CASE OF LYSAK v. UKRAINE (Declarație nr. 52299/14) DECIZIE STRAȘBOURG 20 octombrie 2022 Această hotărâre este definitivă, dar poate fi supusă corecțiilor redacționale.În cazul LYSAK împotriva Ucrainei, Curtea Europeană a Drepturilor Omului (Cea de-a Cincia Secție), întrunindu-se în cadrul unui comitet din care fac parte: Martin LYSAK împotriva Ucrainei (CASE OF LYSAK v. UKRAINE) (Declarație nr. 52299/14) (Declarație nr. 1 din 20 octombrie 2022) Această hotărâre este definitivă, dar poate fi supusă corecțiilor redacționale.În cazul LYSAK împotriva Ucrainei, Curtea Europeană a Drepturilor Omului (Cea de-a Cincia Secție), întrun comitet în care au fost membri: Martin Mitsak (Mogor Mitsak), Lato Chinturia (Lato Chinturia), Govorov (Lato Chinturia), Lato Chinturia (Lato Chinturia), a fost un locuitor născut în 1949 și a fost declarat neînsuflețit de către o persoană civilă a Ucrainei (Ivana Chinturić), a fost judecată pe pagina 1 din 1 din 15 septembrie 2014 și a fost declarată neconstituțională, iar Martina Keller (Martina Chinturić), care a fost judecată în data de 1 septembrie 2014 (Case nr. 1 din 15), a fost considerată vinovată vinovată vinovată pentru deturnarea unor bunuri ilegală (în cazul în care a fost depus în cauză de proprietate) și a avut drept de proprietate (în cazul în care a depus în cauză de proprietate; în cazul în care a depusese, a depus dosarul nu a fost depus în cauză, a făcut dosar, a depus în dosar, a depus în cazul în cazul în care a fost în cauză, în cazul în care a depus, în cazul în care a depus, în cazul în cazul în care nu a fost în cauză, în cazul în cazul în care
(3) Consiliul local a considerat că reclamantul și-a pierdut dreptul de utilizare a terenului. (3) Reclamantul a contestat această evaluare în fața Tribunalului Municipal al Regiunii Cherkasia, care la 14 august 2008 și 19 mai 2009 a luat măsuri de asigurare a acțiunii, interzicând radiatorului să demonteze echipamentele. (6) La 31 martie 2010, în decizia definitivă, instanța a declarat că întreprinderea a fost încalcată de deciziile autorităților de stat și a apreciat că reclamantul a continuat să aibă dreptul de a folosi terenurile de proprietate comunală în acest an. (4) La 28 aprilie 2009, un grup de tehnicieni ai Comitetului Municipal de Procesare a Chiriac a fost retras de la acțiune, iar la 5 aprilie 2009 a fost reținută o procedură de executare a acțiunii în fața Tribunalului Municipal de Procesare a Chiriac, care a fost înființată în vederea asigurării că proprietarul nu a pierdut echipamentul necesar pentru stocarea, demonstrarea, demonstrarea și vânzarea de echipamente. (5) C. A declarat că a fost înlocat în fața unei grupuri de tehnicieni ai Comitetului Municipal de Procesare a Chiriacului, care a fost înlocat în fața Curții Municipalului Chiriac.
În această privință, K. a fost în cele din urmă acuzată de neglijență în serviciu. A depus plângere administrativă civilă împotriva judecătorului pentru prejudiciul prejudiciului în cauză în cadrul anchetei de 28 aprilie 2009 (vezi punctul 4). El s-a referit, în special, la faptul că decizia a fost adoptată fără a ține cont de interdicțiile instanței economice (vezi punctul 3). 7.
Guvernul a susținut că cererea era inadmisibilă din cauza neepurării mijloacelor naționale de apărare juridică. Reclamantul putea să depună o acțiune civilă separată împotriva domnului K., să depună cereri de despăgubire împotriva Consiliului Municipal după ce decizia sa privind demontarea chioștilor a fost declarată nelegală sau să solicite reexaminarea hotărârii Curții Administrative Supreme a Ucrainei din 22 ianuarie 2014 în circumstanțele nou-apărută după anularea hotărârii privind recunoașterea lui K. vinovată.11 În ceea ce privește recursul, care a fost adus în urma utilizării neintenționate a mijloacelor de apărare temporare, reclamantul a putut să invoce o măsură de control obligatoriu a utilizării mijloacelor de apărare juridică naționale pentru a asigura protecția împotriva unor infracțiuni de natură să nu fie admisă în mod ilegală în temeiul articolului 15.5.6 din Convenția Europeană, respectiv în cauza 15.06/Malta, în care Curtea a susținut că nu a utilizat în mod necesar nici o măsură de control a măsurilor de protecție a minții mentale naționale, dar a utilizat în mod obligatoriu orice măsură de control a mijloacelor de protecție a minții mintale naționale în temeiul articolului 15.03, punctul 5 din Convenția (M.C.C.R. nr. 135, punctul 13), în cazul 13.08, punctul 13 din Convenția Europeană, în care Curtea a susținut că nu este necesară să se apliceze în cazul respectiv, dar nu a susținut în cazul în care a susținut o serie de alte cereri.
