CASE OF DERKACH v. UKRAINE (declaratie nr. 23537/20 si nr. 23615/20) DECIZIE STRASBOURG 09 februarie 2023 Această hotărâre este definitivă, dar poate fi supusă corecțiilor redactoriale. În cazul DERKACH împotriva Ucrainei, Curtea Europeană a Drepturilor Omului (Cea de-a Cincia Secțiune), întrunindu-se în cadrul unui comitet al cărui componență a fost compusă de: Martín Vírtiņš, Președintele Curții de Apărare, Mattias Mitsprayová, Guimarã Gutil (Massatti Guy), Președintele Curții de Apărare a Ucrainei, a prezentat o cerere de lege în conformitate cu care au fost aduse în aplicare în mod practic 5 mai 2023 cereri suplimentare de lege, în conformitate cu art. 5 din Convenția Ucrainei, a prezentat o cerere de lege suplimentară în conformitate cu art. 5 din Convenția Ucrainei, în vederea unei cereri suplimentare în temeiul articolului 34 din Convenție.
Curtea se referă la principiile stabilite în practica sa cu privire la condițiile inadecvate de detenție (vezi, de exemplu, hotărârea din 28 martie 2006 în cazul Muršić împotriva Croației [GC], cererea nr. 7334/13, punctele 96 101, din CEDO). Curtea amintește, în special, că în stabilirea existenței unor astfel de cereri împotriva Ucrainei, aceste cereri au fost considerate condiții de sănătate mintală în mod simplu, în decizia din 10 ianuarie 2006 în cazul Muršić împotriva Ucrainei (M.O. No. 1408/25), în decizia din 10 ianuarie 2012 în cazul Muršikov împotriva Ucrainei (M.O. No. 1425/258, din 10 ianuarie 2012), în decizia din 10 ianuarie 2012 în cazul Rusiei (M.O. No. 1408/259, din 10 ianuarie 2012), în cazul Rusiei (M.O. No. 1425/259, din 10 ianuarie 2012), în cazul Rusiei (M.O. No. 1425/259, din 10 ianuarie 2012), în cazul Rusiei (M.O. No. 1425/259, din 10 ianuarie 2012), în cazul Rusiei (M.O. No.1486/259, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 10 ianuarie, din 1085), în cazul Rusiei împotriva Rusiei (M.O.O.O. No. No.148 v. No.148), în cazul Rusiei (M. No. No.148 v. No.148 (M.M.M.M.M.V.V.V.V.V.
În urma examinării tuturor materialelor care i-au fost prezentate, Curtea nu a văzut niciun fapt sau argument care să-l convingă să ajungă la o altă concluzie cu privire la acceptabilitatea și esența acestor plângeri. Având în vedere practica sa în această chestiune, Curtea consideră că în acest caz condițiile de detenție a reclamantului au fost necorespunzătoare.11 Curtea remarcă, de asemenea, că reclamantul nu dispunea de un mijloc eficient de apărare juridică în legătură cu aceste plângeri.12 Prin urmare, dacă plângerile sunt admise și indică încălcarea articolelor 3 și 13 din Convenție.
art. 41 din Convenție prevede: "Dacă Curtea recunoaște faptul că a fost încălcată Convenția sau protocoalele sale și dacă dreptul intern al părții înalte contractante în cauză prevede doar despăgubiri parțiale, Curtea, dacă este necesar, acordă părții victime satisfacții echitabile".15 Având în vedere documentele pe care le are și practica sa (a se vedea în special mențiunea de încheiere a unei decizii în cazul unei cereri de despăgubiri de luni împotriva Ucrainei (a se vedea, în special, mențiunea de încheiere a unei cereri de despăgubiri de luni împotriva Ucrainei) (a se vedea, în special, art. 167b), Curtea consideră că este necesar să se comunice cu instanța națională pentru a stabili dacă o altă instanță națională a statelor membre a plătit sau nu o sumă în moneda națională, în cazul în care a fost încălcată Convenția (a se vedea tabelul 13); Curtea stabilește că o altă instanță națională trebuie să comunice cu alte instanțe sau instanțe în cazul în care a fost încălcată sau nu o sumă în moneda națională.
