CASE OF KOSTENKO v. UKRAINE (Declarație nr. 45800/21) hotărârea Strasbourg 11 decembrie 2025 Această hotărâre este definitivă, dar poate fi supusă corecțiilor redacționale. în cazul KOSTENKO împotriva Ucrainei, Curtea Europeană a Drepturilor Omului (Cea de-a Cincia Secție), care a sesizat un comitet din care fac parte: Andreas Zünd, Președintele Investigației privind Diana Sârcu, a fost declarată vinovată de o cerere de acuzație, iar Mykola Gnatovski, avocatul Ucrainei, a fost declarată vinovată de o acuzație suplimentară. în cazul 5.
Curtea notează că în diferitele cazuri în care reclamanții au decedat în cursul judecății, a luat în considerare declarațiile moștenitorilor lor sau ale membrilor apropiați ai familiei care au manifestat dorința de a susține judecata în Curte (vezi, de exemplu, hotărârea în cazul X. împotriva Franței (X. împotriva Franței), decizia în cazul Servin No 234-C, ancheta în cazul Avin, punctul 89, punctul 26), declarația în cazul Sloveniei împotriva mamei lor (J. împotriva Sloveniei), declarația în cazul J. împotriva Sloveniei, punctul 483/V. împotriva Sloveniei, punctul 88, din 8 iulie 2009 (V. împotriva Turciei), iar în cazul C. împotriva Tatălului și al altor cetățeni, decizia din 8 decembrie 2012 (V. împotriva Turciei, punctul 8), a fost declarată fără precedent, iar în cazul Timișoara, de exemplu, nu a fost pronunțată nicio hotărâre, de exemplu, în primul paragraf al articolului 1 din Convenția UE, punctul 143, iar în cazul Timișoara, de exemplu, nu a fost pronunțată nicio altă hotărâre, de exemplu, în cazul Timișoarei, de a II-a Avin, punctul 143, din 8 iulie 2009 (V. împotriva Turciei, punctul 143, din 8 i. împotriva Timișii, decizia din 8 i. împotriva României, punctul 143, din 8 i. împotriva Timiș. împotriva Turciei, punctul 14), iar în cazul Timișului, de la 8 i. împotriva Timișului, de la 8 i. împotriva Timiș. împotriva Timiș. împotriva Timiș. și al altor cetău, au fost pronunțate alte declarații în cazul Timișilor, de drept, de drept, de drept, de drept, de drept, de drept, care nu au fost pronunțate în fațătoare, de către Curtea Curtea Curtea European Court, în față, în favoarea de Apel, în favoarea Curții, în favoarea Curții, în favoarea Curții, în favoarea Curții, în favoarea Curții, în favoarea
În primul rând, Curtea remarcă că această cauză trebuie să fie examinată în funcție de obligația statului de a efectua o anchetă eficientă a aspectului procedural al articolului 2 din Convenție.Principiile generale corespunzătoare privind eficiența anchetelor sunt cele menționate în hotărârea în cazul Mustafa Tunç și Fecire Tunç împotriva Turciei (Mustafa Tunç și Fecire Tunç împotriva Turciei) [GC, cerere nr. 24014/05, punctele 169 182, din 14 aprilie 2015].În special, după apariția obligației de anchetă, respectarea cerințelor procedurale prevăzute la art. 2 din Convenție este evaluată pe baza mai multor criterii fundamentale: unitatea acțiunilor de anchetă, rapiditatea anchetelor, implicarea membrilor familiei și independența anchetelor.Există elemente interdependente care trebuie să fie determinate de o anchetă reușită, iar fiecare dintre ele trebuie să fie stabilită în mod corect de către o persoană în cauză (a se vedea punctul 9 din Ordonanța 2002/649/CE, punctul 10), iar dacă nu se constată că o persoană în cauză este capabilă să facă față unei obligații de anchetă, atunci trebuie să fie în măsură să obțină o decizie în mod eficace (Audrey v.
