Kryvchenko și Oliynyk împotriva Ucrainei

CASE OF RYVCHENKO AND OLIYNYK v. UKRAINE) (Decretul nr. 58568/17 și nr. 22217/18) DECRETUL STRAȘBOURGUL 04 iulie 2024 Această hotărâre este definitivă, dar poate fi supusă modificărilor redacționale.În cazul Kravchenko și Oliynnik, Curtea Europeană a Drepturilor Omului (CPOTRENIE), a decis că, după o serie de decizii, Comisia a fost sesizată de către o mai mare parte a membrilor acesteia: Carlo Ruznic (CPOTRENIE), Martin Mitsotlov (CPOTRENIE), Martin Mitzi (CPOTRENIE), Martin Mitzi (CPOTRENIE), Martin Mitzi (CPOTRENIE), Martin Mitzi (CPOTRENIE), Martin Mitzi (CPOTRENIE), Martin Mitzi (CPOTRENIE), Martin Mitzi (CPOTRENIE), Martin Mitzi (CPOTRENIE), Martin Mitzi (CIOTRENIE), Martin Mitzi (CIOTRENIE), Martin Mitzi (CIOTRENIE), Martin Mitzi (CIOTRENIE), Martin Mitzi (C), Martin Mitzi (CIOTRENIE), Martin Mitzi (C, Martinit, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin, Martin În diferite cazuri în care reclamanții au murit în timpul procesării,

Curtea observă că a luat în considerare declarațiile moștenitorilor lor sau ale membrilor apropiați ai familiei care au arătat dorința de a susține procesarea cauzei în instanță (a se vedea deciziile de exemplu în cauzele X. împotriva Franței (X. împotriva Franței), serie A nr. 234-C, p. 89, punctul 26 și Jama împotriva Sloveniei (Jama împotriva UE), decizia nr. 48163/08, punctul 28 din 19 iulie 2012).Curtea nu a luat în considerare motivele pentru a formula o altă concluzie în această cauză, iar în continuare a amintit că o altă instanță a acordat o singură declarație, iar o altă declarație a fost depusă împotriva lui Leonid Vasilievich, în cazul în care a fost depusă în instanță (a se vedea decizia nr. 61/10 din Convenția nr. 625 din 6 iunie 2015), în cazul în care nu s-au depus motive întemeiate pe o decizie sau pe o altă hotărâre,

în conformitate cu art. 6 din Convenția nr. 625 din 612 din 612 din 612 din 712 din 612 din 612 din 612 din 612 din 612 din 612 din 725 din 612 din 612 din 612 din 612 din 612 din 725 din 612 din 625 din 725 din 625 din 725 din 625 din 725 din 625 din 625 din 725 din 625 din 625 din 725 din 625 din 725 din 625 din 625 din 725 din 625 din 625 din 725 din 625 din 625 din 625 din 725 din 625 din 625 din 725 din 625 din 625 din 625 din 725 din 625 din 625 din 625 din 725 din 625 din 625 din 625 din 725 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 625 din 6 Această obligație nu poate fi înțeleasă ca fiind una care necesită un răspuns detaliat la fiecare argument, iar problema respectării acestei obligații trebuie să fie soluționată exclusiv în funcție de circumstanțele cauzei (a se vedea hotărârea din 9 decembrie 1994, Ruiz Torija împotriva Spaniei, punctul 29, seria A nr. 303‐A și Garron Ruiz împotriva Spaniei, cererea nr. 30544/96, punctul 26, ECHR 1999‐I).

Aceste principii au fost aplicate în mai multe cazuri împotriva Ucrainei (de exemplu, hotărârile din 25 octombrie 2006, în cauzele Benderki v. Ucraina, de 10 iulie 2007, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de 10 iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie 2010, de iulie, de iulie, de iulie,

de iulie, de iulie, de iulie, de iulie, de i 29) Curtea consideră oportun să atribuie suma indicată în tabelul din anexa.