principiile generale de practică ale Curții sunt prezentate în hotărârile din cauzele Vistiņš și Perepjolkins împotriva Letoniei (Vistiņš și Perepjolkins împotriva Letoniei) [GC], cerere nr. 71243/01, punctele 93 și 95 99, din 25 octombrie 2012) și G.I.E.M. S.R.L. și alții împotriva Italiei (G.I.E.M. S.R.L. și alții împotriva Italiei) [GC], cerere nr. 1828/06 și alte 2 cereri, punctele 289 și 292 293, din 28 iunie 2018). Curtea consideră că reclamanta a fost în mod contrar în evaluarea în mod juridic a proprietății sale asupra bunurilor sale.
După notificarea de către Guvern a cererii reclamantului, aceasta a fost invitată să își prezinte observațiile în răspuns la observațiile Guvernului și la cererile sale de satisfacție echitabilă. Atenția ei a fost îndreptată spre Regula 60 din Regulamentul Curții și Recomandarea practică privind cererea de satisfacție echitabilă, în special către necesitatea unei definiții cantitative a cererilor, chiar dacă ea și-a exprimat dorințele sale de satisfacție echitabilă în faza preliminară a procedurii.21 În răspuns, reclamantul a declarat că își susține cererea și a cerut Curții să "protejeze drepturile și interesele mele legitime ca parte afectată și să-mi acorde o despăgubire echitabilă după notificarea ei în conformitate cu dispozițiile legale ale Convenției și ale Regulamentului Curții".22 În primul rând, instanța a menționat că reclamantul nu a furnizat detalii ale cererii sale de satisfacție echitabilă, în special că a declarat că nu a furnizat o precizare a cererii sale de cuantum.23 În acest caz, Curtea consideră că poate aplica o decizie de prejudiciu moral dacă nu a primit o decizie în temeiul articolului 74 din Regulamentul Curții Regale împotriva Rusiei (C. nr. 24 din 20 iunie, nr. 1675), iar în cazul în care nu a primit o decizie în temeiul articolului 7 din Regulamentul Curții nr. 77/V. 1675 (C. 60/V.N.V.R.R.V.R.V.V.R.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V.V
În consecință, Curtea nu pronunță nicio hotărâre împotriva reclamantei în temeiul acestui paragraf. 25.Curtea acordă reclamantei 3.000 de euro drept despăgubiri pentru daune morale și o sumă suplimentară de orice impozit care ar putea fi solicitat.ÎN VALORUL CURTULUI CURTULUI SUBTITULULUI DE PRESCURSE A SĂUIT UNIDENTĂ A CREAT APPLICATIA CREATIVĂ;A SĂUIT că s-a încălcat art. 1 din Primul Protocol la Convenție;A SĂUIT că: (a) în decursul a trei luni de la data cererii, statul-reportator trebuie să plătească reclamantului 3 000 de euro (tri mii de euro) de despăgubiri și o sumă suplimentară de trei mii de euro (tri mii de euro) de plăți, în conformitate cu cerințele din Regulamentul Central al BCE, pentru orice sumă care se poate plăti în limba națională, în cursul unei perioade de trei luni de la data cererii (în conformitate cu Regulamentul de martie), în cursul unei luni de trei luni de la data primirii unei cereri (în conformitate cu Regulamentul de martie) (în conformitate cu Regulamentul de martie), în care se comunică suma sumelor restante (în valoarea sumelor) în moneda națională (în valoarea de trei luni de la data primirii unei cereri) în cursul unei luni de trei luni de la data primirii unei cereri (în cursul de trei luni de martie) în cursul unei cereri (în cursul de trei luni de trei luni de martie (în cursul lui martie) în cursul anului de trei luni de la data primirii unei cereri (în cursul de trei luni de martie) în cursul anului de trei luni de la data primire (în cursul anului) de la data primire (în cursul anului de la data primire) de la data primire (în cursul anului) de la data primire (în cursul anului) de la data cerere).
