CASE OF FIYALO AND OTHERS v. UKRAINE - [Ukrainian Translation] by the Ministry of Justice of Ukraine

CASE OF FIYALO AND OTHERS v. UKRAINE - [Ukrainian Translation] by the Ministry of Justice of Ukraine (CtEDO, 2023)

CASE OF FIYALO AND OTHERS v. UKRAINE) (declaratia nr. 62545/15 si 3 altii, vezi lista in anexa) Hotararea STRASBOURG din 06 iulie 2023 Hotararea este definitiva, dar poate fi supusa corectiilor redactionale.In cazul FIYALO si altii din Ucraina, Curtea Europeana a Drepturilor Omului (sectia P) a retras atentia comitetului de ancheta, din care au fost compusi: Carlo Ranzoni (declaratia P), Carlo Ranzoni (declaratia P), Martia Churria (declaratia P), Martia Churria (declaratia P), Martia Churria (declaratia P), Martia Churria (declaratia P), Martia Churria (declaratia P), Martia Churria (declaratia P), Martia Churria (declaratia P), Martia Churria (declaratia P), Martia Churria (declaratia P), Martia Churria (declaratia P), Martia Churria (declaratia P), Martia Churria (declaratia P), Martia Churria (declaratia P), Martia Churria (declaratia P), Martia Churria (declaratia P), Martia Churria (declaratia P), Martia Churria (declaratia P), Martia Churria (decarea P), Martia Churria (decarea P), Martia Churria (declaratia P) si Martia (declaratia P) au fost depuse in fata de o singura tabla din aceasta Conventia (sectia P), iar in data de 15 iunie, in data de data de data de 15 iunie, in care a an, au fost depuse doua hotariri de judecata, iar in fata Curtii, iar in cauza nu au fost prevazute in fata de hotartele de Curtea de Curtea de judecata, iar in care au fost depuse doua hotarerile de judecatori, iar aceasta, in temeiul articolului 34 din Conventie, si de transport.

Reclamanții s-au plâns de o anchetă ineficientă a deceselor cauzate de accidente rutiere și accidente rutiere care au pus în pericol viețile în care nu au fost luați în considerare reprezentanții statului. Ei au făcut trimitere la articolele 2, 3, 6 și 13 din Convenție. Curtea, care are rolul de conducere în ceea ce privește realizarea calificării juridice a faptelor cauzei, consideră că aceste plângeri trebuie să fie examinate în temeiul articolului 2 din Convenție (a se vedea hotărârea în cazul Igor Shevchenko împotriva Ucrainei, cererea nr. 22737/04, punctul 38, din 12 ianuarie 2012).

Totuși, aceasta, în principiu, ar trebui să poată duce la stabilirea faptelor cauzei, iar dacă afirmațiile se dovedesc a fi adevărate la stabilirea și pedepsirea persoanelor vinovate (vezi hotărârea în cazul Paul și Audrey Edwards împotriva Regatului Unit), cererea nr. 46477/7/99, punctul 71, ECHR 2002-II).9.Considerând faptele din acest caz în contextul acestor principii, Curtea consideră că ancheta a fost caracterizată de diverse declarații care au contestat capacitatea autorităților de conducere a Ucrainei de a stabili o anchetă suplimentară privind încălcările drepturilor persoanelor vinovate (vezi hotărârea în cazul Paul și Audrey Edwards împotriva Regatului Unit, cererea nr. 46477/7/99, punctul 71, ECHR 2002-II).

