CASE OF TSEKHANOVICH AND OTHERS v. UKRAINE

CASE OF TSEKHANOVICH AND OTHERS v. UKRAINE) (declaratia nr. 71105/14 si alte 2 cereri de actiune vezi lista in anexa) Hotararea din 13 aprilie 2023 aceasta hotarare este definitiva, dar poate fi supusa unor corectii redactionale.In cazul lui Tsenkovic si alti detinuti ai Ucrainei, Curtea Europeana a Drepturilor Omului (Curtea de Apărare), dupa ce a luat in considerare diferite comisii, a declarat ca au fost sesizate in martie 2023: Martina de Miroti (Curtea de Apărare a Ucrainei), a declarat ca au depus o cerere suplimentara de componență: Martina de Miroti (Curtea de Apărare a Ucrainei), Martina de Miroti (Curtea de Apărare a Ucrainei), Martina de Miroti (Curtea de Apărare a Ucrainei), Martina de Miroti (Curtea de Apărare a Ucrainei), Martina de Miroti (Curtea de Apărare a Ucrainei), Martina de Miroti (Curtea de Apărare a Ucrainei), Martina de Miroti (Curtea de Apărarea de Apărare a Ucrainei), Martina de Miroti (Curtea de Apărata a Ucrainei), Martina de Miroti (Curtea de Apărata a Ucrainei), Martina de Miroti (Curtea de Apărata a Ucrainei), Martina de Miroti (Curtea de Apărata a Ucrainei), Martina de Miroti (Curtea de Miroti (Curtea de Apărata a Ucrainei), Martina) si alte doua alte trei comisii suplimentari (Curtea de Apărate) au depus la data de 5 martie supraftiune) au depus,

de la data de 5 martie (Curtea de Martie (Curtea de Apărata Ucrație) de Apărata Ucrainei Ucrainei Ucrainei Ucrainei) au depus (Curtea de Ucrainei) au depus Curtea reiterează că art. 5 al Convenției, împreună cu articolele 2, 3 și 4 ale Convenției, garantează drepturile fundamentale care protejează inviolabilitatea fizică a persoanei, iar importanța acestui articol este primordială. Scopul său principal este prevenirea privării arbitrare sau nedrepte de libertate (a se vedea hotărârea în cauza Buzadji împotriva Republicii Moldova [GC], cerere nr. 23755/07, punctul 84, ECHR 2016 (vizibile) cu referințe ulterioare).

8. Când se pune întrebarea legittimității în vederea acestei cereri, în special, a fost deja menționată anterior că procedurile, referințele, Convenția în materie de drept în cauză se aplică în temeiul legislației naționale și stabilește obligația de a asigura o mai mare răspundere a persoanei responsabile în temeiul normelor de drept și a procedurilor de fapt în temeiul Convenției (a se vedea Hotărârea din 10 octombrie 2018, nr. 368/AGC, punctul 72, punctul 72, punctul 73, punctul 74, punctul 73, punctul 74, punctul 74, punctul 74, punctul 84, punctul 84, punctul 84, punctul 84, punctul 84, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, punctul 108, etc.) Curtea consideră că, în acest caz, nu trebuie să se abțină de orice deficiențe de drept și nu trebuie să se examineze în temeiul articolului 35 din Convenție (a se prevede că nu se aplică nici o altă cerere de drept în temeiul acestei cereri, în temeiul).

În cererea nr. 51842/15 reclamantul a depus alte plângeri care au atins, de asemenea, chestiunea Convenției privind examinarea practicii stabilite a Curții (vezi tabelul din anexa). Aceste plângeri nu sunt în mod evident nejustificate în sensul articolului 35 alineatul (3) din Convenție și nu sunt admise pe alte motive. Prin urmare, ele trebuie să fie considerate inadmisibile. După examinarea tuturor materialelor de practică ale părților la cererea de prejudiciu de la data de 1 ianuarie 2015, Curtea a ajuns la concluzia că acestea au declarat, de asemenea, o dovadă suplimentară a încălcării Convenției în contextul unei cereri de analiză a practicii stabilite a Curții (vezi tabelul din anexa).

În cazul în care Curtea consideră necesar să se stabilească o decizie judecătorească în temeiul articolului 35 alineatul (3) din Convenție, în special în cazul în care Curtea a declarat că nu există nicio dovadă de încălcare a Convenției în temeiul articolului 41 din Convenția nr. 37 din 14 ianuarie 2008 privind prejudiciul împotriva Ucrainei, Curtea a adoptat o decizie în temeiul articolului 37 din Convenția nr. 27 din 14 ianuarie 2008 privind prejudiciul împotriva Ucrainei (CTM), în special în cazul în care Curtea a adoptat o decizie privind înlocarea unei decizii cu privire la o parte a Convenției nr. 37 din Convenția nr. 70/1982, cu privire la Ucraina Ucraina Ucrainei (în cazul în care Curtea a adoptat în temeiul articolului 37 din 14 din Convenția nr. 27 din octombrie 2008 privind tratatul privind tratatul privind tratatul privind tratatele privind drepturile privind drepturile fundamentabile) sau în cazul în care Curtea nr. 27/112/Ucraina Ucraina prevedea (în cazul în cazul în care Curtea nr. hotarârea că: (a) în decurs de trei luni statul pârât trebuie să plătească reclamantelor sumele menționate în tabelul din anexă, care trebuie să fie convertite în moneda națională a statului pârât la cursul de la data efectuării plății; (b) la sfârșitul termenului menționat de trei luni până la calcularea reziduală a sumelor menționate,