(CASE OF LYSAK v. UKRAINE)
(Заява № 52299/14)
20 жовтня 2022 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Лисак проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Мартіньш Мітс
(Mārtiņš Mits), Голова,
Ладо Чантурія
(Lado Chanturia)
,
Івана Джеліч
(Ivana Jelić)
,
судді,
та Мартіна Келлер
(Martina Keller)
,
заступник Секретаря секції
,
З огляду на:
заяву (№
52299/14), яку 15липня 2014 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) громадянка України, пані Світлана Василівна Лисак (далі – заявниця), 1949 року народження, яка проживає у м. Черкаси;
рішення повідомити Уряд України (далі – Уряд), який представляла виконувач обов’язків Уповноваженого пані О. Давидчук, про скаргу за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та визнати решту скарг у заяві неприйнятними;
зауваження сторін;
після обговорення за зачиненими дверима 29 вересня 2022 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
предмет справи
1.
Справа стосується скарги заявниці за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на те, що обладнання, яке належало їй табуло розташоване на земельних ділянках комунальної власності, було незаконно демонтовано, і вона не могла отримати за цевідшкодування.
2.
Заявниця, приватний підприємець, володіла та керувала трьома кіосками (тимчасовими спорудами, де продавалися товари), розташованими на земельних ділянках комунальної власності у трьох місцях у м. Черкаси.
3.
Міська рада вважала, що заявниця втратила своє правона користування землею. Заявниця оскаржила таку оцінку до Господарського суду Черкаської області, який 14 серпня 2008 року та 19 травня 2009 року вживав заходів для забезпечення позову, забороняючиміській раді демонтувати обладнання. 31 березня 2010
року в остаточному рішенні суд визнав протиправними рішення органів державної влади та ухвалив, що заявниця продовжувала мати право на орендувідповідних земельних ділянок.
4.
28 квітня 2009 року виконавчий комітет міської наказав міській робочій групі, яка займалася демонтажем самовільно встановлених споруд, продовжити вивезення обладнаннязаявниці. Члену групи, пану К., директору комунального підприємства, було дано вказівку забезпечити техніку для демонтажу та організувати зберігання демонтованого обладнання.
5.
28 травня 2009 року, незважаючи на тимчасову заборону господарського суду (див. пункт 3), міська робоча група демонтувала обладнаннязаявниці та його вміст (кіоски, касові апарати, запаси товарів для продажу) і перевезла для зберігання. Заявниця стверджувала, що в процесі демонтажу обладнання було пошкоджено й внаслідок цього воно стало непридатним для використання, а запаси товарів були втрачені.
6.
21 вересня 2010 року Соснівський районний суд міста Черкаси своєю остаточною постановою визнав протиправним рішення виконавчого комітету від 28 квітня 2009 року (див. пункт 4). Він посилався, зокрема, на той факт, що рішення було ухвалено без урахування заборони господарського суду (див. пункт 3).
7.
Заявниця подала заяву про вчинення злочину, обвинувативши посадових осіб міської ради у зловживанні службовим становищем і вчиненні інших злочинів. У зв’язку з цим К. зрештою було пред’явлено обвинувачення у службовій недбалості. Заявниця подала цивільний позов про відшкодування шкоди умежах цього провадження проти К. та Державного казначейства України.
8.
04 жовтня 2013 року К. було визнано винним, але звільнено від відбування покарання. У задоволенні цивільного позову було відмовлено. Суд зазначив, що такий позов міг бути поданий повторно у порядку окремого цивільного провадження. Згодом обвинувальний вирок було скасовано, а справу направлено на додаткове розслідування, останній раз – 16 лютого 2016 року. Інформація про подальший хід цього провадження відсутня.
9.
Заявниця звернулася до адміністративних судів з позовом проти міської ради та виконавчого комітету міської ради, вимагаючи визнання їхніх дій щодо демонтажу її обладнання незаконними, а також надання їй відшкодування шкоди. 22 січня 2014 року Вищий адміністративний суд України залишив без змін рішення судів нижчих інстанцій про відмову у задоволенні позову. Зокрема, суди обґрунтували це тим, що заявниця мала вимагати відшкодування шкоди у межах кримінального провадження щодо К.
оцінка суду
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 1 КОНВЕНЦІЇ першого протоколу до конвенції
Доводи сторін
10.
Уряд стверджував, що заява була неприйнятною у зв’язку з невичерпанням національних засобів юридичного захисту. Заявниця могла подати окремий цивільний позов проти пана К., подати позов про відшкодування шкоди проти міської ради після того, як її рішення про демонтаж кіосків було визнано протиправним, або вимагати перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2014 року за «нововиявленими обставинами» після скасування вироку про визнання К. винним.
11.
Стосовно суті справи Уряд доводив, що знесення тимчасових споруд заявниці становило законний захід контролю за користуванням майном для забезпечення дотримання норм містобудування.
