Spesyvtsev și alții împotriva Ucrainei

CASE OF SPESYVTSEV AND OTHERS v. UKRAINE) (declaratia nr. 29978/14 si alte 2 cereri de actiune) SUZEA STRASBOURG din 05 octombrie 2023 Această decizie este definitivă, dar poate fi supusă unor corecții redacționale.

În cazul SPESYVTSEV II si alti detinuti ai Ucrainei, Curtea Europeană a Drepturilor Omului (Curtea de Apărare a Gardienilor), a declarat, de asemenea, că diferite decizii ale Comitetului de Apărare a fost luate în temeiul unei decizii a cărei date au fost aduse de către Ucraina: Cazul nr. 2023 (Cazul nr. 5), Cazul nr. 2023 (Cazul nr. 5), Cazul nr. 5 (Cazul nr. 5), Cazul nr. 5 (Cazul nr. 5), Cazul nr. 5 (Cazul nr. 5), Cazul nr. 5 (Cazul nr. 5), Cazul nr. 5 (Cazul nr. 5), Cazul nr. 5 (azul nr. 5), Cazul nr. 5 (azul nr. 5), Cazul nr. 5 (azul nr. 5), Cazul nr. 5 (azul nr. 5), Cazul nr. 5 (azul nr. 5), Cazul nr. 5 (azul nr. 5), Cazul nr. 5 (azul nr. 5), Cazul nr. 5 (azul nr. 5), Cazul nr. 5 (azul nr. 5), Cazul nr. 5 (azul nr. 5), Cazul nr. 5 (azul nr. 5), Cazul nr. 5 (azul nr. 5), Cazul nr. 5 (azul nr. 5), Cazul nr. 5 (azul nr. 5), Cazul nr. 5), Cazul nr. 5 (azul nr. 5), Cazul nr. 5 (azul nr. 5), Cazul nr. 5 (azul nr. 5), Cazul nr. 5 (azul nr. 5), Cazul nr. 5 Reiterează că art. 5 al Convenției, împreună cu articolele 2, 3 și 4 ale Convenției, garantează drepturile fundamentale fundamentale care protejează inviolabilitatea fizică a persoanei, iar importanța acestui articol este primordială.

Scopul său principal este prevenirea privării arbitrare sau nedrepte de libertate (a se vedea hotărârea în cauza Buzadji împotriva Republicii Moldova [GC], declarația nr. 23755/07, punctul 84, ECHR 2016 (vițaguri) cu referințe ulterioare).

(8) În cazul în care Curtea pune întrebări privind legalitatea detinerii, inclusiv dacă au fost respectate deja procedurile, dispozițiile stabilite de lege, Convenția privind dreptul de a conduce în justiție națională și stabilește obligația de a asigura respectarea unor norme de procedură suplimentare ale statului membru de drept civil (a se vedea decizia din 10 octombrie 2018, punctul 36), nu se referă la o cauză juridică și nu la o cauză juridică, ci doar la o cauză juridică, în cazul în care a fost constatată o încălcare a normelor de procedură naționale și a normelorilor de protecție a persoanelor în cauză (a se vedea tabelul A, punctul 36), iar în cazul în care nu a fost stabilită încălcălcarea unor norme de drept civil (a se referă la art. 36), la art. 36 din Convenția nr. A, punctul 36 și la art. 22 din Convenția privind dreptul de a persoanei civile (a se referă la art. 36), la art. 36 din 108, punctul 78, punctul 78, punctul 78, punctul 78, punctul 78, punctul 78, punctul 78, punctul 78, punctul 88, punctul 98, punctul 128, punctul 128, punctul 128, punctul 128, punctul 128, și art. 228, punctul 128, punctul 128, punctul 128, din Convenția privind dreptul de drept civil (a se referire).

