Nagabas și Karpenko împotriva Ucrainei

CASE OF NAGABAS AND KARPENKO v. UKRAINE) (declaratii nr. 42523/16 si nr. 14526/16) Alegerea de pe 11 aprilie 2024 este definitiva, dar poate fi supusa unor corectii redactative.In cazul Nagabas si Karpenko împotriva Ucrainei, Curtea Europeana a Drepturilor Omului (Sectiunea P), dupa ce a fost sesizata de comitetul de comparatie din care fac parte: Carlo Ranzoni (Sectiunea R162044) a declarat ca nu au fost respectate drepturile omului; iar pe pagina 1. a declarat ca nu au fost respectate drepturile omului;

Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro Giro La data de 25 octombrie 2015, instanța locală din Khmelnytsky l-a condamnat la 5 UAH (aproximativ 170 000 EUR) ca despăgubire pentru păstrarea ilegală a lui în custodie în perioada 05/02/2008 până la 05/02/2015.

Primul reclamant a depus o plângere de despăgubire fără a fi fost judecat, cerând să fie lăsat fără o decizie de judecată; în cazul acesta, a fost supus unei cereri de despăgubire pentru o perioadă de trei luni de timp, în conformitate cu procesul nr. 4526 din data de 5 decembrie 2006 în judecata din Hramov, în cadrul căreia a fost judecată în judecata din judecata din judecata din Hramov, în judecata din data de 11 martie 2008 în judecata din judecata din judecata din Hramov, în judecata din data de 5 martie 2008. După încheierea procedurii penale, a doua reclamantă a intentat o acțiune pentru despăgubiri pentru detinerea ei în custodie. La 16 aprilie 2015, Curtea de Apel din Lviv a hotărât că ea a primit 60 000 de UAH (aproximativ 2600 de euro).

Această sumă a inclus, printre altele, despăgubiri pentru detenția ilegală a celeilalte reclamante timp de un an și zece luni. Deținerea în custodie a celeilalte reclamante a fost considerată ilegală în legătură cu închiderea procedurii penale pentru lipsa ei de actiune în cazul unei infracțiuni (vezi, pentru comparație, hotărârea din cauza Lopushanskyy împotriva Ucrainei (Comitetul), cererea nr. 27793/08, punctul 36, din data de 02 februarie 2017). Curtea de Specializare a Ucrainei a deschis o cerere de soluționare a cererilor de decizie în materie civilă și a cererilor de soluționare a cererilor de decizie în justiție în cadrul Curții a Ucrainei, în conformitate cu Hotărârea din 14 septembrie 2015. Primul reclamant s-a referit la articolele 1, 4 și 5 din Convenția, iar celălalt reclamant s-a referit la art. 1 din Protocolul nr. 4 și la art. 3 din Protocolul nr. 7 la Convenție.

Curtea consideră că aceste plângeri sunt supuse examinării în temeiul articolului 5 din Convenție. (8) Guvernul a susținut că reclamanții nu mai puteau fi considerați victime ale încălcării directă a drepturilor lor în temeiul hotărârii de la 5 iulie 2012 privind decizia autorităților din Suedia, deoarece drepturile lor au fost restabilită după ce au fost depuse cererile de despăgubire, iar cererile de despăgubire au fost redate de către autoritățile din Ucraina. (9) În cazul în care instanța a considerat că nu există nicio încălcare a statutului de persoană în cauză, cum ar fi în cazul Suedia v. Ucraina (P.L.

108/109, Moscova, 108/109, Moscova v. Rusia), Curtea a mai declarat că nu este necesar să se stabilească o situație de prejudiciu, de exemplu, în cazul în care nu a fost acordată o decizie în favoarea autorităților din Suedia sau a Rusiei în temeiul articolului 5 din Convenție, deoarece aceste drepturi au fost restabilită după cererea de despăgubire a unei cereri de despăgubire, iar cererea de despăgubire a fost depusăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăgăg În plus, Curtea reiterează că dreptul la despăgubire în temeiul articolului 5 alineatul (5) din Convenție apare dacă încălcarea unuia dintre celelalte patru puncte a fost stabilită, direct sau în esență, de către Curte sau de instanțele naționale (a se vedea, printre altele, multe alte surse, în hotărârea din martie 2006 în cazul Statev v. Bulgaria (Statev.

