CASE OF PADAGUTS v. UKRAINE (declaratia nr. 62818/16) hotararea STRASBOURG 27 iunie 2024 Această hotarare este definitivă, dar poate fi supusă corecțiilor redactoriale. în cazul PADAGUTS împotriva Ucrainei Curtea Europeană a Drepturilor Omului (Cea de-a Cincia Secțiune), întrunind un comitet care a fost compus din: Lado Chanturia (Cazul de anchetă), Stefanik Morovik (Curtea de anchetă), Stefanik Morovik (Curtea de anchetă), a fost judecat în urma unei anchete judiciare din 24 octombrie 2024, iar pe 6 iunie, pe 6 paginile 6-16 a fost declarată o declarație de drept al Ucrainei, pe care o susține un avocat de naștere, pe care o susține o persoană de drept civil, pe care o susține o persoană de drept civil, pe care o susține o persoană de drept civil, pe care o susține o persoană de drept civil, pe care o susține o persoană de drept civil, pe care o susține o persoană de drept civil, pe care o susține o persoană de drept civil, pe care o susține o persoană de drept civil, pe care o susține o persoană de drept civil, pe care o susține o persoană de drept civil, pe care o susține o persoană de drept civil, pe care o susține o persoană de drept civil, pe care o susține o persoană de drept civil, pe care o susține o persoană de drept civil, pe care o susține o persoană de drept civil, pe care o are dreptul de proprietate, pe care o persoană de proprietate, pe care o are o persoană de drept civil, pe care o are, pe care o persoană de drept de proprietate, pe care o are, și pe care o are, și pe care o are, și o are, și o are, și o persoană care are, în proprietate, în proprietate, în care o persoană care o are, în care o are, în proprietate, în care o persoană, în care o are, în care are, în care are, în care are, în care a fost în proprietate, în care a fost în proprietate, în care a că
În special, la 24 iulie 2016, Ordzhonikidzeva Județean de judecată din Dnipropetrovsk (mai târziu județul municipal) a prelungit termenul de detenție a reclamantului până la 16 ani 30 minute pe 23 iulie 2016. 3. potrivit informațiilor furnizate de Guvern, la 23 iulie 2016 la ora 12 ore, județul municipal a recunoscut că participarea la ședința, care a avut loc în videoconferință în ziua de detenție, a fost refuzată.
În aprobarea sa, Curtea Municipală a menționat că reclamantul a refuzat să participe la ședința în videoconferință, iar avocatul său a refuzat să apară în instanța de judecată, deși a fost informat în mod corespunzător despre data și ora de judecată a cauzei. Curtea Municipală a decis aprobarea sa după ce a ascultat argumentele procurorului în favoarea păstrării în custodie a reclamantului. Curtea a făcut referire la gravitatea acuzațiilor formulate împotriva reclamantului, inclusiv acuzația de comitere a unei infracțiuni pentru care se prevedea posibilitatea de a obține pedeapsa de închisoare pe viață a reclamantului. Curtea Municipală a mai remarcat că, fără a justifica cererea sa, aplicarea unor măsuri alternative, mai puțin improbabil, suplimentar, preventive nu este un motiv neîndeplin pentru a afecta în mod neconvențional capacitatea reclamantului de a-și influența judecata, iar acuzația trebuie să fie acceptată de către judecătorii, martorilor sau alți participanți în procesul de judecată.
În special, el a subliniat că a protestat împotriva desfășurării ședinței prin videoconferință fără protectorul său; că protectorul său nu a fost informat cu privire la data și ora ședinței; că participarea protectorului la proces a fost obligatorie având în vedere gravitatea infracțiunilor în care era acuzat; și că camera de izolare a anchetatorului, în care era ținut sub custodie, nu avea suficient echipament pentru a asigura participarea sa la ședința prin videoconferință. (8) Guvernul a susținut că instanța de judecată a urbanului a asigurat arestării garantelor pentru reclamant în temeiul articolului 5 alineatul (4) din Convenție. (3) În 23 iulie 2016, reclamantul a fost oferit posibilitatea de a participa la ședința de judecată, dar a refuzat să dea explicații pentru orice principii care au fost invocate în procesul împotriva lui, iar în cazul 23 iulie 2016 a fost decisă o nouă ședință a Curții a Regatului Unit, care a decis, de asemenea, să se pronunțe cu privire la participarea acestuia la procesul în care a fost acuzat, în ceea ce privește securitatea și alte aspecte.