După examinarea tuturor materialelor care i-au fost prezentate, Curtea nu vede niciun fapt sau argument care să-l convingă să ajungă la o altă concluzie cu privire la acceptabilitatea și esența acestor plângeri. Având în vedere practica sa pe această temă, Curtea consideră că în acest caz ancheta nu a îndeplinit criteriul eficienței. 12. Prin urmare, dacă plângerile sunt admise și dovedesc o încălcare a aspectului procedural al articolului 2 din Convenție. RECURSĂ ARTICOLUL 41 DIN CONVENȚIE 13. art. 41 din Convenție prevede: Dacă Curtea constată o încălcare a Convenției sau a protocolurilor sale și dacă dreptul intern al părților în temeiul Înaltului Tratat prevede doar amenințarea de respingere a anchetei, Curtea, dacă este necesar, acordă victimei o declarație de justiție de satisfacere a părții la anchetă. În cazul în care Curtea ia în considerare existența unor documente suplimentare în cazul în care aceasta a constatat încălcarea articolului 2 din Convenția nr. 2 din OASTR, în special punctul 74 din Convenția nr. 825/CIV/AUO, Curtea decide în mod parțial în cazul în care nu există nicio încălcare a dreptului de autoritate în cazul în care o persoană a fost în cauză în cazul în care a fost în cauză în cauză în cazul în cazul în care a fost în cauză în cauză în cazul în cazul în care a fost în cauză în cauză în cazul în cazul în care a fost în cauză în cauză în cazul în cazul în care a fost în cauză în cauză în cazul în cazul în cazul în care a fost în cauză în cazul în cazul în cazul în care a fost în cazul în cazul în cazul în cazul în care a fost în cazul în cazul în cazul în cazul în care a în cazul în cazul în care a fost în cazul în cazul în cazul în cazul în cazul în cazul în care a în cazul în care a fost în cazul în cazul în cazul în cazul în cazul în cazul în care a în cazul în cazul în care a în cazul în cazul în care a fost în cazul în cazul în cazul în cazul în cazul în cazul în cazul în care a în cazul în cazul în care a în cazul în cazul în care

În termen de trei luni, statul răspunzător trebuie să plătească reclamantelor sumele indicate în tabelul din anexă; dacă sumele trebuie să fie convertite în moneda națională a statului răspunzător la cursul de la data efectuării plății; (b) la sfârșitul termenului de trei luni menționat înainte de decontarea finală, sumele menționate vor fi imputabile cu un dobândă simplă în valoare de o rată de credit limită a Băncii Centrale Europene, ca dobândă în perioada de nerambursare, la care trebuie adăugate trei puncte procentuale; respinge cererile reclamantului privind satisfacția echitabilă a sumelor care apar în cererea nr. 625/15; respinge cererile reclamantului privind satisfacția echitabilă a sumelor care apar în cererea nr. 625/15; solicită în limba engleză cererea de cerere de despăgubire a unei cereri de despăgubiri a unui locului de muncă, notificată în scrisoarea din 06 iulie 2023 în conformitate cu punctele 2 și 3 din Regulamentul nr. 77 din Regulamentul european nr. 06.05.2015 privind cererile de despăgubire a unui loc de muncă, care a fost depusăgubirile în conformitate cu art. 1 din Regulamentul nr. 1 din 1959 privind normele europene, iar reclamantul a fost depus la Curtea Națională a României (Curtea Națională a României) în cadrul Curții (C.V.V. Marsilia) în cadrul Curții Naționale de Transport (C.

Înregistrarea evenimentului 15.10.2004 reclamantul a mers pe bicicletă și, se presupune, a fost lovit de un microbuz. Reclamantul a fost spitalizat cu diagnosticul: traumă craniocerebrală închisă, fractură liniară închisă a cvadrei craniene în zona frontală și un accident cerebral. Medicul a ajuns la concluzia că reclamantul a suferit o traumă craniană gravă. Reclamantul a fost internat în spital până la 02.11.2004.

25.05.2009 între victimă și șoferul unui microbuz a avut loc o confruntare directă. În mai-septembrie 2009 au fost interogate martorii. 04.09.2009 a avut loc o reprodusare a situației și a circumstanțelor evenimentului. Unii martori au refuzat să participe, justificând acest lucru prin faptul că nu își amintesc toate circumstanțele cauzei, deoarece a trecut mult timp de la momentul accidentului. 02.11.2009 dosarul penal a fost închis. 06.04.2011 această hotărâre a anchetatorului a fost anulată, deoarece o parte din concluzii s-au bazat pe concluziile experților, în timp ce în acest sens ar fi trebuit să se efectueze expertize criminalistice, inclusiv o expertiză criminalistică a bicicletei reclamantului și examinarea problemei coliziunii sale cu acest microbuz.

