viitoarea viitoare viitoare viitoare viitoare viitoare justificare este considerată necesară pentru a preveni viitoarea viitoare viitoare viitoare viitoare viitoare viitoare justificate de către o persoană în Republica Moldova după ce aceasta a devenit o persoană în cauză sau în mod nedreptățit [art. 8 din Convenție, nr. 85, punctul 5], care, împreună cu celelalte garanții fundamentale ale acesteia, protejează drepturile sale fundamentale și libertățile fizice [art. 8 din Convenție, nr. 8], precum și cele ale Curții Europene, care, în special, protejează drepturile sale fundamentale și cele ale persoanelor în cauză [art. 8 din Convenție, nr. 85, punctul 5], nu sunt viitoare de a viitoare viitoare viitoare viitoare viitoare viitoare viitoare la viitoare viitoare viitoare viitoare viitoare [art. 8 din această convenție].
Cu toate acestea, respectarea legislației naționale nu este suficientă: în plus, art. 5 alineatul 1 din Convenție impune ca orice privare de libertate să corespundă scopului de a proteja persoana de arbitrari (vezi hotărârea în cazul S., V. și A. împotriva lui Dani [Vatice III] (S., V. și A. împotriva Danemarcei) [GC III], declarația nr. 35553/12, 36678/12 și declarația nr. 36711/12, punctul 74, din 22 octombrie 2018 și următoarele declarații ale instanțelor).
În cererile nr. 77948/13 și nr. 23887/20, reclamanții au formulat alte plângeri care au încălcat, de asemenea, Convenția în contextul concluziilor sale în cazul Timihenko împotriva Ucrainei (vezi tabelul din anexă). Oare plângerile nu sunt în mod evident neîntemeiate în sensul articolului 35 alineatul (3) litera (a) din Convenție și nu sunt inadmisibile pe orice alte motive?
În declarația nr. 10957/18, reclamantul nu a depus o cerere de satisfacție echitabilă, deși i s-a propus să facă acest lucru. Prin urmare, Curtea consideră că nu există niciun motiv pentru a-i acorda o sumă în această privință. 19. Având în vedere documentele în posesia sa și practica sa (a se vedea, în special, hotărârea în cazul Malyk împotriva Ucrainei (Malyk v. Ucraina), cererea nr. 37198/10, din 29 ianuarie 2015), Curtea consideră că este oportun să se acorde sumele menționate în tabelul de neconstituire în anexă, iar reclamantul și practica refuză să se stabilească o cerere de satisfacție echitabilă, deși i s-a propus să facă acest lucru.
În termen de trei luni de la data efectuării plății, statul pârât trebuie să plătească reclamantelor, în afară de reclamantul din cauza nr. 10957/18, sumele menționate în tabelul din anexă; suma acordată reclamantului în cererea nr. 23887/20 trebuie să fie convertită în moneda națională a statului pârât la cursul de la data efectuării plății; (b) la sfârșitul termenului menționat de trei luni până la decontarea finală a sumelor menționate, se va aplica un dobândă simplă în valoare de rata limită a împrumutului de la Banca Centrală Europeană, care este valabilă în perioada de nerambursare, la care trebuie adăugate trei puncte procentuale; se va abține reținerea cererilor reclamantului din cererea nr. 77948/13 în ceea ce privește plata plății de euro la data efectuării plății; cererea a fost depusășită în limba engleză în conformitate cu scrisoarea de la 10.06.2011 în data de 10.06.2011 în data de 10.06.2011 în conformitate cu art. 2 din Regulamentul nr. 774 din Convenția privind Tratatul privind Tratatul privind Tratatul privind Tratatul privind Uniunea Europeană (Trecerea privind tratatul privind tratatul privind tratatul privind tratatul privind tratatul privind drepturile maritime) și cu alte dispoziții privind drepturile naționale (Trecerea de la art. 1 din Regulamentul nr. 108/134 din Marzoan din 10.06.2011), în conformitate cu art. 1 din Regulamentul nr. 108/13 din Marzoul 10 din Marzo din Marzo din Marzo din Marzo din marzo din marzo din martie 2011 (Treala de anul 2011).