Bulgaria), este atât de puțin necesar să se solicite o declarație de drepturi împotriva Bulgariei (a se vedea, printre altele, hotărârea din martie 2006 în cazul Statev v. Bulgaria), cât și prejudiciul pe care acesta l-a adus în temeiul articolului 5 alineatul (5) din Convenție, iar în temeiul articolului 5 alineatul (5) din Convenție, în temeiul articolului 5 alineatul (5) din Convenție, în temeiul articolului 5 alineatul (5) din Convenție, în temeiul articolului 5 alineatul (5) din Convenție, în temeiul articolului 5 alineatul (5) din Convenție, în temeiul articolului 5 alineatul (5) din Convenție, în temeiul articolului 5 alineatul (5) din Convenție, în temeiul articolului 5 alineatul (5) din Convenție, în temeiul articolului 5 alineatul (5) din Convenție, în temeiul articolului 5 alineatul (5) din Convenție, în temeiul articolului 5 din Convenție, în temeiul articolului 5 alineatul (5) din Convenție, în temeiul articolului 5 din Convenție, în temeiul art. 5 din Convenție, în temeiul articolul Convenție, în temeiul articolului 5 alineatul (5) din Convenție, în temeiul articolului 5 din Convenție, în temeiul articolului 5 din Convenție, în temeiul art. 5 din Convenție, în temeiul articolul Convenție, în temeiul articolului 5 alineatul (5) din Convenție, în temeiul articol 5 din Convenție, în temeiul articolul Convenție, în temeiul articolului 5 alineatul (5) din Convenție,

în temeiul articolului 5 din Convenție, în temeiul articol 5 din Convenție, în temeiul articol 5 alineatul (5) din Convenție, în temeiul articol 5 din Convenție, în temeiul articolul Convenție, în temeiul articol 5 din Convenție, în temeiul articolului 5 din Convenție, în temeiul articol 5 alineatul Curtea reiterează că, deși art. 5 alineatul 5 din Convenție nu stabilește un nivel specific de despăgubire sau nu face referire la sume specifice, Convenția în general are ca scop să garanteze nu drepturi teoretice sau iluzorii, ci drepturi care sunt practice și eficiente (vezi hotărârea Vasilevskiy și Bogdanov împotriva Rusiei, declarațiile nr. 52241/14 și nr. 74222/14, punctele 21 23, din 10 iulie 2018 și trimiterile ulterioare menționate în ea).Întrebarea dacă reclamanții au primit despăgubiri pentru prejudiciul cauzat, care poate fi comparată cu nivelul de satisfacție echitabilă prevăzut de art. 41 din Convenție, este de o importanță deosebită.În timpul examinării sale, Curtea a examinat practică în cazul Ucrainei în cazuri similare (în conformitate cu hotărârea Curții, de obicei, în cazul Naționalității, în cauza Lupanko v. Ucraina, din 10 iulie 2018 și trimiterile ulterioare).În cazul Lupanko v. Ucraina, în cazul nr. 525 (în cazul nr. 516), Curtea a considerat că nu există nicio problemă legată de încălcarea ilegală a unei declarații în cauză,

în cazul nr. 5 (în cazul nr. 516), în cazul nr. 525 (în cazul Lupanko v. Ucraina, în cazul nr. 516), în cazul nr. 525 (în cazul nr. 516), în cazul nr. 516 (în cazul nr. 516), în cazul nr. 525 (în cazul Lupanko v. 5 și în cazul nr. 46), în cazul nr. 516 (în cazul nr. 516), în cazul nr. 516), în care Curtea a fost în care a fost încheiată în cazul Ucrația a Ucrației, în care nu a fost încheiat în cazul Ucrației, în cazul Ucrainei, în care a fost în cauză, în cazul în care a fost încheiat în cazul în care a fost încheiat în cazul în care a fost în care a fost încheiat în cazul în cazul în care a fost în care a fost în care a fost în 17. observând că în acest caz primului reclamant i s-au acordat 170 de euro pentru patru zile de detenție ilegală, Curtea consideră că suma menționată de despăgubiri nu poate fi considerată o despăgubire adecvată pentru recursul la încălcarea standardelor stabilite de Curte în situațiile menționate anterior, în situații similare.