În data de 11.04.2017, un dosar penal privind conducătorul unui microbuz a fost închis din cauza lipsei de date de origine furnizate de anchetator. În februarie-aprilie 2012, martorii au fost interogați. La 30.04.2012 a fost efectuată o replicare a situației și circumstanțelor evenimentului. La 03.05.2012 și mai târziu la 12.03.2013 a fost recunoscută o examinare forensică și autotehnică complexă. La 29.09.2015 a fost recunoscută o examinare suplimentară. În februarie 2017, la anchetă au fost chemați unii martori. La 11.04.2017 un dosar penal privind conducătorul unui microbuz a fost închis din cauza lipsei de date de origine furnizate de anchetator. În decembrie 2014, un proces de urmărire a fost încheiat.

Autoritățile naționale au criticat singure procesul de investigare în legătură cu ineficiența sa (decisiunea în cauzele Pozhyvotko împotriva Ucrainei (decisiunea în cazul Pozhyvotko împotriva Ucrainei), cererea nr. 42752/08, punctul 40, din 17 octombrie 2013 și Prynda împotriva Ucrainei (decisiunea nr. 10904/05, punctul 56, din 31 iulie 2012), la etapa de anchetă pre-judiciară au fost folosite măsuri insuficiente (decisiunea în cazul Kachurka împotriva Ucrainei (decisiunea în cazul Kachurka împotriva Ucrainei (decisiunea în cazul Kachurka împotriva Ucrainei), cererea nr. 4737/06, punctul 52, din 15 septembrie 2011) 6 250 1902/19 27.03.2019 Potrivit rezultatelor acestei anchete, Vladimir Leonidovici GRICZENKO 1961 Riby Sergiovic Mihailovich a cerut cererea cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cererii cer

În această legătură, la 24.01.2018 procurorul a încheiat o hotărâre de refuz a susținerii acuzației publice. În plus, el s-a referit la inadmisibilitatea dovezilor obținute în timpul chemării lui P. ca martor, precum și la rezultatele unui alt experiment de anchetă, care se presupune că a fost falsificat de către anchetatori. Alegătorii au cerut să fie recunoscută drept vinovată de investigarea infracțiunilor organizate în anul 2010 în Ucrania, în conformitate cu legea nr. 57/02/2018 privind organizarea protestelor din Ucraina.

(Pozhyvotko împotriva Ucrainei), cererea nr. 42752/08, punctul 40, din 17 octombrie 2013 și Prinda împotriva Ucrainei (Prynda împotriva Ucrainei), cererea nr. 10904/05, punctul 56, din 31 iulie 2012), 6 000 250 19130/19 27.03.2019 Irina Nikolaevna FOMINA 1985 6 000 250 5142/22 11.01.2022 Andrei Anatoliovici MATVINKO 1974 Lebidă Lydmila Nikolaevna m. Kiev 28.08.2012 tatăl reclamantului M. a suferit leziuni corporale incompatibile cu viața ca urmare a unui accident rutier în timpul căruia mașina cu care K. a suferit pierderea de circulație a putut să se ciocnească cu mașina condusă de V. a fost afectată de alcool.

22.09.2014 Curtea de Apel din Kiev a anulat această hotărâre și a reluat procesul. Curtea a încredințat organelor de anchetă pre-judiciară să evalueze dovada lui C., să stabilească circumstanțele procedurii de prelevare a sângelui și a părții lui K. în ziua accidentului, să evalueze capacitatea generală a lui K. de a fi admis la conducerea mijloacelor de transport având în vedere impactul organic asupra creierului. În perioada 2013 - 2016 au fost întocmite trei noi anchete de anchetă, concluziile unei anchete de anchetă de anchetă de anchetă de anchetă de anchetă de anchetă de transport au arătat că automobilul K. a fost accidentat de o accidentă de mașină. În cadrul anchetei de anchetă de anchetă, K. a fost interogată de un expert. În perioada 05.07.2018 - 05.06.2016, procurorul general al orașului Kiev a recunoscut că nu există dovezi necesare pentru a investiga cazul, deoarece nu a fost stabilită nicio legătură între traficul de persoane și starea lor în justiție.