Victoria Maradudina (V.o. de secretar Martiņš Mits) Președintele CURSULUI LISTE cu plângeri în temeiul art. 3 și 13 din Convenție (conditii ilegale de detenție în custodie și lipsa în legislația națională a unui mijloc eficient de apărare juridică); No. declarație Data depunerii cererilor de investigare P.I.B. Anul nașterii reclamantului Răspundeți la întrebarea de mai jos Data începerii și terminării procedurii de achitare a produselor care au costat trei milioane de euro (trei milioane de euro pe lună) pe fiecare lună de la data de 13.04.2020 Până la data de 12.04.2020 Părțile nu au primit nicio plângere pentru lipsa sau prezența unor persoane sau de alte calități, precum: absența de acces la o cameră de control sau de la o cameră de spălare sau de la o cameră de spălare sau de la o cameră de spălare (părțile de la Tribunalul Județean, Părțile din județul Timișoara, Părțile din Timiș, Părâmul Timișului, Părâmul Timișului, Părâmul Timișului, Părâmul Timișului, Părâmul Timișului, Părâmul Timișului, Părâmul Timișului, Părâmul Timișului, Părâmul Timișului, Părâmul Timișului, Pârâmul Timișului, Pârâmul Timișului, Pârâmul Timișului, Pârâmul Timișului, Pârâmul Timișului, Pârâmul Timișului, Pârâmul Timișului, Pârâmului Timișului, Pârgului Timi, Pârgului Târgului Târgului, Pârgului Târg) sau Pârgului Târgului Târgului Târgului Târg (peni Târg) sau Pârgului Târgului Târgului Târg (peni Târg) sau Pârg
În cazul în care o persoană este retinută sau ținută în custodie ilegal, dreptul la despăgubire pentru încălcarea articolului 5 alineatul (3) din Convenție nu este prevăzut în sistemul juridic național (a se vedea hotărârea în cauzele Timoshenko împotriva Ucrainei (Timoshenko împotriva Ucrainei), cererea nr. 49872/11, punctele 286 și 287, din 30 aprilie 2013; Kotiy împotriva Ucrainei (Kotiy împotriva Ucrainei), cererea nr. 28718/09, punctul 55, din 05 martie 2015) 7 300 250 23615/20 12.05.2020 [1] Este în plus la suma oricărui impozit care poate fi impus pe reclamantă.[2] Este în plus la suma oricărui impozit care poate fi impus pe reclamantă.
(CASE OF DERKACH v. UKRAINE)
(Заяви № 23537/20 та № 23615/20)
09 лютого 2023 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Деркач проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Мартіньш Мітс
(Mārtiņš Mits), Голова,
Маттіас Гуйомар
(Mattias Guyomar),
Микола Гнатовський
(Mykola Gnatovskyy), судді
,
та Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
,
в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 19 січня 2023 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
1.
Справу було розпочато за двома заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі – Конвенція).
2.
Заявника представляв пан А.В.
Пустинцев, юрист, який практикує у м. Дніпро, Україна.
3.
Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
4.
Відомості про заявника та інформація щодо заяв наведені у таблиці в додатку.
5.
Заявник скаржився на неналежні умови тримання його під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Він також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
6.
Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
7.
Заявник скаржився, головним чином, на неналежні умови тримання його під вартою та відсутність у нього ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Він посилався на статті 3 та 13 Конвенції.
8.