În consecință, examinând faptele din acest caz în contextul principiilor menționate, Curtea consideră că ancheta a fost caracterizată de diferite deficiențe care au afectat capacitatea organelor de anchetă prejudiciară de a stabili circumstanțele dispariției, precum și a persoanelor responsabile, dacă au existat astfel de persoane. deficiențele concrete sunt indicate în tabelul din anexă.11 În cauzele de conducere Kachurka împotriva Ucrainei (Kachurka v. Ucraina, cererea nr. 4737/06, din 15 septembrie 2011), Pozhyvotko împotriva Ucrainei (Pozhyvotko v. Ukraine), cererea nr. 42752/08, din 17 octombrie 2013, și CZVUK împotriva Ucrainei (Basyuk împotriva O.O.), cererea nr. 51151/10 din Ucraina, cererea nr. 547/05 noiembrie 2015), Curtea a constatat deja o încălcare a practicii Ucrainei în ceea ce privește aceste cereri, există cereri similare care sunt examinate în această cauză.12 În cazul în care au fost examinate toate documentele care au fost prezentate în acest caz, Curtea a examinat toate faptele care au fost examinate în CZVUK împotriva Ucrainei (CZVUK împotriva O.O.U.U.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.C.
Decide că această cerere indică încălcarea articolului 2 din Convenție în legătură cu o investigație ineficientă a dispariției părinților reclamantelor; Decide că: (a) în decurs de trei luni statul raportor trebuie să plătească reclamantelor sumele indicate în tabelul din anexa; dacă sumele trebuie să fie convertite în moneda națională a statului raportor la cursul de la data efectuării plății; (b) la sfârșitul termenului menționat de trei luni până la calcularea finală, pe sumele menționate se va crește dobânda simplă (simple interest) la rata dobânzii atribuită de Banca Centrală Europeană la nivel local, ca o amenințare în cadrul investigației, la care se vor adăuga trei puncte de procent.
Prin Strasbourg, pe 03.03.2015, tatăl reclamantului a dispărut fără semn în timpul unei călătorii de la Kiev la Crimeea, unde locuia. Pe 29.05.2015, autoritățile de anchetă pre-judiciară au inițiat o procedură penală pe motive de semne de comitere a unei infracțiuni penale prevăzute la partea întâi a articolului 115 din Codul penal al Ucrainei (ucidere intenționată). Prima acțiune de anchetă a fost efectuată pe 12.08.2015. Această acțiune și alte acțiuni de anchetă, care au avut un caracter rare și repetitiv, au avut ca scop stabilirea locatiei persoanei dispărute, verificarea datelor sale personale și a deciziilor de trecere a frontierei de stat de către ea, verificarea datelor de căutare în scris fără a investiga persoanele dispărute și cadavrele dispărute, precum și interogarea rudelor, a martorilor și a martorilor, a fost declarată drept de anchetă, iar o anchetă suplimentară a fost efectuată în conformitate cu actele de presupusul atac, iar o anchetă suplimentară a fost declarată drept de crimă în cazul persoanelor dispărute.
La etapa de anchetă pre-judiciară, măsurile au fost insuficiente (decisiunea în cazul Kachurka împotriva Ucrainei, cererea nr. 4737/06, punctul 52, din 15 septembrie 2011), lipsa diligenței și a promptitudinii a afectat capacitatea autorităților de stat de a stabili circumstanțele cauzei (decisiunea în cauzele Igor Șevcenko împotriva Ucrainei, cererea nr. 22737/04, punctul 60, din 12 ianuarie 2012; Yuriy Sly v. Ucraina, cererea nr. 39797/05, punctul 88, din 17 ianuarie 2013; Zubkovă împotriva Ucrainei, cererea nr. 36660/08, din 17 octombrie 2013); o cerere suplimentară de 6 250 000 de euro pentru orice cetățean al CCSU, care a murit în anul 1960 în urma unei infracțiuni împotriva CCSU, care poate fi depusărtare de către orice persoană în cauză, potrivit Curții de Conturi a Ucrainei, care a decis că acesta este un act de violență împotriva dreptului uman.[15][16]
KOSTENKO v. UKRAINE)
(Заява № 45800/21)
11 грудня 2025 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Костенко проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Андреас Зюнд
(Andreas Zünd), Голова
,
Діана Сирку
(Diana Sârcu)
,
Микола Гнатовський
(Mykola Gnatovskyy), судді
,
та Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
,
в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 20 листопада 2025 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
1.