Pentru a-i justifica, Curtea hotărăște în unanimitate: (a) Statul pârât trebuie să plătească reclamantelor sumele indicate în tabelul din anexa; hotărăște că dna Olena Leonidovna Krivchenko, văduva reclamantului din cererea nr. 58568/17, are locus standi în procedură; declară cererile inadmisibil; hotărăște dacă cererile depun mărturie cu privire la încălcarea articolului 6 alineatul 1 din Convenție, în legătură cu nerespectarea sau lipsa motivării hotărârii judecătorești; hotărăște că: (a) în termen de trei luni, statul pârât trebuie să plătească reclamantelor sumele menționate în tabelul din anexa; hotărăște că doamna Olena Leonidovna Krivchenko, văduva reclamantului din cererea nr. 58568/17, are locus standi în procedură; declară că cererile sunt inadmisibil; hotărăște dacă cererile depunătățesc o încălcare a articolului 6 din Convenție, în legătură cu nerespectarea sau lipsa motivării hotărârii judecătorești; hotărăște că: (a) statul pârât trebuie să plătească reclamantelor sumele menționate în tabelul din anexa la decizia din iulie 2024 la nivelul statului pârât; sau că celelalte trebuie să fie convertiate în moneda națională a statului pârâtului în cauză în conformitate cu dispozițiile din Regulamentul nr. 04/2014 privind plata în limba națională; declară (b) sau în conformitate cu Regulamentul nr. 77 (b) din Regulamentul (b) nr. 3 din Regulamentul (b) nr. 4/2004,

în termen de trei luni de la care se notifică în scrisoarea în termen de trei luni de la data încheierii hotărârii judecătorii judecătorești (încheiată) sau în termen de trei luni de la data de la data de încheierii hotărârea hotărârea judecării judecătorească a hotărârii judecătorești. Sumă acordată fiecărui reclamant ca despăgubire pentru prejudicii morale (în euro) [1] 58568/17 28.07.2017 Demjan Vladimirovici CRIVCENKO Născut în 1951 Moartea în 2018 Moștenitor: Olena Leonidivna CRIVCENKO Reclamantul este un fost adversar al poliției care a cerut o recalculare a pensiei sale, așa cum a fost prevăzută de noua legislație privind Poliția Națională a Ucrainei, care a stabilit mărimi maxime de asigurare monetară pentru angajații poliției.

Cu toate acestea, prin hotărârea definitivă din 23.03.2017, Dnipropetrovsk-ul a anulat această hotărâre și a refuzat să satisfacă cererile reclamantului. Referindu-se la Hotărârea Cabinetului de Miniștri al Ucrainei din 13 februarie 2008 nr. 45, el a remarcat că, în cazul creșterii salariilor polițiștilor pe care se bazau calcularea pensiilor, autoritatea teritorială locală a Fondului de Pensii al Ucrainei putea să transfere sau să transfere pensii numai pe baza unor referate privind o nouă sumă de asigurare monetară a angajaților poliției. În consecință, consecința acțiunilor autorităților de stat a fost de a refuza să satisfacă cererile reclamantului.

(1) Cabinetul de Miniștri a Ucrainei a informat autoritățile locale ale Fondului de Pensii al Ucrainei cu privire la necesitatea unei transferuri de salarii pentru anumite categorii de persoane; (2) instanța de judecată a Ucrainei a constatat că nu este necesar să se contacteze autoritatea instanței de judecată a Ucrainei cu privire la o astfel de cerere; (4) instanța de judecată a Ucrainei a constatat că nu este posibilă o transferare de pensii pentru anumite categorii de persoane; (4) instanța de judecată a Ucrainei nu poate să se adreseze autorităților locale cu privire la o cerere de transfer de pensii pentru anumite categorii de persoane (sau nu se adresează unei instanțe de judecători din conturile autoritățile locale ale Fondului de pensii).

(3) Prin urmare, nu este necesar să se solicite o transferare de pensii pentru persoanele care nu au dreptul la o pensiune; (3) instanța de judecată a instanței de judecată a Ucrainei să se adreseze instanței pentru a unei persoane care nu are dreptul la o declarație de a că nu a primit o declarație de drept la o declarație de drept la fondul de pensii. În general, instanța de apel a făcut ca dreptul reclamantului de a-și recalcula pensia să depindă de schimbul de informații între organele de putere de stat, împiedicând astfel practic reclamantului să obțină o recalculare a pensiunii care îi revine și ignorând esența cererilor sale.

23.03.2017, Dnipropetrovsk Apel Administrativ Tribunal 1 500 22219/1804.2018 Dimitri Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra

Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra Veiga contra În ceea ce privește alte acțiuni, Curtea de Apel a lăsat plângerile neplăcute, deoarece, conform afirmațiilor Curții, aceste plângeri au fost obiectul unei convenții de înțelegere, recunoscute în prima acțiune. 25.10.2017 Înaltul Tribunal specializat al Ucrainei pentru examinarea litigiilor civile și penale a lăsat decizia Curții de Apel neschimbată.

