Klymukh și alții împotriva Ucrainei

CASE OF KLYMUKH AND OTHERS v. UKRAINE) (declaratia nr. 55919/16 si 2 alte declaratii accesate vezi lista din anexa) DECIZIE STRAȘBOURG 10 octombrie 2024 Această decizie este definitivă, dar poate fi supusă unei revizuiri redacționale.

În cazul Klimuk și alți opozanți ai Ucrainei, Curtea Europeană a Drepturilor Omului (CEDO), luând în considerare diferite aspecte ale comitetului la care au fost aduse în 2024: cererea Caterinei Škráková (CEDO Ucrainei), cererea Caterinei Škráková (CEDO Ucrainei), cererea Caterinei Škráková (CEDO Ucrainei), cererea Caterinei Škráková (CEDO Ucrainei), cererea Caterinei Škráková (CEDO Ucrainei), cererea Caterinei Škráková (CEDO Ucrainei), cererea Caterinei Škráková (CEDO Ucrainei), cererea Caterinei Škrákováková (CEDO Ucrainei), cererea Caterinei Škrákováková (CESU), cererea Caterina Škrákováková (CESU), cererea Ceterinei Škrákováková (CESU), cererea Ceterinei Škrákovákováková (CESU), cererea Ceterinei Škrákovákováková (C), cererea CETOU), cererea CETO Ucrainei (C), cererea CETO Ucrainei (CESU), cererea CETO Ucrainei (C), cererea CETO Ucrainei, CETO, CETO Ucrainei) și cererea CETO (C) au fost aduse în temeiul articolului 34 din Convenția de la Convenție, în temeiul că au fost examinate în vederea CEDOarea unei decizii de modificare a CEDO a CEDO (C). Acest drept de acces nu este absolut și poate fi supus unor limitări, care, totuși, nu pot interzice sau reduce accesul unei persoane într-un mod sau într-o măsură care să submineze esența acestui drept (vezi Hotărârea în cauzele Golder împotriva Regatului Unit (Golder v. the United Kingdom), din 21 februarie 1975, punctul 36,

Seria A nr. 18, Ponomarenko împotriva Ucrainei, cererea nr. 13156/02, punctul 36, din 14 iunie 2007, Matsyukmenko împotriva Ucrainei), cererea nr. 1751/03, din 28 decembrie 2009, Kuzko împotriva Ucrainei, punctul 10). În plus, Curtea nu este competentă să examineze presupuse erori de fapt sau de drept aduse de instanțele naționale, cu condiția ca aceste erori să nu fi încălcat drepturile și libertățile protejate de Convenție.

Pe de altă parte, riscul oricărei greșeli împotriva unei autorități publice trebuie să fie pus pe seama statului însuși, iar aceste greșeli nu trebuie să fie aduse în detrimentul persoanelor interesate (așa cum s-a constatat în numeroase alte cazuri, cum ar fi în cazul KRV v. Ucraina, nr. 84, octombrie 2001, p. 476, p. 84, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 86, p. 8 După examinarea tuturor materialelor care i-au fost prezentate, Curtea nu vede niciun fapt sau argument care să-l convingă să ajungă la o altă concluzie cu privire la acceptabilitatea și esența acestor plângeri.

Având în vedere practica sa pe această temă, Curtea consideră că în acest caz restricțiile respective au subminat esența dreptului de acces al reclamantelor la instanță.9.

Prin urmare, dacă plângerile sunt admise și dovedesc încălcarea articolului 6 alineatul 1 din Convenție.AUTORIZARE ARTICOLUL 41 din CONVENȚIE 10. Având în vedere documentele sale și practica sa (vezi, în special, mențiunea din hotărârea din cauzele Gavrov v. Ucraina), 36 și punctul 41 din declarația de plată a unei declarații de plată a unei bănci din Ucraina (Kuzmenko v. Ucraina), Curtea consideră că declarațiile de plată sunt considerate ca fiind în vigoare, în conformitate cu tabelul de mai sus, în ceea ce privește încălcarea oricărei declarații de plată în moneda națională (în conformitate cu punctul 1 din Convenția ONU); în ceea ce privește declarațiile de plată, în cazul în care se aplică o altă declarație de plată, în cazul în care se aplică o altă declarație de plată în moneda națională (în conformitate cu art. 6 din Convenția ONU), se impunește cu o sumă de trei procente din valoarea dobânzii; în cazul în care se aplică o altă declarație de plată în valoare, se aplică în cazul în cazul în care se aplică o altă declarație de plată în valoare (în conformitate cu art. 6 din Convenția ONU); în cazul în care se aplică o declarație de plată în cazul în cazul în care se aplică o altă declarație de plată în valoare,