18. consideră că primul reclamant poate fi considerat încă "câștigător" de încălcarea articolului 5 din Convenție, iar această dispoziție a fost încălcată. în ceea ce privește al doilea reclamant (reprezența nr. 14526/165/20), în cauza nr. 1520/1920, Curtea consideră că recursul la art. 5 din Convenție a fost depus în mod normal în cadrul unei proceduri de trei luni în legătură cu încălcarea standardelor stabilite de Curte în situațiile menționate anterior. în cazul nr. 5720/2025, Curtea consideră că în cazul nr. 5 din Convenție, în cazul nr. 5 din Convenție, în cazul nr. 57202020 [Olekseychuk v. Olekseychuk], în care a fost însoțită de un tribunal, a fost închisă în mod obișnuit în cadrul unei proceduri penale de trei luni.

în cazul nr. 5 din Convenție, în care, în plus, a fost însoțită în cazul nr. 5 din cauza nr. 57202202 [Olekseychuk] în care a fost însoțită în favoarea unei anchete în care a fost însoțită în favoarea unei infracțiuni care a fost închisă în timp de trei luni.

în cazul nr. 5 din Convenție, în care, în cazul nr. 5 din cauza nr. 5 din Convenție, în care a fost însoțită în fața în care a fost însoțită în fața în fața unui criminal, în care a fost învinsăpăpăpăpăpăpăpăpăpăpăpă în față de o persoană, în față de un criminal, în care a fost în față de un delict, în care a fost în care a fost învând în față a unei infracțiune, în care a fost în care În hotărârea din cauza Zavadskiy și alții împotriva Ucrainei (Comitetul), cererea nr. 31173/17 și alte 4 cereri, din 05 octombrie 2023, Curtea a emis un apel de 200 de euro pentru încălcarea drepturilor reclamantului în temeiul art. 5 alineatele (3) și (5) din Convenție, în legătură cu încălcarea fără temei a drepturilor sale în temeiul art. 5 alineatele (3) și (5) din Convenție, și fără a avea dreptul la despăgubire garantat prin lege.

în a doua instanță, Curtea a emis un apel de 600 de euro pentru încălcarea drepturilor sale în temeiul art. 5 alineatele (3) din Convenție, prin pierderea unei perioade de detenție de aproape trei luni în cadrul procedurii penale, și anume, de aproape doi ani. în a doua instanță, Curtea a emis un apel de aproape 24 de mii de euro pentru detinerea în temeiul procedurii penale, iar în a doua instanță, a emis un apel de aproape trei luni în cadrul procedurii penale.

în temeiul art. 5 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin. 2 alin În aceste circumstanțe suferința și dezamăgirea primului reclamant nu pot fi compensate prin simpla constatare a încălcării.

Efectuând o evaluare pe baza justiției și luând în considerare natura dreptului pe care l-a constatat încălcat, Curtea acordă primului reclamant 1 000 de euro ca despăgubire pentru prejudiciul moral și în plus față de orice impozit care poate fi depus.

Răspunde Iulian spune: 07/07/2016 la 11:00 am Răspunde Iulian spune: 07/08/2016 la 11:00 am Răspunde Iulian spune: 07/08/2016 la 11:00 am Răspunde Iulian spune: 07/08/2016 la 11:00 am Răspunde Iulian spune: 07/08/2016 la 11:00 am Răspunde Iulian spune: 07/08/2016 la 11:00 am Răspunde Iulian spune: 07/08/2016 la 11:00 am Răspunde Iulian spune: 07/08/2016 la 11:00 am Răspunde Iulian spune: 07/08/2016 la 11:00 am Răspunde Iulian spune: 07/08/2016 la 11:00 am Răspunde Iulian spune: 07/08/2016 la 11:00 am Răspunde Iulian spune: 07/08/2016 la 12:00 am Răspunde Iulian spune: 07/08/2016 la 12:00 am Răspunde Iulian spune: 07/08/2016 la 12:00 am Răspunde Iulian spune: 07/08/2016 la 12:00 am Răspunde Iulian spune: 08/08/2016 la 12:00 am Răspunde Iulian spune: 08/08/2016 la 12:00 am Răspunde Iulian spune: 09/08/2016 la 12:00 am Răspunde Iulian spune: 09/08/2016 la 12:00