În urma examinării tuturor materialelor care i-au fost prezentate, Curtea nu a observat niciun fapt sau argument care să-l convingă să ajungă la o altă concluzie cu privire la acceptabilitatea și esența acestor plângeri. Având în vedere practica sa în această chestiune, Curtea consideră că, în acest caz, reținerea reclamantelor în custodie pentru perioadele descrise în tabelul din anexă nu a respectat art. 5 alineatul 1 din Convenție. 11. Prin urmare, dacă plângerile menționate în tabelul din anexă sunt admise și indică încălcarea articolului 5 alineatul 1 din Convenție. III. Cu privire la celelalte plângeri depuse de reclamanți în baza practicii stabilite a Curții (vezi tabelul din anexă), după examinarea tuturor materialelor disponibile, Curtea ajunge la concluzia că acestea dovedesc o încălcare a Convenției în contextul concluziilor sale în deciziile din cauzele enumerate în tabelul din anexă.

IV. ARTICOLUL 41 AVALENT al CONVENȚII 13.art. 41 din Convenție prevede: Dacă faptele de încălcare a Convenției sau a protocolelor sale și dacă dreptul intern relevant al părților încheiatoare ale înaltului tratat prevede doar părți ale prejudiciului, Curtea, având în vedere necesitatea, va prezenta părților o cerere de despăgubire în contextul concluziilor sale în cauzele enumerate în tabelul din anexă.

În cererea de la data de 14 ianuarie 2015 nr. 32/202 a fost depusășită o cerere de despăgubire în temeiul cererilor de încălcare a Convenției, în tabelul 29 din Convenția nr. 37/1987 (CTB/AU), Curtea decide că nu există nicio dovadă de încălcare a Convenției în legătură cu încălcarea acesteia; în special, în cererea de la data de 29 ianuarie a lui 29/14, Curtea consideră că nu există nicio dovadă de încălcare a încălcării în legătură cu încălcarea Convenției (în tabelul 37 din Convenția nr. 5 din 15 iunie 1988); în cazul în care nu există nicio cerere de despăgubire în temeiul articolului 5 din Convenția nr. 29/1987 (CTB/AU), Curtea decide că nu există nicio dovadă de încălcare în legătură cu încălcarea sau în temeiul acestei cereri; în legătură cu încălcarea sau în temeiul articolului 5 din Convenția respectiv, Curtea, Curtea consideră că nu este necesară să se stabilească o cauză; în mod ilicitate să se stabilească o cauză; în acest lucru; în consecință, Curtea consideră că nu este necesar să se stabilească o cauză să se stabilească o cauză; în mod justiție și că nu este necesară să că a fost încălcată Convenția în legătură cu alte plângeri, depuse în urma practicii stabilite a Curții (vezi tabelul din anexă); stabilește că: (a) în decurs de trei luni, statul pârât trebuie să plătească reclamantelor, în afară de reclamantul din cererea nr. 32225/20,

sumele menționate în tabelul din anexă; dacă sumele trebuie să fie convertite în moneda națională a statului pârât la cursul de la data efectuării plății; (b) la sfârșitul termenului menționat de trei luni până la decontarea finală a sumelor menționate, se va acorda o dobândă simplă (simple interest) la nivelul ratei de credit limită a instituției centrale europene de statutul de bază, ca și trei luni de naștere în perioada de neplata euro, iar în cazul în care se declară că nu a plătit, se va adăuga trei luni de decontare; cererea de despăgubire trebuie să fie declarată în valoare de trei luni de zile; cererea de decontare a fost notificată în limba engleză în conformitate cu Legea nr. 5 din 20 decembrie 2013 privind costurile naționale ale plății;