trebuie să se crească nivelul dobânzii simple (simple interest) în funcție de rata practică a dobânzii de la Banca Centrală Europeană (BCE) din 05.09.2014 în calitate de declarație de prejudiciu, în perioada în care trebuie să se plătească suma de trei puncte pentru fiecare sumă nedescrisă în cursul plății; (b) la sfârșitul termenului menționat de trei luni până la calcularea reziduală a sumelor menționate, trebuie să se crească nivelul dobânzii simple (simple interest) în funcție de rata practică a dobânzii de la Banca Centrală Europeană (BCE) din 05.08.2014 în calitate de declarație de prejudiciu, în calitate de declarație de prejudiciu în perioada în care trebuie să se plătească suma de trei puncte pentru fiecare dobândă nedescrisă (numită în limba națională a celuilalt stat membru); (numită în conformitate cu Regulamentul nr. 5 din 27.10.2014, punctul 1 din Regulamentul nr. 2 din Regulamentul nr. 77/107/107/107/VIII din Margit) (Documentul nr. 1 din Marcu.

1 din Marcu-V. 5), în conformitate cu Regulamentul nr. 2 din Marcu. 1 din Marcu-V. 1 din Marcu (D. 1 din Marcu-V. 1 din Marcu-V.

Rezolvarea în cauzele Ladent împotriva Poloniei (Ladent împotriva Poloniei, cerere nr. 11036/03, punctele 55 și 56, din 18 martie 2008); Khayredinov împotriva Ucrainei (Khayredinov împotriva Ucrainei), cererea nr. 38717/04, punctele 28 30, din 14 octombrie 2010); Curtea Mixtă de la Kolomyi, 29.08.2014 1 800 51842/15 09.10.2015 Vasile Fedorovici STOECKI 1957 Enic Vladimir Progiowicz din Kiev din 12.20 din 25.03.2015 până la 13.00 din 28.03.2015 1) lipsa unor temeiuri legale pentru reținerea fără aprobarea prealabilă maximă a instanței (decisiunea din 18.03.2015 în cazul Oleksandr Stroganov împotriva Ucrainei), cererea nr. 38717/04, punctele 28 30, 01/04/1984 și 01/01/1989 din 14.04.2010); cererea nr. 721988 de la 28.04.2019, sub incidența de la 01/02/1989 în cazul Oleksandr Stroganov împotriva Ucrainei (Oleksandrova împotriva Ucrainei), cererea nr. 721988 v. Ucraina, puncontra lui Oleksandrov împotriva Ucrainei (Oleksandrova împotriva Ucrainei), cererea nr. 721989 v. de detenție voluntară la hotărârea instanței (hotărârea în cauzele Ladent împotriva Poloniei (Ladent împotriva Poloniei), cererea nr. 11036/03, punctele 55 și 56, din 18 martie 2008); Hayredinov împotriva Ucrainei (Khayredinov împotriva Ucrainei), cererea nr. 38717/04, punctele 28 30, din 14 octombrie 2010) Pechersky District Court din orașul Kiev,

19.02.2019 1 800 [1] Și în plus față de suma oricărei taxe care poate fi impusă reclamantelor.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «ЦЕХАНОВІЧ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF TSEKHANOVІCH AND OTHERS v. UKRAINE) (Заява № 71105/14 та 2 інші заяви – див. перелік у додатку) РІШЕННЯ СТРАСБУРГ 13 квітня 2023 року Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням. У справі «Цехановіч та інші проти України» Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли: Мартіньш Мітс (Mārtiņš Mits), Голова, Маттіас Гуйомар (Mattias Guyomar) , Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy) , судді, та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina) , в.о. заступника Секретаря секції , після обговорення за зачиненими дверима 23 березня 2023 року постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день: ПРОЦЕДУРА 1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд). ФАКТИ 3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку. 4. Заявники скаржилися на незаконне тримання під вартою. У заяві № 51842/15 заявник також висунув інші скарги за положеннями Конвенції. ПРАВО

ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 статТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ 6. Заявники скаржилися, головним чином, на незаконне тримання під вартою. Вони посилалися, прямо чи по суті, на пункт 1 статті 5 Конвенції. 7. Суд повторює, що стаття 5 Конвенції разом зі статтями 2, 3 та 4 Конвенції гарантує основні серед фундаментальних прав, які захищають фізичну недоторканність особи, і тому важливість цієї статті є першочерговою. Її головною метою є запобігання свавільному або несправедливому позбавленню свободи (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova) [GC], заява № 23755/07, пункт 84, ЄСПЛ 2016 (витяги) з подальшими посиланнями).