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «НАГАБАСЬ ТА КАРПЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF NAGABAS AND KARPENKO v. UKRAINE) (Заяви № 42523/16 та № 14526/16) РІШЕННЯ СТРАСБУРГ 11 квітня 2024 року Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням . У справі «Нагабась та Карпенко проти України» Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли : Карло Ранцоні (Carlo Ranzoni) , Голова, Маттіас Гуйомар (Mattias Guyomar) , Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді , та Мартіна Келлер (Martina Keller), заступник Секретаря секції, З огляду на: заяви, подані у різні дати, зазначені у таблиці в додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) вказаними в ній особами (далі – заявники); рішення повідомити Уряд України (далі – Уряд), який представляла його Уповноважений, пані М. Сокоренко, про скарги за пунктом 5 статті 5 Конвенції, а також визнати решту скарг у заяві № 14526/16 – неприйнятними; зауваження сторін; після обговорення за зачиненими дверима 21 березня 2024 року постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

1. Справа стосується скарг заявників на те, що національні суди присудили їм недостатню суму відшкодування за незаконне тримання під вартою усупереч пункту 5 статті 5 Конвенції. ПЕРШИЙ ЗАЯВНИК, ЗАЯВА № 42523/16 2. 25 квітня 2012 року місцевий суд звільнив першого заявника від відбування покарання у виді позбавлення волі, обраного йому вироком суду від 30 вересня 2009 року, оскільки злочин, у вчиненні якого він був визнаний винним, було декриміналізовано. 02 березня 2015 року працівники міліції затримали першого заявника та помістили його під варту з метою виконання вироку від 30 вересня 2009 року. 05 березня 2015 року його звільнили з-під варти. 3. Перший заявник подав позов про відшкодування шкоди після свого звільнення.

09 жовтня 2015 року Хмельницький міськрайонний суд присудив йому 5 000 українських гривень (далі – грн) (приблизно 170 євро) в якості відшкодування за його незаконне тримання під вартою з 02 до 05 березня 2015 року. Перший заявник оскаржив це рішення, вимагаючи збільшення суми; його апеляційна та касаційна скарги були залишені без задоволення Апеляційним судом Хмельницької області та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 11 грудня 2015 року та 30 березня 2016 року відповідно. ДРУГа ЗАЯВНИця, ЗАЯВА № 14526/16 4. У 2005 році щодо другої заявниці було порушено кримінальне провадження за фактом шахрайства. Під час розслідування її тримали під вартою з травня 2006 року до березня 2008 року.

07 липня 2008 року кримінальне провадження було закрито за відсутністю в її діях складу злочину, у вчиненні якого вона підозрювалася. 5. Після закінчення кримінального провадження друга заявниця подала позов про відшкодування шкоди у зв’язку з триманням її під вартою. 16 квітня 2015 року Апеляційний суд Львівської області присудив їй 60 000 грн (приблизно 2 600 євро). Ця сума включала, inter alia , відшкодування за незаконне тримання її під вартою протягом одного року і десяти місяців. Тримання під вартою другої заявниці вважалося незаконним у зв’язку із закриттям кримінального провадження за відсутністю в її діях складу злочину (див. для порівняння рішення у справі «Лопушанський проти України» [Комітет] (Lopushanskyy v. Ukraine) [Committee], заява № 27793/08, пункт 36, від 02 лютого 2017 року).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховний Суд України 14 травня та 01 вересня 2015 року відповідно відмовляли у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами другої заявниці. оцінка суду

ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

6. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ

7. Заявники скаржилися, що розмір відшкодування, присудженого їм під час проваджень на національному рівні у зв’язку з триманням їх під вартою, яке було визнано незаконним у цих провадженнях, був недостатнім у порівнянні зі стандартами Суду у справах з подібним ступенем серйозності. Перший заявник посилався на пункти 1, 4 та 5 статті 5 Конвенції, а друга заявниця посилалася на статтю 1 Протоколу № 4 і статтю 3 Протоколу № 7 до Конвенції. Суд вважає, що зазначені скарги підлягають розгляду за пунктом 5 статті 5 Конвенції. 8. Уряд стверджував, що заявники більше не могли вважатися потерпілими від порушення їхніх прав за статтею 5 Конвенції, оскільки їхні права були відновлені після виплати відшкодування, присудженого національними судами.

