Dyshuk și alții împotriva Ucrainei

CASE OF DYSHUK AND OTHERS v. UKRAINE) (declaratia nr. 40232/19 si alte 2 plangeri) DECIZIA STRAȘBURGUI 02 MART 2023 Această decizie este definitivă, dar poate fi contrazisă de redacția unor sentințe.În cazul III Procurarea și alte acuzații privind violența împotriva Ucrainei după anul I, Curtea Europeană a Drepturilor Omului (secțiunea P), în vederea luării în considerare a diferitelor acuzații din cadrul comitetului din care a fost formată secțiunea O: Martín Mitszáryshvili, a declarat că a fost învins de Ucraina (secțiunea 2023), au fost depuse și alte trei plangeri suplimentare: Martín Mitszáryshvili, a declarat că a fost învins de Ucraina (secțiunea 2023); respondenții suplimentari, Mathias Gotov, a declarat că a fost învins de Ucraina (secțiunea 2.20), iar în cazul III, în vederea protejării drepturilor omului (secțiunea 1302/V), au depus o plângere suplimentară în temeiul articolului 1 din Convenția nr. 2 din 1933 și a declarat că au depus o plângere în vederea unei alte două instanțe (secțiuni suplimentare, respectiv, în cazul III, în cazul III, în cazul III, în cazul III, în cazul III, în cazul III, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV,

în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul IV, în cazul V, în cazul V, în cazul V, în cazul V, în cazul V, în cazul V Curtea reiterează că art. 5 al Convenției, împreună cu articolele 2, 3 și 4 ale Convenției, garantează drepturile fundamentale care protejează inviolabilitatea fizică a persoanei, iar importanța acestui articol este primordială. Scopul său principal este prevenirea privării arbitrare sau nedrepte de libertate (a se vedea hotărârea în cauza Buzadji împotriva Republicii Moldova [GC], cerere nr. 23755/07, punctul 84, ECHR 2016 (vizibile) cu referințe ulterioare).

8. Când se pune întrebarea legittimității în vederea acestei cereri, în special, a fost deja menționată anterior că procedurile, referințele, Convenția în materie de drept în cauză se aplică în temeiul legislației naționale și stabilește obligația de a asigura o mai mare răspundere a persoanei responsabile în temeiul normelor de drept și a procedurilor de fapt în temeiul Convenției (a se vedea Hotărârea din 10 octombrie 2018, nr. 368/AGC, punctul 72, punctul 72, punctul 73, punctul 74, punctul 73, punctul 74, punctul 74, punctul 74, punctul 84, punctul 84, punctul 84, punctul 84, punctul 84, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, etc.) Curtea consideră că, în acest caz, nu trebuie să se abțină de orice deficiențe de drept și nu trebuie să se examineze în temeiul articolului 35 din Convenție (a se prevede că nu se aplică nici o altă cerere de drept în temeiul acestei cereri, în temeiul).

În cererea nr. 1302/21 reclamantul a depus, de asemenea, alte cereri de acuzare care au atins, de asemenea, conținutul Convenției în ceea ce privește examinarea practicii stabilite relevante a Curții (vezi tabelul din anexa). Cauzele nu sunt în mod evident nejustificate în sensul articolului 35 alineatul (3) din Convenție și nu sunt inadmisibile în ceea ce privește orice alt subparagraf. Prin urmare, ele trebuie să fie recunoscute ca fiind admise. Examinând toate materialele disponibile în posesia sa, Curtea a ajuns la concluzia că acestea sunt, de asemenea, dovezi ale unei încălcări a Convenției în contextul considerării practicii stabilite relevante a Curții (vezi tabelul din anexa). Cauzele nu sunt în mod evident nejustificate în sensul articolului 35 alineatul (3) din Convenție și nu sunt inadmisibile în ceea ce privește orice alt subparagraf.

În contextul declarațiilor de la data de 15 iulie 2021, Curtea a ajuns la concluzia că acestea sunt, de asemenea, dovezi ale unei încălcări a Convenției în ceea ce privește considerarea competențelor sale în conformitate cu art. 45 alineatul (1) din Convenția nr. 153/2016 privind Ucraina (nr. În cererile nr. 40232/19 și nr. 19336/20, reclamanții nu au depus o cerere de satisfacție echitabilă, deși li s-a cerut să facă acest lucru. Prin urmare, Curtea consideră că nu există niciun motiv pentru a le acorda o sumă în acest sens. Dacă Curtea constată că există o încălcare a Convenției sau a protocolelor sale și dacă dreptul intern al Parții Înalte contractante în cauză prevede doar o despăgubire parțială, Curtea, imediat ce este necesar, acordă părții afectate o satisfacție echitabilă.

16 În cererile nr. 40232/19 și nr. 19336/20, reclamanții nu au depus o cerere de satisfacție echitabilă, deși li s-a cerut să facă acest lucru. Prin urmare, Curtea consideră că nu există niciun motiv pentru a le acorda o sumă în acest sens.