se aplică în valoare în valoare în valoare în valoare de trei procente din valoare în valoare în valoare în valoare de trei procente din valoare în valoare în valoare de trei procente; în valoare în valoare de trei procente în valoare în valoare în valoare în valoare în valoare de trei Viktoriya Maradudina, Secretar Adjunct al Secretarului, Katerzina Șimáčková, Președintele DODOTEC, Lista cererilor de pledoarie din cadrul instanțelor de judecată în conformitate cu art. 6 alineatul (1) din Convenție (recurs în accesul la instanțele de instanțe superioare) nr. nr. data depunerii cererii P.I.B. Anul de naștere al P.I.B.

reprezentantului și locul de depunere a cererilor de despăgubire Concrete încălcări ale căror cauză au fost Olovia în iunie 2010 Faptele și informațiile corespunzătoare, acordate fiecărei cereri de despăgubire a unei cereri de despăgubire a unei clauze de norme morale corespunzătoare [17] Curtea Europeană a Apelului (Kazov v. Moldova), No. 126/1269, România, 6/2669, Polonia, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova,

Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, Moldova, În 2015, reclamanții au depus o plângere la Tribunalul de Apel din Lviv împotriva unei întreprinderi private și a acționarilor săi, cerând despăgubiri pentru refuzul ilegal de a le reface statutul de acționari ai întreprinderii respective.La 23 decembrie 2015, instanța, eliberând reclamanții de plata taxei judiciare corespunzătoare și examinând cererile lor de acțiune pe fond, le-a refuzat satisfacerea ca fiind nefondate.Acultatorii au depus anumite recursuri la Tribunalul de Apel din Lviv împotriva acestei decizii și au cerut să fie eliberați de plata taxei judiciare de aproximativ 890 de euro pentru fiecare recurs din această întreprindere, precizând că nu au putut plăti această plată, deoarece singurul lor venit lunar din Ucraina (pensiune) era de aproximativ 130 de lei și 70 de lei, respectiv, fără să fie înregistrate alte 50 de milioane de euro.În 13 decembrie 2016, Curtea de Apel din Lviv a decis să revină la această decizie, fără a include și salariul de 250 de lei.

În iulie 2016, reclamanta a depus o plângere în cassatie la Înalta Curte Specializată a Ucrainei pentru Tratarea Cazelor Civile și Penale (în continuare VSSU) împotriva deciziei Curții de Apel din Regiunea Kirovograd din 21 iunie 2016, prin care a fost satisfăcută o acțiune a unei persoane private privind dreptul de proprietate al reclamantei asupra unei părți a casei.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «КЛИМУХ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF KLYMUKH AND OTHERS v. UKRAINE) (Заява № 55919/16 та 2 інші заяви – див. перелік у додатку) РІШЕННЯ СТРАСБУРГ 10 жовтня 2024 року Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням. У справі «Климух та інші проти України» Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли: Катержіна Шімачкова (Kateřina Šimáčková), Голова , Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy) , Артурс Кучс (Artūrs Kučs), судді , та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції, після обговорення за зачиненими дверима 19 вересня 2024 року постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день: ПРОЦЕДУРА 1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд). ФАКТИ 3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку. ПРАВО

ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

4. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТі 6 конвенції 5. Заявники скаржилися на відмову у доступі до судів вищих інстанцій. Вони посилалися, прямо чи по суті, на пункт 1 статті 6 Конвенції. 6. Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення з позовом щодо своїх прав або обов’язків цивільного характеру до судів або трибуналів. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана (див.

рішення у справах «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), від 21 лютого 1975 року, пункт 36, Серія А № 18, «Пономаренко проти України» (Ponomarenko v. Ukraine), заява № 13156/02, пункт 36, від 14 червня 2007 року, «Мацюк проти України» (Matsyuk v. Ukraine), заява № 1751/03, пункт 28, від 10 грудня 2009 року та «Кузьменко проти України» (Kuzmenko v. Ukraine), заява № 49526/07, пункт 25, від 09 березня 2017 року). Стаття 6 Конвенції не зобов’язує Договірні Сторони створювати суди апеляційної чи касаційної інстанцій. Проте там, де існують такі суди, мають дотримуватися гарантії статті 6 Конвенції, наприклад, держава має гарантувати громадянам ефективне право на доступ до судів для вирішення спору щодо їхніх прав та обов’язків цивільного характеру.