9. Заявники не погодилися з твердженням Уряду. 10. Суд вважає, що заперечення Уряду щодо втрати статусу потерпілого, яке тісно пов’язане із суттю скарг заявників, має бути долучено до розгляду по суті (див., наприклад, рішення у справі «Темченко проти України» (Temchenko v. Ukraine) , заява № 30579/10, пункт 127, від 16 липня 2015 року). 11. Як уже встановлював Суд, рішення або заходи, вжиті на користь заявника, в принципі не є достатніми, аби позбавити цю особу статусу «потерпілої», якщо національні органи влади прямо чи по суті не визнали порушення Конвенції, а потім не надали відшкодування за нього (див., наприклад, рішення у справі «Нада проти Швейцарії» [ВП] (Nada v. Switzerland) [GC], заява № 10593/08, пункт 128, ЄСПЛ 2012; див.

також щодо статті 5 Конвенції рішення у справі «Московець проти Росії» (Moskovets v. Russia) , заява № 14370/03, пункт 50, від 23 квітня 2009 року). Лише коли ці дві умови задоволено, субсидіарний характер захисного механізму, встановленого Конвенцією, перешкоджає розгляду заяви Судом (див. рішення у справі «Руман проти Бельгії» [ВП] (Rooman v. Belgium) [GC], заява № 18052/11, пункт 129, від 31 січня 2019 року). 12. Крім того, Суд повторює, що право на відшкодування за пунктом 5 статті 5 Конвенції виникає, якщо порушення одного з інших чотирьох пунктів було встановлено, прямо або по суті, Судом чи національними судами (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Станєв проти Болгарії» [ВП] (Stanev v. Bulgaria) [GC], заява № 36760/06, пункт 182, ЄСПЛ 2012). У цій справі національні суди встановили, що тримання під вартою першого заявника з 02 до 05 березня 2015 року не мало законних підстав (див.

пункт 3), а тримання під вартою другої заявниці протягом одного року і десяти місяців у період з травня 2006 року до березня 2008 року було незаконним (див. пункт 5). Таким чином, пункт 5 статті 5 Конвенції є застосовним у цій справі. 13. Заявники вимагали та отримали відшкодування на національному рівні у зв’язку з їхнім незаконним триманням під вартою. Проте вони скаржилися у Суді, що розмір присудженого відшкодування був настільки малим, що порушувалася сама суть їхнього права за пунктом 5 статті 5 Конвенції. 14. Суд повторює, що хоча пункт 5 статті 5 Конвенції не встановлює конкретний рівень відшкодування або не посилається на конкретні суми, Конвенція загалом має на меті гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права, які є практичними та ефективними (див.

рішення у справі «Василевський та Богданов проти Росії» (Vasilevskiy and Bogdanov v. Russia) , заяви № 52241/14 та № 74222/14, пункти 21 – 23, від 10 липня 2018 року та подальші наведені в ньому посилання). Питання, чи отримали заявники відшкодування завданої шкоди, яке можна порівняти зі справедливою сатисфакцією, передбаченою статтею 41 Конвенції, є важливим. Під час його розгляду Суд враховуватиме свою практику у подібних справах (див. згадане рішення у справі «Лопушанський проти України» (Lopushanskyy v. Ukraine), пункти 41 – 46). Щодо справи першого заявника (заява № 42523/16) 15. Суд зазначає, що скарга першого заявника за пунктом 5 статті 5 Конвенції була подана у зв’язку з чотириденним триманням його під вартою, яке було визнано незаконним на національному рівні – питанням, яке зазвичай розглядалося б Судом відповідно до пункту 1 статті 5 Конвенції як справа щодо незаконного затримання.

16. Суд зауважує, що в згаданому рішенні у справі «Лопушанський проти України» (Lopushanskyy v. Ukraine) заявник отримав 750 євро на національному рівні за два дні незаконного тримання під вартою. Суд не вважав цю суму явно недостатньою та встановив, що заявник втратив статус потерпілого. Крім того, в рішенні у справі «Карапась та інші проти України» [Комітет] (Karapas and Others v. Ukraine) [Committee], заява № 54575/12 та 4 інші заяви, від 22 жовтня 2020 року) Суд присудив заявникам 900 євро та 1 800 євро за три та шість днів незаконного тримання під вартою відповідно. 17. Зазначаючи, що у цій справі першому заявнику присудили 170 євро за чотири дні незаконного тримання під вартою, Суд вважає, що зазначена сума відшкодування не може вважатися належною компенсацією за оскаржуване порушення з огляду на стандарти, встановлені Судом у зазначених раніше подібних ситуаціях.