cererea de decontare a unei plângeri în conformitate cu Legea nr. 5 din 22 decembrie 2014 privind costurile morale ale unei alte persoane (Carticul 2 din Legea nr. 5 din 22 decontarea nr. 5 din 20 Marziul 2013 privind costurile de muncă) (Carticul 2 din Legea nr. 1 din Marziul 2 din Marzi) (Carticul 1 din Marzi) (Carticul 2 din Marzi) (Carticul 2 din Marzi) (Carticul 2 din Marzi) (Carticul 2 din Marzi) (Carticul 2 din Marzi) (Carticul 2 din Marzi) (Carticul 2 din Marzi) (Carticul 2 din Marzi) (Cartiul 2 din Marzi) (Cartiul 2 din Marzi) (Cartiul 2 din Marzi) din Marzi) (Cartiul 2 din Marzi) (Cartiul 2 din Marzi) (Cartiul 2 din Marzi) (Cartiul 2 Neintroducerea de către instanță a oricăror motive în decizia care autorizează deținerea în custodie (decisiunea în cazul Ignatov împotriva Ucrainei, cererea nr. 40583/15 , punctele 36 și 37, din 15 decembrie 2016) Primă Instanță Mijlociei din Kharkiv, 22.11.2013 1 800 250 32225/20 21.07.2020 Oleksandr Viktorovici GRICENKO 1975 Domin Denis Serghiević v. Kiev Din 16.11.2019 până la 18.11.2019 lipsa unor motive legale pentru reținere fără aprobarea prealabilă a instanței (decisiunea în cazul Stroganov împotriva Ucrainei, cererea nr. 30583/21 din 30 ianuarie 1981, punctele 889 și 8 din octombrie 2016) și cererea lui lui lui lui lui Iohanniski împotriva Ucrainei) Cererea lui Grubov împotriva Ucrainei,

22.11.2013 0800 250 32225/20 21.07.2020 Oleksandr Viktorovici GRICENKO 1975 Domin Denis Serghievici v. Kiev Din 16.11.2019 până la 18.11.2019 lipsa unor motive legale pentru reținere fără aprobarea prealabilă a instanței (decisiunea din 19.11.2020 privind păstrângerea de către instanța de judecată), precum și cererea lui Iohanniskiv împotriva Ucrainei, din 11.11.2020, punctele 20621 și 81, punctele 889 și 209.2020 din 18.01.2020 cererea lui Iohanniskiv împotriva Ucrainei) Cererea lui Grubov împotriva Ucrainei, în temeiul articolului 571 din Legea Națională, din 11.11.20 (Cr.Ucraina, C.U.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.R.R.R.R.R.R.R.C.C.R.C.R.R.C.R.C.R.C.R.R.C.R.C.R.R.C.R.R.C.R.R.C.R.R.C.R.R.C.R.R.C.R.R.R.C.R.R.

documentarea lipsei libertății sau a întârzierii în întocmirea unui protocol de detenție (decisiunea în cauzele Belozorov împotriva Rusiei și Ucrainei (Belozorov împotriva Rusiei și Ucrainei), cererea nr. 43611/02 , punctele 113 115, din 15 octombrie 2015, Grubnyk împotriva Ucrainei, cererea nr. 58444/15, punctele 71 73, din 17 septembrie 2020, și Fortalnov și alții împotriva Rusiei, cererea nr. 7077/06 și alte 12 cereri, punctele 76 79, din 26 iunie 2018); art. 5 din Convenție absența sau acordarea unei despăgubiri nedorite pentru o reținere ilegală sau trei cereri de detenție sub supraveghere suplimentară (Cererea nr. 58444/15 , punctele 71 73, din 17 septembrie 2020; cererea nr. 50518/250, din 28 februarie 2015); cererea nr. 281850, din 28 februarie 2015 (Thomaskoy, 28/071, 28 februarie 2015), orice cerere de despăgubiri poate fi depusăgubiri de orice taxelegiu (Thomasko, 28/071, 28 februarie 2015); cererea nr. 5061, din 28 februarie 2015 (Thomasko, 28 februarie 2015); cererea nr. 5061, din 28 februarie 2015 (Thomasko, 28 februarie 2015); cererea nr. 5061, din 28 februarie 2018); cererea nr. 5061, din 28/081, din 28 februarie 2015 (Thomasko, 28 februarie 2015); cererea nr. 501, din 28/081, din 28 februarie 2013); cererea nr. 5091, din 28/081, din 28 februarie 2013); cererea nr. 5092, din 28/081, din 28 februarie, 28 februarie 2015 (Thomasko, 28 februarie 2013); cererea nr.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «

СПЕСИВЦЕВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF SPESYVTSEV AND OTHERS v. UKRAINE) (Заява №29978/14 та 2 інші заяви – див. перелік у додатку) РІШЕННЯ СТРАСБУРГ 05 жовтня 2023 року Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням. У справі «Спесивцев та інші проти України» Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли: Карло Ранцоні (Carlo Ranzoni), Голова, Ладо Чантурія (Lado Chanturia) , Марія Елосегі (María Elósegui) , судді, та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina) , в.о. заступника Секретаря секції, після обговорення за зачиненими дверима 14 вересня 2023 року постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день: ПРОЦЕДУРА 1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд). ФАКТИ 3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку. 4. Заявники скаржилися на незаконне тримання під вартою. Деякі заявники також висунули інші скарги за положеннями Конвенції. ПРАВО

І. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні. ІІ. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯПУНКТУ 1 статТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ 6. Заявники скаржилися, головним чином, на незаконне тримання під вартою. Вони посилалися, прямо чи по суті, на пункт 1 статті 5 Конвенції. 7. Суд повторює, що стаття 5 Конвенції разом зі статтями 2, 3 та 4Конвенції гарантує основні серед фундаментальних прав, які захищають фізичну недоторканність особи, і тому важливість цієї статті є першочерговою. Її головною метою є запобігання свавільному або несправедливому позбавленню свободи(див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova) [GC], заява № 23755/07, пункт 84, ЄСПЛ 2016 (витяги) з подальшими посиланнями).

8. Коли постає питання про «законність» взяття під варту, у тому числі, чи було дотримано «порядок, встановлений законом», Конвенція по суті посилається на національне законодавство та встановлює зобов’язання забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм. Однак лише дотримання національного законодавства недостатньо: окрім того,пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті захисту особи від свавілля(див. рішення у справі «С., В. та А. проти Данії» [ВП] (S., V. and A. v. Denmark) [GC], заяви № 35553/12, № 36678/12 та № 36711/12, пункт 74, від 22 жовтня 2018 року з подальшими посиланнями). 9. У керівних справах, зазначених у таблиці в додатку, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

10. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів чи аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тримання заявників під вартою протягом періодів, описаних у таблиці в додатку, не відповідало пункту 1 статті 5 Конвенції. 11. Отже, ці скарги, наведені в таблиці у додатку, є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції.

III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗАУСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ

12. Деякі заявники подали інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю в додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Проте, у заяві № 29978/14 заявник висунув інші скарги за статтею 5 Конвенції на незаконне тримання під вартою і процесуальні недоліки під час провадження, пов’язаного з продовженням строку триманням його під вартою. При цьому Суд вважає, що він уже розглянув основне юридичне питання, порушене у цій заяві, і немає потреби у винесенні окремого рішення щодо прийнятності та суті цих скарг (див.

рішення у справах «Центр юридичних ресурсів в інтересах Валентина Кимпеану проти Румунії» [ВП] (Centre for Legal Resources on behalf of Valentin Câmpeanu v. Romania) [GC], заява № 47848/08 , пункт 156, ЄСПЛ 2014 та, mutatis mutandis , «Ічин та інші проти України» (Ichin and Others v. Ukraine), заяви № 28189/04 і № 28192/04, пункт 47, від 21 грудня 2010 року). Щодо решти скарг, висунутих заявниками за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку), розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, наведених в таблиці у додатку.

IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

13. Стаття 41 Конвенції передбачає: «Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, уразі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.» 14. У заяві № 32225/20 заявник не подав вимог щодо справедливої сатисфакції, хоча йому було запропоновано це зробити. Отже, Суд вважає, що немає підстав присуджувати йому якусь суму у зв’язку з цим. 15. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Малик проти України» (Malyk v. Ukraine), заява № 37198/10, від 29 січня 2015 року) Суд вважає за доцільне присудити решті заявників суми, зазначені у таблиці в додатку.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Вирішує об’єднати заяви; Оголошує заяви прийнятними; Постановляє , що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції у зв’язку з незаконним триманням під вартою, описаним в таблиці у додатку, і вирішує , що немає необхідності окремо розглядати суть решти скарг, поданих за статтею 5 Конвенції заявником у заяві № 29978/14; Постановляє , що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див.

таблицю у додатку); Постановляє, що: (a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам, окрім заявника у заяві № 32225/20, суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти; Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 05жовтня 2023 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.

{ Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina) В.о. заступника Секретаря Карло Ранцоні (Carlo Ranzoni) Голова ДОДАТОК Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 5 Конвенції (незаконне тримання під вартою) № № заяви Дата подання П.І.Б. заявника Рік народження П.І.Б.

представника та місцезнаходження Період незаконного тримання під вартою Конкретні недоліки Відповідне рішення на національному рівні Інші скарги за усталеною практикою Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди (в євро) ) [1] Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат (в євро) [2] 29978/14 08.04.2014 Володимир Анатолійович СПЕСИВЦЕВ 1987 Зубенко Вікторія Василівна м. Харків З 22.11.2013 до 17.01.2014 Ненаведення судом будь-яких підстав у рішенні, яким санкціонується тримання під вартою (рішення у справі «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine) , заява № 40583/15 , пункти 36 і 37, від 15 грудня 2016 року) Первомайський міськрайонний суд Харківської області, 22.11.2013 1 800 250 32225/20 21.07.2020 Олександр Вікторович ГРИЦЕНКО 1975 Дьомін Денис Сергійович м. Київ З 16.11.2019 до 18.11.2019 відсутність законних підстав для затримання без попередньої ухвали суду (рішення у справах «Строган проти України» (Strogan v. Ukraine) , заява № 30198/11, пункти 88 і 89, від 06 жовтня 2016 року) та «Грубник проти України» (Grubnyk v. Ukraine) , заява № 58444/15, пункти 83 – 85, від 17 вересня 2020 року) п. 4 ст.

5 Конвенції – недоліки в провадженні щодо перевірки законності тримання під вартою –у зв’язку з відмовою національних судів розглядати питання законності затримання заявника - 18.11.2019 заявник звернувся зі скаргою щодо законності його затримання на підставі статті 206 Кримінального процесуального кодексу України, й пізніше порушив ті ж самі питання у суді, який розглядав подання прокуратури щодо обрання запобіжного заходу заявнику. Заявник також порушив ці питання в апеляційній скарзі на ухвалу про обрання запобіжного заходу. Проте жоден із судів не розглянув його скарги (рішення у справі «Свершов проти України» (Svershov v. Ukraine) , заява № 35231/02 , пункти 70 – 72, від 27 листопада 2008 року).

- - 57918/21 19.11.2021 Алла Миколаївна КРИВОШЕЄВА 1982 Зражевський Євген Юрійович м. Суми з17 год 35 хв 10.01.2020 до 07 год 00 хв 11.01.2020 незадокументоване позбавлення свободи або затримка у складанні протоколу затримання (рішення у справах «Бєлозоров проти Росії та України» (Belozorov v. Russia and Ukrain) , заява № 43611/02 , пункти 113 – 115, від 15 жовтня 2015 року, «Грубник проти України» (Grubnyk v. Ukraine) ,заява № 58444/15 , пункти 71 – 73, від 17 вересня 2020 року, та «Форталнов та інші проти Росії» (Fortalnov and Others v. Russia) , заява № 7077/06 та 12 інших заяв, пункти 76 – 79, від 26 червня 2018 року) п. 5 ст.

5 Конвенції – відсутність або надання неналежного відшкодування за незаконне затримання або тримання під вартою (рішення у справах «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine), заява № 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013 року; «Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine) , заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року) 1800 250 [1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам. [2] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.