În special, Curtea subliniază că acordarea posibilității unui deținut de a fi auzit în persoană sau prin intermediul unui reprezentant este inclusă în lista de garanții fundamentale ale procedurii aplicate în chestiuni de detenție (a se vedea hotărârea din Idalov împotriva Rusiei (Idalov împotriva Rusiei), respectivă hotărâre din 22 mai 2012 (GC, cerere nr. 5826/03, punctul 161). Egalitatea nu va fi asigurată dacă procurorului i se va oferi posibilitatea de a-și prezenta observațiile în mod verbal în timpul procesului, în timp ce unui deținut sau unui apărător i se va refuza o astfel de posibilitate de a participa la o procedură de detenție (a se vedea, de exemplu, hotărârea din 11 iulie 2016 în cazul autorităților din Ucraina și a autorităților din România privind cererea de plecare a unui deținut de către o persoană în cauză (în special, în cazul Samoon împotriva României, punctul 330 din Codul penal, punctul 73, punctul 10), în care se prevedea că aceste declarații au fost depuse în temeiul articolului 5 din Convenția de la 11 martiei, precum și în cazul în care autoritățile din România au depus o cerere de plecare a unui deținut de către o persoană în cauză, în temeiul articolului 5 din Convenția de la 10 martie, în care se prevedea că obligația de a oferi apărarea de către un deținut de a se pronunța în favoarea unei declarații de plecare a unei declarații de fapt nu a fost prelungită în temeiul articolului 7 din Convenția de la 10 martie, precum și art. 5 din Convenția de la 10 martie, punctul 4 din Legea nr. 5 din 10 din 10 martie, punctul 5 din Legea nr. 5 din 10 din 1065 din 2008), în ceea ce privește obligația de a de a asigura o protecție a de a de a se pronunța împotriva unei persoane în cazul în care a fost învârșe în cauză, iar aceasta nu a fost obligată să ia o decizie în mod stricte și să dea acordare în cazul în cazul în care nu a fost în cazul în cazul în care a fost în cauză
În această legătură, Curtea remarcă că instanța de judecată a decis să dea ședință în absența reclamantului sau a protectorului său (a se vedea punctul 3). Având în vedere faptul că, potrivit afirmațiilor autorității de protecție a reclamantului, instanțele au fost informate despre ședința doar pe 25 iulie 2016 (acolo), rămâne neclar cum a putut protectorul să fie prezent la ședința care a fost stabilită pentru 16 iulie 2016 (a se vedea punctul 23), în special, Curtea observă că decizia de a organiza ședința cu privire la prelungirea termenului de detenție a reclamantului sau a protectorului său a fost luată în ultima zi de valabilitate a unei decizii administrative preliminare de detenție a reclamantului (a se vedea punctul 3).
În vederea acestor considerente, Curtea consideră că, în legătură cu prelungirea termenului de detenție, reclamantului nu i-a fost asigurată întreaga gamă de garanții procedurale și, în special, avocatul său a fost lipsit de posibilitatea de a participa la ședința din 23 iulie 2016, contrar cerințelor articolului 5 alineatul 4.Considerând astfel, această dispoziție a fost încălcată.ÎN CONSIDERANȚA ARTICOLULUI 41 din CONVENȚIE 16.Plicantul nu a depus o cerere de satisfacție echitabilă.Considerând astfel, Curtea consideră că nu există nici un motiv pentru a-i acorda un mandat de detenție în legătură cu aceasta.În conformitate cu Regulamentul CEDO nr. 77 din 23 iulie 2024, a fost depusă o cerere de încetare a procedurii de detenție a lui Keller (în limba engleză) în conformitate cu Regulamentul CEDO nr. 2 din 27 din Martie 2016 (CEDO nr. 2 din Martie 2016);Considerând astfel, că cererea de prelungire a termenului de detenție a fost depusă în conformitate cu art. 27 din Convenție, Curtea anunță că nu a fost depusă nicio cerere de în legătură cu art. 3 din Martie 5 din Convenție.