Autoritățile naționale au criticat procesul de investigare în legătură cu ineficiența sa (decisiunea din cauzele Pozhyvotko împotriva Ucrainei (Pozhyvotko v. Ukraine), cererea nr. 42752/08, punctul 40, din 17 octombrie 2013 și Prinda împotriva Ucrainei (Prynda împotriva Ucrainei), punctul 50, din noiembrie 2013, cererea nr. 10904/05, din noiembrie 2012, punctul 56, din 31 iulie 2012, din noiembrie 2012, cererea nr. 366 (Bozhyvotko împotriva Ucrainei), din noiembrie 2012, punctul 60, din noiembrie 2012, punctul 28, din noiembrie 2012, punctul 56, din noiembrie 2012, punctul 56, din noiembrie 2012, punctul 56, din noiembrie 2012, punctul 56, din noiembrie 2012, punctul 56, din noiembrie 2012, punctul 56, din noiembrie 2012, punctul 56, din noiembrie 2012, punctul 56, din noiembrie 2012, punctul 56, din noiembrie 2012, punctul 56, din noiembrie 2012, punctul 56, din noiembrie 2012, punctul 56, din noiembrie 2013, punctul 56, din noiembrie 2013, punctul 60, din noiembrie 2012, punctul 56, din noiembrie 2012, punctul 56, din noiembrie 2012, punctul 60, din noiembrie 2012, punctul 56, din noiembrie 2012, punctul 60, din noiembrie 2012, punctul 56, din noiembrie 2012, punctul 67, din noiembrie 2012, punctul 67, din noiembrie 2010, punctul 67, din noiembrie 2010, punctul 67, din noiembrie 2010, punctul 67, din noiembrie 2010, punctul 67, din noiembrie 2010, punctul 67, din noiembrie 2010, punctul 67, din noiembrie 2010, punctul 67, din noiembrie 2010, punctul 107, din noiembrie 2010, punctul 107, din noiembrie 2010, punctul 10), din noiembrie 2012, punctul 107, din noiembrie 2010, punctul 107, din noiembrie 2010, punctul 107, din noiembrie 2010, punctul 107, din noiembrie 2010, punctul 107, din noiembrie 2010 din noiembrie 2010 din noiembrie 2010 (No.

În cazul în care nu s-au verificat diferitele versiuni ale evenimentelor (decretul în cazul Yuriy Slyusar împotriva Ucrainei (Yuriy Slyusar împotriva Ucrainei), cererea nr. 39797/05, punctele 86 și 87, din 17 ianuarie 2013), la etapa de anchetă pre-judiciară nu s-au luat măsuri suficiente (decretul în cazul Kachurka împotriva Ucrainei (Kachurka împotriva Ucrainei), cererea nr. 4737/06, punctul 52, din 15 septembrie 2011) 6 000 250 [1] În plus față de suma oricărei taxe care ar putea fi impusă reclamantelor.[2] În plus față de suma oricărei taxe care ar putea fi impusă reclamantelor

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «ФІЯЛО ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF FIYALO AND OTHERS v. UKRAINE)

(Заява №

62545/15 та 3 інші –

див. перелік у додатку

)

РІШЕННЯ

СТРАСБУРГ

06 липня 2023 року

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Фіяло та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Карло Ранцоні

(Carlo Ranzoni), Голова,

Ладо Чантурія

(Lado Chanturia)

,

Марія Елосегі

(María Elósegui)

,

судді,

та Вікторія Марадудіна

(Viktoriya Maradudina)

,

в.о. заступника Секретаря секції

,

після обговорення за зачиненими дверима 15 червня 2023 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1.

Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті

34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

2.

Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).

ФАКТИ

3.

Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4.

Заявники скаржилися на неефективне розслідування смерті внаслідок дорожньо-транспортних пригод і дорожньо-транспортних пригод, які становили загрозу життю, в яких не брали участі представники держави.

ПРАВО

ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5.

Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ

6.

Заявники скаржилися на неефективне розслідування смерті внаслідок дорожньо-транспортних пригод і дорожньо-транспортних пригод, які становили загрозу життю, в яких не брали участі представники держави. Вони посилалися на статті 2, 3, 6 і 13 Конвенції.

Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи, вважає, що зазначені скарги мають розглядатися за статтею 2 Конвенції (див. рішення у справі «Ігор Шевченко проти України»

(Igor Shevchenko v. Ukraine)

, заява №

22737/04, пункт 38, від 12 січня 2012 року).

7.

Насамперед Суд зазначає, що цю справу слід розглядати з точки зору зобов’язання держави провести ефективне розслідування за процесуальним аспектом статті 2 Конвенції. Відповідні загальні принципи щодо ефективності розслідування наведені в рішенні у справі «Мустафа Тунч і Феджіре Тунч проти Туреччини» [ВП]

(Mustafa Tunç and Fecire Tunç v. Turkey)

[GC], заява №

24014/05, пункти 169 – 182, від 14 квітня 2015 року). Зокрема, після виникнення зобов’язання провести розслідування, дотримання процесуальних вимог за статтею 2 Конвенції оцінюється на підставі декількох основних критеріїв: належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення членів родини померлого та незалежність розслідування. Ці елементи є взаємопов’язаними і кожен з них окремо не може бути самоціллю (там само, пункт 225).

8.

До того ж це зобов’язання не є обов’язком досягнення результатів, а обов’язком вжиття заходів. Суд погоджується, що не кожне розслідування обов’язково має бути успішним або дійти висновку, який співпадає з викладом подій скаржника. Проте воно, у принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими – до встановлення та покарання винних осіб (див. рішення у справі «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства»

(Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom)

, заява №

46477/99, пункт 71, ЄСПЛ 2002-II).

9.

Розглядаючи факти цієї справи у контексті цих принципів, Суд вважає, що розслідування характеризувалися різними недоліками, які підірвали здатність органів досудового розслідування встановити обставини смерті родичів заявників або дорожньо-транспортних пригод, які загрожували життю, а також осіб, які мали понести відповідальність, якщо такі були. Конкретні недоліки вказані в таблиці у додатку.

10.

У керівних справах «Басюк проти України»

(Basyuk v. Ukraine)

, заява №

51151/10, від 05 листопада 2015 року; «Поживотько проти України»

(Pozhyvotko v. Ukraine)

, заява №

42752/08, від 17 жовтня 2013 року та «Качурка проти України»

(Kachurka v. Ukraine),

заява №

4737/06, від 15 вересня 2011 року), Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

11.

Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі розслідування не відповідало критерію ефективності.

12.

Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції.

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

13.

Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»

14.

З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Басюк проти України»

(Basyuk v. Ukraine)

, пункти 74 – 80) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку, а також відхиляє будь-які додаткові вимоги справедливої сатисфакції, висунуті заявником у заяві №

62545/15.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Вирішує

об’єднати заяви;

Оголошує

заяви прийнятними;

Постановляє,

що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 2 Конвенції щодо неефективного розслідування смерті внаслідок дорожньо-транспортних пригод і дорожньо-транспортних пригод, які становили загрозу життю, в яких не брали участі представники держави.

Постановляє,

що:

(a)

упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b)

із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток

(simple interest)

у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

Відхиляє

решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції у заяві №

62545/15

.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 06 липня 2023 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.

{

Вікторія Марадудіна

(Viktoriya Maradudina)

В.о. заступника Секретаря

Карло Ранцоні

(Carlo Ranzoni )

Голова

ДОДАТОК

Заяви зі скаргами за пунктом 1 статті 2 Конвенції

(неефективне розслідування смерті внаслідок дорожньо-транспортних пригод і дорожньо-транспортних пригод, які становили загрозу життю, в яких не брали участі представники держави)

№

№ заяви,

Дата подання

П.І.Б. заявника,

Рік народження

П.І.Б. представника та місцезнаходження

Події, що передували справі, та провадження на національному рівні

Ключові питання

Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди

(в євро)

[1]

Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат (в євро)

[2]

62545/15

04.12.2015

Василь Адамович ФІЯЛО

1959

Тарахкало Михайло Олександрович

м.

Київ

Козьменко Анна Григорівна

м.

Київ

Лебідь Віталія Павлівна

м.

Київ

Волкова Надія

м.

Київ

1.