documentarea privării de libertate sau a întârzierii în întocmirea unui protocol de detenție (decisiunea în cauzele Belozorov împotriva Rusiei și Ucrainei (Belozorov împotriva Rusiei și Ucrainei), cererea nr. 43611/02, punctele 113 115, din 15 octombrie 2015, Grubnyk împotriva Ucrainei, cererea nr. 58444/15, punctele 71 73, din 17 septembrie 2020, și Fortal și alții împotriva Rusiei, cererea nr. 7077/06 și 12 alte cereri, 26 septembrie 2019, punctele 76 79, din 26 iunie 2018); cererea nr. 15818 privind trei zile de detenție sub rezerva unei hotărâri judecătorești fără aprobarea instanței peste termenul maxim de ședere, cererea nr. 06/07/2018 privind o perioadă de detenție de 72 de ore permisă de legislația națională a Ucrainei (decisiunea nr. 06/06/2012); cererea nr. 06/06/2020 privind o perioadă de ședere de 72 ore (decisiunea nr. 06/06/2012); cererea nr. 06/07/11/2011, 26.06.2012, sub incidența unei hotărâri judecătorei judecătorești în cauza Gharchenko împotriva Ucrainei (decisiunea nr. 77/07/2011, din 11.11.2011, din 26.11.2011, din 26.11.2011, din data nr. 10 septembrie 2011), cererea nr. 06/06/1067, din 26 decembrie 2011 (Curirea nr. 108/1068, din 26 decembrie), cererea nr. 1095 (Curie de judecată nr. 10), cererea nr. 108/1067, din 26.12.2011, din data de 26 decembrie 2011 (decisiunea nr. 10), nu a unei hotăriri judecători de detenție de trei zile (decisiune de ședere de ședere) și nici o altă dată de ședere (decisiune); nu a fost încărunsă în judecată în alte cazuri de detenție de trei zile (decisiune);
Legitimitatea motivelor de detenție fără aprobarea prealabilă a instanței (decisiunea în cauzele Strogan împotriva Ucrainei, Hotărârea nr. 30198/11, punctele 88 și 89, din 06 octombrie 2016, și Grubnik împotriva Ucrainei, cererea nr. 58444/15, punctele 83 și 85, din 17 septembrie 2020) niciuna - - 3. 23887/20 29.04.2020 Tetyana Anatolya Saulievna 1987 Kichenok Andrei Sergiovici din Kiev 25.11.2019 până la 26.11.2019 cu eliberarea din custodie cu detenție (decisiunea în cazul Ruslan Yakhovenko împotriva Ucrainei, 6 martie 2016, cererea nr. 5425/11, cererea nr. 685/11, cererea nr. 505/10, cererea nr. 505/10, cererea nr. 505/85, cererea nr. 505/85, cererea nr. 505/85, cererea nr. 505/85, cererea nr. 5188 v. Ucraina, cererea nr. 505/88, cererea nr. 5188 v. Ucraina, cererea nr. 508/88, cererea nr. 580 v. Ucraina, cererea nr. 5188 v. Ucraina, cererea nr. 50/88, cererea nr. 580 v. 28/07 v. Ucraina, cererea nr. 508 v. Ucraina, cererea nr. 508 v. Ucraina, cererea nr. 508 v. 28/07 v. Ucraina, cererea nr. 28/08 v. Ucraina, cererea nr. 28/08 v. Ucraina, cererea nr. 28/08 v. Ucraina, cererea nr. 28/08 v. Ucraina, cererea nr. 28/08 v. Ucraina, cererea nr. Ucraina, cererea nr. 28/08 v. Ucraina, cererea nr. Ucraina, cererea nr. 28/08 v. Ucraina, cererea nr. Ucraina, cererea nr. Ucraina nr. Ucraina, cererea nr. Ucraina, cererea nr. Ucraina nr. Ucraina, cererea nr. Ucraina nr. Ucra
(CASE OF BÍRÓ AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 77948/13 та 2 інші заяви –
див. перелік у додатку)
06 жовтня 2022 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Біро та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Стефані Моро-Вікстром
(Stéphanie Mourou-Vikström)
,
Голова,
Івана Джеліч
(Ivana Jelić)
,
Катержіна Шімачкова
(Kateřina Šimáčková)
,
судді
,
та Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
,
в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 16 червня 2022 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
1.
Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі
статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2.
Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
3.
Заявник у справі № 77948/13 є громадянином Угорщини. Уряд Угорщини було поінформовано про його право вступити у справу. Він не повідомив Суд про своє бажання взяти участь у провадженні.
ФАКТИ
4.
Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
5.
Заявники скаржилися на незаконне тримання під вартою, а також висунули інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
6.
Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
7.
Заявники скаржилися, головним чином, на незаконне тримання їх під вартою. Вони посилалися, прямо або по суті, на пункт 1 статті 5 Конвенції, який передбачає:
Пункт 1 статті 5 Конвенції
«1.
Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:
...
(c)
законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;»
8.
Суд повторює, що стаття 5 Конвенції разом зі статтями 2, 3 та 4 Конвенції гарантує основні серед фундаментальних прав, які захищають фізичну недоторканність особи, і тому важливість цієї статті є першочерговою. Її головною метою є запобігання свавільному або несправедливому позбавленню свободи (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП]
(Buzadji v. the Republic of Moldova)
[GC], заява № 23755/07, пункт 84, ЄСПЛ 2016 (витяги) з подальшими посиланнями).
9.
Коли постає питання про «законність» взяття під варту, у тому числі, чи було дотримано «порядок, встановлений законом», Конвенція по суті посилається на національне законодавство та встановлює зобов’язання забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм. Однак лише дотримання національного законодавства недостатньо: окрім того, пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті захисту особи від свавілля (див. рішення у справі «С., В. та А. проти Данії» [ВП]
(S., V. and A. v. Denmark)
[GC], заяви № 35553/12, № 36678/12 та №
36711/12, пункт 74, від 22 жовтня 2018 року з подальшими посиланнями).
10.
У керівних справах, зазначених у таблиці в додатку, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
11.
Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тримання заявників під вартою не відповідало пункту 1 статті 5 Конвенції.
12.
Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції.
13.
У заявах № 77948/13 та № 23887/20 заявники висунули інші скарги, які також порушили питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах «Тимошенко проти України»
(Tymoshenko v. Ukraine)
, заява №
49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013 року; «Котій проти України»
(Kotiy v. Ukraine),
заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року та «Корбан проти України»
(Korban v. Ukraine),
заява №
26744/16, пункти 158 – 181, від 04 липня 2019 року).
14.У заяві № 10957/18 заявник також висунув іншу скаргу за пунктом 4 статті 5 Конвенції.
15.Суд розглянув цю скаргу та вважає, що у контексті всіх наявних у нього матеріалів та з огляду на належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції вона не відповідає критеріям прийнятності, передбаченим статтями 34 та 35 Конвенції, та не виявляє жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.
16.З цього випливає, що ця частина заяви має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.
17.
Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або
протоколів до
неї і
якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у
разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
18.У заяві № 10957/18 заявник не подав вимог щодо справедливої сатисфакції, хоча йому було запропоновано зробити це. Отже, Суд вважає, що немає підстав присуджувати йому якусь суму у зв’язку з цим.
19.
З огляду на наявні в нього документи та свою практику
(див., зокрема, рішення у справі «Малик проти України»
(Malyk v. Ukraine)
, заява № 37198/10, від 29 січня 2015 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку, іншим заявникам та відхиляє висунуті заявником у заяві № 77948/13 додаткові вимоги щодо справедливої сатисфакції.
20.