Curțile nu au comentat pe reclamant că cele două contracte erau diferite și el a declarat că nu a fost protejat de nicio cerere de informații în legătură cu alte plângeri în privința contractului civil și penale. 28.05.2017 Curtea de Apel a declarat că nu poate fi împiedicată de nicio cerere de informații în legătură cu alte plângeri în legătură cu alte plângeri.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «КРИВЧЕНКО ТА ОЛІЙНИК ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF KRYVCHENKO AND OLIYNYK v. UKRAINE) (Заяви № 58568/17 та № 22219/18) РІШЕННЯ СТРАСБУРГ 04 липня 2024 року Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням. У справі «Кривченко та Олійник проти України» Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли: Карло Ранцоні (Carlo Ranzoni) , Голова , Мартіньш Мітс (Mārtiņš Mits), Марія Елосегі (María Elósegui), судді, та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції, після обговорення за зачиненими дверима 13 червня 2024 року постановляє таке рішення, що було ухвалено в той день: ПРОЦЕДУРА 1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд). ФАКТИ 3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку. ПРАВО

ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

4. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні. Щодо

LOCUS STANDI

пані Олени Леонідівни Кривченко у заяві № 58568/17 5. Суд зазначає, що заявник у заяві № 58568/17 помер 24 жовтня 2018 року під час розгляду справи у Суді. Вдова заявника, пані Олена Леонідівна Кривченко, висловила бажання підтримати заяву від імені свого покійного чоловіка. Суд зауважує, що в різних справах, в яких заявники помирали під час розгляду справи, він брав до уваги заяви їхніх спадкоємців або близьких членів родини, які виявляли бажання підтримати розгляд справи у Суді (див. наприклад рішення у справах «Х. проти Франції» (X. v. France), Серія А № 234-С, с. 89, пункт 26 та «Яма проти Словенії» (Jama v. Slovenia) , заява № 48163/08, пункт 28, від 19 липня 2012 року). Суд не вбачає підстав для іншого висновку у цій справі, і тому погоджується, що дружина заявника, пані Олена Леонідівна Кривченко, може підтримати заяву, первинно подану заявником.

Проте у всьому тексті цього рішення посилання робитиметься на заявника. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 Конвенції 6. Заявники скаржилися на необґрунтованість або недостатню вмотивованість судового рішення. Вони посилалися, прямо чи по суті, на пункт 1 статті 6 Конвенції. 7. Суд нагадує, що відповідно до його тривалої та усталеної практики він не має діяти як суд четвертої інстанції, а тому не ставитиме під сумнів рішення національних судів за пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо тільки їхні висновки не вважаються свавільними або явно необґрунтованими (див. рішення у справі «Бочан проти України (№ 2)» [ВП] (Bochan v. Ukraine (no. 2)) [GC], заява № 22251/08, пункт 61, ЄСПЛ 2015 з подальшими посиланнями).

8. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов’язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов’язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09 грудня 1994 року, пункт 29, Серія A № 303‑A та «Гарсія Руіз проти Іспанії» [ВП] (García Ruiz v. Spain) [GC], заява № 30544/96, пункт 26, ЄСПЛ 1999‑I). Ці принципи застосовувалися у низці справ проти України (див., наприклад, рішення у справах «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42 – 47, від 15 листопада 2007 року, «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 25, від 18 липня 2006 року та «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, пункти 18 і 19, від 07 жовтня 2010 року).

9. Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що національні суди не виконали свого обов’язку обґрунтувати свої рішення та не розглянули відповідні та важливі аргументи, висунуті заявниками. Конкретні процесуальні недоліки вказані у таблиці в додатку, і вони дають підстави Суду дійти висновку, що заявники були позбавлені свого права на вмотивоване судове рішення. 10. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

11. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), пункт 29) Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену у таблиці в додатку.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Вирішує об’єднати заяви; Вирішує , що пані Олена Леонідівна Кривченко, вдова заявника у заяві № 58568/17, має locus standi у провадженні; Оголошує заяви прийнятними; Постановляє , що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з необґрунтованістю або недостатньою вмотивованістю судового рішення; Постановляє, що: (a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 04 липня 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду. Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina) в.о. заступника Секретаря Карло Ранцоні (Carlo Ranzoni) Голова ДОДАТОК Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 Конвенції (необґрунтованість або недостатня вмотивованість судового рішення) № № заяви Дата подання П.І.Б.