Суд зазначає, що заявник тримався під вартою у неналежних умовах. Деталі щодо тримання заявника під вартою наведені у таблиці в додатку. Суд посилається на встановлені у його практиці принципи щодо неналежних умов тримання під вартою (див., наприклад, рішення у справі «Муршич проти Хорватії» [ВП]
(Muršić v. Croatia)
[GC], заява № 7334/13, пункти 96 – 101, ЄСПЛ 2016). Суд нагадує, зокрема, що під час встановлення того, чи є умови тримання такими, «що принижують гідність» у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії»
(Muršić v. Croatia)
, пункти 122 – 141 та рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії»
(Ananyev and Others v. Russia)
, заяви № 42525/07 та № 60800/08, пункти 149 – 159, від 10 січня 2012 року).
9.
У керівних справах «Мельник проти України»
(Melnik v. Ukraine)
, заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року) та «Сукачов проти України»
(Sukachov v. Ukraine)
, заява № 14057/17, від 30 січня 2020
року) Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10.
Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі умови тримання заявника під вартою були неналежними.
11.
Суд також зазначає, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.
12.
Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статей 3 і 13 Конвенції.
13.
Заявник подав інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав (див., зокрема, рішення у справі «Олексейчук проти України» [Комітет]
(Olekseychuk v. Ukraine)
[Committee], заява № 5765/20, пункт 19, від 15 грудня 2022 року, пов’язане з відсутністю в Україні ефективного національного засобу юридичного захисту для оскарження ухвал про тримання під вартою під час досудового розслідування у період з червня 2019 року до січня 2021 року). Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах «Харченко проти України»
(Kharchenko
v.
Ukraine)
, заява № 40107/02, пункт 80, від 10 лютого 2011 року), «Тимошенко проти України»
(Tymoshenko v. Ukraine),
заява № 49872/11, пункти 286 і 287, від 30
квітня 2013 року) та «Котій проти України»
(Kotiy v. Ukraine),
заява №
28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року).
14.
Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
15.
З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Cукачов проти України»
(Sukachov v. Ukraine),
пункти 165 та 167), Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.
Вирішує
об’єднати заяви;
Оголошує
заяви прийнятними;
Постановляє,
що ці заяви свідчать про порушення статей 3 і 13 Конвенції у зв’язку з неналежними умовами тримання під вартою та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту;
Постановляє,
що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку);
Постановляє,
що:
(a)
упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b)
із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток
(simple interest)
у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 09 лютого 2023 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Мартіньш Мітс
(Mārtiņš Mits)
Голова
Перелік заяв зі скаргами за статтями 3 і 13 Конвенції
(неналежні умови тримання під вартою та відсутність у національному законодавстві
ефективного засобу юридичного захисту)
№ заяви
Дата подання
заявника
Рік народження
Установа
Дата початку та закінчення строку
Тривалість
Площа
(кв. м.) на кожного ув’язненого
Конкретні скарги
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди
(в євро)
[1]
Сума, присуджена в якості компенсації судових та інших витрат
(в євро)
[2]
23537/20
12.05.2020
Костянтин Юрійович ДЕРКАЧ
1982
Черкаський слідчий ізолятор
до
14.08.2020
2 роки, 4 місяці та 2
дні
1,7 – 2,6 м²
Камера заражена паразитами/гризунами, відсутність свіжого повітря, відсутність або погана якість постільної білизни, відсутність приватності під час користування туалетом, цвіль або бруд у камері, відсутність або неналежна кількість продуктів харчування, відсутність або обмежений доступ до душу, переповненість, пасивне паління
п. 3 ст. 5 – надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування – з 12.04.2018 до 23.01.2020
п. 5 ст. 5 – відсутність або надання неналежного відшкодування за незаконне затримання або тримання під вартою – право на відшкодування шкоди за порушення п. 3 ст. 5 Конвенції не передбачено у національній правовій системі (див. рішення у справах «Тимошенко проти України»
(Tymoshenko v. Ukraine),
заява № 49872/11, пункти 286 і 287, від 30
квітня 2013 року; «Котій проти України»
(Kotiy v. Ukraine)
, заява №
28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015
року)
7 300
250
23615/20
12.05.2020
[1]
Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.
[2]
Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.