8. Коли постає питання про «законність» взяття під варту, у тому числі, чи було дотримано «порядок, встановлений законом», Конвенція по суті посилається на національне законодавство та встановлює зобов’язання забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм. Однак лише дотримання національного законодавства недостатньо: окрім того, пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті захисту особи від свавілля (див. рішення у справі «С., В. та А. проти Данії» [ВП] (S., V. and A. v. Denmark) [GC], заяви № 35553/12, № 36678/12 та № 36711/12, пункт 74, від 22 жовтня 2018 року з подальшими посиланнями). 9. У керівних справах, зазначених у таблиці в додатку, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

10. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів чи аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тримання заявників під вартою не відповідало пункту 1 статті 5 Конвенції. 11. Отже, ці скарги, наведені в таблиці у додатку, є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції.

ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ СУДУ

12. У заяві № 51842/15 заявник подав інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішенні у справі «Свершов проти України» (Svershov v. Ukraine) , заява № 35231/02, пункти 70 – 72, від 27 листопада 2008 року).

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

13. Стаття 41 Конвенції передбачає: «Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, уразі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.» 14. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Малик проти України» (Malyk v. Ukraine) , заява № 37198/10, від 29 січня 2015 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку, і відхиляє будь-які додаткові вимоги щодо справедливої сатисфакції, висунуті заявниками.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Вирішує об’єднати заяви; Оголошує заяви прийнятними; Постановляє , що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції у зв’язку з незаконним триманням під вартою; Постановляє , що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю в додатку); Постановляє, що: (a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти; Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 13 квітня 2023 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду. { Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina) В.о. заступника Секретаря Мартіньш Мітс (Mārtiņš Mits) Голова ДОДАТОК Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 5 Конвенції (незаконне тримання під вартою) № № заяви Дата подання П.І.Б. заявника Рік народження П.І.Б.

представника та місцезнаходження Період незаконного тримання під вартою Конкретні недоліки Відповідні рішення на національному рівні Інші скарги за усталеною практикою Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди (в євро) [1] 71105/14 27.10.2014 Євген Юрійович ЦЕХАНОВІЧ 1975 Поляк Петро Петрович м. Чернівці з 29.08.2014 до 05.09.2014 свавільне затримання за рішенням суду (рішення у справах «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland) , заява № 11036/03, пункти 55 і 56, від 18 березня 2008 року); «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine ), заява № 38717/04, пункти 28 – 30, від 14 жовтня 2010 року) Коломийський міськрайонний суд, 29.08.2014 1 800 51842/15 09.10.2015 Василь Федорович СТОЄЦЬКИЙ 1957 Єніч Володимир Сергійович м. Київ з 12.20 год.

25.03.2015 до 13.00 год. 28.03.2015 1) відсутність законних підстав для затримання без попередньої ухвали суду (рішення у справах «Строган проти України» (Strogan v. Ukraine) , заява № 30198/11, пункти 88 і 89, від 06 жовтня 2016 року та «Грубник проти України» (Grubnyk v. Ukraine), заява № 58444/15, пункти 83 – 85, від 17 вересня 2020 року); 2) тримання під вартою протягом 72 годин і 40 хвилин без ухвали суду, що перевищило максимально дозволений національним законодавством термін (до 72 годин з моменту затримання) (рішення у справі «Гал проти України» (Gal v. Ukraine), заява № 6759/11, пункт 28, від 16 квітня 2015 року), Протокол затримання від 25.03.2015 п. 4 ст.

5 Конвенції - недоліки в провадженні щодо перевірки законності тримання під вартою – 09 квітня 2015 року Апеляційний суд міста Києва не розглянув скарги заявника щодо законності його затримання та тримання під вартою (рішення у справі «Свершов проти України» (Svershov v. Ukraine), заява № 35231/02, пункти 70 – 72, від 27 листопада 2008 року) 2 350 18336/19 18.03.2019 Олексій Анатолійович ОМЕЛЬЯНЕНКО 1973 Дульський Олександр Леонідович м. Київ з 19.02.2019 до 08.04.2019 свавільне затримання за рішенням суду (рішення у справах «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland) , заява № 11036/03, пункти 55 і 56, від 18 березня 2008 року); «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine ), заява № 38717/04, пункти 28 – 30, від 14 жовтня 2010 року) Печерський районний суд міста Києва, 19.02.2019 1 800 [1] Та додатково суму будь-якого податку , що може нараховуватися заявникам.