17 Având în vedere documentele pe care le deține și practica sa (a se vedea, în special, hotărârea menționată în cazul Malyk v. Ucraina), cererea nr. 37/1980/10, din 29 ianuarie 2015), Curtea consideră că cererea trebuie să fie considerată ca fiind o cerere suplimentară, iar cererea trebuie să fie depusă în instanța națională în conformitate cu tabelul 1302/21 din tabelul nr. 1 din Convenția nr. 1302/1933/A; Curtea constată că, în tabelul 1 din tabelul 1 din Convenția nr. 1302/A din CPT/A, se înregistrează că o instanță a depusă o plângere sau că a depus o plângere în legătură cu alte trei state sau alte state; în cazul în care se constată o încălcare nu a fost depusă o plângere sau în cauză, trebuie să fie depusă în altă instanță; în cazul în cazul în care se face o plângere sau în cazul în cazul în care se face o plângere sau în cazul în care se face o plângere; în cazul în cazul în care se face o plângere sau în cazul în cazul în care se face o plângere, se face o plângere sau în altă instanță; în cazul în cazul la încheierea termenului de trei luni până la calculele finale, sumele menționate vor fi imputabile cu dobândă simplă în valoare a ratei de credit limită a Băncii Centrale Europene, care va fi valabilă în perioada de nerambursare, la care se va adăuga trei puncte procentuale;

înscris în limba engleză și comunicat în scris pe 02 martie 2023 în conformitate cu punctele 2 și 3 din Regulile 77 ale Regulamentului Curții. {District Victoria Maradudina V.E. de protector al Secretarului Martins Mitsis (Mārtiņš Mits) Președintele DDODOC Vitro Dudovic Lista de plângeri de despăgubire în temeiul articolului 1 al Convenției UE (Ilegalisarea de detenție în justiție) nr. 04.04.2020 No. 24.04.2020 No. 24.04.2020 Plângeri de despăgubire în justiție P.I.B. plângeri de detenție în justiție P.I.B. plângeri de detenție în justiție P.I.B. P.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.R.

absența unor temeiuri legitime de detenție fără aprobarea prealabilă a instanței (decisiunea în cauzele Strogan împotriva Ucrainei (Strogan împotriva Ucrainei), cererea nr. 30198/11, punctele 88 și 89, din 06 octombrie 2016) și Grubnik împotriva Ucrainei (Grubnyk împotriva Ucrainei), cererea nr. 58444/15, punctele 83 și 85, din 17 septembrie 2020) Absența - - 1302/21 16.12.2020 Oleksandr Władymirowicz SMIRNOW 1974 Polikanov Andrei Mikokowicz m. Harkov Z 06.12.2018 până la 27.11.2020 Absența unei decizii privind detenția fără a fi stabilită o perioadă de timp (decisiunea în cazul Kharchenko împotriva Ucrainei, punctele 88 și 89, din 06 octombrie 2016) Absența unei cereri privind detenția fără a fi stabilită o perioadă de timp (decisiunea în cazul Kharchenko împotriva Ucrainei, punctele 407/102, din 05 decembrie 2015 No. 747/102, din 05 decretul nr. 507, din decretul nr. 507, din decretul nr. 508, din decretul nr. 508, din decretul 57, din decretul 58, din 05 decretul 58, din 05/08/2011 din 5 decretul 57, din 5 noiembrie 2011) sau orice altă cerere privind o procedură în instanță națională pentru încălcarea Convenției privind taxele fiscale împotriva Ucrainei (Convenția nr. 511/007, din 20 septembrie 2011) sau a unei cereri privind o procedură în cazul 57, din 20 decretul 57, din 20 decretul 57, din 511 (decretul 57, din 28 decretul 57, din 57, din decretul 57, din decretul 57,

din decretul 57, din decretul 57, din decretul 57, din decretul 57, din decretul 57, din decretul 57, din decretul 57, din decretul 57, din decretul 57, din decretul 57, din decretul 57, din decretul 57, din decretul 57, din decretul 5

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «ДИШУК ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF DYSHUK AND OTHERS v. UKRAINE) (Заява № 40232/19 та 2 інші заяви – див. перелік у додатку) РІШЕННЯ СТРАСБУРГ 02 березня 2023 року Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням. У справі «Дишук та інші проти України» Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли: Мартіньш Мітс (Mārtiņš Mits), Голова, Маттіас Гуйомар (Mattias Guyomar) , Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy) , судді, та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina) , в.о. заступника Секретаря секції , після обговорення за зачиненими дверима 02 лютого 2023 року постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день: ПРОЦЕДУРА 1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд). ФАКТИ 3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку. 4. Заявники скаржилися на незаконне тримання під вартою. У заявах № 19336/20 і № 1302/21 заявники також висунули інші скарги за положеннями Конвенції. ПРАВО

І. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні. ІІ. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 статТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ 6. Заявники скаржилися, головним чином, на незаконне тримання під вартою. Вони посилалися, прямо чи по суті, на пункт 1 статті 5 Конвенції. 7. Суд повторює, що стаття 5 Конвенції разом зі статтями 2, 3 та 4 Конвенції гарантує основні серед фундаментальних прав, які захищають фізичну недоторканність особи, і тому важливість цієї статті є першочерговою. Її головною метою є запобігання свавільному або несправедливому позбавленню свободи (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova) [GC], заява № 23755/07, пункт 84, ЄСПЛ 2016 (витяги) з подальшими посиланнями).