(CASE OF PADAGUTS v. UKRAINE)
(Заява № 62818/16)
27 червня 2024 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Падагуц проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Ладо Чантурія
(Lado Chanturia), Голова
,
Стефані Моро-Вікстром
(Stéphanie Mourou-Vikström)
,
Микола Гнатовський
(Mykola Gnatovskyy), судді
,
та Мартіна Келлер
(Martina Keller),
заступник Секретаря секції,
з огляду на:
заяву (№
62818/16), яку 24 жовтня 2016 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) громадянин України, пан
Іван Андрійович Падагуц (далі – заявник), 1995 року народження. На момент подання заяви він тримався під вартою у м. Дніпро і його представляв пан С.М. Довгаль, юрист, який практикує у м. Дніпро;
рішення повідомити про заяву Уряд України (далі – Уряд), який представляла його Уповноважений, пані
М.
Сокоренко;
зауваження сторін;
після обговорення за зачиненими дверима 06 червня 2024 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
1.
Справа стосується скарги заявника, висунутої по суті за пунктом 4 статті 5 Конвенції, на порушення процесуальних гарантій під час провадження щодо продовження строку тримання його під вартою під час досудового розслідування.
2.
З 04 березня 2015 року заявника тримали під вартою за підозрою у розбої та вбивстві, вчинених за попередньою змовою групою осіб. Суд неодноразово продовжував строк тримання його під вартою. Зокрема, 24 травня 2016 року Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області (далі – міський суд) продовжив строк тримання заявника під вартою до 16 год 30 хв 23 липня 2016 року.
3.
Згідно з наданою Урядом інформацією 23 липня 2016 року о 12
год 00 хв міський суд за відсутності підозрюваних та їхніх захисників призначив засідання, яке мало бути проведено у режимі відеоконференції того ж дня о 16 год 30 хв. Канцелярія міського суду надіслала SMS-повідомлення захиснику заявника, проінформувавши його про дату та час проведення засідання. Уряд зазначив, що SMS-повідомлення було доставлено представнику заявника о 16 год 27 хв 25 липня 2016 року.
4.
Уряд також стверджував, що заявник відмовився брати участь у згаданому засіданні. Жодних причин для такої відмови наведено не було.
5.
23 липня 2016 року міський суд провів засідання, під час якого продовжив строк тримання заявника під вартою до 21 вересня 2016
року. Міський суд зазначив у своїй ухвалі, що заявник відмовився брати участь в засіданні у режимі відеоконференції, а його захисник відмовився з’явитися у судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи. Міський суд постановив свою ухвалу після того, як заслухав аргументи прокурора на користь тримання заявника під вартою. Суд посилався на тяжкість пред’явлених заявнику обвинувачень, у тому числі обвинувачення у вчиненні злочину, за який передбачалося можливе обрання заявнику покарання у виді довічного позбавлення волі. Міський суд також зазначив – без обґрунтування вимоги – що застосування альтернативних, менш суворих, запобіжних заходів не перешкодило б заявникові переховуватися від суду та впливати на свідків, обвинувачених та інших учасників провадження. Ухвала міського суду оскарженню не підлягала.
6.
Уряд стверджував, що скарга заявника була явно необґрунтованою, і запропонував Суду визнати її неприйнятною. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.
7.
Заявник підтримав свою скаргу у тому вигляді, в якому вона була викладена у формулярі заяви. Зокрема, він зазначив, що заперечував проти проведення засідання у режимі відеоконференції без участі його захисника; що його захисник не був повідомлений про дату та час проведення засідання; що участь захисника у провадженні була обов’язковою з огляду на тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачувався заявник; і що приміщення слідчого ізолятора, де він тримався під вартою, не мало обладнання для забезпечення його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
8.
Уряд стверджував, що міський суд забезпечив заявнику гарантії за пунктом 4 статті 5 Конвенції. Заявнику була надана можливість взяти участь у судовому засіданні, але він відмовився, не навівши пояснень. Уряд також стверджував, що захисник заявника не з’явився до міського суду 23 липня 2016 року без будь-яких пояснень, і суд першої інстанції вирішив провести засідання за відсутності захисника у зв’язку з необхідністю розглянути питання про тримання заявника під вартою з огляду на тяжкість пред’явлених йому обвинувачень.
9.