заявника Рік народження Предмет провадження на національному рівні Ключові аргументи, які не були розглянуті судом Остаточне рішення на національному рівні Дата Назва суду Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди (в євро) [1] 58568/17 28.07.2017 Дем’ян Володимирович КРИВЧЕНКО Народився в 1951 році Помер у 2018 році Спадкоємиця: Олена Леонідівна Кривченко Заявник є колишнім працівником міліції, який домагався перерахунку своєї пенсії, як це передбачалося новим законодавством про Національну поліцію України, яке встановлювало вищі розміри грошового забезпечення для працівників поліції. Місцевий територіальний орган Пенсійного фонду України відмовив у задоволенні заяви заявника про перерахунок його пенсії.

Заявник також звернувся до поліції щодо надання йому довідки про новий (підвищений) розмір грошового забезпечення, яка б стала підставою для зазначеного перерахунку, але отримав відмову. Заявник подав позов до Нікопольського міськрайонного суду, вимагаючи: (i) визнати його право на перерахунок пенсії; (ii) витребувати відповідну довідку у поліції; (iii) зобов’язати територіальний орган Пенсійного фонду України здійснити відповідний перерахунок пенсії заявника. Заявник стверджував, що його звернення до поліції стосовно отримання довідки були безрезультатними. 23 січня 2017 року Нікопольський міськрайонний суд задовольнив усі позовні вимоги. Однак остаточною постановою від 23.03.2017 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд скасував цю постанову та відмовив у задоволенні вимог заявника.

Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 він зазначив, що у випадку підвищення заробітних плат працівникам поліції, на яких ґрунтувався розрахунок пенсій, місцевий територіальний орган Пенсійного фонду України міг перерахувати ці пенсії лише на підставі довідок про новий розмір грошового забезпечення працівників поліції. Послідовність дій органів державної влади мала бути такою: (1) Кабінет Міністрів України інформує місцеві територіальні органи Пенсійного фонду України про підвищення та необхідність перерахунку пенсій окремим категоріям осіб; (2) територіальні органи Пенсійного фонду України готують список відповідних осіб і звертаються до поліції щодо надання згаданих довідок; (3) поліція надає довідки; 4) територіальні органи Пенсійного фонду України здійснюють перерахунок пенсій.

Апеляційний суд підтвердив, що заявник мав право на перерахунок пенсії. попри це, суд зазначив, що оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не отримав необхідної довідки від поліції (або від заявника), він не міг перерахувати пенсію. Тому апеляційний суд дійшов висновку, що у зв’язку із зазначеним заявник не мав права на перерахунок. Він не розглянув вимогу заявника про зобов’язання територіального органу Пенсійного фонду України витребувати довідку з поліції. Заявник помер 24.10.2018, і його дружина висловила бажання підтримати розгляду справи від його імені. Апеляційний суд не навів підстав, чому на чітке прохання заявника він не міг дати вказівку поліції скласти відповідну довідку.

Загалом апеляційний суд зробив право заявника на перерахунок його пенсії залежним від обміну інформацією між органами державної влади, таким чином практично унеможлививши отримання заявником належного йому перерахунку пенсії та не врахувавши суті його вимог. 23.03.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд 1 500 22219/18 24.04.2018 Дмитро Вячеславович ОЛІЙНИК 1971 Заявник мав спір з певними приватними особами щодо прав власності та фактичного контролю над квартирою у м. Київ. Національні суди визнали його єдиним законним власником квартири. Проте, як вбачається, квартира на той момент фактично контролювалася приватними особами, які були протилежною стороною у згаданому спорі із заявником.

Одна з протилежних сторін, А.С.О., двома окремими договорами від 28.05.2008 та 05.06.2008 передала в оренду 1/3 та 2/3 квартири відповідно підприємству «Ю.» (орендар). Заявник подав два позови, вимагаючи, inter alia , визнати ці договори недійсними, оскільки A.С.O. не був власником квартири і, як такий, не міг передавати її в оренду. 02.12.2014 Апеляційний суд міста Києва закрив перше провадження після того, як визнав мирову угоду між заявником та підприємством «Ю.», згідно з якою заявник відмовлявся від свого позову щодо дійсності договору від 05.06.2008 щодо 2/3 квартири. Стосовно другого провадження, то апеляційний суд залишив позов без задоволення, оскільки згідно з твердженнями суду цей позов був предметом мирової угоди, визнаної в першому провадженні.

25.10.2017 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив рішення апеляційного суду без змін. Суди не прокоментували доводи заявника, що ці два договори відрізнялися і в другому провадженні він домагався визнання недійсним саме договору від 28.05.2008. Суди не прокоментували, чому закриття провадження у зв’язку з мировою угодою щодо договору від 05.06.2008 перешкоджало розгляду позову щодо іншого договору. 25.10.2017, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 1 500 [1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.