Обставини події

15.10.2004 заявник їхав на велосипеді і, як стверджується, його збив мікроавтобус. Заявник був госпіталізований з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, закритий лінійний перелом склепіння черепа в лобній ділянці та забій головного мозку. Лікар дійшов висновку, що заявник отримав тяжку травму голови. Заявник лікувався в лікарні до 02.11.2004.

07.12.2004 його знову госпіталізували до лікарні, де він проходив стаціонарне лікування до 31.12.2004.

2.

Процес розслідування та зроблені за його результатами висновки.

19.10.2004, 07.03.2005, 28.11.2005 та 11.04.2006 працівники міліції, провівши дослідчі перевірки, відмовили у порушенні кримінальної справи щодо водія мікроавтобусу у зв’язку з відсутністю події кримінального правопорушення, встановивши, що ніщо не свідчило, що заявник або його велосипед мали який-небудь фізичний контакт з мікроавтобусом під час ДТП. Вищестоящі прокурори скасовували ці постанови як необґрунтовані та давали вказівки щодо проведення додаткових дослідчих перевірок. Деякі працівники міліції були притягнуті до дисциплінарної відповідальності за непроведення збору доказів, пов’язаних з ДТП.

01.08.2007 щодо водія мікроавтобуса було порушено кримінальну справу за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху, що призвело до завдання тілесних ушкоджень заявнику. У жовтні 2007 року були призначені різні медичні експертизи та допитані свідки.

17.11.2008 складено протокол відтворення обстановки та обставин події. Проведено додаткові допити свідків та заявника. 14.11.2008 заявнику було надано статус потерпілого.

25.05.2009 між потерпілим та водієм мікроавтобуса була проведена очна ставка. У травні-вересні 2009 року були допитані свідки.

04.09.2009 проведено повторне відтворення обстановки та обставин події. Деякі свідки відмовилися брати у ньому участь, обґрунтувавши це тим, що не пам’ятають усіх обставин справи, оскільки з моменту ДТП пройшло багато часу.

02.11.2009 кримінальна справа була закрита. 06.04.2011 ця постанова слідчого була скасована, оскільки частина висновків ґрунтувалася на висновках експертів, тоді як слід було провести криміналістичні експертизи у зв’язку з цим, включно з криміналістичною експертизою велосипеда заявника та розглядом питання його зіткнення з мікроавтобусом. Протягом цього періоду щодо слідчих неодноразово порушувалися дисциплінарні провадження у зв’язку з процесуальними порушеннями, зокрема непроведення ретельного розслідування ДТП.

21.04.2011 були призначені різні види судових експертиз. У висновку експерта від 07.12.2011 зазначено, що відповісти на всі запитання слідчого неможливо у зв’язку з недостатністю наданих слідчим вихідних даних. У лютому-квітні 2012 року були допитані свідки. 30.04.2012 проведено чергове відтворення обстановки та обставин події. 03.05.2012 та пізніше 12.03.2013 була призначена комплексна судово-медична та автотехнічна експертиза. 29.09.2015 призначено додаткову експертизу. У лютому 2017 року на допит були викликані деякі свідки. 11.04.2017 кримінальна справа щодо водія мікроавтобусу була закрита у зв’язку з відсутністю події кримінального правопорушення. Слідчий дійшов висновку, що заявник самостійно завдав собі тілесних ушкоджень внаслідок самопадіння з велосипеда у зв’язку з власною необережністю.

Заявник оскаржив цю постанову. 15.11.2017 Рівненський районний суд Рівненської області відмовив у задоволенні скарги заявника. 27.11.2017 Апеляційний суд Рівненської області залишив попередню ухвалу без змін. Це рішення було остаточним і оскарженню не підлягало.