Крім того, до компетенції Суду не належить розгляд стверджуваних помилок щодо питань факту або права, яких припустилися національні суди, якщо тільки такі помилки не порушили права та свободи, що охороняються Конвенцією. З іншого боку, ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Гаврилов проти України» (Gavrilov v. Ukraine), заява № 11691/06, пункти 23 – 25, від 16 лютого 2017 року з подальшими посиланнями). 7. У керівних справах «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, пункти 52 – 67, ЄСПЛ 2001-VI) та «Мушта проти України» (Mushta v. Ukraine), заява № 8863/06, пункти 40 – 47, від 18 листопада 2010 року) Суд уже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо питань, аналогічних розглянутим у цій справі.

8. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі відповідні обмеження підірвали саму суть права заявників на доступ до суду. 9. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

10. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадані рішення у справах «Гаврилов проти України» (Gavrilov v. Ukraine), пункт 36 та «Кузьменко проти України» (Kuzmenko v. Ukraine), пункт 41) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку, та відхиляє будь-які додаткові вимоги щодо справедливої сатисфакції, висунуті заявниками.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Вирішує об’єднати заяви; Оголошує заяви прийнятними; Постановляє , що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з відмовою у доступі до судів вищих інстанцій; Постановляє, що: (a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти; Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 10 жовтня 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду. Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina) В.о. заступника Секретаря Катержіна Шімачкова (Kateřina Šimáčková) Голова ДОДАТОК Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 Конвенції (відмова у доступі до судів вищих інстанцій) № № заяви Дата подання П.І.Б. заявника Рік народження П.І.Б.

представника та місцезнаходження Конкретне порушення, на яке скаржилися Практика Факти та відповідна інформація Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди (в євро) [1] Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат (в євро) [2] 55919/16 13.09.2016 Іван Васильович КЛИМУХ 1942 Попельчук Серій Олегович м. Львів непередбачуваність та/чи занадто формалістичне застосування відповідних процесуальних норм «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, пункти 52 – 67, ЄСПЛ 2001-VI; «Малахов проти Молдови» (Malahov v. Moldova), заява № 32268/02, пункти 31 – 36, від 07 червня 2007 року та «Чорап проти Молдови» (Ciorap v. Moldova), заява № 12066/02, пункти 93 – 96, від 19 червня 2007 року; «Мушта проти України» (Mushta v. Ukraine), заява № 8863/06, від 18 листопада 2010 року У 2015 році заявники звернулися до Господарського суду Львівської області з позовом проти приватного підприємства та його акціонерів, вимагаючи компенсації за, як стверджувалося, незаконну відмову відновити статус заявників як акціонерів цього підприємства.

23 грудня 2015 року суд, звільнивши заявників від сплати відповідного судового збору та розглянувши їхні позовні вимоги по суті, відмовив у їхньому задоволенні як необґрунтованих. Заявники подали окремі апеляційні скарги до Львівського апеляційного господарського суду на це рішення та просили звільнити їх від сплати судового збору у розмірі приблизно 890 євро за кожну апеляційну скаргу, зазначивши, що вони не могли сплатити цю суму, оскільки їхній єдиний місячний дохід (пенсія) становив приблизно 130 і 70 євро відповідно. Вони надали копії різних документів у зв’язку з цим. 25 березня 2016 року апеляційний суд повернув апеляційні скарги без розгляду по суті, не вбачаючи «виключних обставин», які б обґрунтовували задоволення клопотання про звільнення від сплати відповідного судового збору.

14 червня 2016 року Вищий господарський суд України залишив цю ухвалу без змін. 1 500 250 60298/16 13.09.2016 Петро Петрович ДУРДИНЕЦЬ 1959 Попельчук Серій Олегович м. Львів 1 500 250 77527/16 03.12.2016 Олена Василівна СУПРУНЕНКО 1968 У липні 2016 року заявниця подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 червня 2016 року, яким було задоволено позов приватної особи щодо права власності заявниці на частину будинку. Заявниця клопотала про звільнення від обов’язку сплати судового збору у розмірі приблизно 135 євро, зазначивши, що вона була безробітною, опікувалася неповнолітньою дитиною, не мала інших активів, окрім будинку, право власності на який було предметом провадження, а єдиним доходом її сім’ї була щомісячна заробітна плата її чоловіка, яка не перевищувала 70 євро.

Вона надала копії різних документів у зв’язку з цим. 31 серпня 2016 року ВССУ повернув касаційну скаргу заявниці без розгляду, постановивши загалом, що вона не довела відсутність у неї коштів для сплати судового збору. 1 500 - [1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам. [2] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.