12.
Заявниця заперечила проти доводів Уряду та підтримала свої скарги.
Оцінка Суду
13.
Стосовно аргументу Уряду про невичерпання заявницею національних засобів юридичного захисту, то заявниця насправді використала декілька національних засобів юридичного захисту, але безуспішно. Суд повторює, що коли було використано один засіб юридичного захисту, використання іншого засобу юридичного захисту, який по суті має таке ж завдання, не є обов’язковим (див. рішення у справі «Мікаллеф проти Мальти [ВП]
(Micallef v. Malta)
[GC], заява № 17056/06, пункт 58, ЄСПЛ 2009) і відхиляє аргумент Уряду.
14.
Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.
15.
Відповідні загальні принципи практики Суду наведені в рішеннях у справах «Вістінш і Перепьолкінс проти Латвії» [ВП]
(Vistiņš and Perepjolkins v. Latvia)
[GC], заява № 71243/01, пункти 93 і 95 – 99, від 25 жовтня 2012 року) та «Г.І.Е.М. С.Р.Л. та інші проти Італії» [ВП]
(G.I.E.M. S.R.L. and Others v. Italy)
[GC], заява № 1828/06 та 2 інші заяви, пункти 289 і 292 – 293, від 28 червня 2018 року).
16.
Суд вважає, що було втручання у право заявниці на мирне володіння своїм майном. Національні органи влади ніколи не визначали ступінь пошкодження обладнання заявниці. Таким чином, Суд не має достатньо інформації, аби остаточно встановити, чи мало місце «позбавлення» власності.
17.
Відповідне втручання не було здійснено «на умовах, передбачених законом»: національні суди визнали рішення міської ради демонтувати обладнання протиправним, зокрема у зв’язку з тим, що воно було ухвалено попри накладену щодо цього заборону (див. пункт 6).
18.
Цих міркувань достатньо для висновку Суду про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
19.
У своєму первинному формулярі заяви заявниця вказала, що вона оцінювала матеріальну шкоду, зазнану нею внаслідок стверджуваного порушення її прав, у 457 950,79 українських гривень (далі – грн), а зазнану нею моральну шкоду – у 300 000 грн.
20.
Після повідомлення Уряду про заяву заявниці було запропоновано подати свої зауваження у відповідь на зауваження Уряду та її вимоги щодо справедливої сатисфакції. Її увагу звернули на Правило 60 Регламенту Суду та Практичну рекомендацію щодо вимоги про справедливу сатисфакцію, зокрема на необхідність кількісного визначення вимог, навіть якщо вона висловила свої побажання щодо справедливої сатисфакції на попередній стадії провадження.
21.
У відповідь заявниця вказала, що вона підтримувала свою заяву та просила Суд «захистити мої права та законні інтереси як потерпілої сторони та присудити мені справедливу сатисфакцію відповідно до правових положень Конвенції та Регламенту Суду».
22.
Уряд зазначив, що заявниця не надала детальний перелік своїх вимог.
23.
Суд вважає, що він може присудити відшкодування моральної шкоди, навіть якщо заявниця кількісно не визначила свою вимогу (див. рішення у справі «В.С.Л. та А.Н. проти Сполученого Королівства»
(V.C.L. and A.N. v. the United Kingdom)
, заяви № 77587/12 та №
74603/12, пункт 218, від 16 лютого 2021 року з подальшими посиланнями).
24.
Однак такий підхід не застосовується до матеріальної шкоди, яку заявниця не визначила кількісно, коли її попросили зробити це після повідомлення про справу. Зазначення нею її бажання отримати грошову компенсацію, висловлене на початковій позасудовій стадії провадження, не є «вимогою» у розумінні Правила 60 Регламенту Суду (див. рішення у справі «Нагметов проти Росії» [ВП]
(Nagmetov v. Russia)
[GC], заява №
35589/08, пункт 72, від 30 березня 2017 року і, наприклад, рішення у справі «Кавала проти Туреччини»
(Kavala v. Turkey)
, заява № 28749/18, пункт 237, від 10 грудня 2019 року). Отже, Суд нічого не присуджує заявниці за цим пунктом.
25.
Суд присуджує заявниці 3
000 євро в якості відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися.
Оголошує
заяву прийнятною;
Постановляє
, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції;
Постановляє,
що:
(a)
упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявниці 3 000 (три тисячі) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди, ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b)
із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток
(simple interest)
у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
Відхиляє
решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 20жовтня 2022 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
{
Мартіна Келлер
(Martina Keller)
Заступник Секретаря
Мартіньш Мітс
(Mārtiņš Mits)
Голова