Справу було розпочато за заявою, поданою 08 вересня 2021 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2.
Заявників представляв пан Є. Л. Бойченко, юрист, який практикує у м. Страсбург.
3.
Про заяву було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
4.
Відомості про заявників та інформація щодо заяви наведені в таблиці у додатку.
5.
Заявники скаржилися на неефективне розслідування зникнення їхнього батька, якого згодом було оголошено померлим.
ПРАВО
Щодо
LOCUS STANDI
6.
Суд зазначає, що ця заява була подана двома братами, один з яких, перший заявник, Олександр Федорович Костенко, зник безвісти у березні 2022 року після приєднання до Сил територіальної оборони міста Києва. 16 лютого 2024 року його мати, пані Олена Петрівна Костенко, висловила бажання підтримати заяву від його імені. Суд зазначає, що в різних справах, в яких заявники помирали під час розгляду справи, він брав до уваги заяви їхніх спадкоємців або близьких членів родини, які виявляли бажання підтримати розгляд справи у Суді (див., наприклад, рішення у справах «Х. проти Франції»
(X. v. France),
Серія А № 234-С, с. 89, пункт 26 та «Яма проти Словенії»
(Jama v. Slovenia),
заява № 48163/08, пункт 28, від 19 липня 2012 року). Суд не вбачає підстав для іншого висновку у цій справі, де зникнення відбулося за обставин, що загрожували життю, понад три роки тому, і першого заявника відтоді не чули і не бачили (див., серед багатьох рішень, рішення у справі «Варнава та інші проти Туреччини» [ВП]
(Varnava and Others v. Turkey)
[GC], заява № 16064/90 та 8 інших заяв, пункт 143, ЄСПЛ 2009). Тому Суд погоджується, що мати першого заявника, пані Олена Петрівна Костенко, може підтримати заяву, первинно подану ним. Проте у всьому тексті цього рішення посилання робитиметься на першого заявника.
7.
Заявники скаржилися на неефективне розслідування зникнення їхнього батька, якого згодом було оголошено померлим. Вони посилалися на пункт 1 статті 2 Конвенції.
8.
Насамперед Суд зазначає, що ця справа має розглядатися з огляду на зобов’язання держави провести ефективне розслідування за процесуальним аспектом статті 2 Конвенції. Відповідні загальні принципи щодо ефективності розслідування наведені в рішенні у справі «Мустафа Тунч і Феджіре Тунч проти Туреччини» [ВП]
(Mustafa Tunç and Fecire Tunç v. Turkey)
[GC], заява №
24014/05, пункти 169 – 182, від 14 квітня 2015 року). Зокрема, після виникнення зобов’язання провести розслідування, дотримання процесуальних вимог за статтею 2 Конвенції оцінюється на підставі декількох основних критеріїв: належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення членів родини померлого та незалежність розслідування. Ці елементи є взаємопов’язаними і кожен з них окремо не може бути самоціллю (там само, пункт 225).
9.
До того ж це зобов’язання не є обов’язком досягнення результатів, а обов’язком вжиття заходів. Суд погоджується, що не кожне розслідування обов’язково має бути успішним або дійти висновку, який збігається з викладом подій скаржника. Проте воно, у принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими – до встановлення та покарання винних осіб (див. рішення у справі «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства»
(Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom),
заява №
46477/99, пункт 71, ЄСПЛ 2002-II).
10.
Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що розслідування характеризувалося різними недоліками, які підірвали здатність органів досудового розслідування встановити обставини зникнення, а також відповідальних осіб, якщо такі були. Конкретні недоліки вказані в таблиці у додатку.
11.