Суд також вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Вирішує
об’єднати заяви;
Оголошує
прийнятними
скарги на незаконне тримання під вартою та інші скарги за усталеною практикою Суду, наведені в таблиці у додатку, а решту скарг у заяві № 10957/18 – неприйнятними;
Постановляє
, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції у зв’язку з незаконним триманням під вартою;
Постановляє
, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю в додатку);
Постановляє,
що:
(a)
(a)
упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам, окрім заявника у справі № 10957/18, суми, зазначені в таблиці у додатку; сума, присуджена заявниці у заяві № 23887/20, має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b)
із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток
(simple interest)
у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
Відхиляє
решту вимог заявника у заяві № 77948/13 щодо справедливої сатисфакції
.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 06 жовтня 2022 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Стефані Моро-Вікстром
(Stéphanie Mourou-Vikström)
Голова
Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 5 Конвенції
(незаконне тримання під вартою)
№
№ заяви
Дата подання
заявника
Рік народження
П.І.Б. представника заявника та місцезнаходження
Період незаконного тримання під вартою
Конкретні недоліки
Відповідне рішення на національному рівні
Інші скарги за усталеною практикою Суду
Сума, присуджена в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди
(в євро)
[1]
Сума, присуджена в якості компенсації судових та інших витрат
(в євро)
[2]
1.
77948/13
05.12.2013
Ласло
БІРО
1984
Гаврилець Тетяна Іванівна
м. Мукачево
до
11.06.2011
до
14.06.2011
до
16.07.2013
незадокументоване позбавлення свободи або затримка у складанні протоколу затримання (рішення у справах «Бєлозоров проти Росії та України »
(Belozorov v. Russia and Ukrain)
, заява №
43611/02, пункти 113 – 115, від 15
жовтня 2015 року, «Грубник проти України»
(Grubnyk v. Ukraine)
, заява №
58444/15, пункти 71 – 73, від 17 вересня 2020 року, та «Форталнов та інші проти Росії»
(Fortalnov and Others v. Russia)
, заява №
7077/06 та 12
інших заяв, пункти 76 – 79, від 26 червня 2018 року);
чотири дні тримання під вартою без ухвали суду понад максимальний строк, дозволений національним законодавством (до 72
годин з моменту затримання) (див.
рішення у справі «Гал проти
України» (Gal v. Ukraine)
, заява №
6759/11, пункт
28, від 16 квітня 2015 року);
тримання під вартою, яке не охоплювалося жодним рішенням суду (див
.
рішення у справах
«Харченко проти України»
(Kharchenko v.
Ukraine),
заява, №
40107/02, пункти 71, 72, 98, від 10 лютого 2011 року)
жодного
постанова слідчого про затримання підозрюваного від 11.06.2011
жодного
п. 3 ст.5 – відсутніх відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою – з 10.06.2011 (фактична дата затримання) до 25.09.2012 (вирок суду першої інстанції) і з 04.04.2013 (скасування вироку апеляційним судом) до 23.12.2013 (вирок суду першої інстанції) (див. рішення у справі «Корбан проти України»
(Korban v. Ukraine),
заява №
26744/16, пункти 158 – 181, від 04 липня 2019 року)
2 600
-
2.
10957/18
26.02.2018
Олександр Арсенович Аваков
1988
Лисак Олександр Миколайович
м. Київ
до
01.11.2017
відсутність законних підстав для затримання без попередньої ухвали суду (рішення у справах «Строган проти України» (
Strogan v. Ukraine)
, рішення №
30198/11, пункти 88 і 89, від 06 жовтня 2016 року та «Грубник проти України»
(Grubnyk v. Ukraine)
, заява №
58444/15, пункти 83 – 85, від 17 вересня 2020 року)
жодного
-
-
3.
23887/20
29.04.2020
Тетяна Анатоліївна Саулевич
1987
Киченок Андрій Сергійович
м.Київ
з 25.11.2019
до
26.11.2019
звільнення з-під варти із затримкою (рішення у справі «Руслан Яковенко проти України»
(Ruslan Yakovenko v. Ukraine)
, заява № 5425/11, пункти 68 – 70, ЄСПЛ 2015)
жодного
п. 5 ст. 5 –
відсутність або надання неналежного відшкодування за незаконне затримання або тримання під вартою – право на відшкодування шкоди за порушення Конвенції не передбачено у національній правовій системі (див. рішення у справах «Котій проти України»
(Kotiy v. Ukraine)
, заява №
28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року та «Тимошенко проти України»
(Tymoshenko v. Ukraine),
заява № 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013 року).
1 800
250
[1]
Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.
[2]
Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.