Загальні принципи стосовно процесуальних гарантій у провадженні щодо тримання під вартою наведені в рішенні у справі «А. та інші проти Сполученого Королівства» [ВП]
(A. and Others v. the United Kingdom)
[GC], заява № 3455/05, пункти 203 і 204, ЄСПЛ 2009 з подальшими посиланнями). Зокрема, Суд підкреслює, що надання затриманому можливості бути заслуханим особисто або через представника включена до переліку основоположних гарантій процедури, що застосовується у питаннях позбавлення свободи (див. рішення у справі «Ідалов проти Росії» [ВП]
(Idalov v.
Russia)
[GC], заява № 5826/03, пункт 161, від 22 травня 2012 року). Рівність не буде забезпечено, якщо прокурору буде надана можливість усно викласти свої зауваження під час розгляду справи, тоді як затриманому чи його захиснику буде відмовлено у такій можливості (див., наприклад, рішення у справі «Самойла та Чонка проти Румунії»
(Samoilă and Cionca
v. Romania)
, заява № 33065/03, пункти 74 і 76, від 04 березня 2008 року).
10.
Суд бере до уваги згоду сторін стосовно того, що пред’явлені заявнику обвинувачення були тяжкими і могли призвести до обрання заявнику покарання у виді довічного позбавлення волі. З огляду на цей факт органи державної влади були зобов’язані надати заявнику захисника під час провадження стосовно продовження строку тримання його під вартою, як того вимагає частина перша статті 52 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає обов’язкову участь захисника в кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.
11.
У зв’язку з цим Суд зауважує, що відмова заявника взяти участь у засіданні 23 липня 2016 року не звільняла органи державної влади від їхніх зобов’язань за пунктом 4 статті 5 Конвенції забезпечити участь захисника заявника у згаданому засіданні.
12.
У зв’язку з цим Суд зазначає, що міський суд вирішив призначити засідання за відсутності заявника чи його захисника (див. пункт 3). Беручи до уваги той факт, що згідно з твердженнями Уряду захисника заявника повідомили про судове засідання лише 25 липня 2016 року (там само), залишається непоясненим, як захисник міг бути присутнім у засіданні, яке було призначено на 16 год 30 хв 23 липня 2016 року.
13.
Насамкінець Суд зауважує, що рішення про проведення засідання стосовно продовження строку тримання заявника під вартою було ухвалено в останній день дії попередньої ухвали суду про тримання його під вартою. Згідно з твердженнями заявника це було зроблено у суботу, неробочий день в Україні. Ці обставини, а також той факт, що засідання відбулося менше ніж через п’ять годин після того, як воно було призначено, а Уряд не навів додаткових пояснень щодо цього, викликають сумніви, чи забезпечив міський суд, щоб сторони провадження були належним чином повідомлені про час проведення засідання, або чи була відсутність захисника заявника у засіданні його свідомою неявкою.
14.
Суд також повторює, що Конвенція вимагає від Договірних держав організовувати свої правові системи таким чином, щоб суди могли дотримуватися її різноманітних вимог. У контексті статті 5 Конвенції, хоча саме суди мають здійснювати необхідні адміністративні процедури для забезпечення швидкого розгляду невідкладних справ, і це особливо необхідно, коли предметом розгляду є особиста свобода особи (див., наприклад, рішення у справі «С.T.С. проти Нідерландів»
(S.T.S. v. the Netherlands)
, заява № 277/05, пункт 48, ЄСПЛ 2011), такі адміністративні процедури не мають порушувати саму суть гарантій Конвенції.
15.
З огляду на зазначене Суд вважає, що у зв’язку з продовженням строку тримання під вартою заявнику не було забезпечено увесь обсяг процесуальних гарантій і, зокрема, його захисник був позбавлений можливості взяти участь у засіданні 23 липня 2016 року, всупереч вимогам пункту 4 статті 5 Конвенції. Отже, було порушено це положення.
16.
Заявник не подав вимогу щодо справедливої сатисфакції. Отже, Суд вважає, що немає підстав присуджувати йому якусь суму у зв’язку з цим.
Оголошує
заяву прийнятною;
Постановляє
, що було порушено пункт 4 статті 5 Конвенції у зв’язку з неповідомленням органами державної влади захисника заявника про засідання 23 липня 2016 року щодо продовження строку тримання заявника під вартою.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 27 червня 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Мартіна Келлер
(Martina Keller)
Заступник Секретаря
Ладо Чантурія
(Lado Chanturia)
Голова