8. Коли постає питання про «законність» взяття під варту, у тому числі, чи було дотримано «порядок, встановлений законом», Конвенція по суті посилається на національне законодавство та встановлює зобов’язання забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм. Однак лише дотримання національного законодавства недостатньо: окрім того, пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті захисту особи від свавілля (див. рішення у справі «С., В. та А. проти Данії» [ВП] (S., V. and A. v. Denmark) [GC], заяви № 35553/12, № 36678/12 та № 36711/12, пункт 74, від 22 жовтня 2018 року з подальшими посиланнями). 9. У керівних справах, зазначених у таблиці в додатку, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

10. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів чи аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тримання заявників під вартою не відповідало пункту 1 статті 5 Конвенції. 11. Отже, ці скарги, наведені в таблиці у додатку, є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції.

III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ

12. У заяві № 1302/21 заявник також подав інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю в додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine) , заява № 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013 року), «Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine), заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року) і «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, від 01 липня 2021 року).

IV. ІНШІ скарги 13. У заяві № 19336/20 заявник висунув також інші скарги за різними статтями Конвенції. 14. Суд розглянув ці скарги та вважає, що у контексті всіх наявних у нього матеріалів та з огляду на належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції вони не відповідають критеріям прийнятності, передбаченим статтями 34 та 35 Конвенції, або не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї. З цього випливає, що ця частина заяви має бути відхилена на підставі пункту 4 статті 35 Конвенції.

V. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

15. Стаття 41 Конвенції передбачає: «Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, уразі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.» 16. У заявах № 40232/19 та № 19336/20 заявники не подали вимог щодо справедливої сатисфакції, хоча їм було запропоновано це зробити. Отже, Суд вважає, що немає підстав присуджувати їм якусь суму у зв’язку з цим. 17. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Малик проти України» (Malyk v. Ukraine), заява № 37198/10, від 29 січня 2015 року) Суд вважає за доцільне присудити заявнику у заяві № 1302/21 суми, зазначені у таблиці в додатку.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Вирішує об’єднати заяви; Оголошує прийнятними скарги на незаконне тримання під вартою та інші скарги за усталеною практикою Суду, зазначені у таблиці в додатку, а решту скарг у заяві № 19336/20 – неприйнятними; Постановляє , що ці скарги на незаконне тримання під вартою свідчать про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції; Постановляє , що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див.

таблицю у додатку); Постановляє, що: (a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику у заяві № 1302/21 суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти; Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 02 березня 2023 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.

{ Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina) В.о. заступника Секретаря Мартіньш Мітс (Mārtiņš Mits) Голова ДОДАТОК Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 5 Конвенції (незаконне тримання під вартою) № № заяви Дата подання П.І.Б. заявника Рік народження П.І.Б.

представника та місцезнаходження Період незаконного тримання під вартою Конкретні скарги Відповідне рішення на національному рівні Інші скарги за усталеною практикою Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди (в євро) ) [1] Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат (в євро) [2] 40232/19 22.07.2019 Віталій Григорович ДИШУК 1978 Поліщук Денис Вікторович м. Харків З 15.04.2019 до 22.04.2019 звільнення з-під варти із затримкою (рішення у справі «Руслан Яковенко проти України» (Ruslan Yakovenko v. Ukraine) , заява № 5425/11, пункти 68 – 70, ЄСПЛ 2015) Петрівський районний суд Кіровоградської області від 22.03.2019 - - 19336/20 24.04.2020 Дмитро Олександрович ХМІЛЬ 1980 Корєньков Ігор Анатолійович м. Київ З 31.10.2018 до 03.11.2018 відсутність законних підстав для затримання без попередньої ухвали суду (рішення у справах «Строган проти України» (Strogan v. Ukraine) , заява № 30198/11, пункти 88 і 89, від 06 жовтня 2016 року) та «Грубник проти України» (Grubnyk v. Ukraine) , заява № 58444/15, пункти 83 – 85, від 17 вересня 2020 року) Відсутнє - - 1302/21 16.12.2020 Олександр Володимирович СМІРНОВ 1974 Поліканов Андрій Миколайович м. Харків З 06.12.2018 до 27.11.2020 рішення щодо тримання під вартою без встановлення строку (рішення у справі «Харченко проти України» (Kharchenko v Ukraine) , заява № 40107/02,

пункти 74 – 76, від 10 лютого 2011 року) Харківський апеляційний суд від 06.12.2018 п. 1 ст. 6 Конвенції - надмірна тривалість кримінального провадження – з 20.09.2011 до 27.11.2020, 3 інстанції, п. 5 ст. 5 Конвенції – відсутність або надання неналежного відшкодування за незаконне затримання або тримання під вартою – скарг заявника на порушення пункту 5 статті 5 Конвенції. Проте право на відшкодування за порушення Конвенції не передбачено національною правовою системою (рішення у справах «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine), заява № 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013 року; «Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine) , заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року) 3 900 250 [1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.

[2] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.