постанови про відмову у порушенні провадження виносилися без належного розгляду обставин справи (рішення у справі «Олейнікова проти України»

(Oleynikova v. Ukraine)

, заява №

38765/05, пункти 80 і 81, від

15 грудня 2011 року з подальшими посиланнями),

надмірна тривалість дослідчих перевірок (рішення у справі «Юхимович проти України»

(Yukhymovych v. Ukraine)

, заява №

11464/12, пункт 67, від 17 грудня 2020 року),

національні органи влади самі критикували процес проведення розслідування у зв’язку з його неефективністю (рішення у справах «Поживотько проти України»

(Pozhyvotko v. Ukraine)

, заява №

42752/08, пункт 40, від

17 жовтня 2013 року та «Принда проти України»

(Prynda v. Ukraine)

, заява №

10904/05, пункт 56, від 31 липня 2012 року),

на етапі досудового слідства було вжито недостатньо заходів (рішення у справі «Качурка проти України»

(Kachurka v. Ukraine)

, заява №

4737/06, пункт 52, від 15 вересня 2011 року)

6

000

250

19052/19

27.03.2019

Володимир Леонідович

ГРИЦЕНКО

1961

Рибій Сергій Миколайович

м. Дніпро

21.03.2015, сестра пана Гриценка (далі – перший заявник) і мати пані Фоміної (далі – друга заявниця), померла внаслідок наїзду на неї автомобіля. Водія П. спочатку допитали як свідка і в цій якості він брав участь у проведенні слідчого експерименту та двох автотехнічних експертиз.

29.05.2015 щодо П. було складено обвинувальний акт за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть. У межах кримінального провадження заявники подали дві позовні заяви про відшкодування шкоди: перший заявник вимагав 22

051 грн в якості відшкодування матеріальної шкоди, а друга заявниця вимагала 400

000 грн в якості відшкодування моральної шкоди. 28.07.2015 друга заявниця відкликала свою заяву про відшкодування шкоди за результатами досягнутої з П. угоди про відшкодування шкоди. Згідно з угодою друга заявниця отримала від П. 240 000 грн (еквівалент приблизно 9

620 євро) в якості відшкодування шкоди та погодилася не висувати інших вимог та скарг щодо П. Під час допиту друга заявниця стверджувала, що вона передала 20

000 грн із зазначеної суми першому заявнику.

27.10.2017 проведена третя автотехнічна експертиза не встановила вину П. у ДТП. У зв’язку з цим 24.01.2018 прокурор виніс постанову про відмову від підтримання публічного обвинувачення. Крім того, він посилався на недопустимість доказів, отриманих під час залучення П. як свідка, а також результатів другого слідчого експерименту, як стверджується, підробленого слідчим. Заявники просили призначити покарання за вчинене кримінальне правопорушення, проте 05.02.2018 П. був визнаний невинуватим. 23.05.2018 апеляційний суд скасував виправдувальний вирок і направив справу на новий розгляд, зокрема врахувавши розгляд судом нижчої інстанції важливих доказів за відсутності заявників. Наразі справа перебуває на розгляді суду першої інстанції.

численні недоліки у зборі доказів (рішення у справі «Басюк проти України»

(Basyuk v. Ukraine)

, заява №

51151/10, пункт 67, від 05 листопада 2015 року),

органи досудового розслідування насправді не намагалися провести ретельне розслідування (рішення у справах «Юрій Слюсар проти України»

(Yuriy Slyusar v. Ukraine)

, заява №

39797/05, пункти 84 – 88, від 17 січня 2013 року та «Любов Єфіменко проти України»

(Lyubov Efimenko v. Ukraine)

, заява №

75726/01, пункти 76 – 80, від 25 листопада 2010 року),

національні органи влади самі критикували процес проведення розслідування у зв’язку з його неефективністю (рішення у справах «Поживотько проти України»

(Pozhyvotko v. Ukraine)

, заява №

42752/08, пункт 40, від

17 жовтня 2013 року та «Принда проти України»

(Prynda v. Ukraine)

, заява №

10904/05, пункт 56, від 31 липня 2012 року),

6

000

250

19130/19

27.03.2019

Ірина Миколаївна ФОМІНА

1985

6

000

250

5142/22

11.01.2022

Андрій Анатолійович МАТВІЄНКО

1974

Лебідь Людмила Миколаївна

м. Київ

28.08.2012 батько заявника М. отримав не сумісні з життям тілесні ушкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, під час якої автомобіль, яким керував К. зіткнувся з автомобілем, яким керував Вл., в якому М. був пасажиром. Згідно з твердженнями С., який був очевидцем ДТП, К. перебував у стані алкогольного сп’яніння і виїхав на зустрічну смугу, зіткнувшись з автомобілем Вл.