У керівних справах «Качурка проти України»
(Kachurka v. Ukraine),
заява №
4737/06, від 15 вересня 2011 року), «Поживотько проти України»
(Pozhyvotko v. Ukraine),
заява №
42752/08, від 17
жовтня 2013 року та «Басюк проти України»
(Basyuk v. Ukraine),
заява №
51151/10, від 05 листопада 2015 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
12.
Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання (див. також рішення у справі «Юрій Слюсар проти України»
(Yuriy Slyusar v. Ukraine),
заява № 39797/05, від 17 січня 2013
року) Суд вважає, що у цій справі розслідування не відповідало критерію ефективності.
13.
Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статті 2 Конвенції.
14.
З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Басюк проти України»
(Basyuk v. Ukraine),
пункти 74 – 80) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.
Вирішує
, що пані Олена Петрівна Костенко, мати заявників, має
locus standi
у провадженні;
Оголошує
заяву прийнятною;
Постановляє,
що ця заява свідчить про порушення статті 2 Конвенції у зв’язку з неефективним розслідуванням зникнення батька заявників;
Постановляє,
що:
(a)
упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b)
із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток
(simple interest)
у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 11 грудня 2025
року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Андреас Зюнд
(Andreas Zünd)
Голова
Заява зі скаргами за статтею 2 Конвенції
(непроведення ефективного розслідування смерті чи дорожньо-транспортних пригод,
які становили загрозу життю, до яких не були причетні представники держави)
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Події, що передували справі, та провадження на національному рівні
Ключові питання
Сума, присуджена кожному заявнику/сім’ї в якості відшкодування моральної шкоди
(в євро)
[1]
Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат (в євро)
[2]
45800/21
08.09.2021
Сім’я
Олександр Федорович КОСТЕНКО
1986
Євген Федорович КОСТЕНКО
1988
Бойченко Єгор Леонідович
м. Страсбург
03.03.2015 року батько заявників зник безвісти під час поїздки з м. Київ до Криму, де він проживав. 29.05.2015 року органи досудового розслідування порушили кримінальне провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство).
Перша слідча дія була проведена 12.08.2015. Ця та подальші слідчі дії, які були нечастими та мали повторюваний характер, мали на меті встановлення місцеперебування зниклої особи, перевірку її особистих даних та перетину нею державного кордону, перевірку по обліках розшуку безвісти зниклих осіб та невпізнаних трупів, а також допит родичів, свідків та очевидців кримінального правопорушення. Вони призвели до міркування про причетність до зникнення батька заявників певних осіб, яких також підозрювали у тероризмі та вчиненні умисних вбивств, однак підозра пред’явлена не була у зв’язку з браком доказів.
02.04.2021, після кількох повернень, розслідування справи було доручено Головному слідчому управлінню Національної поліції України. Через декілька місяців в окремому цивільному провадженні батько заявників був оголошений померлим згідно з рішенням суду.
Були проведені додаткові слідчі дії, у тому числі допит свідків, перевірка перетину зниклими особами державного кордону, перевірка моргів, медичних установ та монастирів, а також одна експертиза, але вони не призвели до іншого результату. Досудове розслідування триває, а остання слідча дія датована 22.10.2021 року.
На етапі досудового розслідування було вжито недостатньо заходів (рішення у справі «Качурка проти України»
(Kachurka v. Ukraine),
заява № 4737/06, пункт 52, від 15
вересня 2011 року), відсутність ретельності та оперативності підірвала здатність органів державної влади встановити обставини справи (рішення у справах «Ігор Шевченко проти України»
(Igor Shevchenko v. Ukraine),
заява № 22737/04, пункт 60, від 12 січня 2012 року; «Юрій Слюсар проти України»
(Yuriy Slyusar v. Ukraine),
заява №
39797/05, пункти 84 – 88, від 17
січня 2013 року; «Зубкова проти України»
(Zubkova v. Ukraine),
заява № 36660/08, пункт 40, від 17
жовтня 2013 року)
6 000
250
Спадкоємець у заяві № 45800/21
Померлий
Спадкоємець
Олександр Федорович КОСТЕНКО
Зник за обставин, які становили загрозу життю.
Олена Петрівна КОСТЕНКО
1960 року народження
[1]
Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.
[2]
Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.