18. Суд вважає, що перший заявник все ще може вважатися «потерпілим» від порушення пункту 5 статті 5 Конвенції, а тому було порушено це положення. Щодо справи другої заявниці (заява № 14526/16) 19. Суд зазначає, що скарга другої заявниці за пунктом 5 статті 5 Конвенції була подана у зв’язку з триманням її під вартою під час кримінального провадження протягом одного року та десяти місяців, яке було визнано незаконним унаслідок закриття кримінального провадження щодо неї – питанням, яке зазвичай розглядалося б Судом за пунктом 3 статті 5 Конвенції, як справа про надмірну тривалість тримання під вартою під час кримінального провадження.

20. Крім того, Суд зауважує, що в рішенні у справі «Олексейчук проти України» [Комітет] (Olekseychuk v. Ukraine) [Committee], заява № 5765/20, від 15 грудня 2022 року) він присудив 1 200 євро за порушення прав заявника за пунктами 3 і 5 статті 5 Конвенції у зв’язку з безпідставним і тривалим триманням його під вартою протягом майже двох років та відсутністю забезпеченого правовою санкцією права на відшкодування. В рішенні у справі «Завадський та інші проти України» [Комітет] (Zavadskiy and Others v. Ukraine) [Committee], заява № 31173/17 та 4 інші заяви, від 05 жовтня 2023 року) Суд присудив заявнику пану Богдану Ігоровичу Козубалю (заява № 5041/20) 1 600 євро у зв’язку з порушенням його прав за пунктом 3 статті 5 Конвенції через надмірну тривалість тримання його під вартою під час кримінального провадження, а саме, упродовж двох років.

Цим же рішенням Суд присудив заявнику пану Олегу Михайловичу Щербатюку (заява № 44590/21) 1 100 євро у зв’язку з порушенням його прав за пунктом 3 статті 5 Конвенції через надмірну тривалість тримання під вартою під час кримінального провадження, а саме, упродовж майже 1 року і дев’яти місяців. 21. Беручи до уваги наведені приклади, Суд вважає, що відшкодування у розмірі 2 600 євро, присуджене другій заявниці на національному рівні за тримання її під вартою протягом одного року та десяти місяців, вбачається розумним. Тому другу заявницю слід вважати такою, яка втратила статус потерпілої у зв’язку із зазначеною скаргою. Тому її заява має бути відхилена відповідно до підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

22. Перший заявник (заява № 42523/16) вимагав 10 000 євро в якості відшкодування моральної шкоди. 23. Уряд заперечив проти його вимоги. 24. Суд вважає, що у цій справі право першого заявника на отримання практичної та ефективної компенсації за незаконне тримання під вартою було порушено у зв’язку з незначною сумою, присудженою йому під час провадження на національному рівні. За цих обставин страждання та розчарування першого заявника не можна компенсувати самим лише встановленням порушення. Здійснюючи оцінку на засадах справедливості та беручи до уваги характер права, порушення якого він встановив, Суд присуджує першому заявнику 1 000 євро в якості відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Вирішує об’єднати заяви; Оголошує прийнятною заяву № 42523/16, а заяву № 14526/16 – неприйнятною; Постановляє , що було порушено пункт 5 статті 5 Конвенції у зв’язку з недостатньою сумою відшкодування за незаконне тримання під вартою, присудженою першому заявнику під час провадження на національному рівні; Постановляє , що: (a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити першому заявнику, Сергію Леонідовичу Нагабасю, 1 000 (одна тисяча) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти; Відхиляє решту вимог першого заявника щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 11 квітня 2024 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду. Мартіна Келлер (Martina Keller) Заступник Секретаря Карло Ранцоні (Carlo Ranzoni) , Голова ДОДАТОК Перелік справ № Заява № Назва справи Подано Заявник Рік народження Місце проживання Громадянство Представник 1. 42523/16 Нагабась проти України 07.07.2016 Сергій Леонідович НАГАБАСЬ 1975 м. Хмельницький Україна Андрій Болеславович ГОВОРЕЦЬКИЙ 2. 14526/16 Карпенко проти України 24.02.2016 Світлана Вікторівна КАРПЕНКО 1950 м. Львів Україна Андрій Анатолійович КРІСТЕНКО