Того ж дня органи досудового розслідування порушили кримінальну справу за фактом ДТП. 29.08.2012 заявник був визнаний потерпілим у справі. Судово-медична експертиза стверджуваного алкогольного сп’яніння К. була проведена із затримками, оскільки слідчий спочатку не надав експертам інформацію про забір крові К. У висновку транспортно-трасологічної експертизи від 15.11.2012 встановлено, що автомобіль К. зіткнувся з автомобілем В. в межах крайньої правої смуги зустрічного руху.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 14.12.2012 К. не перебував у стані алкогольного сп’яніння. В іншому висновку судово-медичної експертизи від 25.07.2013 зазначено, що К. мав органічне ураження головного мозку, яке могло призвести до втрати свідомості під час керування транспортним засобом.

28.01.2014 органи досудового розслідування закрили кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, в основному на підставі відсутності ознак сп’яніння та органічного ураження головного мозку К.

22.09.2014 Апеляційний суд міста Києва скасував цю постанову та відновив провадження. Суд доручив органам досудового розслідування провести оцінку показань С., встановити обставини процедури забору крові та сечі К. у день ДТП, оцінити загальну здатність К. бути допущеним до керування транспортними засобами з урахуванням органічного ураження головного мозку.

У період з 2013 до 2016 роки було складено три додаткові висновки транспортно-трасологічної експертизи, які показали, що автомобіль К. зіткнувся з автомобілем В. в межах крайньої правої смуги зустрічного руху.

Протягом 2016 та 2017 років слідчий та прокурор, які були призначені розслідувати провадження, були замінені за скаргами заявника на неналежне проведення розслідування.

12.07.2018 вдруге органи досудового розслідування закрили провадження у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

05.09.2018 Шевченківський районний суд міста Києва скасував цю постанову та відновив провадження.

06.02.2019 Генеральна прокуратура України визнала неефективність розслідування та передала справу новому слідчому та прокурору.

У 2019 та 2020 роках не була проведена додаткова судово-медична експертиза стану К., оскільки слідчий двічі не надав експертам необхідну документацію.

31 грудня 2021 року органи досудового розслідування закрили провадження у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. 03 лютого 2022 року Шевченківський районний суд міста Києва скасував цю постанову та відновив провадження.

Вбачається, що досудове розслідування триває.

національні органи влади самі критикували процес проведення розслідування у зв’язку з його неефективністю (рішення у справах «Поживотько проти України»

(Pozhyvotko v. Ukraine)

, заява №

42752/08, пункт 40, від

17 жовтня 2013 року та «Принда проти України»

(Prynda v. Ukraine)

, заява №

10904/05, пункт 56, від 31 липня 2012 року),

неодноразове повернення справи на додаткове розслідування внаслідок невжиття слідчими достатніх заходів (рішення у справі «Антонов проти України»

(Antonov v. Ukraine)

, заява №

28096/04, пункт 50, від 03 листопада 2011 року), незвично велика кількість повторних судово-медичних експертиз (рішення у справі «Басюк проти України»

(Basyuk v. Ukraine)

, заява №

51151/10, пункт 68, від 05 листопада 2015 року)

численні недоліки у зборі доказів (рішення у справі «Басюк проти України»

(Basyuk v. Ukraine)

, заява №

51151/10, пункт 67, від 05 листопада 2015 року),

відсутність ретельності та оперативності підірвала здатність органів державної влади встановити обставини справи (рішення у справах «Ігор Шевченко проти України»

(Igor Shevchenko v. Ukraine)

, заява №

22737/04, пункт 60, від 12 січня 2012 року; «Зубкова проти України»

(Zubkova v. Ukraine)

, заява №

36660/08, пункт 40, від 17 жовтня 2013 року),

непроведення перевірки різних версій подій (рішення у справі «Юрій Слюсар проти України»

(Yuriy Slyusar v. Ukraine)

, заява №39797/05 пункти 86 і 87, від 17 січня 2013 року),

на етапі досудового слідства було вжито недостатньо заходів (рішення у справі «Качурка проти України»

(Kachurka v. Ukraine)

, заява №

4737/06, пункт 52, від 15 вересня 2011 року)

6

000

250

[1]

Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.

[2]

Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам